Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №300/6727/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №300/6727/25

Суддя: Скільський І.І.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2026 р. справа № 300/6727/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн, розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн, розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 02 2023 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім' ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 основного грошового забезпечення (а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) в період з 01.03.2025 по 03.06.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основне грошове забезпечення (а саме посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові, види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) за період з 01.03.2025 по 03.06.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач під час виконання бойового завдання 08.05.2024 отримав травму (поранення), що підтверджується відповідними документами, проте відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Окрім цього відповідачем не виплачено за вказаний період грошове забезпечення, а саме посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові, види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), а тому відповідно до вимог чинного законодавства таке підлягає виплаті. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що на підтвердження стаціонарного лікування після поранення та періодів лікування до військової частини НОМЕР_1 буди подані належні медичні документи. Згідно яких позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100 000 грн. за період з травня 2024 по лютий 2025 року. Нарахування позивачу додаткової винагороди у збільшену до 100 000 гривень розмірі за спірний період військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювалось, в зв`язку з відсутністю правової підстави, так як позивачем не надав документальне підтвердження довготривалого лікування. Окрім цього зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду. З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

03.11.2025 позивачем подана уточнена позовна заява, згідно якої зазначено, що відповідно до наданих відповідачем довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення було встановлено факт виплати позивачу грошового забезпечення, проте без виплати премії у розмірі 544% від посадового окладу відповідно до винесеного наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.04.2025 №146. Тому просив уточнити позовні вимоги в частині протиправності щодо нарахування та виплати виключно вказаної премії за період з 01.03.2025 по 03.06.2025.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військової частини НОМЕР_1 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2025 №270 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 14.06.2025.

08.05.2024 позивач отримав вогнепальне поранення, множинні ІНФОРМАЦІЯ_1 під час участі у бойових діях при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок атаки безпілотним літальним апаратом, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.05.2024 №2993.

Згідно довідки ВЛК від 12.06.2024 №583, травма, яку отримав позивач тяжка та пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивач зазначає, що з моменту отримання поранення по 28.02.2025 йому нараховано та виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода передбачена Постановою КМУ №168.

Водночас, відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 450 від 03.06.2025 позивач перебував на стаціонарному лікування в період з 22.01.2025 по 03.06.2025.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вважає бездіяльність щодо виплати належної додаткової винагороди та премії у розмірі 544% від посадового окладу у період з 01.03.2025 по 03.06.2025 протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, з урахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України було продовжено по даний час.

На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (далі Постанова КМУ №168) (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно пункту 1-2 Постанови КМУ №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 08.05.2024 одержав – вогнепальне поранення, множинні ВОСП при безпосередній участь у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань у складі в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.05.2024 №2993.

Відповідно до матеріалів даної адміністративної справи, позивач після отриманої травми перебував на лікуванні в закладі охорони здоров`я, зокрема у період з 22.01.2025 по 03.06.2025, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 450 від 03.06.2025.

Відповідачем не заперечується факт перебування позивача на лікуванні та зазначено, що додаткова винагорода та грошове забезпечення за час лікування були нараховані та виплачені за період з 08.05.2024 по 28.02.2025 та підтверджується наданими суду довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова винагорода.

Окрім цього факт виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та відповідного грошового забезпечення за вищевказаний період підтверджується позивачем.

При цьому відповідачем не надано жодних доказів виплати додаткової винагороди за період перебування на лікуванні з 01.03.2025 по 03.06.2025 і не зазначено підстав неможливості виплати даної винагороди.

Безпідставними на переконання суду є посилання відповідача на те, що ним не виплачено додаткову винагороду за спірний період в зв`язку з відсутністю правової підстави, а саме позивачем не надав документальне підтвердження довготривалого лікування, оскільки за частину періоду перебування на лікуванні (по 28.02.2025), згідно поданої виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 450 від 03.06.2025, додаткова винагорода була виплачена позивачу.

Відтак твердження відповідача про виплату в повному обсязі додаткової винагороди згідно Постанови КМУ №168 є безпідставними.

Отже факт перебування позивача на лікуванні за спірний період підтверджується випискою з лікувального закладу, а тому бездіяльність відповідача щодо виплати додаткової винагороди згідно Постанови КМУ №168 в повному обсязі є протиправною.

Таким чином позивачу не було виплачено додаткову винагороду з 01.03.2025 по 03.06.2025.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров`я, у період з 01.03.2025 по 03.06.2025 є протиправною, а тому слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров`я.

Щодо протиправності дій відповідача в частині щодо нарахування та виплати премії у розмірі 544% від посадового окладу за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 суд зазначає наступне.

Так довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова винагорода підтверджується виплата за спірний період грошового забезпечення, та згідно заяви про уточнення позивних вимог не заперечується позивачем.

Однак такий вид грошового забезпечення як премія позивачу у період з 01.03.2025 по 03.06.2025 не нараховувався та не виплачувався.

Відповідно до розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягів з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2024 та від 10.04.2025 №146 ОСОБА_1 встановлено щомісячну премію в розмірі 578% від посадового окладу з 27.02.2024 та 544% від посадового окладу з 10.04.2025, відповідно.

Відтак, оскільки згідно вказаних наказів позивачу було встановлено такий вид грошового забезпечення як премія, то бездіяльність щодо її виплати є протиправною.

Доказів про скасування вказаних наказів чи наявність підстав щодо неможливості виплати щомісячної премії відповідачем не зазначено.

Таким чином суд дійшов висновку, що бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати щомісячної премії у відповідному розмірі за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 є протиправною, а тому слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну премію у відповідному розмірі за період з 01.03.2025 по 03.06.2025.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо порушення позивачем строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.

Так, судом встановлено, що у даній справі позивач 14.06.2025 звільнений з військової служби, документи відправлені позивачу поштою 14.06.2025 та отримані ним 16.06.2025 . З даним позовом позивач звернувся до суду 16.09.2025 шляхом направлення позовної заяви поштою, тобто в межах тримісячного терміну, відтак строк звернення ним не пропущено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров`я, у період з 01.03.2025 по 03.06.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров`я, у період з 01.03.2025 по 03.06.2025.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної премії за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 у розмірі визначеному відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за період з 01.03.2025 по 03.06.2025 у розмірі визначеному відповідними наказами командира військової частини НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .

Суддя /підпис/ Скільський І.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua