Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №946/2868/26
Суддя: Пащенко Т. П.
Справа № 946/2868/26
Провадження № 2/946/3308/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2026 року Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Ізмаїльської міської територіальної громади. Відповідач зареєстрований за вказаною адресою у блоці №1, кімн. 2. В ході перевірок паспортного режиму, які проводилися КП «Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» було встановлено, що відповідач за даною адресою не проживає з 2015 -2016 років (понад 6 місяців), що підтверджується актами перевірки паспортного режиму від 07.04.2025 року, 18.08.2025 року, 15.12.2025 року. Місце проживання відповідача на теперішній час позивачу не відомо. Таким чином, позивач вважає, що відповідач втратив право на користування вказаним житловим приміщенням, та просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала суду заяву, в якій вказала, що просить суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином за адресою реєстрації, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України – здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України – кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені терміни проводиться в судовому порядку.
В судовому засіданні встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Ізмаїльської міської територіальної громади на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07.06.2007 року №772 (а.с.7).
Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 23.12.2011 року №1706 було впорядковано адресні номери у гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.4).
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою довідкою виконавчого комітету Ізмаїльського району Одеської області від 15.05.2026 року №2532/01-11/13-04 (а.с.16).
В ході перевірок паспортного режиму, які проводилися КП «Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» встановлено, що ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_3 , не проживає, що підтверджується актами перевірки паспортного режиму від 15.12.2025 року, 18.08.2025 року, 07.04.2025 року, а також, відміткою на поштових конвертах «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.8,9,10).
Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою. Згідно ст. 7 цього Закону зняття з реєстрація місця проживання особи здійснюється органом реєстрації на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За таких обставин, оскільки відповідач не проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , він втратив право користування житлом.
Своїм перебуванням на теперішній час на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить позивачу, відповідач створює перешкоди в реалізації позивачем в повному обсязі прав та охоронюваних законом інтересів власника зазначеного майна, тобто порушує ч.ч. 1,2 ст. 317, ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.
Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для зняття з реєстрація місця проживання особи є судове рішення, яке набрало законної сили, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки позовні вимоги обґрунтовані.
За правилами ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, ст. 316, 391, 405 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позов Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження: просп. Незалежності, 62, м.Ізмаїл Одеської області, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстраційного обліку.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 26569223, судовий збір у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім гривень нуль копійок) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя:Т.П.Пащенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua