Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №260/5502/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №260/5502/26

Суддя: Ващилін Р.О.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Ужгород№ 260/5502/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_2 , оформлене Актом № 607/20155 від 30.04.2026, щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходить військову службу за контрактом, брав безпосередню участь у бойових діях. В 2023 році під час дії воєнного стану позивач переуклав контракт на проходження військової служби та наразі продовжує її проходити. На момент укладення контракту позивач не досяг 25 років. 16 червня 2026 року позивач подав рапорт про виплату йому передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 грошової винагороди, однак у задоволенні такого було протиправно відмовлено з мотивів укладення контракту до введення воєнного стану.

18 серпня 2026 року відповідач 1 подав через особистий електронний кабінет відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив. Так, вважає, що військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року (день введення воєнного стану на території України) вже перебували на військовій службі за контрактом, виплата оспорюваної винагороди не передбачена умовами постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153. Зазначає, що вперше позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України 15 грудня 2020 року. В подальшому, при проходженні військової служби 12 жовтня 2023 року у віці 26 років позивач уклав новий контракт. Окрім того, звертає увагу на те, що позивачу виповнилося 25 років 08 березня 2022 року, отже він брав участь у бойових діях у віці до 25 років лише 12 днів. З огляду на зазначене, вважає, що позивач не має права на спірну грошову винагороду.

24 серпня 2026 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій вважає аргументи відповідача 1 необґрунтованими. Зазначає, що фактично єдиною підставою для відмови позивачу у реалізації права на отримання спірної винагороди відповідач визначив саме дату його первинного прийняття на військову службу. Інші питання, на які вказує відповідач 1 у поданому відзиві, під час прийняття рішення про відмову не заперечувалися. Наголошує на тому, що після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації позивач не припинив проходження військової служби та не ухилявся від виконання військового обов`язку. Навпаки, під час дії воєнного стану позивач продовжив проходження військової служби та уклав новий контракт.

24 серпня 2026 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що для отримання одноразової грошової винагороди у повному обсязі Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 передбачено обов`язкову умову – прийняття або призов на військову службу під час дії воєнного стану та безпосередня участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на 13.02.2025. Звертає увагу суду на те, що позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану в Україні, після чого безперервно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вважає, що укладення нового контракту після закінчення попереднього не змінює факту, що позивач не належить до категорії осіб, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, як це прямо передбачено пунктом 4 Постанови № 153. Хоча позивач у період з 24.02.2022 по 16.09.2022 брав безпосередню участь у бойових діях протягом 205 днів, разом з тим, після укладення нового контракту позивач безпосередню участь у бойових діях не брав. Отже, саме в межах проходження військової служби, розпочатої під час дії воєнного стану, на яку позивач посилається як на підставу виникнення права на винагороду, він не набув шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025.

31 серпня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив відповідача 2, в якому вважає застосоване ним тлумачення постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 надміру формальним. Наголошує на тому, що з моменту первинного укладення контракту позивач його неодноразово переукладав та досі продовжує проходити військову службу. Саме в період після 24.02.2022 року позивач безпосередньо виконував бойові завдання, брав участь у заходах із забезпечення оборони України. При цьому висновок відповідача 2 про необхідність нового обчислення періоду участі у бойових діях після заключення повторного контракту не відповідають законодавчим нормам.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу. Такий контракт з боку Міністерства оборони України підписано командиром Військової частини НОМЕР_1 .

12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу на 3 роки. На момент укладення такого контракту позивачу виповнилося 25 років.

09 травня 2024 року ОСОБА_1 уклав новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на 5 років.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 № 2237/кп від 25.03.2026, лейтенант ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 16.09.2022 брав безпосередню участь у бойових діях 205 днів. Станом на 13.02.2025 випадків притягнення ОСОБА_1 до кримінальної, адміністративної відповідальності не обліковано.

07 квітня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 скерувала на розгляд начальника штабу – заступника командира Військової частини НОМЕР_2 документи щодо виплати лейтенанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

За результатами розгляду таких документів, відповідно до відомостей акту попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах від 30.04.2026, надіслані щодо ОСОБА_1 документи не були прийняті до розгляду з причин перебування на військовій службі до 24.02.2022. Окрім того, зазначено, що в довідці про безпосередню участь відсутній населений пункт.

Листом № 2401/кп від 08.05.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про не включення його до проєкту наказу командира військової частини для здійснення виплати одноразової грошової допомоги, оскільки його документи не були прийняті до розгляду у зв`язку з прийняттям на військову службу до 24 лютого 2022 року.

Вважаючи рішення відповідачів щодо відмови у виплаті такої одноразової грошової винагороди протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ч. 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2232, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Нормами ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Нормами ст. 1-2 Закону № 2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Метою такого експериментального проєкту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил шляхом удосконалення механізмів залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Підпунктом 1 п. 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, пп. 1 п. 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Тобто, до кола учасників експериментального проєкту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.

Також абз. 2 п. 4 Постанови № 153 (в редакції, на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Вказана постанова набрала чинності 13 лютого 2025 року.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Винагорода не виплачується військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (абз. 5 п. 4 Постанови № 153).

Отже, Постанова КМУ № 153 від 11.02.2025 запровадила механізм додаткової мотивації військовослужбовців віком до 25 років, які були призвані або прийняті на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях. Право на одноразову винагороду у розмірі 1 млн. грн виникає за умови відповідності визначеним критеріям щодо віку, проходження служби, участі у бойових діях та відсутності дисциплінарних чи кримінальних порушень.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 15 грудня 2020 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач почав проходити військову службу у віці 23 роки. Поряд з цим, на момент повторного укладення контракту після введення в Україні воєнного стану йому вже виповнилося 25 років. Так, ОСОБА_1 досяг 25-річного віку 08 березня 2022 року. Отже, позивач не належить до кола осіб, передбачених абз. 5 п. 4 Постанови № 153, оскільки не укладав контракт на проходження військової служби у віці до 25 років у період введення воєнного стану, тому не має права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою № 153.

Тож, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua