Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: прокуратури
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №320/15131/25
Суддя: Кушнова А.О.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року справа №320/15131/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсії за вислугу років у неповному розмірі із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.01.2025 здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із збереженням показника розміру пенсії 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмеження її максимального розміру, та без обмеження цих нарахувань і виплат в подальшому у часі, у щомісячному розмірі 76 522,32 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання уточненої позовної заяви (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи та для суду), з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме чітко визначити відповідача (ів) по справі, або уточнити прохальну частину позову, визначивши позовні вимоги до обох відповідачів.
10.07.2025 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків, направлені позивачем засобами поштового зв`язку 02.05.2025, до яких додано уточнену позовну заяву від 02.05.2025.
Так, в уточненій позовній заяві від 02.05.2025 ОСОБА_1 звертається з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсії за вислугу років у неповному розмірі із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.01.2025 здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" із збереженням показника розміру пенсії 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмеження її максимального розміру, та без обмеження цих нарахувань і виплат в подальшому у часі, у щомісячному розмірі 76 522,32 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
Позивач вказує, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №640/21237/20 відповідачем здійснено перерахунок її пенсії з 13.12.2019, виходячи з 90% суми місячної заробітної плати, без обмеження максимальним розміром. Розмір пенсії після проведення такого перерахунку становив 76522,32 грн.
Водночас у січні 2025 року позивачу виплачено пенсію у розмірі 34095,43 грн, що на 42426,89 грн менше за раніше встановлений розмір.
У зв`язку зі зменшенням пенсійної виплати позивач зверталася до органів Пенсійного фонду України за роз`ясненнями та з вимогою поновити виплату пенсії у повному розмірі. У відповідь їй повідомлено про застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки застосування зазначених коефіцієнтів призвело до зменшення розміру пенсії, перерахованої на виконання судових рішень, які набрали законної сили. Наголошує, що законом про Державний бюджет України та підзаконним нормативно-правовим актом не можуть змінюватися встановлені спеціальним законом умови пенсійного забезпечення та звужуватися зміст і обсяг її права на отримання пенсії.
Посилаючись на обов`язковість виконання судових рішень, якими визначено її право на перерахунок пенсії з розрахунку 90% місячної заробітної плати без обмеження максимальним розміром, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши уточнену позовну заяву, суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 30.04.2025 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею Кушновою А.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від відповідача витребувано копії матеріалів пенсійної справи позивача, письмові пояснення щодо виду та розміру її пенсії, розрахунок нарахованої та виплаченої пенсії з 01.01.2025, а також пояснення з нормативним обґрунтуванням підстав застосованих обмежень.
07.11.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про долучення доказів, сформоване в підсистемі "Електронний суд" 29.10.2025, до якого додано документи з електронної пенсійної справи позивача.
07.11.2025 канцелярією суду також зареєстровано заяву Пенсійного фонду України про залишення позовної заяви без руху, сформовану в підсистемі "Електронний суд" 31.10.2025.
В обґрунтування зазначеної заяви Пенсійний фонд України посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та оскаржує дії саме цього органу щодо визначення розміру її пенсії з 01.01.2025. При цьому позовних вимог до Пенсійного фонду України не сформульовано та не зазначено, якими його діями чи бездіяльністю порушено права позивача.
Крім того, у зазначеній заяві Пенсійний фонд України виклав свою позицію щодо правомірності застосування до пенсійних виплат позивача положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Заявник зазначає, що обчислений розмір пенсії позивача залишається незмінним, тоді як у період дії воєнного стану коефіцієнти застосовуються до її виплати. Також наголошує на розмежуванні повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів, до компетенції яких належать призначення, перерахунок та виплата пенсій.
Позивачем через підсистему "Електронний суд" подано пояснення на зазначену заяву, сформовані 14.11.2025, в яких вона заперечує проти залишення позовної заяви без руху.
Позивач зазначає, що на виконання ухвали суду від 30.04.2025 подала уточнену позовну заяву, в якій відповідачем визначила виключно Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та сформулювала вимоги саме до цього органу. Звертає увагу, що ухвалою суду від 15.10.2025 вже встановлено усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Щодо суті спору позивач не погоджується з доводами про правомірність застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, наполягає на порушенні її права на отримання раніше встановленого розміру пенсії та підтримує позовні вимоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2026 у задоволенні заяви Пенсійного фонду України від 31.10.2025 про залишення позовної заяви без руху відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2026 виправлено описку в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/15131/25, виключивши з числа відповідачів у вступній частині ухвали - Пенсійний фонд України.
Судом враховано, що в уточненій позовній заяві від 02.05.2025 позивач визначила відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та звернула позовні вимоги саме до цього органу, а наведені Пенсійним фондом України заперечення щодо правомірності застосування коефіцієнтів зменшення пенсії стосуються вирішення спору по суті.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін учасниками справи не подано.
З урахуванням викладеного розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 2009 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
Згідно з наявними у матеріалах справи документами електронної пенсійної справи особовий рахунок позивача № НОМЕР_1 відкрито 06.08.2009.
Пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 09.11.2022, підтверджується отримання позивачем пенсії за вислугу років. У зазначеному посвідченні також містяться відомості про встановлення позивачу другої групи інвалідності внаслідок загального захворювання довічно.
Як вбачається з матеріалів справи, питання перерахунку пенсії позивача раніше було предметом судового розгляду у справі №640/21237/20.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №640/21237/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21.08.2020 №2600-0311-8/118115 щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 24.07.2020 №21-1502зп.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 24.07.2020 №21-1502зп, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №640/21237/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 - без змін.
На виконання зазначених судових рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві проведено перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 без обмеження максимальним розміром. Розмір пенсії після такого перерахунку становив 76522,32 грн, що підтверджується документами пенсійної справи та листами відповідача.
Зокрема, відповідно до розрахунку пенсії, сформованого 28.02.2024 о 18:47, середньомісячний заробіток, з якого обчислено пенсію позивача, становить 85024,80 грн, відсоткове значення розміру пенсії від заробітку - 90%, основний розмір пенсії - 76522,32 грн.
У зазначеному розрахунку з 01.03.2024 довічно визначено щомісячну суму пенсії 76522,32 грн.
Надані відповідачем документи електронної пенсійної справи, сформовані у березні 2025 року, також містять відомості про обчислення пенсії позивача із середньомісячного заробітку 85024,80 грн із застосуванням відсоткового значення 90% та визначення основного розміру пенсії у сумі 76522,32 грн.
Водночас із січня 2025 року виплату пенсії позивачу здійснено із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", внаслідок чого сума пенсійної виплати становила 34095,43 грн.
Не погоджуючись зі зменшенням пенсійної виплати, 24.01.2025 позивач звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо зменшення пенсії та її подальшої виплати у повному обсязі. Звернення зареєстровано за №ВЕБ-28000-Ф-С-25-014927.
Листом Пенсійного фонду України від 27.01.2025 №3535-4092/К-03/8-2800/25 зазначене звернення направлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для розгляду та повідомлення заявниці про його результати.
У Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві звернення зареєстровано 27.01.2025 за №4755/К-2600-25.
Листом від 17.02.2025 №7479-4755/К-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача, що вона перебуває на обліку в цьому органі та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
У зазначеному листі відповідач підтвердив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №640/21237/20 розмір пенсії позивача з 13.12.2019 визначено без обмеження максимальним розміром у сумі 76522,32 грн.
Разом з тим відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 передбачено виплату у період воєнного стану у 2025 році пенсій, призначених, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Посилаючись на зазначену постанову, відповідач повідомив про визначення розміру пенсійної виплати позивачу з 01.01.2025 із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів.
30.01.2025 позивач також звернулася до Пенсійного фонду України щодо виконання судового рішення, ухваленого на її користь. Звернення надійшло через вебпортал електронних послуг за №ВЕБ-28000-Ф-С-25-018424 та зареєстровано за вхідним №5193/К-2800-25 від 30.01.2025.
Листом від 28.02.2025 №8246-5193/К-03/8-2800/25 Пенсійний фонд України повідомив позивача про проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві перерахунку її пенсії з 13.12.2019 на виконання судового рішення у справі №640/21237/20.
Крім того, у зазначеному листі наведено пояснення щодо фінансування заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями та повідомлено, що виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 проведено з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 18.04.2025 №2600-0213-8/69546 позивачу у відповідь на її подальше звернення надіслано копію листа від 17.02.2025 №7479-4755/К-02/8-2600/25.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що обчислений основний розмір пенсії позивача становить 76522,32 грн, тоді як з 01.01.2025 її виплату здійснено у меншому розмірі у зв`язку із застосуванням коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати пенсії із застосуванням зазначених коефіцієнтів, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.01.2025 виплати пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
При цьому пенсія позивача призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру", а її перерахунок із застосуванням відсоткового значення 90% місячної заробітної плати без обмеження максимальним розміром здійснено на виконання судового рішення у справі №640/21237/20.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведений конституційний припис зобов`язує пенсійний орган при здійсненні своїх повноважень щодо виплати пенсії дотримуватися законодавчого регулювання відповідних пенсійних правовідносин у його сукупності. Посилання на окремий нормативно-правовий акт потребує перевірки його співвідношення зі спеціальним законом, відповідно до якого особі призначено пенсію, та конституційними гарантіями її пенсійного забезпечення.
Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) щодо визначених у ній пенсій передбачено, що вони виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Зазначене регулювання поширено, зокрема, на пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про прокуратуру", розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
На виконання статті 46 Закону №4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова №1).
Пунктом 1 Постанови №1 передбачено застосування до відповідних частин пенсійної виплати коефіцієнтів залежно від суми перевищення встановлених нею меж. Таким чином, передбачений цією постановою механізм впливає на суму коштів, що підлягає фактичній виплаті одержувачу пенсії.
Відповідно до пункту 3 Постанови №1 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.
Саме зазначеними положеннями пенсійні органи обґрунтовують виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 у меншому розмірі.
Разом з тим наявність у Законі №4059-IX та Постанові №1 відповідного регулювання не звільняє суд від перевірки допустимості його застосування до пенсії, призначеної позивачу за спеціальним законом.
При вирішенні цього питання суд враховує юридичні позиції Конституційного Суду України щодо предмета регулювання закону про Державний бюджет України.
У Рішенні від 27.11.2008 №26-рп/2008 Конституційний Суд України, посилаючись на раніше сформульовані юридичні позиції, зазначив: "У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони".
Наведена юридична позиція має значення для оцінки спірних правовідносин, оскільки зменшення виплати пенсії позивачу обґрунтовано положенням закону про Державний бюджет України та прийнятою на його виконання постановою Кабінету Міністрів України.
У цій справі йдеться про пенсійні правовідносини, які виникли на підставі спеціального закону та в межах яких позивачу вже було призначено пенсію і проведено її перерахунок.
Окремого значення набувають юридичні позиції Конституційного Суду України щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
У Рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України пов`язав належне регулювання соціального захисту працівників прокуратури із необхідністю "закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури".
Отже, вирішення питання про застосування Постанови №1 до виплати прокурорської пенсії потребує врахування особливостей законодавчого регулювання пенсійного забезпечення цієї категорії осіб.
Посилання на повноваження Кабінету Міністрів України у сфері соціальної політики та виконання Державного бюджету України не усуває необхідності дотримання спеціального законодавчого регулювання пенсійних правовідносин.
Питання правомірності застосування коефіцієнтів, установлених статтею 46 Закону №4059-IX та Постановою №1, до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру", вже було предметом розгляду Верховного Суду.
У постанові від 25.09.2025 у справі №520/1317/25 Верховний Суд зазначив: "насамперед Законом України "Про прокуратуру" врегулювано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури".
У зазначеній справі Верховний Суд визнав протиправними дії пенсійного органу щодо виплати прокурорської пенсії за січень 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення, передбачених статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1.
У постанові від 22.10.2025 у справі №520/11006/25 Верховний Суд також зазначив: "Інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до законів, що регулюють спірні правовідносини".
За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд визнав протиправним застосування відповідних коефіцієнтів до виплати пенсії, призначеної за Законом України "Про прокуратуру".
Наведені висновки стосуються застосування тих самих нормативних положень до пенсійного забезпечення тієї самої категорії осіб, до якої належить позивач, а тому підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта акту вищої юридичної сили суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, вирішуючи цей спір, суд має оцінити застосоване відповідачем регулювання з урахуванням спеціального законодавства про пенсійне забезпечення працівників прокуратури та наведених висновків Верховного Суду. Посилання пенсійного органу на чинність статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1 не є достатнім обґрунтуванням правомірності їх застосування до пенсійної виплати позивача.
При цьому суд враховує, що питання первісного призначення пенсії позивачу, визначення її відсоткового значення та підстав попереднього перерахунку не становлять самостійного предмета спору у цій справі.
Право позивача на перерахунок та виплату пенсії з 13.12.2019 із застосуванням відсоткового значення 90% місячної заробітної плати без обмеження максимальним розміром уже було предметом судового розгляду у справі №640/21237/20.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021, на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві покладено відповідний обов`язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу.
На виконання зазначеного рішення відповідачем обчислено пенсію у сумі 76522,32 грн, виходячи з 90% середньомісячного заробітку 85024,80 грн.
Матеріали електронної пенсійної справи підтверджують збереження зазначених показників обчислення пенсії. Водночас листами пенсійних органів підтверджується застосування до її виплати з 01.01.2025 коефіцієнтів, установлених Постановою №1.
Таким чином, суд розмежовує обчислений розмір пенсії та суму її фактичної виплати. Наявність у розрахунку пенсії суми 76522,32 грн не спростовує факту застосування обмежень на стадії виплати.
Саме ці обмеження позивач оскаржує у цій справі.
Суд також враховує, що рішення у справі №640/21237/20 ухвалено до прийняття Закону №4059-IX та Постанови №1. Відповідно, правомірність застосування коефіцієнтів з 01.01.2025 потребує самостійної оцінки та не може визначатися виключно посиланням на зміст попереднього судового рішення.
Разом з тим попереднім судовим рішенням визначено умови перерахунку та виплати пенсії позивача, які фактично реалізовані відповідачем. Вони становлять вихідні обставини для перевірки правомірності подальшого зменшення пенсійної виплати.
Оцінюючи пояснення Пенсійного фонду України щодо незмінності обчисленого розміру пенсії, суд зазначає, що збереження розрахункових показників за одночасної виплати меншої суми не усуває наслідків застосування коефіцієнтів для одержувача пенсії.
Право позивача на пенсійне забезпечення реалізується шляхом отримання відповідної виплати. Тому оцінка втручання у це право має враховувати фактичне зменшення коштів, які позивач отримує щомісяця.
Розмежування обчислення пенсії та її виплати пояснює механізм застосування Постанови №1, однак не є достатнім обґрунтуванням правомірності зменшення пенсійної виплати.
Для такого зменшення необхідні належні правові підстави, які мають оцінюватися з урахуванням спеціального пенсійного законодавства та наведених висновків Верховного Суду.
З огляду на це доводи про те, що обчислений розмір пенсії позивача залишається незмінним, не спростовують її порушеного права на отримання відповідної пенсійної виплати без застосування спірних коефіцієнтів.
Посилання на тимчасовий характер застосування коефіцієнтів у період воєнного стану також не змінює висновку суду.
Тривалість застосування обмеження та наявність належних правових підстав для його запровадження є різними питаннями. Тимчасовий характер зменшення пенсійної виплати не виключає перевірки його відповідності спеціальному законодавству.
Крім того, наведені постанови Верховного Суду стосуються саме регулювання виплати пенсій у 2025 році під час воєнного стану. Отже, ця обставина охоплюється правовідносинами, щодо яких сформульовано відповідні висновки.
Суд також розмежовує питання погашення заборгованості, нарахованої на виконання попереднього судового рішення, та питання правомірності зменшення поточних пенсійних виплат з 01.01.2025.
Наведені у листі Пенсійного фонду України пояснення щодо бюджетних асигнувань на погашення заборгованості за судовими рішеннями не встановлюють правових підстав для застосування коефіцієнтів до поточної пенсійної виплати позивачу.
Предметом цієї справи є дії відповідача щодо застосування таких коефіцієнтів, а не черговість фінансування заборгованості за рішенням у справі №640/21237/20.
За встановлених обставин посилання пенсійних органів на статтю 46 Закону №4059-IX, Постанову №1, тимчасовий характер установленого ними механізму та незмінність обчисленого розміру пенсії не спростовують висновку про протиправність зменшення пенсійної виплати позивачу.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1 до прокурорських пенсій, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправно здійснило виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 із застосуванням установлених цією постановою коефіцієнтів.
Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсії за вислугу років із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 Постанови №1, підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснювати виплату пенсії без застосування коефіцієнтів зменшення суд зазначає таке.
Встановлення протиправності дій відповідача щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, зумовлює необхідність усунення наслідків таких дій та поновлення порушеного права позивача.
Визнання дій пенсійного органу протиправними саме по собі не забезпечує отримання позивачем недоплаченої частини пенсії. Для відновлення її права необхідним є покладення на відповідача обов`язку здійснити відповідні нарахування та виплату без застосування обмежень, протиправність яких установлена судом.
Як встановлено судом, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №640/21237/20, відповідачем уже проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням відсоткового значення 90% місячної заробітної плати без обмеження максимальним розміром.
Отже, для поновлення порушеного права у цій справі не вимагається повторного вирішення питання про виникнення у позивача права на такий перерахунок. Усуненню підлягають наслідки застосування коефіцієнтів до виплати раніше призначеної та перерахованої пенсії.
За таких обставин належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату раніше призначеної та перерахованої на виконання судового рішення у справі №640/21237/20 пенсії без застосування коефіцієнтів, установлених пунктом 1 Постанови №1, з урахуванням раніше проведених виплат.
Урахування раніше виплачених сум необхідне для визначення різниці між пенсією, яка підлягала виплаті без застосування спірних коефіцієнтів, та фактично виплаченими позивачу коштами за відповідні періоди.
Щодо зазначення позивачем у зобов`язальній вимозі відсоткового значення пенсії 90% місячної заробітної плати суд враховує таке.
Матеріалами справи підтверджується, що при обчисленні пенсії позивача відповідач застосовує відсоткове значення 90%. Відомостей про його зменшення при здійсненні спірних виплат з 01.01.2025 матеріали справи не містять.
Зменшення суми, яку отримує позивач, пов`язане із застосуванням коефіцієнтів до пенсійної виплати, а не зі зміною відсоткового значення, з якого обчислено основний розмір пенсії.
Тому самостійного порушення права позивача в частині застосування відсоткового значення 90% у межах цієї справи не встановлено.
Водночас зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату раніше призначеної та перерахованої на виконання судового рішення у справі №640/21237/20 пенсії передбачає врахування умов такого перерахунку, зокрема застосованого відсоткового значення.
Отже, зазначення у способі захисту відсоткового значення пенсії 90% не є повторним вирішенням спору щодо підстав її перерахунку або встановленням нового розміру пенсії. Таке зазначення конкретизує умови виплати раніше перерахованої на виконання судового рішення пенсії, до якої відповідач застосував спірні коефіцієнти, та забезпечує визначеність покладеного на нього обов`язку.
Щодо вимоги про здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром суд зазначає, що попереднім судовим рішенням у справі №640/21237/20 уже визначено обов`язок відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу без такого обмеження.
Застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до частин пенсії, які перевищують установлені Постановою №1 межі, призвело до зменшення виплати пенсії, перерахованої на виконання зазначеного рішення.
Тому поновлення порушеного права має здійснюватися шляхом нарахування та виплати цієї пенсії без обмеження її максимальним розміром та без застосування спірних коефіцієнтів.
При цьому суд не вирішує питання про правомірність інших обмежень, перерахунків чи змін пенсійного забезпечення, які не становлять предмета цього спору.
Щодо вимоги про виплату пенсії у щомісячному розмірі 76522,32 грн та без обмеження відповідних нарахувань і виплат у подальшому у часі суд зазначає таке.
Сума 76522,32 грн підтверджена матеріалами пенсійної справи та відповідає розміру пенсії позивача, обчисленому із застосуванням відсоткового значення 90% середньомісячного заробітку 85024,80 грн.
Отже, зазначений розмір пенсії є встановленою обставиною цієї справи та підлягає врахуванню відповідачем при визначенні сум, недоплачених унаслідок застосування спірних коефіцієнтів.
Водночас поновлення порушеного права забезпечується зобов`язанням відповідача здійснити виплату раніше перерахованої пенсії із збереженням установленого відсоткового значення 90%, без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, з урахуванням раніше виплачених сум.
За такого способу захисту окреме закріплення суми 76522,32 грн як щомісячної виплати на невизначений подальший період не є необхідним для усунення встановленого порушення. При цьому відсутність зазначеної суми в резолютивній частині рішення не надає відповідачу права довільно змінювати підтверджені матеріалами справи показники обчислення пенсії.
Зобов`язання здійснити виплату пенсії з 01.01.2025 не потребує встановлення кінцевої дати в межах спірних правовідносин. Водночас це рішення вирішує питання застосування Постанови №1 та не визначає наперед правомірності дій відповідача за інших фактичних обставин або на підставі іншого нормативного регулювання.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.01.2025 здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1, із збереженням показника розміру пенсії 90% від суми місячної заробітної плати, врахованої при перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №640/21237/20, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
У частині окремого зобов`язання виплачувати пенсію в сумі 76522,32 грн щомісячно без обмеження в подальшому у часі у задоволенні позову належить відмовити.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи документами, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленою довічно, та звільнена від сплати судового збору.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, суду не надано.
За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсії за вислугу років у неповному розмірі із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368) з 01.01.2025 здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", із збереженням показника розміру пенсії 90% від суми місячної заробітної плати, врахованої при перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №640/21237/20, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua