Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №335/2369/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №335/2369/26

Суддя: Романько О. О.

Справа № 335/2369/26 2/335/1882/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючої-судді Романько О.О., за участі секретаря судових засідань Корсунової Г.В., розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 подану в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом поданим через представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 19.08.2011 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась спільна донька ОСОБА_5 .

З 2021 року сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. 25.04.2023 року за рішенням Орджонікідзевського (Вознесенського) районного суду м. Запоріжжя (справа 335/2668/23) їх шлюб було розірвано.

Далі вказали, що на теперішний час позивач тимчасово перебуває в Німеччині. Відповідачка також мешкає у Німеччині. Неповнолітня дитина мешкає з позивачем. За рішенням органів державної влади Німеччини відповідачка щомісячно сплачує позивачу аліменти виплати на дитину.

Далі зазначили, що під час шлюбу була придбана, за спільні гроші, квартира АДРЕСА_1 (після перейменування - вулиця Скiфська). Квартира придбана на відповідачку, але позивач давав згоду на придбання.

Після розлучення позивач просив відповідачку добровільно розділити вказане майно но порівну, але отримав відмову.

До вимоги про поділ майна, заявлено після розірвання шлюбу, застосовуються позовна давність у три роки, яка обчислюються від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 Сiмейного кодексу України). В квітні 2026 року спливає трирічний термін позовної давності i позивач вимушений звернутись з позовною заявою до суду щодо поділу майна подружжя.

Додатково вказали, що враховуючи обставину, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , була набута у шлюбі, то остання є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, з урахуванням положень діючого законодавства вважають, що за позивачем повинно бути визнане право власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Просили, визнати об`єктом спільної часткової власності подружжя ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 та ОСОБА_3 рнокпп НОМЕР_2 , квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Стягнути з ОСОБА_3 рнокпп НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на оплату судового збору в сумі – 2 910,00 грн., а також, інші судові витрати покласти на відповідачку.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

17.06.2025 підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.

У свою чергу, представник відповідача адвокат Уткін О.Є. подав до суду заяву про визнання позову, в якому не заперечували проти задоволення позовних вимог. Додатково прохали, на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Позивач в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник позивача адвокат Янковський Я.О., позовні вимоги повністю підтримав за викладених в позовній заяві обставин, просив їх задовольнити. Вважав, що заява відповідачки про визнання позовних вимог може бути задоволено судом та ухвалено рішення.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Вивчивши позовну заяву, заяву визнання позовних вимог та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

За приписом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлені обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 19.08.2011, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 19.08.2011, про що складено актовий запис № 263. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_7 » (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 26.01.2012, гр. ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі, матір`ю дитини зазначено ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_1 (а.са.22).

Згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2023 у справі № 335/2668/23 (провадження № 2/335/1394/2023) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 26.05.2023 (а.с.18-21).

Відповідно до рішення уповноваженого органу м. Ганновер ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 для утримання їх спільної дочки ОСОБА_5 (а.с.13-16).

Відповідно до інформації про нерухомість з Реєстру речових прав на нерухоме майно № 1130604323101 від 24.02.2026 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 740, виданий 23.12.2016 та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В., ОСОБА_3 , набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 23-24).

Відповідно до технічного паспорту, складеного Запорізьким МБТІ від 26.12.2016, інвентарний номер 26559/858 загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 45,37 кв.м. Власником квартири зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.25-26).

Згідно зі звітом про незалежну експертну грошову оцінку, складеного ФОП ОСОБА_8 щодо визначення вартості житлової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,37 кв.м., житловою площею – 15,2 кв.м., допоміжна площа 30.17 кв.м, на дату проведення оцінки, а саме 02.03.2026 визначено, що велична вартості цієї квартири складає 581 843,00 грн. (а.с.29).

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_5 виданого органом 2129 від 27 жовтня 2025 року гр. ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Харькове, Токмацький район, Запорізька область, рнокпп НОМЕР_1 (а.с.10).

Згідно з інформацією департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 11.03.2026 № 06.4-06/02/8109 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 29.12.2016 по теперішній час (а.с.34-35).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України та СК України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частин 1, 2 статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Частинами 1 та 2 статті 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція також висловлена ще у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Верховний Суд в постанові від 29.01.2021 по справі № 161/14048/19 висловив правову позицію, згідно якої, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, з урахуванням викладеного можливо дійти висновку, що вищевказане майно, а саме квартира є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

При розгляді справи, суд виходить із того, що у разі, коли між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, чи його компенсацію, що має місце в даному випадку, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про поділ зазначеного майна.

За таких обставин, судом встановлені підстави про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_2 , квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому подана представником відповідача заява про визнання позову не буде порушувати права та законні інтереси відповідача, а тому може бути прийнята судом в порядку ст. 206 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судові витрати у вигляді половини сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, інша частина судового збору підлягає поверненню позивачу з відповідного бюджету.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 133, 141-142, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 подану в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий органом 2129 від 27 жовтня 2025 року, рнокпп НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,37 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий органом 2129 від 27 жовтня 2025 року, рнокпп НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,37 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий органом 2129 від 27 жовтня 2025 року, судовий збір у розмірі 1455 (одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 виданий органом 2129 від 27 жовтня 2025 року, з державного бюджету п`ятдесят відсотків судового збору у розмірі 1455 (одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять) гривень, 00 копійок, сплаченого ним при зверненні до суду згідно транзакції ID: НОМЕР_6 АТ «УКРПОШТА» від 04.03.2026.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.О. Романько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua