Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №320/54653/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №320/54653/25

Суддя: Терлецька О.О.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року справа №320/54653/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій

,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2025 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 та застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та виплати йому пенсії у неповному розмірі.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2025 виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Станом на 04.11.2026 року від відповідача відзиву не надходило. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 320/41264/23 встановлено, що розмір пенсії позивача визначається без обмеження максимальним розміром і з 01.03.2023 становить 51 649,49 грн.

Разом з тим, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1), якою до пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлено коефіцієнти від 0,5 до 0,1 залежно від розміру перевищення.

Із застосуванням зазначених коефіцієнтів розмір пенсії позивача до виплати з 01.01.2025 становив 31 608,00 грн замість визначених рішенням суду 51 649,49 грн.

Не погоджуючись із обмеженням розміру пенсії, позивач через представника звернувся до відповідача з вимогою здійснювати виплату пенсії без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1.

Листом від 28.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що розрахунок та виплата пенсії здійснюються з урахуванням коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, у зв`язку з чим підстави для виплати пенсії позивачу у повному обсязі відсутні.

Правова позиція суду.

У преамбулі Закону № 2262-XII зазначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом установлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, перерахунку призначених пенсій, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, уперше введено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), яким також викладено в новій редакції статтю 43 Закону № 2262-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Водночас положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом, унаслідок чого на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ, оскільки вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які мають бути забезпечені державою відповідно до спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час збройної агресії Російської Федерації.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що пенсійне забезпечення таких осіб, як основний складник соціальних гарантій високого рівня, не може бути скасоване або обмежене.

Отже, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної позивачу на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтується на положеннях спеціального закону, суперечить Конституції України та є протиправним.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21, від 24.02.2025 у справі № 300/2424/24, від 08.04.2025 у справі № 380/8998/24, від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, від 27.02.2026 у справі № 400/3676/25 та інших.

Верховний Суд ухвалою від 06.02.2025 відмовив у відкритті провадження за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 520/909/25, зазначивши, що правовідносини щодо обмеження розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, як у зв`язку зі змінами у законодавстві до 2025 року, так і у зв`язку з Постановою № 1, підпадають під регулювання одних і тих самих норм, з приводу яких уже висловлено позицію як Верховного Суду, так і Конституційного Суду щодо протиправності обмеження пенсії максимальним розміром.

Що стосується застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки норми Закону № 2262-ХІІ станом на день прийняття Постанови № 1 не змінювалися і є чинними, Кабінет Міністрів України, установлюючи коефіцієнти до сум перевищення пенсій, фактично змінив умови і норми пенсійного забезпечення позивача, що суперечить наведеним положенням Закону № 2262-ХІІ.

Крім того, предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, і такий закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, на що неодноразово вказував Конституційний Суд України, зокрема у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007.

Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, а практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Кечко проти України», «Щокін проти України», «Трегубенко проти України») виходить із того, що якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певної соціальної виплати і особа відповідає встановленим критеріям, органи державної влади не можуть свавільно відмовляти у такій виплаті, доки відповідне регулювання є чинним, оскільки це порушує законні очікування особи та принцип правової визначеності.

Пунктом 2 Постанови № 1 установлено, що передбачені нею коефіцієнти не застосовуються до пенсій окремих категорій осіб (учасників антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони тощо), однак позивач до жодної з таких категорій, звільнених від застосування коефіцієнтів, не належить, попри те, що його право на пенсію ґрунтується на такому самому спеціальному Законі № 2262-ХІІ.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 має аналогічний зміст постанові № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

За таких обставин, обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача та застосування до неї понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, є протиправними, а вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії без такого обмеження та без застосування коефіцієнтів, з урахуванням раніше проведених виплат, є обґрунтованою.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим питання про стягнення судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2025 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 та застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та виплати йому пенсії у неповному розмірі.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2025 виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua