Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №260/5334/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 рокум. Ужгород№ 260/5334/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 262440034113 від 25.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в період навчання з 01.09.1983 року по 10.07.1984 року в СДПТУ № 77 м. Ровеньки Луганської області;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою про її призначення від 17.05.2026 року з дати досягнення пенсійного віку – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач відмовив у призначенні такої у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не зарахувавши до нього період навчання з 01.09.1983 по 10.07.1984 у СПТУ № 77 м. Ровеньки Луганської області з мотивів відсутності в записі трудової книжки дати видачі диплома. Таке рішення органу Пенсійного фонду вважає протиправним, оскільки запис про навчання міститься в трудовій книжці, а відповідальність за правильність її заповнення несе не працівник. Зазначає, що факт навчання та отримання диплома серії НОМЕР_1 , виданого 10.07.1984, підтверджується також розпискою Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму № Г-103 від 29.08.1984 про прийняття такого диплома. Крім того, наголошує, що отримати інші документи про навчання неможливо, оскільки архівні документи навчальних закладів залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області або були знищені внаслідок бойових дій. Звертає увагу на те, що тривалість незарахованого періоду навчання перевищує тривалість страхового стажу, якого бракує для призначення пенсії.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 до участі у справі як 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

24 серпня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Оскільки в записі трудової книжки позивача про навчання відсутня дата видачі диплома, для зарахування спірного періоду до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку. Тому вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято правомірно. Крім того, вважає, що вимога про зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України.

03 вересня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій доводи відповідача вважає безпідставними. Звертає увагу на те, що у трудовій книжці позивача наявний чіткий та послідовний запис про період навчання з 01.09.1983 по 10.07.1984, внесення якого завірено належним чином. Вважає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи (навчання) за період до 01.01.2004, а позивач не повинен нести негативних наслідків через відсутність окремих реквізитів запису, внесеного уповноваженою особою. Наголошує, що з урахуванням спірного періоду навчання страховий стаж позивача перевищує необхідні 33 роки, а тому зобов`язання відповідача призначити пенсію не є втручанням у його дискреційні повноваження.

04 вересня 2026 року 3-я особа надала до суду свої письмові пояснення на позов № 2600-0903-8/139888 від 21.08.2026, в яких зазначає, що заява позивача за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, та, посилаючись на вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, вважає обґрунтованим незарахування спірного періоду навчання до страхового стажу позивача.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 17 травня 2026 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив, серед іншого, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 25.07.1984, військовий квиток серії НОМЕР_3 та диплом серії НОМЕР_4 від 17.12.1987.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області), яке рішенням № 262440034113 від 25.05.2026 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення становить 32 роки 5 місяців 21 день, при мінімально необхідному не менше 33 років. При цьому до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 10.07.1984 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 25.07.1984, оскільки відсутня дата видачі диплома.

При цьому зазначено, що для зарахування такого періоду до страхового стажу необхідно долучити уточнюючу довідку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі – Закон № 1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Окрім того, відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 (в редакції, чинній до 01.01.2024), до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Положеннями ст. 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі – Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок).

Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 10.07.1984 ГУ ПФУ в Закарпатській області аргументує виключно відсутністю в записі трудової книжки дати видачі диплома.

Оцінюючи правомірність такого рішення відповідача, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що згідно із записом № 1 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1984, ОСОБА_1 з 01.09.1983 по 10.07.1984 навчався в СГПТУ № 77 м. Ровеньки за спеціальністю «машиніст електровоза підземний». У графі 4 цього запису підставою його внесення зазначено диплом серії НОМЕР_1 , однак дату видачі такого диплома не вказано.

Позивач стверджує, що оригінал диплому серії НОМЕР_1 в нього не зберігся. Натомість на підтвердження дійсності навчання в СГПТУ № 77 м. Ровеньки Луганської області позивач надав розписку Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму № Г-103 від 29.08.1984, відповідно до якої секретар прийомної комісії підтвердила факт надання ОСОБА_1 диплому серії НОМЕР_1 від 10.07.1984, тобто в день закінчення навчання, зазначений у трудовій книжці.

Водночас Державний архів Луганської області, Міністерство освіти і науки України та Рубіжанський індустріально-педагогічний фаховий коледж у відповідях на адвокатські запити представника позивача повідомили про неможливість підтвердити факт навчання позивача, оскільки документи СГПТУ № 77 м. Ровеньки перебувають на тимчасово окупованій території України, а архівні документи коледжу втрачені внаслідок бойових дій.

Однак, на думку суду, відсутність у записі трудової книжки дати видачі диплома не може бути єдиною та безумовною підставою для виключення періоду навчання зі страхового стажу позивача.

Так, відповідно до п. 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців», відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Аналогічний припис міститься в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», згідно з яким відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23. У останній з них Верховний Суд, вирішуючи спір щодо зарахування до стажу періоду навчання, також наголосив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено на посадових осіб установи, в тому числі навчального закладу.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.

Досліджуючи наявну в матеріалах справи копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , суд встановив, що запис № 1 про навчання позивача внесений акуратно, з нього можна точно встановити навчальний заклад, спеціальність, дати початку та закінчення навчання, а також серію та номер диплома, на підставі якого зроблено запис. В оскарженому рішенні ГУ ПФУ в Закарпатській області жодних зауважень до цього запису, окрім відсутності дати видачі диплома, не зазначає. При цьому дата видачі диплома серії НОМЕР_1 – 10.07.1984 – підтверджується розпискою Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму № Г-103 від 29.08.1984 та збігається з датою закінчення навчання, зазначеною у трудовій книжці.

Крім того, суд враховує, що отримати уточнюючу довідку про період навчання позивач не має можливості з незалежних від нього причин, у зв`язку з перебуванням документів навчального закладу на тимчасово окупованій території України та втратою архівних документів внаслідок бойових дій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до установ з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження періоду навчання позивача, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що період навчання позивача з 01.09.1983 по 10.07.1984 в СГПТУ № 77 м. Ровеньки згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 повинен бути зарахований органом Пенсійного фонду України до його страхового стажу на підставі п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788.

Ураховуючи вищенаведене суд вважає оскаржене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання належного та ефективного способу захисту прав позивача, суд бере до уваги те, що з урахуванням спірного періоду навчання тривалістю 10 місяців 10 днів сукупний страховий стаж позивача становить понад 33 роки та є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058. Будь-яких підстав вважати, що уповноважений орган може прийняти інше рішення, аніж призначення пенсії, з урахуванням достатності страхового стажу, суд не вбачає. Тому з метою забезпечення належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе позов в цій частині задовольнити шляхом зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком. При цьому вирішуючи питання дати, з якої слід призначити пенсію, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся із заявою про призначення пенсії 17 травня 2026 року, тобто до спливу трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Тож ГУ ПФУ в Закарпатській області треба зобов`язати призначити пенсію в порядку п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, тобто з 13 червня 2026 року, а не з 12.06.2026 як помилково просить позивач.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ – 42098368) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.05.2026 № 262440034113 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1983 року по 10 липня 1984 року в СГПТУ № 77 м. Ровеньки Луганської області згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.06.2026 р.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) 1200,00 грн. (Одна тисяча двісті гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін