Суд: Галицький районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №461/8259/26
Суддя: Кротова О. Б.
Справа №461/8259/26
Провадження №3/461/2785/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року м.Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Кротова О.Б., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , студента І курсу Національного університету «Львівська політехніка», спеціальність «Геодезія і землеустрій»,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 09.10.2026 о 00:41 год. у м.Львові на перехресті вул.Під Дубом – проспект В`ячеслава Чорновола, керував двохколісним електросамокатом марки JET, номер рами НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою приладу ALKOTEST DRAGER 6810 ARHF-0017, результат огляду – позитивний 0,35% проміле, тест №2267, чим порушив п.2.9.а ПДР, з результатом огляду згідний, в медичний заклад відмовився проїхати, дана подія фіксувалася на нагрудні бодікамери.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, заперечив. Надав пояснення, аналогічні тим, що викладені письмово. А саме зазначив, що вважає протокол таким, що складений незаконно, необгрунтовано, безпідставно, а матеріали справи не містять доказів його вини, а відтак не доведено факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із чим протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №792238 від 09.10.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю події і відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що він є неповнолітнім, і вказаний протокол складався у відсутності його батьків, йому не роз`яснювались його права, свідки складання протоколу відсутні. Зокрема, він заперечує факт керування електросамокатом, зазначає, що поліцейські підійшли до нього, коли він стояв біля електросамоката. Окрім цього, зазначає, що з наявних у справі матеріалів неможливо встановити, що він керував транспортним засобом у зазначені в протоколі час і місці, тобто неможливо встановити об`єктивну сторону правопорушення. Також звертає увагу, що, на його думку, у поліцейського були відсутні законні підстави для огляду. По-перше, єдиною ознакою сп`яніння, яку назвав поліцейський є «запах алкоголю», інших він не назвав і не зафіксував. По-друге, поліцейським не було роз`яснено порядок проведення огляду, право відмовитися від огляду на місці та пройти огляд у закладі охорони здоров`я; не було продемонстровано документ про повірку, цілісність пломб; згода на проходження огляду була надана без розуміння її наслідків і під впливом ситуації, створеної поліцейським. По-друге, поліцейські не запропонували викликати батьків, зважаючи на те, що особа є неповнолітньою. Зазначив, що під час роздрукування результату огляду газоаналізатором Drager Alcotest 6820 температура навколишнього середовища становила +23 °C, тоді як фактична температура повітря у м.Львові на той час була близько +10 °C, що, на його думку, свідчить про можливу технічну несправність приладу або порушення умов його експлуатації та ставить під сумнів достовірність отриманого результату — 0,35%. Крім того, звернув увагу, що останнє калібрування приладу проведено 03.11.2025, тобто понад 11 місяців до проведення огляду, тоді як рекомендований виробником інтервал калібрування становить шість місяців. Також наголошував на відсутності додаткових доказів перебування у стані алкогольного сп`яніння, зокрема, результатів медичного огляду, зазначаючи, що йому не було роз`яснено право пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, а інші об`єктивні ознаки сп`яніння належним чином не зафіксовані. На обґрунтування своєї позиції посилалася на судову практику, у тому числі рішення апеляційних судів, якими визнавалися недостовірними результати огляду на стан сп`яніння у випадках порушення строків калібрування приладу та істотної невідповідності температурних показників фактичним погодним умовам. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини, а наявні сумніви щодо справності технічного засобу та достовірності його показників відповідно до принципу презумпції невинуватості мають тлумачитися на його користь. Окрім цього, зазначив, що зареєстрований у м.Вінниця, втім на даний час у зв`язку із навчанням у вищому навчальному закладі фактично самостійно проживає у м.Львові, а батьки перебувають за межами території України, у зв`язку із чим позбавлені можливості прибути у судове засідання.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: легкий персональний електричний транспортний засіб та низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306 (далі - ПДР України), передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Процедура встановлення факту перебування особи, що керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння нормативно врегульована положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858 (далі - Інструкція), відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно пункту 3 Розділу І Інструкції, є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції - огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7-11 Розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
В даному випадку ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу на прилад «Drager Alcotest 6820», результат тесту — 0,35% проміле, із результатом згідний.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина у вчиненні такого знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується доказами, які були досліджені в ході розгляду справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №792238 від 09.10.2026, які відповідають вимогам ст.256 КУпАП та якими зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 ;
- результатом тестування на алкоголь технічного пристрою «Drager Alcotest 6820» від 09.10.2026, яким встановлено стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 – 0,35‰;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обставинам, виражене тремтіння пальців рук, результат огляду на стан сп`яніння: позитивний – 0,35‰, в якому зазначено, що з результатами згоден ОСОБА_1 , який власноруч поставив свій підпис без будьяких заперечень чи застережень;
- довідкою інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Попович Х. з інформаційного порталу Національної поліції України, підсистеми «Пошук посвідчення водія», від 09.10.2026, відповідно до якої відомості щодо отримання посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні;
- відеозаписами із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, якими підтверджуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №792238 від 09.10.2026;
- рапортом працівника поліції від 09.10.2026.
Суддя вважає безпідставними твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу того, що він не керував електросамокатом, а на момент зупинки працівниками поліції лише стояв біля нього, оскільки такі спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. Зокрема, із вказаного відеозапису вбачається, що особа безпосередньо перед зупинкою рухалася на електросамокаті, після чого зупинилася у зв`язку з наближенням працівників поліції. При цьому зафіксовані на відеозаписі обставини послідовно відображають перебіг події та узгоджуються з відомостями, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суддя також вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 з приводу недійсності огляду на стан сп`яніння.
Як вже було зазначено, згідно із п.6, 7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З переглянутого в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керуваня двохколісним електросамокатом. Після встановлення особи ОСОБА_1 працівниками поліції у зв`язку із виявленням ознак алкогольного сп`яніння у останнього, такому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, спочатку за допомогою застосування приладу Drager Alcotest, на що останній погодився, та пройшов тестування на вказаний прилад. Результат тестування – позитивний (0,35% проміле). Далі працівниками поліції було з`ясовано у ОСОБА_1 його ставлення до результату тестування і роз`яснено право, у разі незгоди із зазначеним результатом, пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначив, що із результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу згідний, що засвідчив своїм підписом акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.10.2026.
Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку вимоги Інструкції дотримано, а огляд особи проведено у встановленому законодавством порядку.
Належних та допустимих доказів неперебування у стані алкогольного сп`яніння, зокрема, висновків клінічних досліджень, висновків лікарів, тощо, водій ОСОБА_1 не надав та не спростував того, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Більше того, останній під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, як вбачається із дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, визнав факт вживання ним алкогольного напою (пива) за приблизно 5 годин до моменту зупинки його працівниками поліції.
Всі інші доводи ОСОБА_1 мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням наведених доказів, вина ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 «а» ПДР України та вчиненні правопорушення доведена повністю, його дії за ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а відтак підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини та його заперечення жодним чином не підтверджені, спростовуються вищенаведеним і розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене, а відтак надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вини у цьому ОСОБА_1 , підстав сумніватися в їх достатності та достовірності немає.
Згідно із ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, передбачена відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до даних, які містяться в матеріалах справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім, та на дату вчинення адміністративного правопорушення (09.10.2026) такому виповнилося 17 років.
Статтею 13 КУпАП визначено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, те, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 досягнув шістнадцятирічного віку, тяжкість та обставини скоєного адміністративного правопорушення, вважаю, що застосування до нього заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу, не забезпечить його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також не зможе запобігти вчиненню нових правопорушень, а тому на останнього слід накласти адміністративне стягнення на загальних підставах.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Тобто, санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
В матеріалах справи наявна довідка про те, що відомості про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутні, втім згідно постанови Верховного Суду України від 04.09.2023 у справі №702/301/20, суд може призначити покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Із врахуванням наведеного, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2026 року – 3328 грн), що складає 665,60 грн.
Керуючись ст.ст.40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, суддя, -
п о с т а н о в и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн 60 коп судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
У відповідності до ч.1 ст.307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Ольга КРОТОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua