Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №260/5659/26
Суддя: Ващилін Р.О.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
09 листопада 2026 рокум. Ужгород№ 260/5659/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (в особі Центру надання адміністративних послуг) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (в особі Центру надання адміністративних послуг) щодо нездійснення у встановлений законом одноденний строк реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
2) зобов`язати Виконавчий комітет Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (в особі Центру надання адміністративних послуг) зареєструвати місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою проживання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 .
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що 03 серпня 2026 року він звернувся до відповідача з метою здійснення реєстрації місця проживання його дітей, при цьому подав всі необхідні документи. Однак відповідач усно відмовив в такій реєстрації, не надавши письмові документи про причини такої відмови. Окрім того, реєстратор усно вимагала від позивача сплатити адміністративний збір у розмірі 83,20 грн, що є протиправним, оскільки він є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі відповідачу серед іншого надано строк для подання відзиву на позов та повідомлено про встановлені нормами ч. 4 ст. 159 КАС України наслідки неподання такого. Окрім того, відповідача повідомлено про необхідність надати до суду документи, що стали підставою прийняття оскарженого рішення.
Вказана ухвала була скерована на адресу місцезнаходження відповідача засобами поштового зв`язку та доставлена 21 жовтня 2026 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, у встановлений судом строк відповідач відзив на позов до суду не надіслав, про поважність причин неподання такого суд не повідомив, про продовження процесуальних строків для подання такого суд не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає за можливе застосувати процесуальні наслідки, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4 ) є батьками неповнолітніх ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з реєстру Нижньоворітської територіальної громади від 03.08.2026, місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 стверджує, що 03 серпня 2026 року він з донькою звернулися до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі – ЦНАП) з метою реєстрації місця проживання дітей за адресою місця проживання батьків. Однак реєстратор ЦНАП усно відмовила проводити таку реєстрацію у зв`язку з несплатою ним адміністративного збору.
Вважаючи таку відмову посадової особи відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу вільного вибору місця проживання.
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі – Закон).
Реєстрація місця проживання (перебування) особи, в розумінні п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону, – це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Статтею 5 Закону врегульовані загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи.
Такою законодавчою нормою передбачено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону, у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку.
До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:
1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;
3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);
4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);
5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Під час особистого відвідування особою органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання (перебування) формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі (ч. 4 ст. 9 Закону).
Частиною 7 ст. 9 Закону встановлена заборона вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом.
ОСОБА_1 стверджує, що він з своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_2 03 серпня 2026 року особисто відвідали ЦНАП з метою проведення реєстрації місця проживання своїх неповнолітніх дітей. Однак уповноважена особа ЦНАП усно відмовила у вчиненні такої реєстраційної дії.
Оцінюючи такі доводи позивача, суд враховує наступне.
Нормами ст. 77 КАС України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В свою чергу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень в супереч своєму процесуальному обов`язку жодних доказів на спростування твердження ОСОБА_1 про звернення до ЦНАП з метою реєстрації місця проживання своєї неповнолітніх дітей суду не надав. Тому, враховуючи положення ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України, суд вважає таку обставину доведеною.
При цьому суд враховує норми ч. 2 ст. 9 Закону, які встановлюють обов`язок посадови особи органу реєстрації під час особистого відвідування особою органу реєстрації формувати заяву про реєстрацію місця проживання (перебування) з використанням відповідних програмно-технічних засобів та самостійно відтворювати таку у паперовій формі.
Відповідно до ст. 10 Закону, внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється в день подання особою відповідних документів (у тому числі в електронній формі), а в разі подання документів через центр надання адміністративних послуг або отримання органом реєстрації інформації в електронній формі у неробочий час - наступного робочого дня.
Про внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади орган реєстрації у день внесення відповідної інформації повідомляє особу поштою, засобами телефонного або електронного зв`язку, у тому числі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
Частиною 1 ст. 12 Закону наведені виключно підстави для відмови органу реєстрації у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи, до яких зокрема відносяться наступні:
1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування);
2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних;
3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі;
4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини;
9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.
Поряд з цим, ч. 2 ст. 12 Закону встановлено, що при прийнятті рішення про відмову у декларуванні або реєстрації місця проживання (перебування) особи застосовуються вимоги, передбачені Законом України «Про адміністративну процедуру» щодо прийняття адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи.
Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку (ч 1 ст. 29 Закону).
Адміністративний акт, в розумінні 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі – Закон № 2073), - це рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).
Одним із принципів адміністративної процедури в розумінні Закону № 2073, є принцип обґрунтованості, який передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Окрім того, принцип ефективності адміністративної процедури передбачає обов`язок адміністративного органу забезпечувати розгляд і вирішення справи з вчиненням процедурних дій, що є достатніми та необхідними для належного вирішення справи (ч. 2 ст. 14 Закону № 2073).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073, за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. У випадках, передбачених законом, у тому числі з метою запобігання загрозі життю, здоров`ю громадян, майну або громадській безпеці, адміністративний акт може бути прийнято в усній формі (ч. 1 ст. 70 Закону № 2073).
Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073, письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону № 2073, адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Отже, чинні законодавчі норми зобов`язують орган реєстрації прийняти письмове рішення про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи з наведенням в ньому чітких мотивів його прийняття, які б дали змогу особі правильно зрозуміти його мотиви та реалізовувати своє право на його оскарження, а суду – оцінити його правомірність.
Незважаючи на це, посадова особа ЦНАП за результатами усного звернення ОСОБА_1 не вчинила передбачені Законом дії, зокрема не здійснила реєстрацію місця проживання його неповнолітніх дітей або не відмовила у проведенні такої реєстрації в порядку, визначеному ч. 2 ст. 12 Закону та законодавством про адміністративну процедуру.
Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.
На думку суду, в спірних правовідносинах мала місце саме протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 під час особистого відвідування ЦНАП про проведення реєстрації місця проживання його неповнолітніх дітей. Така бездіяльність порушує гарантоване Конституцією України право позивача та його дітей на вільний вибір місця проживання, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
Поряд з цим, вирішуючи питання належного та ефективного способу захисту, суд враховує те, що питання розгляду звернень осіб щодо реєстрації їх місця проживання в першу чергу розглядаються уповноваженим органом, який визначає достатність та повноту поданих документів. Суд, в свою чергу, повинен перевірити правомірність дій/рішення суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, суд враховує процесуальні норми, відповідно до яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому оскільки питання розгляду звернень осіб щодо реєстрації їх місця проживання в першу чергу повинно вирішуватися органом реєстрації, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ЦНАП розглянути звернення ОСОБА_1 щодо реєстрації місця проживання його неповнолітніх дітей у встановленому законодавством порядку, за результатами чого прийняти вмотивоване рішення.
Отже, провівши правовий аналіз обставин даної адміністративної справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (в особі Центру надання адміністративних послуг) (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 114, с. Нижні Ворота, Мукачівський район, Закарпатська область, 89130, код ЄДРПОУ – 44401351) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (в особі Центру надання адміністративних послуг) щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 під час особистого відвідування про проведення реєстрації місця проживання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
3. Зобов`язати Виконавчий комітет Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (в особі Центру надання адміністративних послуг) розглянути звернення ОСОБА_1 щодо реєстрації місця проживання його неповнолітніх дітей у встановленому законодавством порядку, за результатами чого прийняти вмотивоване рішення.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua