Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №260/6228/26
Суддя: Калинич Я.М.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
09 листопада 2026 року м. Ужгород№ 260/6228/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (89603, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Берегівська об`їзна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 08439994), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Кудіну Марію Геннадіївну, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, оформлені листом від 06.05.2026 №579, які полягали у не продовженні передбаченої пунктами 3– 7, 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, процедури оформлення та направлення документів щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та у не направленні відповідних документів для подальшого розгляду Комісією з контролю, за наявності затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2026 №137 рішення об`єднаної житлової комісії від 24.04.2026 №3 про розподіл зазначеної квартири ОСОБА_1 та члену його сім`ї для постійного проживання шляхом виключення її з числа службових.
2. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, на виконання пунктів 3– 7, 10 розділу VII Інструкції №380 та з урахуванням затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2026 №137 рішення об`єднаної житлової комісії від 24.04.2026 №3, підготувати належні документи та подати до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Збройних Сил України клопотання разом з належними документами щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю питання про надання зазначеної квартири ОСОБА_1 та члену його сім`ї для постійного проживання.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , має вислугу понад 20 років, перебуває на квартирному обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, та проживає разом із членами сім`ї у службовій квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 супровідним листом від 28.04.2026 №10884/4673 направив до КЕВ м. Мукачево документи облікової справи Позивача для подальшого оформлення. Разом з тим, КЕВ м. Мукачево, отримавши зазначені матеріали 01.05.2026, не продовжив процедуру, передбачену пунктами 3-7, 10 розділу VII Інструкції №380 та направив ІНФОРМАЦІЯ_4 лист, яким визнав рішення житлової комісії від 24.04.2026 «неправомірним», посилаючись виключно на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2, та рекомендував скасувати прийняте житловою комісією рішення.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнає заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що КЕВ м. Мукачево не заперечує, що ОСОБА_1 користується службовою квартирою АДРЕСА_3 , загальною площею 46,3 кв.м, житловою площею 19,3 кв.м. Також зазначив, що на час розгляду спірного житлового питання та на час звернення до суду позивач є діючим військовослужбовцем і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Військова частина НОМЕР_3 не входить в зону обслуговування та не перебуває на житловому забезпеченні КЕВ м. Мукачево. Сам факт того, що службова квартира фізично знаходиться на території, яку обслуговує КЕВ м. Мукачево, не означає виникнення у КЕВ м. Мукачево повноважень вирішувати житлове питання військовослужбовця, який проходить службу в іншій військовій частині та не перебуває на житловому забезпеченні КЕВ м. Мукачево.
Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 визначено, що до набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики» та прийняття необхідних нормативно-правових актів питання забезпечення постійним житлом шляхом виключення його з числа службового розглядаються виключно щодо осіб з інвалідністю І чи II групи та членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.
Оскільки, документи, які підтверджують належність позивача до зазначених категорій, в її обліковій справі відсутні, відповідач вважає прийняття рішення про виключення квартири з числа службових на цей час неможливим.
Відповідач також посилається на положення Інструкції №380 та визнає, що військовослужбовці з вислугою 20 років і більше за умови перебування на квартирному обліку мають право на виключення службового житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, однак вважає, що реалізація такого права має здійснюватися з урахуванням зазначених рішень Міністра оборони України.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій вказує, що наведені відповідачем у відзиві доводи про відсутність територіально-службової компетенції у зв`язку з переміщенням позивача до військової частини НОМЕР_3 є новими мотивами, які не були зазначені у відмові. Просить відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що не заперечує факту користування позивачем службовою квартирою, а також прийняття об`єднаною житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення від 24 квітня 2026 року про її розподіл для постійного проживання шляхом виключення з числа службових, однак вказує на те, що рішення є проміжним етапом процедури, яке не створює безумовного обов`язку КЕВ м. Мукачево завершити її, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Третя особа правом подання письмових пояснень не скористалася.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 , є учасником бойових дій та має вислугу військової служби понад 20 років.
Позивач перебуває на квартирному обліку в системі Міністерства оборони України з 27.08.2008, а з 28.05.2025 включений до списку осіб, які мають право на першочергове забезпечення житлом. Позивач разом із дружиною проживає та зареєстрований у службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,3 кв.м.
За інформацією з Державного реєстру речових прав щодо позивача відомості про зареєстровані права власності на нерухоме майно відсутні.
24.04.2026 об`єднана житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами розгляду заяви позивача прийняла рішення про розподіл зазначеної квартири для постійного проживання шляхом виключення її з числа службових на склад сім`ї дві особи. Вказане рішення затверджено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.04.2026 №137, відповідно до якого подальше оформлення житлової справи передбачало отримання позитивного рішення Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 супровідним листом від 28.04.2026 №10884/4673 направив до КЕВ м. Мукачево документи облікової справи позивача для подальшого оформлення.
Відповідач, отримавши документи 01.05.2026, не забезпечив подальшого їх направлення за встановленою Інструкцією №380 процедурою, а листом повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про неправомірність рішення житлової комісії від 24.04.2026, посилаючись на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/з/2 та відсутність у Позивача інвалідності I чи II групи або належності до членів сімей загиблих (померлих) чи зниклих безвісти військовослужбовців.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Спеціальні гарантії реалізації права на житло військовослужбовцями визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII.
Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.
Військовослужбовці відповідно до законодавства можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло незалежно від рівня доходу.
Військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету.
Житло або грошова компенсація за належне для отримання житло надається зазначеним військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби в межах норм та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці базової військової служби та військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (за потреби перебування у розташуванні військової частини), розміщуються в казармах, що відповідають встановленим законодавством вимогам.
Курсанти вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти розміщуються в казармах у розташуванні закладу (підрозділу), що відповідають встановленим законодавством вимогам, а курсанти, які перебувають у шлюбі, - у гуртожитках.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців базової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються безоплатно службовим житлом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності службового житла військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, що відповідають встановленим законодавством вимогам, а військовослужбовці, які перебувають у шлюбі, та військовослужбовці офіцерського складу - у гуртожитках.
У разі відсутності можливості для розміщення військовослужбовців, у тому числі курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які перебувають у шлюбі, у спеціально пристосованих казармах та гуртожитках, а також у разі відсутності службового житла військова частина (заклад, підрозділ, орган, з`єднання, установа) зобов`язана за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за найм (оренду) житла в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці та члени їх сімей зобов`язані вивільнити займане ними службове житло не пізніше дня виключення із списків особового складу військової частини у разі звільнення з військової служби, направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого або переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), крім осіб, які не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла, та осіб, які набули право на отримання житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.
Військовослужбовці, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та члени їх сімей, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого службового житла або за наявності підстав, передбачених цим Законом, - житла у власність чи грошової компенсації за належне їм для отримання житло.
3. Механізм реалізації зазначених гарантій визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, та Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472 (далі - Інструкція №380).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , має вислугу на військовій службі понад 20 років, перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та забезпечена службовим житловим приміщенням.
Витягом з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 №26 від 27.09.2025 року підтверджено рішення залишити позивача з дружиною на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням дати зарахування на квартирний облік 27.08.2008 та дати зарахування до першочергового списку 28.05.2025.
Рішення об`єднаної житлової комісії було затверджене наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.04.2026 №137 «Про затвердження протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.04.2026 року №3». Пунктом 2 цього наказу, з посиланням на пункт 10 розділу VII Інструкції №380, однокімнатну квартиру житловою площею 19,3 кв. м, загальною площею 46,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 розподілено як квартиру для постійного проживання шляхом виключення її з числа службових штаб-сержанту ОСОБА_1 на склад сім`ї 2 особи - він та дружина ОСОБА_2 - у разі позитивного рішення Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 супровідним листом від 28.04.2026 №10884/4673 направив до КЕВ м. Мукачево облікову справу позивача разом із відповідними документами.
КЕВ міста Мукачево направив ІНФОРМАЦІЯ_4 лист, яким визнав рішення житлової комісії від 24.04.2026 року неправомірним, посилаючись виключно на рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 року №7571/з/2, та рекомендував скасувати прийняте житловою комісією рішення.
Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та перебувають на обліку, які забезпечені службовими житловими приміщеннями, мають право на виключення такого житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання у порядку, визначеному пунктами 37 цього розділу.
Таким чином, законодавець пов`язує реалізацію зазначеного права з дотриманням установленої процедури, а не ставить його реалізацію у залежність від належності військовослужбовця до будь-якої додаткової категорії, визначеної внутрішнім актом Міністерства оборони України.
При цьому суд наголошує, що предметом цього спору є не питання безпосереднього виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових та не питання остаточного надання цієї квартири позивачу у постійне користування.
Предметом судового контролю є правомірність дій КЕВ міста Мукачево, який після отримання затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколу житлової комісії та облікової справи повернув документи без подальшого проходження ними передбаченої Інструкцією №380 процедури.
Згідно з пунктом 3 розділу VII Інструкції №380 після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.
Відповідно до пункту 4 розділу VII Інструкції №380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Отже, пункт 4 розділу VII Інструкції №380 визначає не дискреційне право КЕВ вирішувати, чи готувати відповідний список, а послідовний алгоритм дій після отримання документів, що відповідають установленим вимогам.
Такий висновок узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, який у постанові від 29.02.2024 у справі №400/13184/21, аналізуючи положення пунктів 37 розділу VII Інструкції №380, виходив із того, що забезпечення військовослужбовця постійним житлом здійснюється у визначеній нормативними актами послідовності та за участю декількох уповноважених суб`єктів. Верховний Суд звернув увагу на необхідність дотримання встановленої процедури та зазначив, що наявність відповідних документів на попередньому етапі сама по собі не означає завершення процедури забезпечення постійним житлом.
Водночас наведений висновок Верховного Суду не свідчить про відсутність у КЕВ обов`язку виконати передбачені пунктом 4 розділу VII Інструкції №380 процедурні дії. Навпаки, сама процедура передбачає послідовну передачу питання від житлової комісії військової частини до КЕВ, а надалі до Комісії з контролю, яка має повноваження прийняти остаточне рішення про погодження або відмову в погодженні надання постійного житла.
Отже, КЕВ не уповноважений підміняти Комісію з контролю та наперед визначати результат розгляду питання шляхом повернення документів без їх направлення на наступний етап процедури.
З матеріалів справи судом встановлено, що КЕВ міста Мукачево не вказав на невідповідність поданих ІНФОРМАЦІЯ_7 документів конкретним вимогам пункту 3 або пункту 4 розділу VII Інструкції №380, не встановив недостовірності відомостей в обліковій справі та не навів обставин, які б свідчили про відсутність у позивача передбачених пунктом 10 розділу VII Інструкції №380 загальних умов для розгляду питання про забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла з числа службового.
Фактично підставою повернення облікової справи стала виключно наявність відомчих рішень Міністерства оборони України, якими визначено обмежене коло осіб, стосовно яких допускається розгляд питань щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла з числа службового.
Оцінюючи зазначені аргументи відповідача, суд виходить із наступного.
Рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 за своїм змістом визначає для підпорядкованих органів обмеження щодо розгляду питань про забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла з числа службового.
Разом із тим суд не встановив, що зазначеним рішенням внесено зміни до Інструкції №380 у встановленому законодавством порядку або що ним змінено пункт 10 розділу VII цієї Інструкції.
Навпаки, відповідно до наведеного відповідачем змісту рішення №7571/3/2 воно прийняте як тимчасовий організаційний захід до набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики» та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації.
Таким чином, це рішення не може розглядатися як нормативна підстава для звуження встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкцією №380 кола осіб, які мають право на розгляд питання про забезпечення постійним житлом.
При цьому, суд не погоджується з можливим тлумаченням, відповідно до якого внутрішній організаційний акт Міністерства оборони України автоматично припиняє дію положень пункту 10 розділу VII Інструкції №380.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень не може встановлювати для особи додаткові обмеження реалізації права, якщо такі обмеження не передбачені актом відповідної юридичної сили.
У цьому випадку Закон №2011-XII прямо передбачає право військовослужбовців, які мають вислугу 20 років і більше, на забезпечення постійним житлом, а пункт 10 розділу VII Інструкції №380 конкретизує можливість реалізації цього права шляхом виключення займаного службового житла з числа службового.
Отже, відомче рішення, яке не є актом, що в установленому порядку вносить зміни до зазначених нормативних положень, не може бути самостійною юридичною підставою для припинення або фактичного блокування передбаченої ними процедури.
Суд також враховує те, що рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.04.2026 року №3 не є остаточним рішенням про виключення квартири з числа службових.
Відповідно до пунктів 3-7 розділу VII Інструкції №380 після прийняття житловою комісією рішення питання проходить подальші етапи розгляду, зокрема його розгляд Комісією з контролю, а надалі затвердження відповідного Списку надання постійного житла.
Тому направлення документів КЕВ до наступного етапу процедури не означає автоматичного набуття позивачем права власності на квартиру, остаточного виключення квартири зі службового фонду чи безумовного обов`язку відповідного органу видати ордер.
Це лише забезпечує реалізацію встановленої законодавством процедури, в межах якої уповноважені органи мають можливість перевірити обґрунтованість рішення житлової комісії та прийняти відповідне рішення.
За таких обставин посилання відповідача на те, що прийняття остаточного рішення про виключення квартири з числа службових є неможливим, не спростовує протиправності його дій, оскільки суд не зобов`язує КЕВ прийняти таке остаточне рішення.
Судовому контролю підлягає саме невиконання КЕВ визначеного пунктом 4 розділу VII Інструкції №380 обов`язку щодо підготовки та направлення списку надання житлової площі для постійного проживання.
Відтак, відповідач отримавши затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 протокол житлової комісії та облікову справу позивача, повинен був здійснити передбачені пунктом 4 розділу VII Інструкції №380 дії, а не припиняти процедуру шляхом повернення документів без реалізації.
Водночас, саме по собі рішення об`єднаної житлової комісії не усуває необхідності проходження наступних етапів процедури, передбачених розділом VII Інструкції №380.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що КЕВ міста Мукачево, повернувши облікову справу позивача без підготовки та направлення списку надання житлової площі для постійного проживання, діяв не у спосіб, визначений Інструкцією №380, та фактично позбавив позивача можливості пройти наступний передбачений нормативним регулюванням етап розгляду питання про забезпечення постійним житлом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; своєчасно.
Оцінюючи дії відповідача за наведеними критеріями, суд вважає, що повернення облікової справи без виконання передбаченого пунктом 4 розділу VII Інструкції №380 алгоритму дій не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Водночас суд враховує, що адміністративний суд не може перебирати на себе повноваження органів, які відповідно до Інструкції №380 мають прийняти рішення на наступних етапах процедури.
Тому належним способом захисту порушеного права у цій справі є зобов`язання КЕВ міста Мукачево здійснити саме ті дії, які прямо передбачені пунктом 4 розділу VII Інструкції №380, а саме підготувати список надання житлової площі для постійного проживання та направити його разом з обліковою справою позивача, витягом із наказу командира військової частини про надання житлового приміщення для постійного проживання та копією протоколу житлової комісії до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
При цьому таке зобов`язання не означає визнання за позивачем безумовного права на остаточне виключення квартири з числа службових та не позбавляє Комісію з контролю, інших уповноважених органів права та обов`язку здійснити передбачену законодавством перевірку та прийняти рішення за результатами розгляду поданих матеріалів.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своїх дій у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивачів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»
Водночас, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду справи, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі №826/7778/17.
На підтвердження витрат на правову допомогу представник позивача надала: договір-доручення про надання правової допомоги від 21.08.2026 року.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 21.08.2026 року сума гонорару становить – 30000,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Суд враховує, що реальність понесення позивачем зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, а розмір таких є співрозмірним зі складністю справи.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №340/323/21, відповідно до якої розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним та не потребує надання детального опису робіт на виконання положень ч.4 ст.134 КАС України.
З огляду на що суд вважає, що позивачем доведено належними доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Отже, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також їх співрозмірністю зі складністю справи, відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що заявлену позивачем до відшкодування вартість витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідача у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (89603, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Берегівська об`їзна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 08439994), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, оформлені листом від 06.05.2026 №579, які полягали у не продовженні передбаченої пунктами 3-7, 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, процедури оформлення та направлення документів щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та у не направленні відповідних документів для подальшого розгляду Комісією з контролю, за наявності затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2026 №137 рішення об`єднаної житлової комісії від 24.04.2026 №3 про розподіл зазначеної квартири ОСОБА_1 та члену його сім`ї для постійного проживання шляхом виключення її з числа службових.
Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, на виконання пунктів 3-7, 10 розділу VII Інструкції №380 та з урахуванням затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.04.2026 №137 рішення об`єднаної житлової комісії від 24.04.2026 №3, підготувати належні документи та подати до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Збройних Сил України клопотання разом з належними документами щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_2 , для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю питання про надання зазначеної квартири ОСОБА_1 та члену його сім`ї для постійного проживання.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (89603, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Берегівська об`їзна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 08439994) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua