Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №160/30564/26
Суддя: Петросян Крістіна Єрвандівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/30564/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача - Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.09.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі третя особа) відповідно до якої, з урахуванням уточнених вимог, позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, що полягала у невжитті належних та передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на забезпечення фактичного та повного виконання судового рішення у справі № 160/3308/26 у виконавчому провадженні № 81272151, зокрема після встановлення факту невиконання боржником грошової частини судового рішення;
визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області щодо закінчення ВП № 81272151 за відсутності фактичного та повного виконання судового рішення;
скасувати постанову державного виконавця Півника Максима Андрійовича від 20.08.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81272151 як таку, що винесена за відсутності передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема внаслідок неправильного визначення характеру судового рішення та неналежного врахування факту наявності невиконаної грошової складової судового рішення;
зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для продовження примусового виконання судового рішення у справі № 160/3308/26 з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 про зміну способу виконання судового рішення, якою визначено виконання рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії станом на 30.06.2026 у розмірі 434 776,81 грн, та за період з 01.07.2026 по 31.07.2026 в сумі 7819,85 грн, до фактичного стягнення зазначених коштів.
В обґрунтування позову зазначено, що 16.06.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Пивником М.А. було відкрито виконавче провадження № 81272151 з примусового виконання виконавчого листа № 160/3308/26, виданого 18.05.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 31/29/30-452 від 25.12.2025, виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, з урахуванням раніше виплачених сум.
В межах вказаного провадження державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржника штрафів від 20.07.2026 у розмірі 5 100 грн та від 04.08.2026 у розмірі 10 200 грн.
Крім того, державним виконавцем у межах ВП № 81272151 20.08.2026 складено повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення до ГУНП в Дніпропетровській області за ст. 382 КК України, вих. № 23350 від 20.08.2026.
Водночас, того ж дня державним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП № 81272151 на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як станом на 20.08.2026 належні позивачу суми заборгованості фактично не виплачені. Позивачу про винесення відповідачем постанови від 20.08.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81272151 стало відомо 17.09.2026.
Позивачем не заперечується, що державним виконавцем у межах ВП № 81272151 вчинялися окремі передбачені законом виконавчі дії, зокрема накладалися штрафи та було складено повідомлення до органу поліції.
Водночас вчинення окремих виконавчих дій саме по собі не свідчить про фактичне та повне виконання судового рішення та не звільняє відповідний орган ДВС від обов`язку забезпечити належне здійснення виконавчих дій до досягнення передбаченого законом результату виконання судового рішення в частині фактичного стягнення коштів на користь стягувача.
Про факт невиконання рішення та наявність невиплаченої заборгованості державному виконавцю було відомо. Незважаючи на це, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП до повного виконання судового рішення, без досягнення його мети та без фактичного отримання стягувачем належних коштів.
Позивач вважає дії та бездіяльність відповідного органу державної виконавчої служби, що полягали у передчасному закінченні ВП за відсутності фактичного виконання судового рішення, а також постанову від 20.08.2026 про закінчення виконавчого провадження протиправними та такими, що прийняті без належних правових підстав, з порушенням вимог щодо повного, ефективного, своєчасного та неупередженого виконання судового рішення, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню.
Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідачем надано вілзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено таке.
З матеріалів виконавчого провадження ВП № 81272151 вбачається, що Державним виконавцем за заявою стягувача 16.06.2026, на підставі ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 року по справі №160/3308/26 про зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 31/29/30-452 від 25.12.2025 р., Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначений виконавчий документ належить до категорії справ немайнового характеру.
На вище вказану постанову відповіді відділом отримано не було, в зв`язку чиним державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», було направлено відповідну вимогу з метою отримання інформації, щодо виконання рішення боржником, однак станом на 20.07.2026 повідомлень щодо виконання судового рішення не надходило. Рішення суду в цілому не виконано. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Будь-яке ухилення боржника від виконання вимог чинного рішення суду, його невиконання чи перешкоджання виконанню, є неправомірним діянням, за яке, відповідно до закону, передбачена відповідальність.
Вищевикладене стало підставою для вжиття штрафних санкцій до боржника: постановою від 20.07.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн з наданням повторного 10-денного строку для виконання.
Між тим, рішення суду з боку боржника залишилося невиконаним. Постановою від 04.08.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 10200 грн.
20.08.2026 державним виконавцем відділу було направлено до ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.
Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено, рішення без участі боржника виконанти неможливо, тому керуючись вимогами п.11 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження було завершено.
Постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2026 за вих. № 23326 направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією.
Водночас постанову разом із виконавчим документом направлено до суду, який його видав, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджує ТН № R067262078350.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.
З огляду на наявність у стягувача електронного кабінету в ЄСІТС, постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2026 була направлена йому в електронній формі та доставлена до відповідного електронного кабінету 20.08.2026 о 15 год. 02 хв., що підтверджується інформацією з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Отже, стягувача було належним чином повідомлено про закінчення виконавчого провадження шляхом направлення постанови в електронній формі та її доставки до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується відповідними відомостями системи.
Заявлену позивачем вимогу щодо зобов`язання Відділу примусового виконання рішень вжити заходів для продовження примусового виконання судового рішення у справі № 160/3308/26 до фактичного стягнення визначених сум коштів, відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою.
Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 змінено спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь стягувача конкретно визначених грошових коштів.
З урахуванням встановленого законодавством спеціального порядку виконання рішень про стягнення коштів із державних органів, покладення на Відділ обов`язку продовжувати примусове виконання судового рішення саме шляхом стягнення визначених ухвалою суду грошових коштів не відповідає розмежуванню повноважень органів державної влади, встановленому законодавством України.
Відповідач зазначає, шо за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
На підставі викладеного, вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області право надання пояснень щодо позовної заяви не скористалося.
Ухвалою суду від 30.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 02.11.2026, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.
Ухвалою суду від 27.10.2026 клопотання позивача про витребування доказів від 26.10.2026 повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 02.11.2026 зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у строк до 05.11.2026 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду документи, необхідні для розгляду справи. Розгляд справи в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) продовжено до 09.11.2026.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 25.09.2025 № 1201-5003824180, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі № 160/3308/26, що набрало законної сили 12.05.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії – задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 31/29/30-452 від 25.12.2025 р., виданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 31/29/30-452 від 25.12.2025 р., Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, з урахуванням раніше виплачених сум.
18.05.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 160/3308/26.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.06.2026 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження № 81272151 про примусове виконання виконавчого листа № 160/3308/26, виданого 18.05.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 31/29/30-452 від 25.12.2025 р., Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, з урахуванням раніше виплачених сум, та встановлено строк для виконання боржником судового рішення протягом 10 робочих днів.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2026 року ВП № 81272151 направлена стягувачу та боржнику, що не заперечується сторонами по справі.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, на вище вказану постанову відповіді відділом отримано не було, у зв`язку чиним державним виконавцем направлено відповідну вимогу з метою отримання інформації щодо виконання рішення боржником, однак станом на 20.07.2026 повідомлень щодо виконання судового рішення не надходило.
У зв`язку з невиконанням судового рішення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 20.07.2026 винесено постанову ВП № 81272151 про накладення на боржника штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн.
Також, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову від 04.08.2026 ВП № 81272151 про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця.
Станом на 20.08.2026 рішення суду у справі № 160/3308/26 залишилось невиконаним, що стало підставою для складання начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення в порядку ст.ст. 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 214 КПК України, ст. 382 КК України.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.08.2026 на підставі пункту 11 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження № 81272151 закінчено.
Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією, а також направлено стягувачу в електронній формі та доставлено до відповідного електронного кабінету 20.08.2026 о 15 год. 02 хв., що підтверджується інформацією з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Не погоджуючись із вказаною постановою від 20.08.2026 про закінчення виконавчого провадження та діями і бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За положеннями статті 63 Закону № 1404-VIII, яка регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У випадку, що розглядається, в примусовому порядку виконувався виконавчий документ - виконавчий лист, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , боржником - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 31/29/30-452 від 25.12.2025 р., Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, з урахуванням раніше виплачених сум.
Боржником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення суду по справі № 160/3308/26 та вимогу державного виконавця не виконано, у звязку із чим державним виконавцем постановами від 20.07.2026 та 04.08.2026 накладено на боржника ГУ ПФУ штраф за невиконання рішення та вимог державного виконавця, при цьому постановою від 04.08.2026 накладено штраф у подвійному розмірі.
Також начальником ВПВР 20.08.2026 складено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України, яке направлено до ГУНП в Дніпропетровській області.
З огляду на вчинення державним виконавцем заходів, визначених Законом № 1404-VIII, на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, суд зауважує, що з аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру.
У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання здійснити перерахунок та виплату особі пенсії, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.
Частина третя статті 63 Закону №1404-VIII встановлює обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.
Враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Отже, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Верховний Суд у постановах від 26 жовтня 2023 року у справі №420/1511/23, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020 сформулював висновок, за яким виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Верховний Суд наголосив, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин наведений висновок Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд зауважує, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Натомість, матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 81272151 відповідних дій згідно вказаних приписів чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області щодо незабезпечення проведення належних та достатніх заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення у справі № 160/3308/26 у виконавчому провадженні № 81272151.
Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі № 160/3308/26 задоволено заяву ОСОБА_1 та змінено спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3308/26 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії станом на 30.06.2026 у розмірі 434 776,81 грн (чотириста тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят шість гривень 81 копійка) та за період з 01.07.2026 по 31.07.2026 в сумі 7819,85 грн.
Частиною другою статті 6 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі – Порядок № 845).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Крім того, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень`від 05.06.2012 № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством встановлено спеціальний порядок виконання органами Казначейства рішень про стягнення коштів із державних органів.
Відтак, покладання на відповідача обов`язку продовжувати примусове виконання судового рішення шляхом стягнення визначених ухвалою суду грошових коштів не відповідає приписам чинного законодавства та виходить за межі повноважень відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області щодо закінчення ВП № 81272151 за відсутності фактичного та повного виконання судового рішення, скасування спірної постанови та зобов`язання вжити заходів для продовження примусового виконання судового рішення у справі № 160/3308/26 з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 про зміну способу виконання судового рішення.
Суд зауважує, що позивач не обмежений у праві на отримання нового виконавчого листа у справі № 160/3308/25 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахованої, але не виплаченої позивачу заборгованості з пенсії станом на 30.06.2026 у розмірі 434 776,81 грн та за період з 01.07.2026 по 31.07.2026 в сумі 7819,85 грн, та звернення безпосередньо до Головного управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження боржника з метою виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст. 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 49619, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 21-А, код ЄДРПОУ43315529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача - Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та бездіяльності органу державної виконавчої служби, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області щодо незабезпечення проведення належних та достатніх заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення у справі № 160/3308/26 у виконавчому провадженні № 81272151.
В решті заявлених вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Є. Петросян
Оригінал: reyestr.court.gov.ua