Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №160/20602/26
Суддя: Ільков Василь Васильович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/20602/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
15.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомостей про перебування у розшуку ТЦК та СП;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомості про перебування у розшуку ТЦК та СП;
стягнути з Відповідача на користь Позивача здійсненні ним судові витрати в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, згідно положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 23.07.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- відомості/інформацію щодо підстав внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивача ОСОБА_1 ;
- усі наявні докази щодо суті спору.
06.08.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
12.08.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 22.09.2026 року продовжено строк розгляду справи №160/20602/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.11.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не довів правомірність внесення відомостей про порушення правил військового обліку, він не довів правомірність відображення відомостей про перебування позивача у розшуку ТЦК та СП.
Вказує, що за відсутності таких доказів можливо дійти висновку, що відомості про перебування Позивача у розшуку ТЦК та СП є похідними від твердження про порушення ним правил військового обліку, яке є недоведеним та ґрунтується на припущеннях відповідача, оскільки відповідного протоколу та постанови відносно Позивача винесено не було.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач на сьогоднішній день не має дійсного рішення ВЛК.
Повторний медичний огляд кожні 5 років не проходив згідно пункту 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402 (зі змінами).
Позивач 13.11.2024 року викликався повісткою до ТЦК та СП для уточнення даних, а саме пункт 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
Дана повістка відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, була вручена належним чином.
Вказують про те, що виходячи з вище викладених вимог чинного законодавства, органом ведення Реєстру, було виявлено порушення Позивачем вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
У зв`язку з виявленням порушення, відповідач тільки надіслав електронне звернення до відділення поліції КРУП ГУНП щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу.
Відповідачем не вносились відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності чи будь –якої іншої інформації, на підставі якої у електронному кабінеті позивача наявна позначка «порушення правил військового обліку».
Держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено вичерпний перелік підстав для скасування електронного звернення до органів національної поліції, а саме: 1. Особу доставлено, складено адміністративний протокол (постанову) за ст. 210, 210-1 КУпАП; 2. Відсутність таких підстав, особа самостійно з`явилась.
Отже, заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання Відповідача внести зміни в реєстр щодо виключенням відомостей про порушення правил обліку не можуть бути задоволенні у зв`язку з відсутністю таких функцій в реєстрі.
Підстав для скасування електронного звернення до органів національної поліції на сьогоднішній день не має, позивач особисто не прибував до ТЦК та СП, та не був доставлений для складання протоколу, заяву про визнання даного правопорушення через електронний кабінет позивач не подавав.
Вказують про те, що однак, позивачем на підтвердження протиправних дій відповідача не надано до суду доказ у вигляді розширеної інформації з резерву +, де в розділі «правопорушення» було б зазначено про внесення даних про порушення правил військового обліку, однак відповідач не вносив такі дані, тому в цьому розділі відомості відсутні.
Таким чином позивачем не було доведено протиправності дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку, тому вимога щодо зобов`язання виключити з реєстру інформацію про порушення правил військового обліку не підлягає задоволенню, так як дані відомості ВІДСУТНІ в реєстрі.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та має статус військовозобов`язаного.
Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач на сьогоднішній день не має дійсного рішення ВЛК.
Позивач 13.11.2024 року викликався повісткою до ТЦК та СП для уточнення даних, а саме пункт 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
У електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 , номер в реєстрі Оберіг 140320211425247400053 з`явилась інформація «Порушення правил військового обліку» та «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», сформований а «РЕЗЕРВ +» 05.02.2026 року.
Представником Позивача, адвокатом Співак В.А. було направлено адвокатський запит за Вих.№01/03 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати належним чином завірену копію протоколу та постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати належним чином завірену копію повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з неявкою за якою з`явилась відмітка «Порушення правил військового обліку» в електронному військово-обліковому документі номер в реєстрі Оберіг 140320211425247400053, а також надати докази надсилання повістки ОСОБА_1
Також, Позивачем 17.03.2026 було подано заяву на ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення через неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, у зв`язку із закінченням, на момент розгляду справи, строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з відповіді, наданої Відповідачем Листом від 23.04.2026 року заяву Позивача було розглянуто та винесено постанову №R 432735 про закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Представником Позивача, адвокатом Співак В.А. було направлено адвокатський запит за Вих. №03/06 з проханням надати належним чином завірену копію протоколу та постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 і надати належним чином завірену копію повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської комісії, у зв`язку якою з`явилась відмітка «Порушення правил військового обліку» (відмовлення від проходження ВЛК) в електронному військово обліковому документі в реєстрі Оберіг 140320211425247400053, а також докази надсилання повістки ОСОБА_1 .
Відповідачем Листом від 09.06.2026 року була надана відповідь, в якій зазначено, що Позивач не пройшов повторний медичний огляд ВЛК, який проводиться раз на 5 років, чим порушив вимоги чинного законодавства.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Спір у цій справі виник саме у зв`язку з внесенням до реєстру «Оберіг» інформації про позивача як порушника правил військового обліку.
Відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та має статус військовозобов`язаного.
У електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 , номер в реєстрі Оберіг 140320211425247400053 з`явилась інформація «Порушення правил військового обліку» та «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», сформований а «РЕЗЕРВ +» 05.02.2026 року.
Позивачем 17.03.2026 року було подано заяву на ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення через неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, у зв`язку із закінченням, на момент розгляду справи, строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з відповіді, наданої Відповідачем Листом від 23.04.2026 року заяву Позивача було розглянуто та винесено постанову №R 432735 про закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення за Кодексом України про адміністративні правопорушення відносно позивача не складався/винесена постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Отже, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст. 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно.
При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.
Разом з цим, доводи відповідача стосовно належного вручення позивачу виклику (повістки) жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами у матеріалах справи.
Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , як органу ведення Реєстру, вчинити певні дії.
За таких обстави суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
З наведеного у цьому рішенні нормативного регулювання вбачається, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20).
Натомість, Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно абз 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Таким чином, звернення відповідача до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення не знаходить свого логічного обґрунтування та пояснення.
Натомість, постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не складено, що виключає можливість реалізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права на звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформації про позивача як особу, що вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП та перебуває у розшуку територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, є протиправним.
На переконання суду, виключення відомостей про позивача з баз даних Національної поліції має здійснюватися в такому ж порядку, як і включення таких відомостей – на підставі відповідного повідомлення від відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають судовому захисту.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомостей про перебування у розшуку ТЦК та СП.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомості про перебування у розшуку ТЦК та СП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1064,96 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 09.11.2026 року.
Суддя В.В. Ільков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua