Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №947/11372/26 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №947/11372/26

Суддя: Огренич І. В.

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/11372/26

Провадження № 2-др/947/159/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря Коростій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бондаренко К.В. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в розмірі 13500 доларів США та 30000 (тридцять тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 5493 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) гривень, 98 коп.

15.10.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко К.В. надала до суду заяву про розподіл та відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просила стягнути зі ОСОБА_2 на користь позивача витрати, пов`язані із наданням професійної правової допомоги в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень. Посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Міжнародна юридична колегія» 06 лютого 2026 укладено договір про надання правової допомоги №01К20260206 та додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги на представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі.

14.10.2026 Адвокатським об`єднанням «Міжнародна юридична колегія» складено звіт про надану професійну правничу допомогу у справі № 947/11372/26, відповідно до якого загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги складає 80 000 грн., а також рахунок № 2026К034 від 14.10.2026 на оплату послуг за додатковою угодою № 1 від 06.02.2026 до договору № 01К20260206 на суму 80 000,00 грн.

26.10.2026 ОСОБА_2 подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких просив відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з її передчасністю та відкласти вирішення питання про розподіл судових витрат до набрання основним рішенням законної сили за результатами апеляційного перегляду. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що рішення суду від 13.10.2026 не набрало законної сили, строк на його апеляційне оскарження не сплив, а сам відповідач має намір скористатися своїм правом на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 3 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України заява розглядається без виклику сторін.

Вивчивши матеріали справи, заяву позивача та заперечення відповідача, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, рішенням Київського райсуду м. Одеси від 13 жовтня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в розмірі 13500 доларів США та 30000 гривень., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5493 гривень, 98 коп.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За нормами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо сторона не може подати докази до закінчення судових дебатів, вона має право подати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що підтверджується ч. 8 ст. 141 та ч. 2 ст. 134 ЦПК України.

Щодо заперечень відповідача суд не бере до уваги доводи про те, що розподіл судових витрат є передчасним, оскільки рішення суду не набрало законної сили, з огляду на таке.

Відповідні норми ЦПК України, що регулюють розподіл судових витрат, а саме ст.ст. 133, 134, 137, 141, 270, не пов`язують вирішення цього питання з набранням рішенням законної сили.

Навпаки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України питання про розподіл між сторонами судових витрат вирішується судом під час ухвалення рішення, а якщо цього не було зроблено, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення. П`ятиденний строк на подання заяви та доказів, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, обчислюється з дня ухвалення рішення, а не з дня набрання ним законної сили. Заява із доказами подана 15.10.2026, тобто в межах встановленого строку.

Так, у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що питання про розподіл витрат на правничу допомогу вирішується судом за заявою сторони на підставі поданих нею доказів, а процесуальний строк для подання таких доказів, якщо їх не було подано до закінчення судових дебатів, обчислюється з дня ухвалення судового рішення. За такого правового регулювання сторона подає докази понесених нею витрат або тих, які вона має сплатити, а суд за результатами розгляду вирішує питання про стягнення цих витрат з відповідача або про відмову в цьому.

Як зазначив Верховний Суд у додатковій постанові від 20.12.2023 у справі № 569/20104/21, питання про розподіл витрат на правничу допомогу вирішує та судова інстанція, у якій такі витрати були понесені. Витрати позивача на правничу допомогу в цій справі понесені в суді першої інстанції, а отже їх розподіл належить до компетенції цього суду.

Суд не погоджується з доводом відповідача про те, що подання апеляційної скарги унеможливлює розподіл судових витрат, оскільки ЦПК України не пов`язує повноваження суду вирішити це питання з наявністю чи відсутністю апеляційного оскарження.

Право на апеляційне оскарження є складовою процедури перегляду судових рішень і не звільняє суд першої інстанції від обов`язку вирішити питання про судові витрати. Додаткове рішення, ухвалене за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат, може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Більш того, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат. Відповідно, законодавець розглядає питання про розмір і розподіл судових витрат як таке, що може бути предметом самостійного апеляційного перегляду незалежно від оскарження рішення по суті спору, тому відповідач не позбавлений права заперечувати в апеляційній скарзі як розмір, так і сам розподіл цих витрат.

Так, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат, тому у разі скасування рішення про задоволення позову відпадає й підстава для стягнення витрат на правничу допомогу, а відповідач має можливість домогтися відповідного перегляду додаткового рішення.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до договору про надання правової допомоги № 01К20260206 від 06.02.2026 та додаткової угоди № 1 до нього винагорода адвоката складається з гонорару у розмірі 80 000 грн. Розмір та підстави виплати цієї винагороди підтверджуються звітом про надану професійну правничу допомогу від 14.10.2026, що містить детальний опис наданих послуг та витраченого на них часу, та рахунком на оплату № 2026К034 від 14.10.2026 на суму 80 000 грн. Відсутність на момент ухвалення цього додаткового рішення платіжного документа не спростовує реальності витрат, оскільки розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі доказів їх вартості, яку сторона сплатила або має сплатити (ч. 8 ст. 141 ЦПК України; п. 32 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у встановленому порядку не подавав, а подане ним заперечення стосувалися виключно передчасності розподілу судових витрат.

Відповідно до додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зазначила, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, суд не оцінює відповідну обставину.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаренко К.В. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 134, 137, 141, 220, 258-261, 264, 265, 270, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І. В. Огренич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua