Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №826/8458/18 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №826/8458/18

Суддя: Сацький Роман Вікторович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2026 рокуСправа № 826/8458/18 ЗП/280/905/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехпостач" (03028, м. Київ, вул. Ракетна, буд. 26, офіс № 129, код ЄДРПОУ 31902659)

до - Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортехпостач" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не мав встановлених законодавством підстав для проведення перевірки. Вказує, що в ході перевірки фіскальним органом не встановлено та не доведено в процедурі адміністративного оскарження факту подання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення, що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України. Згідно розділу «Висновок» Акту, Податковими органом було встановлено порушення норм податкового законодавства, а саме:

- ЗУ «Про митний тариф» від 19.09.2013року № 584 - VII (зі змінами та доповненнями) ОПІ 1 та 6, частини 1 та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 МК України, що стосується неправильної класифікації товарів в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД, перелік яких наведено у Додатку 1, що є невід`ємною частиною Акта перевірки на загальну суму 87 747 гривень 43 копійки;

- пункту 190 .1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 20 332 гривні 31 копійку;

- суму занижених податкових зобов`язань 108 079 гривень 74 копійок (у тому числі ввізне мито 87 747 гривень 43 копійки та податок на додану вартість 20 331 гривень 31 копійка), визнана контролюючим органом, на підставі, п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, та згідно п.2 ст.293, п.298.1 ст. 298 МКУ та пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України повинна буде сплачена платником податку до Державного бюджету. Крім того, зазначає, що обов`язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов`язку із сплати митних платежів, а обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним з моменту закінчення митного оформлення.

08.06.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що право органу доходів і зборів самостійно класифікувати товари закріплено також й після митного оформлення.

Вказує, що за результатами перевірки встановлено неправильну класифікацію товарів, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість.

Крім того, повідомляє, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією за результатами перевірки до товариства не застосовуються, оскільки позивач діяв на виконання рішення про визначення коду товару Київської митниці.

У зв`язку із зазначеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в який заперечив щодо доводів відповідача викладених у відзиві. Наполягає на задоволенні позовних вимог.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” щодо забезпечення розгляду адміністративних справ”, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва надіслано дану справу до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” щодо забезпечення розгляду адміністративних справ”, з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі – Порядок № 399).

На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу №826/8458/18 до Запорізькому окружному адміністративному суду (п.8066 Додатку 3 до Порядку №399, електронний ресурс: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).

04 квітня 2025 року справа №826/8458/18 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Сацькому Роману Віктровичу.

Ухвалою суду від 10.04.2025 прийнято справу до провадження та змінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Дортехпостач" вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності визначення кодів 271500 00 91 та 4706 20 00 00 УКТ ЗЕД, під час декларування товарів «Продукт «"VIATOP 66"» за митними деклараціями:

- від 04.07.2016 №100250005/2016/150124;

- від 12.09.2016 №100250005/2016/152380;

- від 18.10.2016 №100250005/2016/153778;

- від 18.10.2016 №100250005/2016/153777;

- від 28.04.2017 UA100020/2017/303009;

- від 06.06.2017 UA100020/2017/304354.

За результатом проведеної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 24.07.2017 № 812/26-15-14-06-05/31902659.

Відповідачем встановлено наступні порушення:

- Закону України «Про Митний тариф України», ОПІ 1 та 6, частини 1 та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товару в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 87 747,43 гривень;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 20 332,31 гривень.

- суму занижених податкових зобов`язань 108 079 гривень 74 копійок (у тому числі ввізне мито 87 747 гривень 43 копійки та податок на додану вартість 20 331 гривень 31 копійка), визнана контролюючим органом, на підставі, п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, та згідно п.2 ст.293, п.298.1 ст. 298 МКУ та пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України повинна буде сплачена платником податку до Державного бюджету.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0040891406 яким визначено Позивачу суму податкового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 109 684 (сто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривень 29 копійок, із них основний платіж 87 747 гривень 43 копійки, та штрафна санкція 21 936 гривень 86 копійок.

- № 0040911406 яким визначено Позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 25 415 (двадцять п`ять тисяч п`ятнадцять) гривень 39 копійок, із них основний платіж 20 332 гривень 31 копійки, та штрафна санкція 5 083 гривень 08 копійок.

Не погодившись з вищезазначеними доводами контролюючого органу та правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України (далі – МК України), товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно із ч. 2 ст. 69 МК України, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У відповідності до ч. 4 ст. 69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 7 ст. 69 МК України).

Пунктом третім частини третьої статті 345 МК України встановлено, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

За приписами ч. 1 ст. 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Положеннями ч. 2 ст. 351 МК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз змісту вищенаведених норм МК України дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити визначені частиною другою статті 351 МК України підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (ч. 3 ст. 351 МК України).

Судом встановлено, що відповідно до наказу про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Дортехпостач" від 29.06.2017 № 5753 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товару кодів 271500 00 91 та 4706 20 00 00 УКТ ЗЕД, під час декларування товарів «Продукт «"VIATOP 66"» за митними деклараціями:

- від 04.07.2016 №100250005/2016/150124;

- від 12.09.2016 №100250005/2016/152380;

- від 18.10.2016 №100250005/2016/153778;

- від 18.10.2016 №100250005/2016/153777;

- від 28.04.2017 UA100020/2017/303009;

- від 06.06.2017 UA100020/2017/304354.

Тривалістю 5 робочих днів, з 04.07.2017 по 10.07.2017 у Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 5-А.

Суд зазначає, що ані наказ про проведення документальної невиїзної перевірки від 29.06.2017 № 5753, ані акт перевірки від 24.07.2017 № 812/26-15-14-06-05/31902659, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних обґрунтувань підстав для її проведення; саме лише посилання в акті на пункт 1 частини другої статті 351 МК України не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17.

Разом з тим, як слідує з акта перевірки, під час декларування товару «Продукт «"VIATOP 66"» за митними деклараціями:

- від 04.07.2016 №100250005/2016/150124;

- від 12.09.2016 №100250005/2016/152380;

- від 18.10.2016 №100250005/2016/153778;

- від 18.10.2016 №100250005/2016/153777;

- від 28.04.2017 UA100020/2017/303009;

- від 06.06.2017 UA100020/2017/304354.

В графі №31 митної декларації Позивач визначив код даного товару за УКТЗЕД « 2715 00 00 91», що відповідно до Загальних положень відноситься до групи 27 ( ставка ввізного мита складає 2 % від митної вартості товару). Оформлення Товару продукції «VIATOP 66» на Київській міській митниці ДФС підтверджується-вантажною митною декларацією від 28.04.2017 року № UA 100020/2017/303009; та вантажною митною декларацією від 06.06.2017 року № UA 100020/2017/304354. За для уникнення суперечностей щодо тлумачення положень коду за УКТ ЗЕД Позивач на кожну ввезену партію Товару продукції «VIATOP 66» надав сертифікати походження товару та сертифікати перевезення товару EUR 1.

Разом з тим, контролюючий орган вказує, що товар, ввезений за вищезазначеними митними деклараціями слід класифікувати у товарній позиції 3824 за правилами 1 та 6 Інтерпретації УКТ ЗЕД класифікується за кодом 3824 40 00 00, відповідно ставка ввізного мита складає 5 % від митної вартості товару.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що квітнем 2017 року за підписом директору департаменту ДФС України адресованого на адресу Київської міської митниці ДФС про проведення перевірки митних оформлень Товару продукції «VIATOP 66», а саме на день оформлення 06.06.2017 року лист від 03 травня 2017 року за підписом директору департаменту ДФС України адресованого на адресу Київської міської митниці ДФС № 11053/7/99-99-19-03-01-17, щодо проведення перевірки наданої інформації та документів.

Згідно відомостей листа від 03 травня 2017 року Відповідач надав рекомендацію Київській міській митниці ДФС щодо підходу класифікації Товару продукції «VIATOP 66», визначати в межах товарної позиції 2715 «суміші бітумінозні на основі природного асфальту або природного бітуму, нафтового бітуму, мінеральних смол чи пеку мінеральних смол (наприклад, бітумінозні мастики, асфальтові суміші для дорожнього покриття)“, оскільки вона узгоджується з обов`язковою тарифною інформацією (ВТІ) митних адміністрацій розміщеної на офіційному веб-сайті комісії ЄС. що відповідно до Загальних положень відноситься до групи 27 (ставка ввізного мита складає 2 % від митної вартості товару).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 МК України, за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб органи доходів і зборів приймають попередні рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.

Згідно із ч. 2 ст. 23 МК України, попереднє рішення є обов`язковим для виконання будь-яким органом доходів і зборів.

Пунктом 1 частини 4 статті 23 МК України передбачено, що попередні рішення можуть прийматися з питань, зокрема, класифікації товарів (у тому числі комплектних об`єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) згідно з УКТ ЗЕД.

Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числі правила визначення походження товарів), на основі яких було прийнято це рішення, залишатимуться незмінними (ч. 6 ст. 23 МК України).

За приписами ч. 7 ст. 23 МК України, орган доходів і зборів, який прийняв попереднє рішення, може його відкликати. Попереднє рішення підлягає відкликанню, якщо воно:

1) було прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення;

2) вступило в суперечність із законодавством України з питань державної митної справи внаслідок змін в останньому;

3) прийняте з порушенням вимог цього Кодексу.

Частинами 8, 9 статті 23 МК України встановлено, що якщо попереднє рішення відкликано органом доходів і зборів з причини, зазначеної у пункті 1 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття.

Якщо попереднє рішення відкликано органом доходів і зборів з причин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття і до моменту його відкликання.

Попереднє рішення вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його відкликання. Письмове повідомлення про відкликання негайно направляється особі, за зверненням якої воно було прийняте (ч. 10 ст. 23 МК України).

Водночас, суд звертає увагу, що зі змісту вказано листа вбачається, що таке рішення контролюючого органу мотивоване забезпеченням єдиного тлумачення і застосування кодів УКТ ЗЕД в Україні. Разом з тим, з його змісту не вбачається, що таке прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Тобто, в силу частини 9 статті 23 МК України позивач не може нести відповідальність за негативні наслідки застосування рішення Київської міської митниці про визначення коду товару продукції «VIATOP 66», визначати в межах товарної позиції 2715.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17 колегія дійшла правового висновку, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження контролюючого органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 826/7208/16, від 08.02.2022 у справі № 808/3175/16, від 31.01.2023 у справі № 808/2311/16 та від 03.05.2018 у справі № П/811/849/17 (К/9901/11284/18).

Судом встановлено, що Позивачем до кожної поставки надає висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, де об`єктом дослідження є стабілізатор асфальтобетонної суміші «VIATOP 66», код за ДКПП та УКТ ЗЕД артикул: 4706 20 00 00 сфера застосування та реалізації об`єкта експертизи: дорожнє будівництво, а також сертифікат відповідності виданий органом з добровільної сертифікації дорожньо-будівельних матеріалів «Укрдорякість», згідно якого засвідчено ідентифікацію Товару продукції «VIATOP 66» як стабілізуючу добавку (целюлозне волокно), яка випробувана за ДСТУ БВ.2.7-127:2015, та відповідає вимогам, що встановлені у ДСТУ БВ.2.7-127:2015.

Таким чином, опис вищевказаного Товару «VIATOP-66» в повній мірі відповідає опису коду УКТ ЗЕД 4706 20 00 00

Крім того, частиною 6 статті 69 МК України встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку про протиправність донарахування позивачу ввізного мита та податку на додану вартість з огляду на те, що позивач при визначені коду УКТ ЗЕД керувався попереднім рішенням контролюючого органу, яке відкликано не внаслідок неправомірних дій товариства, що імперативно звільняє ТОВ "Дортехпостач"від негативних наслідків у зв`язку із таким відкликанням.

Враховуючи зазначене, зважаючи на протиправність донарахування ТОВ "Дортехпостач" ввізного мита та податку на додану вартість, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 09.08.2017 0040891406 та від 09.08.2017 № 0040911406, а тому такі підлягають скасуванню.

Інші доводи сторін є такими, що вивчені судом та не спростовують вищезазначених висновків суду.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 09.08.2017 0040891406 та від 09.08.2017 № 0040911406, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 3 245 грн 26 коп.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 245 грн 26 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехпостач" (03028, м. Київ, вул. Ракетна, буд. 26, офіс № 129, код ЄДРПОУ 31902659) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 09.08.2017 № 0040891406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 09.08.2017 № 0040911406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортехпостач" (03028, м. Київ, вул. Ракетна, буд. 26, офіс № 129, код ЄДРПОУ 31902659) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 245,26 грн (три тисячі двісті сорок п`ять гривень 26 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Р.В. Сацький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua