Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №260/3723/24 — Закарпатський окружний адміністративний суд

Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №260/3723/24

Суддя: Маєцька Н.Д.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 рокум. Ужгород№ 260/3723/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маєцької Н.Д., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій, з урахуванням змінених позовних вимог, просить: 1) Визнати бездіяльність Відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявилася у невиконанні покладених на них законодавством обов`язків щодо нарахування та виплати Позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з його звільненням з військової служби за станом здоров`я, протиправною; 2) Зобов`язати Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 витребувати від військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (правонаступник військової частини НОМЕР_3 ) грошовий атестат Позивача; 3) Зобов`язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 провести нарахування та виплатити Позивачу заборгованість з щомісячної грошової допомоги у зв`язку з звільненням Позивача з військової служби за станом здоров`я у період: з жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно в розмірі посадового окладу за військовим званням з врахуванням індексації; 4) Стягнути з відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 солідарно моральну шкоду, заподіяну Позивачу внаслідок протиправної бездіяльності суб`єктів владних повноважень, яка проявилася у невиконанні ними покладених на них законодавством обов`язків “соціальної підтримки”, в розмірі 3 028,00 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після звільнення з військової служби відповідач не виплатив позивачеві щомісячну грошову допомогу, передбачену статтею 9-1 Закону № 2262-XII.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 подано до суду відзив, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначив, що лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.05.24 № 8/2/4025 не можна вважати відмовою по суті, оскільки заява ОСОБА_1 була повернута йому без реалізації у зв`язку з відсутністю повного переліку документів. Також, слід наголосити, що позивач не був позбавлений права повторно звернутися з аналогічною заявою про призначення грошової допомоги, додавши необхідні документальні докази, проте, зазначеним правом позивач не скористався. Натомість звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 288 від 05.10.23 позивача звільнено з військової служби відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

09.10.2023 позивач після оновлення даних в ІНФОРМАЦІЯ_7 був виключений з військового обліку за станом здоров`я.

В подальшому, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом №12 від 12.04.2024 року, в якому просив відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 надати письмові докази нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги, а у разі непроведення такого нарахування - зазначити відповідні причини. На що отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.05.24 № 8/2/4025, яка, на думку позивача, жодним чином не вирішила питання порушення його прав та законних інтересів. Зазначена обставина зумовила звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Спір у цій справі стосується оскарження дій відповідача щодо невиплати позивачеві щомісячної грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я як особі, яка не має права на пенсію.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 9-1 Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок №393).

Згідно з абзацами 1-4 пункту 11 Порядку №393 особам, звільненим із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, які під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, до якої особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.

Отже, військовослужбовці, звільнені зі служби, зокрема за станом здоров`я, які не мають права на пенсію, мають право на отримання щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 9-1 Закону № 2262-XII, яка за своєю правовою природою є періодичною соціальною виплатою, що здійснюється щомісяця протягом визначеного законом строку, обмеженого одним роком з дня звільнення зі служби.

Слід зауважити, що така допомога не є винагородою за виконану роботу, не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовця та не пов`язана з оплатою праці, а має характер соціальної виплати, гарантованої державою у зв`язку зі звільненням особи зі служби та такої, що виплачується за наявності визначених законом підстав.

Відповідно до пп.8- 10 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.22 № 154, яким визначено завдання та функції ТЦК та СП передбачено наступне визначення: «здійснюють передбачені законодавством виплати щомісячної грошової допомоги особам звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію».

Відповідно до п.11.3. Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом МО України від 22.05.2017 року №280 (в редакції наказу МО України від 14.02.2020р, №44) у районному (міському) військовому комісаріати (територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки), до якого направлений звільнений з військової служби військовослужбовець для постановки на військовий облік, грошовий атестат долучається до його особової справи із внесенням змін до опису з зазначенням номера і дати виданого грошового атестата та підлягає зберіганню протягом усього строку зберігання цієї справи. Грошові атестати звільнених з військової служби військовослужбовців долучаються до документів, що подаються до обласного військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціально підтримки) для виплати окладу за військовим званням - на тих, хто має право на одержання протягом року з дня звільнення окладу за військовим званням. Якщо під час прийняття на військовий облік звільненого військовослужбовця виявиться, що грошового атестата немає, військовий комісаріат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) витребовує від військової частини за останнім місцем служби військовослужбовця грошовий атестат або його дублікат. Всупереч наведеному порядку, зазначеної процедури відповідачем не дотримано.

З аналізу наведених положень, можна дійти висновку, що позивач набув право на отримання щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 9-1 Закону № 2262-XII. Позивач з моменту звільнення зі служби звертався до відповідачів з метою оформлення згаданої виплати, однак останні допустили бездіяльність, що проявилася у невиконанні покладених на них законодавством обов`язків щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з його звільненням з військової служби за станом здоров`я. На переконання суду, позивач при зверненні до відповідача із заявою вжив необхідних активних дій щодо оформлення спірної виплати, додав наявні у нього підтверджуючі документи, однак відповідачі не ініціювали відповідної процедури щодо подальшого оформлення такої виплати, хоча були обізнані щодо наявності у позивача відповідного права на спірну виплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі вказаного обов`язку не виконали.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 свідчить про бездіяльність, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки у спірних правовідносинах та Закону №2262-ХІІ, тому позовні вимоги у цій частині позову слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення із відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3028 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі №815/63/18 зазначив, що розглядаючи вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Своєю чергою, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими та достовірними доказами.

Однак, позивач не надав суду ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених відповідачем.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв`язку між діями відповідачів і отриманням моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Що стосується індексації спірної виплати, то у цій частині позов задоволенню також не підлягає, оскільки, судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права, відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими рішеннями не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Отже, вказана позовна вимога про подальшу індексацію спірної виплати заявлена позивачем передчасно. .

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач від сплати судового збору звільнений, доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявилася у невиконанні покладених на них законодавством обов`язків щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з його звільненням з військової служби за станом здоров`я, протиправною.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 витребувати від Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошовий атестат ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячну грошову допомогу, передбачену статтею 9-1 Закону № 2262-XII, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я у період: з жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно в розмірі посадового окладу за військовим званням.

5. В решті позовних вимог відмовити

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька

Оригінал: reyestr.court.gov.ua