Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №608/2267/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №608/2267/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання договору неукладеним та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», в якому просить визнати визнати неукладеною Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки № C-001-011463427-26-980 від 30 червня 2026 року, оформлену від імені ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» вилучити з АТ «Українське бюро кредитних історій» (УБКІ) інформацію про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за вказаною Угодою.

В обґрунтування позову покликається на те, що вона створила в додатку ОЛХ оголошення про продаж речей. Після розміщення оголошення з нею зв`язалися особи, які представилися потенційними покупцями та надіслали посилання, за яким позивачка мала перейти для підтвердження отримання оплати за товар на підставі відповідної квитанції. При цьому зазначене посилання, за твердженням позивачки, було замасковане під сторінку мобільного додатку «Приват24». Після переходу за вказаним посиланням та виконання запропонованих їй дій, які полягали в авторизації у відповідному додатку, з її банківського рахунку було списано грошові кошти. Крім того, позивачка вказує, що згодом із нею зв`язалася невідома особа, яка представилася працівником АТ КБ «ПриватБанк». Під час телефонної розмови позивачка виконувала надані цією особою інструкції за допомогою мобільного телефону. Зокрема, за вказівкою співрозмовника вона самостійно завантажила та встановила на свій мобільний телефон стороннє програмне забезпечення файл Dopomoga24.apk. За твердженням позивачки, після встановлення зазначеного файлу відповідне програмне забезпечення отримало доступ до спеціальних можливостей операційної системи Android (Accessibility Services), унаслідок чого сторонні особи отримали можливість віддаленого доступу до її мобільного пристрою, зчитування інформації з екрана, перехоплення системних сповіщень та відтворення інтерфейсу пристрою. Позивачка стверджує, що внаслідок зазначених шахрайських дій від її імені було оформлено кредитні зобов`язання перед відповідачем, зокрема дистанційно відкрито рахунки та оформлено кредитні договори, після чого отримані кредитні кошти були зняті готівкою в м. Одесі. Водночас позивачка наголошує, що на момент зазначених подій фізично перебувала в м. Чорткові Тернопільської області, а тому не могла особисто перебувати в м. Одесі та здійснювати там операції зі зняття готівкових коштів. Також зазначає, що жодних коштів, отриманих унаслідок оформлення спірних кредитних зобов`язань, фактично не отримувала та ними не розпоряджалася. Крім того, позивачка стверджує, що не підписувала власноручно жодних заяв-анкет, не проходила належної процедури ідентифікації та верифікації у відповідачів, кредитних договорів із ними не укладала, а отже, її волевиявлення на виникнення відповідних кредитних зобов`язань було відсутнє.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що кредитний договір від 30.06.2026 укладено з позивачкою в електронній формі після проходження дистанційної ідентифікації за допомогою «Дія.Підпис», підтвердження фінансового номера телефону шляхом введення ОТР-коду та підписання відповідних документів електронним підписом. Також банк стверджував, що подальші операції зі зняття кредитних коштів на загальну суму 47 570 грн здійснювалися із введенням ПІН-коду, а на фінансовий номер телефону надсилалися повідомлення про проведення операцій. Відповідач вважає, що позивачкою не доведено укладення договору третіми особами без її волевиявлення, а сам факт відкриття кримінального провадження не підтверджує обставин шахрайства. Просить у задоволені позову відмовити.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.06.2026 року між позивачкою та Банком укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки C-001-011463427-26- 980 (далі - Угода), в рамках якої відкрито рахунок НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт 50000,00 грн, після коректного введення ОТР-коду, який було надіслано на цей номер телефону НОМЕР_2 .

Банком проведено віддалену електронну ідентифікацію фізичних осіб шляхом авторизації фізичної особи (без її особистої присутності) у мобільному застосунку О.Bank за допомогою кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» (Дія ID). Така можливість прирівнюється до фізичної ідентифікації особи.

Відповідно ст.20 Закону України «Про платіжні послуги», Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом;- не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;- не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно до п.5. ст.87 Закону України «Про платіжні послуги», до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації.

30.06.2026: під час встановлення з IP адреси НОМЕР_3 мобільного застосунку О.Bank (далі - О.Bank) на мобільний пристрій моделі Xiaomi 2201117TY, Геолокація 49.0258263 25.7941595, за фінансовим номером телефону НОМЕР_2 , за наслідком належно переданого Позивачкою доступу до її документів у застосунку «Дія», проведено її ідентифікацію, відповідно до норм чинного законодавства; - доступу документів Позивачки у застосунку «Дія», отримано після накладання нею Дія «підпису»; - фінансовий номер телефону НОМЕР_2 підтверджено коректним введенням ОТР-коду, який було надіслано на цей номер телефону, у відповідне поле форми реєстрації у О.Bank; - у автоматизованих системах Банку наявні зафіксован іїї фото, що підтверджує факт її особистої присутності під час встановлення О.Bank за фінансовим номером телефону НОМЕР_2 ; - між Позивачкою та Банком укладено Договір про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку, після відтворення Вами власноручного підпису на екрані мобільного пристрою; - Договору про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку надіслано на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - між Позивачкою та Банком укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки C-001-011463427-26-980 (далі - Угода), в рамках якої відкрито рахунок НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт 50000,00 грн, після коректного введення ОТР-коду, який було надіслано на цей номер телефону НОМЕР_2 , у відповідне поле форми реєстрації у О.Bank; - примірник кредитної угоди надіслано на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Також 30.06.2026 год проведено токенізацію платіжної картки, яка емітована в рамках Угоди, а усі подальші зняття кредитних коштів з цієї картки на загальну суму 47570грн відбувались введенням PIN-коду.

За фактом виконання кожної з операцій на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 Банком було надіслано смс-повідомлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки суду першої інстанції про недійсність вищевказаного кредитного договору.

Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч її волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України, немає.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20); від 08.04.2026 року у справі № 705/1938/25 ( провадження № 61-13271св25). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

У справі № 705/1938/25 від 8 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув ключове питання: чи може кредитний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, бути визнаний недійсним через посилання позичальника на шахрайські дії третіх осіб. У вказаній постанові суд окремо підкреслив правову природу електронного договору, вказавши, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Окрім того, Верховний суд у постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зазначив наступне, щодо доводів про шахрайство ВС вказав, що так як позивачем договір був підписаний, а відповідач погодився на надання кредиту, будь-яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив усталену практику: укладення кредитного договору через мобільний банкінг із використанням одноразового ідентифікатора є належною формою правочину та підтверджує волевиявлення сторони.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначається Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення №164).

Відповідно до п.63 ч.3 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжний інструмент - персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції.

Згідно з ч.1 ст.36 Закон України «Про платіжні послуги» порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

У відповідності до ст.41 Закон України «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції). Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.

Згідно зі ст.42 Закон України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.68 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абз.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» Згідно із вказаним Законом засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг. Згідно з п.140 розділу VІІ Положення №164 користувач зобов`язаний, зокрема не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання належних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Платник для ініціювання платіжних операцій має право використовувати один або кілька засобів дистанційної комунікації з банком платника. Порядок застосування дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між банком платника та платником (пункт 46 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163). Контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів здійснюється власником рахунку (п.15 розділу І Положення №164).

Отже, вищезазначеними положеннями законодавства передбачений обов`язок позивачки надійно зберігати та не передавати стороннім особам електронний платіжний засіб та інші персональні дані, що дозволяють ініціювати або санкціонувати платіжну операцію; клієнт відповідає за всі суми по операціях.

У постанові Верховного Суду від 07.12.2020 у справі № 182/5175/16-ц зазначено, що на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVVкодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.

У постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №712/9107/18 зазначено про саме через власну недбалість позивача/клієнта та бездіяльність по захисту власних персональних даних (номери карток та ПІН-кодів) та власного мобільного фінансового телефону, що надало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток Приватбанку клієнта в системі Приват24, а тому клієнт повинен нести відповідальність за свої власні дії. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІНкоду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі №591/8927/23. Оспорюваний позивачем кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою введення Позивачкою відповідних даних, здійснення її верифікації, передання нею та отримання банком персональних даних від Позивачки з метою укладення договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначені у договорі умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачці не належить, а тому відсутні правові підстави для визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими. При отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника. Слід зазначити, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання банком персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивачки, які стосуються підписання кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 01.07.2024 у справі № 638/161/22.

Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних і за всі операції, які супроводжуються авторизацією.

Згідно висновку Верховного Суду (постанова від 23.02.2022 у справі №686/12096/18), встановивши, що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача шляхом введення паролів, відомих лише власнику, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №686/12096/18 зазначено, що списання коштів з карткового рахунку позивача відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача шляхом введення паролів, відомих лише позивачу, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд звертає увагу, що кримінальне провадження за ч.4 ст.190 КК України, відомості за яким внесено за заявою позивачки, не встановлює преюдиційне значення для вирішення цієї справи, кримінальне провадження лише підтверджує факт звернення позивачки до правоохоронних органів та не є безумовним доказом тих обставин, на які позивачка посилається у позові як на підставу для задоволення своїх вимог.

Вирок у вказаному кримінальному провадженні відсутній.

Наявність відкритого кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме треті особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору і уклали їх від імені позивача без її волі.

Окрім цього, нa виконання ухвали Галицького районного суд м. Львова від 12.10.2026 року щодо витребування інформації про надані телекомунікаційні послуги за період часу з 30.06.2026 року по 05.07.2026 року по абонентському номеру НОМЕР_2 ПрАТ «ВФ Україна» повідомило, що абонентський номер НОМЕР_2 обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна, тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер, немає можливості; ПрАТ «ВФ Україна» не володіє та не надає інформацію стосовно змісту SMS-повідомлень та розшифровки розмов, оскільки така інформація може бути отримана виключно правоохоронними органами під час зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж у випадках передбачених законом; ПрАТ «ВФ Україна» не має можливості встановити конкретне місцезнаходження (геолокацію) абонента-фізичної особи на місцевості, оскільки максимальна дальність дії базової станції, відповідно встановлених параметрів, становить до 35 км, тому точно визначити зону дії та відстань від базової станції до мобільного пристрою, на який забезпечується зв`язок неможливо, оскільки вона залежить від ряду факторів (висоти підвісу антени, рельєфу місцевості та наявності перешкод, погодних умов тощо)/

З наданої ПрАТ «ВФ Україна» інформації щодо телекомунікаційних послуг, отриманої в межах технічних можливостей оператора за період із 30.06.2026 по 05.07.2026 за вказаним абонентським номером, вбачається, що телекомунікаційні послуги надавалися в межах Чортківського району Тернопільської області.

Водночас наведена інформація не дає можливості достовірно встановити особу фактичного користувача зазначеного абонентського номера у відповідний період, а також підтвердити, чи таким користувачем була позивачка, чи інші особи.

Таким чином, відповідь оператора мобільного зв`язку не містить відомостей, які б підтверджували доводи позивачки щодо використання її персональних даних третіми особами або укладення оспорюваного кредитного договору без її волевиявлення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивачки, які стосуються підписання кредитного договору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, з огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання договору неукладеним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р.Волоско