Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №380/19066/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №380/19066/26

Суддя: Мартинюк Віталій Ярославович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 рокусправа № 380/19066/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛЛОН" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАЛЛОН" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення від 25.08.2026 №UA209000/2026/001470/2 про коригування митної вартості товарів.

В обгрунтування позову зазначає, що ним було надано документи в достатньому обсязі для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення відповідно до вимог МКУ. Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документи, які подавалися позивачем із митною декларацією відповідачу, документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а тому сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними та надуманими. Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання товариством певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості. Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту даного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи/або помилковим.

Відповідач у відзиві вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо усіх складових митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Не застосовано метод 2г (ст.63) з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів. Декларантом такої інформації не надавалось, тому розрахунок за цим методом не проводився. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Тому Львівською митницею було застосовано метод 2ґ, де митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 ст. МКУ, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Ухвалою суду від 15..09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Для митного оформлення товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209170080112U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією було надано окремі документи.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

У свою чергу, позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2026 №UA209000/2026/001470/2.

У рішенні зазначено наступні порушення:

- поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту №SH-01AV від 02.04.2025, згідно п.1.3 проформа-інвойс та інвойс є невід`ємними частинами Контракту та є належним чином оформлені, за умови підписання їх зі сторони Продавця. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною Контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс № ALL-TP120 від 08.06.2026 р. підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

- згідно п.4.1 Контракту №SH-01AV від 02.04.2025 оплата кожної партії товару проводиться Покупцем в доларах – на умовах 100% оплати до моменту розвантаження товару в порту призначення, проте у інвойсі № ALL-TP120 від 08.06.2026 зазначено термін оплати - відстрочка платежу не більше 60 днів. Платіжних документів до митного оформлення не подано.

- Поданий до митного оформлення коносамент від 10.06.2026 №UTRUST26061283 не містить підпису ,печатки. Таким чином декларантом до митного оформлення не надано належним чином оформленого транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.

- Митна декларація країни експорту № 310120260517302345 від 10.06.2026 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, - у гр. “країна призначення» митних декларації країни експорту вказано POL, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції ,окрім того транспортний документ 271209196, відомості про який наявний в митній декларації країни відправлення від 10.06.2026 № 310120260517302345, до митного оформлення не надано.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000949.

Змістом спірних правовідносин є відповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2026 №UA209000/2026/001470/2 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу “належного урядування”;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

- визначення митної вартості декларантом;

- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем надавались: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.06.2026; Рахунок-фактура (інвойс) № ALL-TP120 від 08.06.2026; Коносамент (Bill of lading) № UTRUST26061283 від 10.06.2026; Накладна УМВС (SMGS) № 07752 від 11.08.2026; Декларація про походження товару № ALL-TP120 від 08.06.2026; Документ про статус особи, яка подає митну декларацію; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 834 від 18.08.2026; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару, № 834 від 18.08.2026; Зовнішньоекономічний контракт № SH-01AV від 02.04.2025; Договір про надання послуг митного брокера № 002/05-2025 від 20.05.2025; Договір про перевезення № 02/25-1 від 02.04.2025; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів, № 26UA209170080112U7 від 25.08.2026; Проформа-інвойс № ALL-TP120 від 08.06.2026; Митна декларація країни відправлення № 310120260517302345; Прайс лист від 06.06.2026.

Суд зазначає, що перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

Більше того, з урахуванням ч.5 ст.53 МК України, відповідач був позбавлений права вимагати від позивача будь-які інші документи, відмінні від тих, які зазначенні у ст.53 МК України.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що і є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу “належного урядування”.

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі “Рисовський проти України” зазначено: “Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), п. 119).”.

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу “належного урядування” як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Дана обставина є самостійною підставою для визнання спірного рішення протиправним, оскільки є порушенням процедури його прийняття.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача викладені у спірному рішенні, щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо першого порушення.

Відповідно до підп.1.3 п.3 контракту №SH-01AV від 02.04.2025 року, укладеного між позивачем (покупець) та Shaoxing Gaoyang Packaging produces co. ltd. (постачальник) проформа-інвойс, інвойс є невід`ємними частинами контракту та є належним чином оформлені за умови їх підписання зі сторони продавця.

У спірному рішенні відповідач вказав, що поданий до митного оформлення інвойс підписаний лише стороною продавця.

Відтак, на переконання суду, у відповідності до підп.1.3 п.3 контракту, зазначений інвойс є належним чином оформлений.

При цьому, на переконання суду, відсутність на інвойсі підпису покупця товару є формальним порушенням, що не могло стати на перешкоді для перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки, зазначену інформацію підтверджують й інші надані документи.

Щодо другого порушення.

Відповідно до п.4.1 згаданого контракту оплата кожної партії товару проводиться Покупцем в доларах – на умовах 100% оплати до моменту розвантаження товару в порту призначення.

При цьому, додатковою угодою №3 від 15.12.2025 року до вказаного контракту було змінено п.4.1 та викладено його в наступній редакції: «Оплата кожної партії товару проводиться Покупцем в доларах США - банківським переказом (SWIFT), одноразово або частинами, на вибір Покупця, на умовах 1) 100 % оплати до моменту розвантаження товару в порті призначення або 2) протягом 180 днів з дати митного оформлення товару».

Зазначена обставина пояснює зазначення в інвойсі № ALL-TP120 від 08.06.2026 терміну оплати - відстрочка платежу не більше 60 днів.

Щодо третього порушення.

На переконання суду, відсутність на поданому до митного оформлення коносаменті печатки та підпису також є формальним порушенням та не могла стати на перешкоді для перевірки контролюючим органом заявленої позивачем митної вартості товару.

Щодо четвертого порушення.

Митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На переконання суду, позивач жодним чином не впливає на заповнення експортної декларації.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини виконання контракту та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: “… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.”.

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.08.2026 №UA209000/2026/001470/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛЛОН" (адреса: м.Тернопіль, вул.Подільська, 40А, код ЄДРПОУ 30616293) судовий збір, сплачений за подання цього позову у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua