Суд: Жовківський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №444/1244/23
Суддя: Оприск З. Л.
Справа № 444/1244/23
Провадження № 2/444/35/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Будзан Н.В.
за участі представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1
позивача за первісним позовом ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та поділ такого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа ОСОБА_5 , про визнання права власності на квартиру,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та поділ такого майна.
24.04.2023 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
17 квітня 2026 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.
Позивач в позовній заяві мотивує свої вимоги наступним. 12 січня 2019 року між сторонами укладено шлюб, 30 березня 2023 року згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області зазначений шлюб розірвано. За час шлюбу 03 серпня 2020 року сторонами за спільні кошти було придбано квартиру, що за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира 23 вересня 2022 року була зареєстрованою (оформлено право власності) на відповідача в частці 1/1. Позивач в цій квартирі зареєстрованим ніколи не був. Будь-які договори між ними щодо квартири, у тому числі щодо частки в ній, не укладались. З дня придбання квартири та до 02 грудня 2022 року сторони проживали в квартирі разом. Оскільки відповідач протягом цього часу ніколи не працював та, відповідно не заробляв грошей, позивач за зароблені ним гроші зробив ремонт квартири та придбав різні речі вжитку, меблі, побутову техніку, тощо. З 02 грудня 2022 року по теперішній день сторони проживають окремо. У зв`язку з тим, що відповідач без відому позивача замінив інший замок у вхідних дверях, позивач на теперішній час позбавлений можливості перебувати в квартирі, користуватись квартирою. Вищевказана квартира сторонами придбана під час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти. Просив квартиру, що за адресою: АДРЕСА_2 , визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 , як колишнього подружжя, в частці по 1/2 на кожного з них з 03 серпня 2020 року; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 1/2 ринкової вартості квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , що становить 1065276,90 грн.
Відповідач подала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та поділ такого майна, відмовити у повному обсязі. З поданою позовною заявою категорично не погоджується зважаючи на наступне. Дану квартиру було придбано за її особисті кошти та кошти її батька. Позивач у квартирі ніколи зареєстрованим не був, а квартира була оформлена лише на відповідачку. Вказала, що згідно договору про відступлення права вимоги № 42-1 від 03.08.2020 ОСОБА_4 за кошти які належали їй особисто придбала квартиру за 466000,00 грн. Відповідно до п. 2.1.7. даного договору: «Новий Покупець на момент підписання цього Договору засвідчує, що грошові кошти, які витрачаються ним на придбання права вимоги на вищевказану Квартиру не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя». Отже, факт що вона придбала квартиру за адресою АДРЕСА_2 за кошти, які належали їй особисто, зафіксований у п. 2.1.7. договору про відступлення права вимоги № 42-1 від 03.08.2020. Також з метою придбання квартири за адресою АДРЕСА_3 , вона позичила у своєї подруги ОСОБА_6 кошти у розмірі 5680,00 грн. Отож для придбання квартири за адресою АДРЕСА_2 за 466000,00 грн. нею були використані її особисті кошти з наступних джерел походження: 48120,00 грн (згідно договору № 1736 від 26.12.2018) + 249700,00 грн (згідно договору № 1737 від 27.12.2018) + 162500,00 грн (згідно договору № 808 від 15.05.2019) + позичених у подруги 5680,00 грн. Наголосила на тому, що дана справа є нічим іншим, як продовженням здійснення психологічного насильства її колишнього чоловіка щодо неї. Зазначила, що позивач не виконував свій обов`язок щодо утримання та забезпечення їхньої доньки, тому вона була змушена звернутись до суду із заявою щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Позивач за первісним позовом подав відповідь на відзив на первісний позов, в якій просив задовольнити первісні позовні вимоги. Вказав, що спірна квартира була придбана за кошти, які ним зароблялися, та кошти, які були подаровані сторонам на весілля.
Окрім цього, відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов до позивача за первісним позовом про поділ спільного майна, який мотивував наступним. Дану квартиру було придбано за її особисті кошти та кошти її батька. Позивач у квартирі ніколи зареєстрованим не був, а квартира була оформлена лише на відповідачку. Вказала, що згідно договору про відступлення права вимоги № 42-1 від 03.08.2020 ОСОБА_4 за кошти які належали їй особисто придбала квартиру за 466000,00 грн. Відповідно до п. 2.1.7. даного договору: «Новий Покупець на момент підписання цього Договору засвідчує, що грошові кошти, які витрачаються ним на придбання права вимоги на вищевказану Квартиру не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя». Отже, факт що вона придбала квартиру за адресою АДРЕСА_2 за кошти, які належали їй особисто, зафіксований у п. 2.1.7. договору про відступлення права вимоги № 42-1 від 03.08.2020. Також з метою придбання квартири за адресою АДРЕСА_2 , вона позичила у своєї подруги ОСОБА_6 кошти у розмірі 5680,00 грн. Отож для придбання квартири за адресою АДРЕСА_2 за 466000,00 грн. нею були використані її особисті кошти з наступних джерел походження: 48120,00 грн (згідно договору № 1736 від 26.12.2018) + 249700,00 грн (згідно договору № 1737 від 27.12.2018) + 162500,00 грн (згідно договору № 808 від 15.05.2019) + позичених у подруги 5680,00 грн. Вказала, що вона проживає разом зі своєю малолітньою донькою, постійно перебуває у відчутті напруженості та пригніченості, адже колишній чоловік завжди шукає спосіб аби її чимось задіти, особистого доходу вона не має, натомість ОСОБА_2 отримує достатню зарплату. Зазначила, що позивач не виконував свій обов`язок щодо утримання та забезпечення їхньої доньки, тому вона була змушена звернутись до суду із заявою щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Просила визнати квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка була придбана за час шлюбу, особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Позивач за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити в первісному позові з підстав, викладених у відзиві на позов. Зустрічні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав наступні пояснення. ОСОБА_7 на квартиру не давав ні копійки, гроші були свідка з продажу магазину і вони ті всі гроші склали разом і купили квартиру. В нього був магазин, у 2018 р. його продали. Квартира в них була однокімнатна, також продали, і ті всі гроші пішли на купівлю спірної квартири. Всі гроші були їхні, пошуком квартири займався свідок. Він перераховував кошти за квартиру. Свідок не перестрахувалися документально щодо підтвердження передачі коштів, оскільки квартиру купували доньці, свідок не думав, що так обернеться ситуація. В ремонті помагав його брат, свідок участі в ремонті не брав. Він ОСОБА_7 ще давав 600 доларів.
У судовому засіданні було досліджено всі наявні в матеріалах справи письмові докази.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 12.01.2019 року.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копії рішення Жовківського районного суду Львівської області від 30.03.2023 року вбачається, що шлюб між сторонами розірвано.
З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.04.2023 року вбачєаться, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована на прав власності в цілому за ОСОБА_4 .
Згідно копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.12.2018 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_9 котельню за 48120,00 грн.
Згідно копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.12.2018 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_9 магазин за 249700,00 грн.
Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 15.05.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_10 житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , за 162500,00 грн.
Згідно копії договору про відступлення права вимоги № 42-1 від 03.08.2020 року первинний покупець ОСОБА_11 відступив новому покупцю ОСОБА_4 права вимоги до Забудовника на квартиру АДРЕСА_5 , за 466000,00 грн. Відповідно до п. 2.1.7. даного договору: «Новий Покупець на момент підписання цього Договору засвідчує, що грошові кошти, які витрачаються ним на придбання права вимоги на вищевказану Квартиру не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя».
З копії рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14.07.2023 року вбачається, що судом вирішено видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав як особи, яка вчинила домашнє насильство, та покладення на нього обов`язків передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк 6 (шість) місяців, а саме:
а) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 та перебувати за місцем проживання батька постраждалої особи ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_6 і за місцем проживання матері постраждалої особи ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_7 ;
б) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;
в) заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань сто метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 ;
г) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб переслідувати ОСОБА_4 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
З копії вироку Жовківського районного суду Львівської області від 02.02.2023 року вбачається, що судом вирішено затвердити угоду, укладену між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 про примирення у кримінальному провадженні № 12022142400000533, яке внесене 03.12.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань; визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Формулювання обвинувачення згідно даного вироку: ОСОБА_2 02 грудня 2022 року близько 22 години 30 хвилин, знаходячись у житловій квартирі АДРЕСА_8 , під час конфлікту із дружиною ОСОБА_4 , що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень, діючи умисно, схопив потерпілу за передпліччя та кинув у ванну, після чого наніс ОСОБА_4 один удар головою у область обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, синців на нижніх повіках обох очей, рани на спинці носа, синців на стегнах обох ніг, що відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
З копії судового наказу Жовківського районного суду Львівської області від 17.01.2023 року вбачається, що судом вирішено стягувати з боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Жовква Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь заявниці ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: м. Жовква Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_10 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 18 травня 2009 року, РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на неповнолітню дитину, а саме дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви, а саме 05 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
З висновку № 3468-Е від 14.11.2025 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи вбачається, що ринкова вартість квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 станом на день складання висновку експерта (14.11.2025) становить 2130553,82 грн.
Також у судовому засіданні було досліджено копію договору завдатку від 16.05.2019 року, копію постанови Жовківського районного суду Львівської області від 07.07.2021 року, копію відомостей з державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станови на 31.07.2023 року щодо ОСОБА_4 , замовлення-договір № УТІПГ001927 від 27.06.2019 року, копію акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 483295340 від 01.12.2020 року, заяву № 3001478687501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.12.2019 року, копії квитанцій щодо погашення кредиту ОСОБА_2 , заяву № 3001161874801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 03.11.2018 року, довідку про доходи ОСОБА_2 , інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 467865006 від 12.03.2026 року, довідку про доходи ОСОБА_4 .
Дослідивши та проаналізувавши в сукупності всі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
До спірних правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (ЦК України), Сімейного кодексу України (СК України).
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами був укладений 12.01.2019 року та розірваний за рішенням суду 30.03.2023 року.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Визначивши обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, яке підлягає поділу, і час його придбання, з`ясувавши джерела придбання цього майна, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що спірну квартиру відповідачем за первісним позовом придбано під час шлюбу сторін.
Проте відповідач за первісним позовом вказує, що спірну квартиру було придбано за її особисті кошти та кошти її батька. Дане твердження спростовується наступним.
Згідно п. 2.1.7. договору про відступлення права вимоги № 42-1 від 03.08.2020 року Новий Покупець ОСОБА_4 на момент підписання цього Договору засвідчує, що грошові кошти, які витрачаються ним на придбання права вимоги на спірну квартиру не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до пояснень відповідача за первісним позовом для придбання квартири за адресою АДРЕСА_2 за 466000,00 грн. нею були використані її особисті кошти з наступних джерел походження: 48120,00 грн (згідно договору № 1736 від 26.12.2018) + 249700,00 грн (згідно договору № 1737 від 27.12.2018) + 162500,00 грн (згідно договору № 808 від 15.05.2019) + позичених у подруги 5680,00 грн.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ч.2 ст.61 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно копії договору купівлі-продажу квартири № 808 від 15.05.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_10 житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , за 162500,00 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.2 ст.61 СК України доходи, одержані ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири № 808 від 15.05.2019 року, були об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Щодо твердження відповідача за первісним позовом, що спірна квартира була куплена нею саме за її особисті кошти, отримані згідно договору № 1736 від 26.12.2018 року, згідно договору № 1737 від 27.12.2018 року та позичені у подруги, суд звертає увагу на те, що дане твердження не доведено відповідачем достатніми належними та допустимими доказами, відповідно до яких можна би було достовірно та однозначно встановити таку обставину.
Відтак спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено доказами придбання такої за її особисті кошти.
Встановлюючи вартість спірної квартири суд бере до уваги висновок № 3468-Е від 14.11.2025 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, з якого вбачається, що ринкова вартість квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 становить 2130553,82 грн.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За таких обставин, враховуючи рівність часток дружини та чоловіка в майні, потрібно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 1/2 ринкової вартості спірної квартири, що становить 1065276,90 грн., а в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання спірної квартири особистою приватною власністю ОСОБА_4 потрібно відмовити.
Позивач за первісним позовом, заявляючи про суму судових витрат, які він поніс у зв`язку із розглядом даної справи, зазначив судовий збір, що документально підтверджений в розмірі 6990,58 грн., витрати на правничу допомогу, що документально підтверджені в розмірі 48000,00 грн., та витрати на проведення експертизи, що документально підтверджені в розмірі 19083,60 грн.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, відповідно до положень ч.1, 2 ст.141 ЦПК України з відповідача за первісним позовом в користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступних розмірах: витрати на правничу допомогу в розмірі 48000,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 6990,58 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 19083,60 грн.
Окрім цього, враховуючи те, що вартість спірної квартири відповідно до висновку № 3468-Е від 14.11.2025 року становить 2130553,82 грн., а позивачем за первісним позовом при його поданні було сплачено судовий збір в розмірі лише 6990,58 грн., з відповідача за первісним позовом потрібно стягнути в користь держави недооплачену суму судового збору за первісним позовом в розмірі 6429 грн. 42 коп. (з розрахунку 13420,00 грн. (максимальна ставка судового збору за дану позовну вимогу) - 6990,58 грн. судового збору, що були сплачені позивачем ОСОБА_2 ).
Керуючись ст. 368 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 69 СК України, ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Первісний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання майна спільною сумісною власністю колишнього подружжя та поділ такого майна – задовольнити в повному обсязі.
Квартиру, що за адресою: АДРЕСА_2 , визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4 , як колишнього подружжя, та визначити право власності в частці по 1/2 на кожного з них з 03 серпня 2020 року.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 1/2 ринкової вартості квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , що становить 1065276,90 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа ОСОБА_5 , про визнання права власності на квартиру – відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 48000,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 6990,58 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 19083,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 6429 грн. 42 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Львівському апеляційному суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту судового рішення 09 листопада 2026 року.
Головуючий Оприск З. Л.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua