Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 27 вересня 2026 р.
Справа: №947/32585/26
Суддя: Луняченко В. О.
Справа № 947/32585/26
Провадження № 2/947/7349/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Луняченка В.О.,
при секретарі Жекової А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Код ЄДРПОУ: 41407330) за участі третьої особи управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26302537) про зняття арешту з майна,-
В С Т А Н О В И В:
Заходами електронного суду, з позовом про зняття арешту з 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №349469 від 21.12.2009 другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції реєстратором Одеська філія державного підприємства “Інформаційний центр” 21.12.2009 (номер запису про обтяження 9966354) до Київського районного суду м.Одеси звернувся ОСОБА_1 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою судді від 01.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи, відомості про що містяться в матеріалах справи.
З боку відповідача Київського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відзив на позовну заяву.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так судом встановлено, що 08.05.2026 від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Давидової Катерини Юріївни надійшов лист про надання інформації по оформленню спадщини в якому позивача повідомлено, що на належне йому на праві власності майно - квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт Другим відділом Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №31942409 від 28.12.2012 державний виконавець Кіптіков І.О., вказаний арешт накладено в рамках виконавчого провадження про стягнення коштів у розмірі 14355 гривень з ОСОБА_2 .
вказаний борг погашено в повному обсязі та перераховано на розрахунковий рахунок виконавчої служби кошти у розмірі 14355 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату боргу №9416-5731-8124-9575.
22.07.2026 позивач звернувся з відповідною заявою щодо руху виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт, а також приводу наявності або відсутності іншого виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН№349469 від 21.12.2009 ІІ Київський відділ державної виконавчої служби Одеського МУЮ, В-9, вказаною постановою також накладено арешт на належне позивачу на праві власності нерухоме майно.
На звернення позивача щодо наявності виконавчих проваджень з можливим арештом нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , 24.07.2026 начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь від 23.07.2026 вих № 103580 з якого вбачається, що перевіркою даних АСВП встановлено, що в провадженні Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження N31942409 з примусового виконання виконавчого листа N 2- 144/11, виданого 17.02.2012 Київським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТАВТО» в особі Одеської філії грошової суми 12 713,83 грн.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2012. В ході перевірки майнового стану боржника з КП «ОМБТІ та РОН» отримана довідка, що за ОСОБА_2 зареєстровано нерухоме майно, а саме: 1/З частина квартири АДРЕСА_2 (номер запису про обтяження 13459910).
28.05.2026 боржник сплатив на депозитний рахунок Відділу 14355,00 грн, в тому числі 12 713,83 грн. - борг за виконавчим документом, 1 271,38 грн. - виконавчий збір, 369,00 грн. - витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій.
Постанова від 03.06.2026 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону N 1404-VIII.
У відповідності до вимог ст.40 Закону N 1404-VIII припинено чинність арешту майна - 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , накладеного згідно постанови ВПN31942409 від 28.12.2012, відомості про обтяження вилучені з відповідного реєстру.
Однак, як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному реєстрів заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН N 349469 від 21.12.2009 Другого Київського ВДВС Одеського МУЮ реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» 21.12.2009 внесено обтяження на 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 (номер запису про обтяження 9966354).
У зв`язку з тим що АСВІ та Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містять інформацію під час примусового виконання якого саме виконавчого документа була складена постанова АН N 349469 від 21.12.2009, а паперові матеріали виконавчих проваджень, переданих до архіву, знищені через закінчення встановленого строку зберігання, станом на теперішній час відсутня технічна можливість перевірити підстави накладення арешту на майно боржника (копія відповіді додається).
Однак ОСОБА_1 боргові зобов`язання всі сплачені та наявних відкритих виконавчих проваджень немає.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Відповідно до Положення про Автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 , Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень».
В свою чергу, електронний архів - частина АСВП, що містить інформацію про завершені виконавчі провадження, паперові справи яких передані до архіву.
Так, перевіркою даних АСВП встановлено, що наразі на виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_3 , не перебувають.
Суд звертає увагу на те, що згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові № 5 від 03.06.2016 р. "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з –під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ЕСНR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Sеrіеs А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року).
Відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Таким чином порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадження чітко визначений Законом № 1404-VІІІ та п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а саме арешт знімається при надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених па боржника за завершеним виконавчим провадженням.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Таким чином, існуючі на даний час арешти на нерухоме майно повністю унеможливлює реалізацію Позивачем своїх законних прав як власника арештованого майна, подальша дія вказаних арештів майна є безпідставна, а тому арешти накладені постановою АН №349469 від 21.12.2009 другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції реєстратором Одеська філія державного підприємства “Інформаційний центр” 21.12.2009 (номер запису про обтяження 9966354) на майно померлого ОСОБА_1 , в ході виконавчого провадження, матеріали якого знищено, повинні бути скасовані.
Згідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.
Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закінчено, а тому накладений арешт підлягав скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року з наступними змінами „Про судову практику в справах про виключення майна з опису, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про що зазначає в рішенні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, внаслідок наявності обтяження на нерухоме майно позивач на сьогоднішній день позбавлений можливості реалізувати свої права власника, які передбачені законодавством України.
Таким чином, наявність арешту, накладеного постановою АН №349469 від 21.12.2009 другого Київського відділоу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції реєстратором Одеська філія державного підприємства “Інформаційний центр” 21.12.2009 (номер запису про обтяження 9966354) порушують права позивача.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх відповідне задоволення та встановлення порядку виконання рішення, яке після набрання ним законної сили є підставою для здійснення відповідних дій, оскільки рішення суду, згідно з Конституцією України, судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території держави
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 351-355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Код ЄДРПОУ: 41407330) за участі третьої особи управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26302537) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт з 1/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №349469 від 21.12.2009 другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції реєстратором Одеська філія державного підприємства “Інформаційний центр” 21.12.2009 (номер запису про обтяження 9966354).
Встановити порядок виконання рішення відповідно до якого, рішення після набрання ним законної сили, є підставою для вилучення реєстраційного запису про обтяження від 21 грудня 2009 АН № 349469 (номер запису про обтяження 9966354) (спеціальний розділ) зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У зв`язку з відключенням електропостачання, як стабілізаційного так і аварійного, повне рішення складено 12.10.2026.
Суддя В. О. Луняченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua