Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №309/3130/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Суд: Хустський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №309/3130/26

Суддя: Орос Я. В.

Справа № 309/3130/26

Провадження № 2/309/1682/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря: Калинич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.04.2024 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» Етвеш В.О. подано заявку на отримання кредиту №254912. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. ТОВ «Клай Інвест» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит №254912 від 05.04.2024р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 уклав Договір про споживчий кредит № 254912 від 05.04.2024р. із ТОВ «Клай Інвест» та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000грн.

23.04.2024р. згідно умов договору відступлення права вимоги №23122024/1, ТОВ «Клай Інвест» відступлено право вимоги за кредитним договором № 254912 від 05.04.2024р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 17980 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн., заборгованість за відсотками становить 4980 грн., заборгованість за комісією 1000грн. та заборгованість за пенею 8000 грн.

Відповідно позовних вимог, ТОВ Діджи Фінанс» просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17980грн., та судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40 та витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн.

Згідно ухвали суду від 24.08.2026 року суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_1 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив, однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористалась, відзиву на позовну заяву не подавала.

01.10.2026 року адвокатом Кеню Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі Ордеру від 24.09.2026 року , направлено заперечення на позовну заяву де вказує, що відповідач з позовом частково не погоджується, вважає деякі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо стягнення пені з ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі, врахувавши положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Щодо стягнення нарахованої комісії у розмірі 1000грн. вказує, що умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням та обслуговуванням кредиту, є нікчемними. Також, адвокат вказує, що заявлена до стягнення витрат на правничу допомогу (6 000,00 грн) є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, у зв`язку з чим (у випадку задоволення позову) відповідач просить суд зменшити суму компенсації витрат на правничу допомогу позивача до 2000 грн.

Отже, адвокат Кеню Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить суд врахувати викладене в запереченні та провести розгляд справи без їх участі.

В свою чергу, 14.10.2026 року представником позивача Романенко М.Е. подано додаткові пояснення по справ із врахуванням долученого заперечення позивача. Звертає увагу суду, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору з первісним кредитором та факт перерахування кредитних коштів за кредитним договором. Укладаючи Договір про надання фінансового кредиту № 254912 від 05.04.2024, відповідач була належним чином ознайомлена із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення кредиту, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. Так, щодо правомірності нарахування та стягнення комісії вказує, що відповідно до п. 1.4 Договору, за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитом, а також юридичне оформлення, Клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Більше того, зазначена комісія безпосередньо відображена у Додатку № 1 — Графіку розрахунків та загальній вартості кредиту, тобто була включена до розрахунку загальної вартості кредиту.

Щодо правомірності нарахування та стягнення неустойки (пені) в умовах воєнного стану представник позивача зазначає, що у відповідності до п. 3.3 Договору міститься обмеження, відповідно до якого сукупна сума неустойки та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за договором. Відповідно до статті 204 ЦК України, в Україні діє презумпція правомірності правочину. Договір про надання фінансового кредиту № 254912 від 05.04.2024 є чинним, не визнаний судом недійсним ні повністю, ні в частині встановлення штрафних санкцій. Підписуючи зазначений Договір за допомогою одноразового електронного ідентифікатора, відповідач засвідчив ознайомлення та повну згоду з усіма його істотними умовами, зокрема з пунктом 5.3, яким передбачено нарахування пені у розмірі 5,00% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також позивач наголошує на пріоритеті принципів свободи договору та добросовісності цивільних правовідносин, закріплених у статтях 6 та 627 ЦК України. Органами державної влади воєнний стан в Україні було введено з 24 лютого 2022 року. Оскільки Договір про надання фінансового кредиту № 254912 був укладений сторонами значно пізніше — 05.04.2024, відповідач діяла усвідомлено перебуваючи в чинному правовому полі воєнного стану, та добровільно взяла на себе підвищені зобов`язання і фінансові ризики на випадок дефолту. Крім того, щодо витрат на правову допомогу позивач наголошує, що ними надано разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають до задоволення. Отже, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Отже, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З позовної заяви вбачається, що 05.04.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254912. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, а саме KL5679, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит № 254912 від 05.04.2024р.

Згідно наданих заперечень, вбачається, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору з первісним кредитором. Крім того, відповідачем визнано факт перерахування кредитних коштів за кредитним договором. Факт виконання зобов`язань первісним кредитором також підтверджено наданою випискою АТ «Сенс Банк», з якої вбачається зарахування на рахунок ОСОБА_1 4000грн.

Відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, однак не виконала своїх зобов`язань перед первісним кредитором.

23.04.2024р. згідно умов договору відступлення права вимоги №23122024/1, ТОВ «Клай Інвест» відступлено право вимоги за кредитним договором № 254912 від 05.04.2024р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 17980 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн., заборгованість за відсотками становить 4980 грн., заборгованість за комісією 1000грн. та заборгованість за пенею 8000 грн.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України). Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 05.04.2024 року правочину.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 4000 на банківську карту відповідача, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

У свою чергу відповідач умови кредитного договору не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимога ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 суми тіла кредиту – 4000 грн. ,процентів – 4980грн. та комісія – 1000грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 8000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 05.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час. Твердження представника позивача щодо усвідомлення ОСОБА_1 перебування у правовому полі військового стану та укладення при цьому договору суд не бере до уваги, адже даний факт не відміняє дію положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені з відповідача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у сумі 1344,51 грн. судового збору (2662,40грн * 50,50% = 1344,51 грн.).

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн., про стягнення яких ставить питання представник позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

Так, позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію Договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року; копію Додаткової угоди № 254912 від 03 липня 2026 року до Договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 21 липня 2026 року; копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 21 липня 2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016. Позивачем сплачено адвокату 6000 грн. на підставі Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року та Детального опису виконаних робіт. А отже документально підтвердженими витратами на правову допомогу, яку поніс позивач у даній справі є саме 6000 грн. Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 3030 грн (6000 грн * 50,50% = 3030 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс » – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( код ЄДРПОУ 42649746 , 07406 Київська область м. Бровари вул. Симона Петлюри № 21/1 ІВАN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № 254912 від 05.04.2024 р. в розмірі 9080 грн. ( дев`ять тисяч вісімдесят гривень ) з яких – 4000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту ; 4980 грн. сума заборгованості за відсотками та 1000 грн. комісії за надання кредиту .

В задоволенні решти вимог – відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( код ЄДРПОУ 42649746 , 07406 Київська область м. Бровари вул. Симона Петлюри № 21/1 ІВАN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ») пропорційно до суми задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1344,51 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( код ЄДРПОУ 42649746 , 07406 Київська область м. Бровари вул. Симона Петлюри № 21/1 ІВАN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ») пропорційно до суми задоволених позовних вимог 3030 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.11.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua