Вирок від 08 листопада 2026 р. у справі №337/2922/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Суд: Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №337/2922/25

Суддя: Сидорова М. В.

09.11.2026

ЄУН 337/2922/25

Провадження №1-кп/337/129/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 29.11.2022 за №22022080000002318, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, громадянки України, заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Конституції України - Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.

В порушення норм міжнародного права, приблизно о 05.00 годин 24.02.2022 підрозділи збройних сил та інших збройних формувань Російської Федерації (РФ) на виконання наказів вищого військового та політичного керівництва РФ щодо розв`язання агресивної війни та воєнного конфлікту проти України, із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, вторглись на територію суверенної України через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарче чи оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території суверенної України, у тому числі і смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області.

З метою відсічі військовій агресії РФ 24.02.2022 Указом Президента України у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України постановлено введення в Україні воєнного стану із 05.00 год. 24.02.2022, який було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених Верховною Радою України.

Починаючи з 28.02.2022 Михайлівська селищна територіальна громада Василівського району Запорізької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора РФ, що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для РФ жодних територіальних прав.

Після остаточної військової окупації смт Михайлівка Василівського району Запорізької області, представниками збройних формувань РФ узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель, органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військовим шляхом територіях Запорізької області, представники збройних формувань РФ, діючи з підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення у квітні 2022 року створили на тимчасово окупованій території Запорізької області, не передбачений чинним законодавством України, незаконний правоохоронний орган - Головне управління МВД в Запорізькій області, мовою оригіналу - «Главное управление МВД в Запорожской области», та його структурні підрозділи, зокрема, мовою оригіналу - «Михайловский районный отдел полиции внутренних дел», а у подальшому - відділ поліції № 3 (дислокація смт. Михайлівка) Управління внутрішніх справ по м. Василівка та Василівському району Головного управління МВС по Запорізькій області, мовою оригіналу - «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) России «Васильевский»», який розташовується за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт. Михайлівка, вул. Світопокровська, буд.8, на захопленій матеріально-технічній базі колишнього відділення банку ПАТ «Ощадбанк», наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.

Так, громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи проросійські погляди, не пізніше травня 2022 року (більш точна дата та не встановлені), зайняла посаду «оперативный дежурный» в незаконно створеному правоохоронному органі «Михайловский районный отдел полиции ГУМВД в Запорожской области». У подальшому, не пізніше 09.07.2022, ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду інспектора сектору управління службою незаконно створеного правоохоронного органу - т.зв. «Михайловский районный отдел полиции ГУМВД в Запорожской области», розуміючи, що вказаний незаконний правоохоронний орган буде здійснювати охорону прав і свобод людини, протидію злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, фактично узурпувавши виконання повноважень підрозділів Національної поліції України.

Відповідно до займаної посади, ОСОБА_5 наділена повноваженнями діяти від імені незаконно створеного правоохоронного органу, що функціонує в інтересах окупаційної влади, пов`язані з охороною права, правопорядку, розслідування та запобігання порушень прав і свобод людини, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території смт Михайлівка Василівського району Запорізької області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення і функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу РФ на окупованій території України.

Так, у період з 23 по 27 вересня 2022 року ОСОБА_5 , займаючи посаду інспектора сектору управління службою незаконно створеного правоохоронного

органу - «Михайловский районный отдел полиции ГУМВД в Запорожской области»,

забезпечувала охорону правопорядку під час проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), яка показань суду не давала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що на підставі ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2025 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.

Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_5 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України, направлялись та вручались захиснику - адвокату ОСОБА_4 , що був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через захисника реалізовувати усі права підозрюваної на стадії досудового розслідування.

На підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2025 відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймала участь захисник ОСОБА_4 , яка була захисником на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення права на захист та доступ до правосуддя, у зв`язку із чим в судові засідання остання викликалася у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про її виклик були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті « «Голос України», та шляхом здійснення публікації про виклик на офіційному веб-сайті суду.

Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , належним чином повідомленої про проведення відносно неї досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник обвинувачуваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою та з`ясувати у неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

Водночас, захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні, реалізуючи право обвинуваченої на захист, висловила свою позицію з приводу пред`явленого обвинувачення. На думку захисника, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не доведена допустимими та належними доказами. Стороною обвинувачення не надано переконливих доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 відповідної посади y незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Свідки сторони обвинувачення в достатньому обсязі не підтвердили факт добровільного виконання обвинуваченою обов`язків у незаконному правоохоронному органі. Вважає, що під контролем окупаційної адміністрації та окупаційних силових структур ОСОБА_5 могла діяти під впливом їх фізичного та психологічного тиску. Отже, її підзахисна за ч.7 ст.111-1 КК України підлягає виправданню.

Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

За відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)», а в подальшому за наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (із послідовними змінами), Михайлівська селищна територіальна громада Василівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією України з 28.02.2022.

Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших владних органів.

Дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено обставини кримінального провадження, оцінивши вказані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Так, її вина підтверджується наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами:

- протоколом огляду від 04.08.2023, згідно з яким слідчим за участю спеціаліста - судового експерта сектору комп`ютерно-технічних експертиз та телекомунікаційних досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 , було оглянуто інформацію, розміщену у всесвітній мережі Інтернет, а саме в публікаціях на інформаційному каналі «Telegram» за запитом «Михайловские НОВОСТИ» відносно незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території - т.зв. «народній міліції», який має назву «Отдел полиции № 3 c дислокацией в пгт. Михайловка УВД по г. Васильевка и Васильевскому району». Під час проведення огляду встановлено, що 04.05.2022 о 13:27 год. на зазначеному каналі викладено повідомлення з текстом (мовою оригіналу): «Уважаемые жители пгт Михайловка, информируем вас о начале работы в нашем поселке отдела полиции. По всем вопросам, касающимся обеспечения правопорядка обращаться по адресу АДРЕСА_2 (здание бывшего военкомата), а также по телефону диспетчерской службы НОМЕР_3». Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 11:58 год. опубліковане повідомлення, де зазначені номери чергової частини ППС та ДПС народної міліції в АДРЕСА_1 із тестом (мовою оригіналу): «!!Уважаемые жители пгт Михайловка и ближайших сел! Обратите внимание на информацию!». Під час огляду здійснено збереження оглянутої інформації на DVD-R диск, який долучено до протоколу;

- протоколами огляду від 26.10.2022 та від 29.09.2023, згідно з якими слідчим за участю спеціаліста оглянуто інформацію, розміщену у всесвітній мережі Інтернет, а саме в публікаціях на інформаційному каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в додатку «Telegram» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , та виявлено, що 27.08.2022 о 11:42 год на каналі викладено повідомлення з текстом «Список мусорів Василівського район, які стали на бік ворога. Вони присягали на вірність народові України, але обрали болота мордору. Ця трясовина їх і поховає». До повідомлення прикріплено фотознімки із вказаним списком, у якому в розділі «Сектор управления службой» зазначено «№7. ОСОБА_7 ». Додатком до протоколів є DVD-R диск із оглянутою інформацією;

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.05.2023 з додатком - DVD-R диском №59/14/326т від 17.05.2023, дозвіл на проведення якої відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду №10/2050т від 11.05.2023, розсекречених у встановленому законом порядку, і дозвіл на використання яких у кримінальному провадженню за підозрою ОСОБА_5 надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 27.05.2025 (ЄУН 4807/3008/25), який містить відомості з облікового запису електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка перебуває у користуванні громадянки України ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зайняла посаду головного бухгалтера у незаконному правоохоронному органі (мовою оригіналу) «ГУВД по Запорожской области», в якому наявні повідомлення із додатками, зокрема, з переліками співробітників незаконних правоохоронних органів, створених на тимчасово окупованій території Запорізької області;

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем №59/14/993т від 10.11.2022 з додатком - DVD-R диском №59/14/531т від 10.11.2022, дозвіл на проведення якої відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду №10/4437т від 02.11.2022, розсекречених у встановленому законом порядку, і дозвіл на використання яких у кримінальному провадженню за підозрою ОСОБА_5 надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 27.05.2025 (ЄУН 4807/3013/25), згідно з якими в мобільному додатку «Telegram» виявлено чати спілкування користувача з абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_1 , який особисто використовується громадянином РФ ОСОБА_9 , який призначений окупаційною владою на посаду заступника голови т.зв. «військово-цивільної адміністрації Запорізької області», зокрема з користувачем «СМ» (вірогідно громадянин РФ ОСОБА_10 , заступник міністра економічного розвитку РФ) та виявлено перелік співробітників незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області, з назвою (мовою оригіналу) «Михайловский отдел». Під №520 в цьому переліку зазначено (мовою оригіналу): «оперативний дежурный ОСОБА_7 »;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.10.2023 за участю свідка ОСОБА_11 , яка на фотознімках впізнала обвинувачену ОСОБА_5 , як місцеву жительку смт Михайлівка, яка співпрацює з окупаційною владою, займає посаду інспектора сектору управління служби Михайлівського відділу поліції;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 20.10.2023 за участю свідка ОСОБА_12 , який на фотознімках впізнав обвинувачену ОСОБА_5 , як місцеву жительку смт Михайлівка, яка співпрацює з окупаційною владою, займає посаду інспектора сектору управління служби Михайлівського відділу поліції;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.10.2023 за участю свідка ОСОБА_13 , який на фотознімках впізнав обвинувачену ОСОБА_5 , як місцеву жительку смт Михайлівка, яка співпрацює з окупаційною владою, займає посаду інспектора сектору управління служби Михайлівського відділу поліції;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.10.2023 за участю свідка ОСОБА_14 , яка на фотознімках впізнала обвинувачену ОСОБА_5 , як місцеву жительку смт Михайлівка, яка співпрацює з окупаційною владою, займає посаду інспектора сектору управління служби Михайлівського відділу поліції;

Згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби від 25.09.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 12.11.2021, термін дії 12.11.2031, орган, що видав 2332.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну він проживав в смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, виїхав з окупованої території 04.10.2022. Після окупації смт Михайлівка окупаційна влада почала формувати свої органи влади, у тому числі поліцію. Нова поліція стала працювати приблизно у травні 2022 року. Відділ поліції розташовувався у колишній будівлі Ощадбанку. Штат поліції формувався із місцевих мешканців. На початку літа 2022 року він відвідував вказаний відділ поліції, оскільки був головою організації мисливців, мав мисливську зброю, яку потрібно було перереєструвати за вказівкою окупаційної влади. Там він побачив вивішений список співробітників поліції окупаційної влади, серед них була ОСОБА_5 , яку він знає як місцеву мешканку смт. Михайлівка. Вона раніше в поліції не працювала. Крім того, у Телеграм-каналі «Михайловские новости» він бачив повідомлення про працівників новоствореної поліції, там теж була зазначена ОСОБА_5 , а також її син. Йому відомо, що вони проводили патрулювання, у т.ч. під час т.зв. «референдуму». Вважає, що у новостворену поліцію місцеві мешканці шли працювати добровільно, а ті на кого був тиск, але вони не бажали співпрацювати, виїжджали з окупованої території.

Судом під час судового розгляду, згідно з положеннями ч. 11 ст. 615 КПК України, також досліджені покази свідка ОСОБА_13 , надані ним 28.10.2022 під час досудового розслідування та зафіксовані засобами відеофіксації. Так, відтворенням відеозапису допиту цього свідка встановлено, що під час перебування на тимчасово окупованій території смт Михайлівка Василівського району Запорізької області у місцевому відділі т.зв. «народної міліції» він бачив його землячку ОСОБА_5 у міліцейській формі, яка сиділа в черговій частині та здійснювала пропуск громадян у відділ «міліції». Зможе впізнати її по фотознімкам. Виїхав з сім`єю з окупованої території в кінці липня 2022 року.

Також судом під час судового розгляду, згідно з положеннями ч. 11 ст. 615 КПК України, також досліджені покази свідка ОСОБА_14 , надані нею 28.10.2022 під час досудового розслідування та зафіксовані засобами відеофіксації. Так, відтворенням відеозапису допиту цього свідка встановлено, що під час перебування на тимчасово окупованій території смт Михайлівка Василівського району Запорізької області у місцевому відділі т.зв. «народної міліції» вона бачила її землячку ОСОБА_5 , яка сиділа в черговій частині та здійснювала пропуск громадян у відділ «міліції». Зможе впізнати її по фотознімкам. Виїхала з окупованої території в кінці липня 2022 року.

Оцінивши вищевказані докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, зазначені в них відомості узгоджуються між собою та в сукупності доводять обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим суд бере їх за основу при ухваленні цього вироку.

Жодних обставин, які б давали підстави вважати вищезазначені докази неналежними, недостовірними чи недопустимими, судом не встановлено.

Крім того, судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Так, суд вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню було проведено уповноваженими посадовими особами з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним кодексом правил, що підтверджено наданими прокурором процесуальними документами - витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження, постановами прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження, постановами про визначення групи прокурорів та призначення групи слідчих, повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, дорученнями про проведення досудового розслідування та про проведення оперативно-розшукових заходів, постановами про залучення спеціаліста, ухвалами слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД та на використання їх результатів в іншому кримінальному провадженні.

Як встановлено судом, матеріали НСРД були розсекречені в установленому законом порядку та відкриті стороні захисту для ознайомлення при виконанні вимог ст.290 КПК України.

Суд безпосередньо дослідив надані стороною обвинувачення процесуальні документи, на підставі яких проводились слідчі дії, а також відповідні протоколи слідчих дій та долучені до них диски з відповідною інформацією, які визнані судом належними та допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні. Жодних порушень норм КПК при проведенні досудового розслідування, зокрема НСРД, судом не встановлено.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 а також допитані під час досудового розслідування свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , покази яких досліджені судом шляхом відтворення відеозапису їх допиту, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень, підтвердили формування навесні 2022 року на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області незаконного правоохоронного органу - відділу поліції та кожен окремо повідомили відомі їм обставини зайняття ОСОБА_5 посади в цьому незаконному правоохоронному органі, виконання нею службових обов`язків, зокрема, здійснення забезпечення охорони правопорядку, перевірку документів.

При цьому свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 особисто бачили у черговій частині приміщення, де розташовувався незаконний орган поліції, ОСОБА_5 , яка здійснювала пропуск громадян.

Обставини, за яких ці свідки особисто бачили ОСОБА_5 , на думку суду, однозначно свідчать про те, що вона перебувала там у зв`язку з виконанням службових обов`язків як співробітник поліції, а не з будь-яких інших причин. При цьому, допитаний свідок ОСОБА_12 підтвердив, що свою посаду остання обрала добровільно, про застосування до неї примусу йому невідомо.

При цьому використання судом пояснень свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були надані на досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження під час дії воєнного стану та зафіксовані технічними засобами відеофіксації, як належних та допустимих доказів ґрунтується на положеннях ч.4 ст.95 КПК України.

Не довіряти показам вказаних свідків у суду немає підстав, оскільки обставин, що вони оговорюють обвинувачену, судом не встановлено.

Пояснення свідків є логічними, послідовними, повними, конкретними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.

Так, пояснення свідків узгоджуються з безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, а саме: з відомостями, які містяться у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які серед пред`явлених їм фото впізнали ОСОБА_5 як особу, яка працює у незаконно створеному на тимчасово окупованій території України правоохоронному органі та займає посаду інспектора сектору управління служби т.зв. «Михайлівського відділу поліції»; у протоколі огляду від 27.09.2023 щодо опублікування в мобільному додатку «Telegram» на каналі «Михайловские НОВОСТИ» в травні 2022 оголошення про початок роботи в смт. Михайлівка відділу поліції, переліку телефонів; у протоколах огляду від 26.10.2022 та від 29.09.2023 щодо інформації, розміщеної в інформаційному каналі «Гнила черешня» в додатку «Telegram» з повідомленням від 27.08.2022 та фото списку співробітників незаконного правоохоронного органу тимчасової окупації смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, в якому під №7 зазначено ОСОБА_5 як співробітника «Сектора управления службой»; у протоколі за результатами проведення НСРД від 17.05.2023 стосовно ОСОБА_8 , яка зайняла посаду головного бухгалтера в незаконному правоохоронному органі - «ГУВД по Запорожской области», з інформацією з її електронної пошти, яка містить інформацію відносно переліку співробітників незаконних правоохоронних органів на тимчасово окупованій території Запорізької області; у протоколі за результатами проведення НСРД від 10.11.2022 стосовно ОСОБА_9 , який призначений окупаційною владою на посаду заступника голови т.зв. «військово-цивільної адміністрації Запорізької області» з переліком співробітників незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області, з назвою (мовою оригіналу) «Михайловский отдел» в кому під №520 зазначено (мовою оригіналу): «оперативний дежурный ОСОБА_7 »; в інформаційному листі УДМС України з інформацією про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 12.11.2021.

Отже, суд вважає, що сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів переконливо, поза розумним сумнівом, доводить те, що обвинувачена ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, приблизно у травні 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - в смт. Михайлівка Запорізької області, діючи умисно, свідомо, добровільно зайняла посаду «оперативного дежурного» у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого смт Михайлівка Василівського району Запорізької області, - т.зв. «відділі поліції смт.Михайлівка», а в подальшому (не пізніше липня 2022 року) добровільно зайняла посаду інспектора сектора управління службою незаконно створеного правоохоронного органу - «Михайловський районный отдел полиции ГУМВД в Запорожской области» та здійснювала виконання наданих їй владних повноважень у вищевказаному незаконно створеному правоохоронному органі.

При цьому, на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченої із зайняття посади у зазначеному незаконному правоохоронному органі та реалізації його функцій вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.

Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 посади у незаконному правоохоронному органі об`єктивно спростовується сукупністю вищевказаних доказів, покладених судом в обґрунтування винуватості обвинуваченої.

Так, за ч.7 ст.111-1 КК України передбачена відповідальність, серед іншого, за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Встановлюючи приналежність того чи іншого органу до правоохоронного, слід виходити з того, що такі органи здійснюють правоохоронну функцію, яка є основною для них. Під правоохоронною функцією доцільно розуміти комплексний, окремий і самостійний напрям її діяльності, в рамках якого уповноваженими суб`єктами здійснюється загальна охорона права та правопорядку, забезпечуються права і свободи людини і громадянина.

Факт створення в смт. Михайлівка Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією, незаконного правоохоронного органу - т.зв. «відділу поліції смт. Михайлівка» достовірно підтверджується як поясненнями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , так і письмовими доказами, оцінка яким надана судом вище.

Вказані документи отримані в спосіб, передбачений КПК України, зокрема, в результаті проведення НСРД, огляду за участю спеціаліста телеграм-каналу «Гнила шерешня», «Михайловские НОВОСТИ» у вільному доступі в мережі Інтернет, оформлені відповідними протоколами, отже є належними та допустимими доказами.

Стороною захисту не заявлялось про визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.

Крім того, у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39 (крайня необхідність), 40 (фізичний або психічний примус) КК України, яких у цьому кримінальному провадженні судом не встановлено.

Суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_5 безумовно усвідомлювала факт агресії з боку РФ, окупації смт. Михайлівка та створення окупаційною владою незаконних органів, яким притаманні функції правоохоронних, та умисно, свідомо, добровільно, за власним волевиявленням, виключно з суб`єктивних міркувань, зокрема, через наявні проросійські погляди, зайняла посаду в незаконно створеному правоохоронному органі - т.зв. «відділі поліції смт. Михайлівка». На свідомий і добровільний характер дій обвинуваченої із зайняття посади у зазначеному незаконному правоохоронному органі та реалізації його функцій вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.

Добровільність зайняття обвинуваченою такої посади об`єктивно доводиться сукупністю вищевказаних доказів, покладених судом в обґрунтування винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 . Докази сторони обвинувачення свідчать про невимушеність поведінки обвинуваченої, відсутність будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковиту добровільність її дій.

В цьому кримінальному провадженні не отримані будь-які об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 вчиняла вказані дії недобровільно, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи її рідним, або суспільним інтересам чи інтересам держави тощо.

При цьому, сторона захисту не конкретизувала, які саме обставини змусили ОСОБА_5 співпрацювати з окупаційною владою, не повідомлено та не надано будь-яких заяв відносно викрадення, катування, незаконного утримання громадянки України ОСОБА_5 та її близьких осіб.

На думку суду, обвинувачена ОСОБА_5 , маючи достатній життєвий досвід, не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій та можливості завдання своїми умисними діями шкоди державі Україна, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, не вжила.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності наявності в діях обвинуваченої складу інкримінованого злочину, зокрема, умислу та добровільності зайняття посади в правоохоронному органі, суд відхиляє як безпідставні і розцінює як спосіб захисту, обраний з метою уникнення обвинуваченою відповідальності за вчинене.

Отже, доводи сторони захисту на недоведеність суб`єктивної сторони злочину не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає встановленим та доведеним, що своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, у скоєнні якого суд визнає її винуватою.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення - особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України. Такий злочин характеризується найбільшою суспільною небезпечністю, оскільки об`єктом посягання в ньому є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.

Також суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, заміжня, відомості про наявність у неї законних джерел доходів в справі відсутні.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд не встановив.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, покарання у вигляді позбавлення волі, яке слід обрати в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України, з призначенням додаткових покарань у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, та конфіскації усього належного їй майна.

При цьому, з огляду на положення ст.55 КК України суд вважає можливим призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю обвинуваченій ОСОБА_5 , яка на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займав офіційно певні посади та не займався офіційно певною діяльністю.

В даному випадку суд вважає справедливим та співмірним покаранням особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні та займати посади в органах місцевого самоврядування.

Також, з огляду на характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченої, суд вважає, що призначене покарання обвинувачена ОСОБА_5 повинна відбувати реально.

Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі слід рахувати ОСОБА_5 з моменту фактичного її затримання в порядку виконання цього вироку суду.

Строк додаткового покарання слід рахувати відповідно до ч.3 ст.55 КК України - з моменту відбуття основного покарання.

Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 04.06.2025 в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування строком 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, ОСОБА_5 рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обраний в порядку ч. 6 ст.193 КПК України, залишити без змін до набрання вироком законної сили .

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua