Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №320/47932/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Київ справа №320/47932/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з пп. 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» протиправною;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки ВЛК від 10 серпня 2022 року № 98;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відповідно до запису у військовому квитку № НОМЕР_2 від 10 серпня 2022 року, виключений з військового обліку за ст. 39-А, 41- В, 66-Б, 38-Г гр. IIІ наказу МОУ № 402 - 2008 р., визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з військового обліку по місцю реєстрації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) до Національної поліції про доставлення та визнання ОСОБА_1 особою, яка вчинила адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2022 № 98, позивача на підставі графи ІІІ статей 39 пункту « а», 41 «в», 66 «б», 38 «г» Розладу хвороб Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 визнано «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку».

Зазначає, що 10.08.2022 відомості про виключення внесені відповідачем до військово-облікового документу та проставлено відповідні відмітки.

Вказує, що згідно з даними військово-облікового документу та довідки № 2/4/3415 від 11.08.2022 виданої відповідачем позивач виключений з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Водночас, незважаючи на вказані обставини, 11 травня 2023 року позивача було повторно взято на військовий облік 2-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Окрім того, 07.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 його було оголошено в розшук як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення (порушення правил військового обліку у зв`язку з не постановкою на військовий облік за місцем проживання).

У зв`язку із виключення із військового обліку, зазначає, що поновлення позивача 11.05.2023 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 є протиправним, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості повторного взяття на військовий облік осіб виключених з нього.

Крім того, вказує, що не був військовозобов`язаним, відповідно, його притягнення до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі.

08.10.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 відкрито провадження в справі та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (суддя Парненко В.С.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026 справа розподілена судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Окрім того, запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 заперечує проти позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_9 виключити з військового обліку по місцю реєстрації ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 до Національної поліції про доставлення та визнання ОСОБА_1 особою, яка вчинила адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП.

Зазначає, що відповідальним за внесення відомостей відповідно паперового військово-облікового документу про взяття на військовий облік та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку та не вніс належних відомостей до реєстру про виключення позивача з військового обліку.

Вказує, що зняття і виключення з військового обліку не є тотожними поняттями у зв`язку із чим неможливо здійснити виключення з військового обліку по місцю реєстрації.

Крім того, зазначає, що враховуючи закінчення строків накладення адміністративного стягнення 06.02.2026 відомості про порушення правил військового обліку та звернення щодо доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки скасовані.

ІНФОРМАЦІЯ_4 правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку із чим, відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 22.07.2022 по 10.08.2022 та був виключений з військового обліку за станом здоров`я про що проставлено відповідні відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 10.08.2022 № 98 ОСОБА_1 на підставі ст. 39-а, 41-в, 66-б, 38-г графи ІІІ Розладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно довідки від 11.08.2022 № 2/4/3415 ІНФОРМАЦІЯ_10 , позивач на підставі військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі сrarri 39-а, 41-в, 66-б, 38-г гр. ІІІ розкладу хвороб (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402) та виключений з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Заперечень щодо виїзду за кордон немає.

Разом з тим, відповідно до витягу з електронного військово-облікового документу Резерв+, станом на 08.08.2025 ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_3 ), дата взяття на облік - 11.05.2023. Крім того, з вказаного документа вбачається, що позивач перебуває у розшуку з 07.02.2025.

Позивач через свого представника 12.06.2025 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_12 із адвокатським запитом у якому просив, зокрема, повідомити чи перебуває ОСОБА_1 на військовому обліку та чи наявна у ІНФОРМАЦІЯ_13 інформація про зняття/виключення його з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 за станом здоров`я.

Листом від 16.06.2025 № 2/3337 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив, що позивач відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, вказав, що ОСОБА_1 20.07.2022 був знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку зі зміною місця проживання, однак не став на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_10 (відомості про взяття на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_14 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не вносилися).

У зв`язку із зазначеним, позивач через свого представника 27.06.2025 подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_10 у якій просив, зокрема, внести інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії від 10.08.2022 № 98, до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців та резервістів.

ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомив, серед іншого, що інформація про зняття/виключення з військового обліку за станом здоров`я ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_15 відсутня.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

У відповідності до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (частина третя статті 33 Закону № 2232-XII).

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII встановлено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, серед іншого, визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Так, судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 10.08.2022 № 98 ОСОБА_1 на підставі ст. 39-а, 41-в, 66-б, 38-г графи ІІІ Розладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також, згідно довідки від 11.08.2022 № 2/4/3415 ІНФОРМАЦІЯ_10 , позивач на підставі військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі стaттi 39-а, 41-в, 66-б, 38-г гр. ІІІ розкладу хвороб (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402) та виключений з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Заперечень щодо виїзду за кордон немає.

На виконання положень закріплених частиною шостою статті 37 Закону № 2232-XII ІНФОРМАЦІЯ_14 внесено дані у військовий квиток ОСОБА_1 про виключення з військового обліку.

Водночас, з наявних матеріалів справи слідує та не заперечується ІНФОРМАЦІЯ_16 , що ІНФОРМАЦІЯ_14 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не вносилися.

Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У відповідності до частини восьмої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).

За приписами частини 10 статті 5 Закону № 1951-VIII, процедура обробки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами ведення Реєстру визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим володільцем Реєстру.

Положеннями частини першої статті 12 Закону № 1951-VIII встановлено, що Реєстр ведеться в електронній формі з єдиною централізованою базою даних, яка містить персональні та службові дані всіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною третьою статті 12 Закону № 1951-VIII передбачено, що персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.

Водночас, пунктом 17 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII встановлено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, серед іншого, відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться, зокрема, районними у місті територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки з метою актуалізації даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до якого вносяться, серед іншого, відомості про стан здоров`я осіб, у тому числі, з метою їх виключення з військового обліку.

Проте, з матеріалів справи слідує, що відомості про виключення ОСОБА_1 до Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_14 не внесено, що не є спірним у цій справі та не заперечується сторонами у справі.

Крім того, необхідність виключення позивача із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не заперечується також й ІНФОРМАЦІЯ_14 , що слідує із довідки від 11.08.2022 № 2/4/3415, у якій вказано, що позивач на підставі військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі стaттi 39-а, 41-в, 66-б, 38-г гр. ІІІ розкладу хвороб (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402) та виключений з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_14 під час внесення даних у військовий квиток ОСОБА_1 про виключення з військового обліку зобов`язаний був внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що у цьому випадку зроблено не було.

Разом з тим, суд зазначає, що з аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, що на переконання суду унеможливлює у подальшому взяття на облік як військовозобов`язаного.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_14 виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі довідки військово-лікарської комісії від 10 серпня 2022 року № 98 із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо позовної вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з військового обліку по місцю реєстрації позивача, суд зазначає наступне.

Пунктом другим частини п`ятої статті 37 Закону № 2232-XII встановлено, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, зокрема, з військового обліку військовозобов`язаних:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Водночас, частиною шостою статті 37 Закону № 2232-XII передбачено обставини, відповідно до яких громадяни України підлягають виключенню з військового обліку.

Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом № 2232-XII передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

У цій справі позивач підлягає саме виключенню з військового обліку про що судом зазначено вище.

Водночас, наслідком виключення з військового обліку є внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тоді як зняття з військового обліку по місцю реєстрації передбачає подальше взяття на такий облік.

За таких обставин суд зазначає про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому такі задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) до Національної поліції про доставлення та визнання ОСОБА_1 особою, яка вчинила адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 було порушено вимоги частини 3 статті 37 Закону № 2232-XII, якою передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та вимоги підпункту 7 пункту 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, яким передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 2232-XII, органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас, пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 перебачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

З витягу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вбачається, що відповідачем внесено відомості про порушення військового обліку 07.02.2025 (номер звернення Е1379997 від 07.02.2025). Водночас, порушення військового обліку встановлено до 06.02.2026.

Разом з тим, з відповідно до витягу з електронного військово-облікового документу Резерв+, станом на 08.08.2025 ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 (АДРЕСА_3), дата взяття на облік - 11.05.2023.

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_14 не внесено відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що він станом на 07.02.2025 (дата внесення відомостей про порушення військового обліку) не був військовозобов`язаним, а тому, зважаючи на відсутність в цій частині порушень ІНФОРМАЦІЯ_16 , суд зазначає про відсутність підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 2 180 грн 16 коп.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 180,16 грн, а позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_17 .

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_17 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виключити з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки військово-лікарської комісії від 10 серпня 2022 року № 98 із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_17 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.