Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №160/25423/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №160/25423/26

Суддя: Свергун Ірина Олексіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокуСправа № 160/25423/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

за участю секретаря судового засідання Нєдєльської А.С.,

представника позивача Рисіна О.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Орлянської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою адвоката Рисіна Олександра Олександровича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Рисіна Олександра Олександровича (далі – представник позивача) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДПС) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2026 № 0250722407 на суму 1 239 351,01 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2026 № 0250742407 на суму 103 279,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2026 № 0250762407 на суму 1 462 705,00 грн;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 13 312,00 грн та інші судові витрати, понесені під час розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12 травня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку отримав податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06 травня 2026 року за № 0250722407 на суму 1 239 351,01 грн, з яких за основним зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб – 991 480,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 247 870,20 грн; № 0250742407 на суму 103 279,25 грн, з яких за основним зобов`язанням з військового збору – 82 623,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 20 655,85 грн; № 0250762407 на суму 1 462 705,00 грн, з яких за основним зобов`язанням з податку на додану вартість – 1 170 164,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 292 541,00 грн.

Згідно з ППР № 0250722407 ГУ ДПС до ФОП ОСОБА_1 було донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним зобов`язанням на загальну суму 991 480,81 грн, в т.ч. за 2023 рік – 218 383,20 грн, за 2024 рік – 773 097,61 грн, та застосовано штраф в розмірі 25 % на загальну суму 247 870,20 грн, в т.ч. за 2023 рік – 54 595,80 грн, за 2024 рік – 193 274,40 грн.

Згідно з ППР № 0250742407 ГУ ДПС до ФОП ОСОБА_1 було донараховано грошове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним зобов`язанням на загальну суму 82 623,40 грн, в т.ч. за 2023 рік – 18 198,60 грн, за 2024 рік – 64 424,80 грн, та застосовано штраф в розмірі 25% на загальну суму 20 655,85 грн, в т.ч. за 2023 рік – 4 549,65 грн, за 2024 рік – 16 106,20 грн.

Згідно з ППР № 0250762407 ГУ ДПС до ФОП ОСОБА_1 було донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним зобов`язанням на загальну суму 1 170 164,00 грн, в т.ч. за червень 2023 року – 247 600,00 грн, за липень 2024 року – 520 000,00 грн, за серпень 2024 року – 402 564,00 грн, та застосовано штраф в розмірі 25% на загальну суму 292 541,00 грн, в т.ч. за червень 2023 року – 61 900,00 грн, за липень 2024 року – 130 000,00 грн, за серпень 2024 року – 100 641,00 грн.

Загальна сума грошових зобов`язань, нарахованих ФОП ОСОБА_1 оскаржуваними ППР, становить 2 805 335,26 грн.

Усі три оскаржувані ППР були прийняті на підставі Акта про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.02.2022 по 31.12.2025 від 03.04.2026 № 1318/04-36-24-07/ НОМЕР_1 .

Не погодившись з даними ППР № 0250722407, № 0250742407, № 0250762407 від 06.05.2026, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, подавши 26.05.2026 скаргу за вих. № 26/05-1.

За результатами розгляду поданої скарги ФОП ОСОБА_1 ДПС України було прийнято рішення від 28.07.2026 за вихідним № 20113/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0250722407, № 0250742407, № 0250762407 від 06 травня 2026 року – без змін.

Позивач повністю не згодний із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивач зазначив, що відповідач безпідставно не визнав витрати позивача за господарськими операціями з ТОВ «ГОЛОВБУД» (код ЄДРПОУ 43107980) у 2023 році на суму 1 213 240,00 грн та з ТОВ «ЛАЗЕРО» (код ЄДРПОУ 44710822) у 2024 році на суму 4 294 986,70 грн. Реальність цих операцій підтверджується договорами, рахунками, актами надання послуг, технічними звітами та робочою документацією, а також безготівковою оплатою. Щодо податку на додану вартість позивач зазначив, що у період з 14.02.2022 по 31.12.2022 він був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків, а тому в силу пункту 181.1 статті 181 та підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України обсяг здійснених ним у цей період операцій не підлягає врахуванню при визначенні граничного обсягу 1 000 000 грн для обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість. Крім того, вважає безпідставним застосування штрафу в розмірі 25 відсотків, оскільки відповідач не довів наявності умислу в його діях. Позивач зазначає, що ненадання пояснень на запит від 25.03.2026 № 2 зумовлено тим, що встановлений у запиті строк сплив ще до його отримання позивачем. Також позивач вказав на порушення процедури проведення перевірки та оформлення її результатів.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. За даними ІКС «Податковий блок» ТОВ «ГОЛОВБУД» за 2023 рік задекларувало дохід у сумі 693 720,00 грн, тоді як позивач сплатив цьому товариству 1 213 240,00 грн. Реєстрацію ТОВ «ГОЛОВБУД» як платника ПДВ анульовано 06.06.2023. Повідомлення за формою № 20-ОПП товариством не подавалися, інформація про використання ним найманих працівників відсутня.

ТОВ «ЛАЗЕРО» з моменту взяття на облік не було платником ПДВ, податкову звітність не подавало, інформація щодо використання ним найманих працівників відсутня.

Щодо податку на додану вартість відповідач зазначив, що у 2022 році позивачем задекларовано дохід, оподатковуваний за ставкою 5 відсотків, у сумі 7 585 500,00 грн та за ставкою 15 відсотків у сумі 931 025,70 грн, з 01.01.2023 позивач перейшов на загальну систему оподаткування, а тому, з огляду на перевищення обсягу 1 000 000 грн, мав подати реєстраційну заяву платника ПДВ до 10.01.2023. Податкові зобов`язання з ПДВ визначено виходячи з коштів, отриманих позивачем від ДП «Донецький ЕТЦ Держпраці» у загальній сумі 5 850 820,00 грн.

Штрафні санкції застосовано на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає свої дії і рішення правомірними, тому просить у задоволенні позову відмовити.

14.09.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що до відзиву не додано жодного доказу по суті спору, відзив не містить заперечень щодо низки обставин, наведених у позові, а доводи відповідача стосуються виключно контрагентів позивача.

15.10.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано витяг з наказу ГУ ДПС від 13.03.2026 № 102-в, направлення на перевірку від 11.02.2026 № 1016, № 1017, перелік питань для здійснення перевірки, запит від 25.03.2026 № 2 з документами про його поштове відправлення, податкові декларації позивача про майновий стан і доходи за 2023 та 2024 роки, листи ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2026 № 1705/7/20-40-07-04-11 та від 08.04.2026 № 1749/7/20-40-07-04-10, податкову декларацію платника єдиного податку за 2022 рік. У клопотанні відповідач зазначив, що запит № 2 направлено на податкову адресу позивача 25.03.2026 та вручено 30.03.2026, а головний державний інспектор Шапран Н.Є. у період з 30.03.2026 по 08.04.2026 перебувала у відпустці.

19.10.2026 від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача.

Подані відповідачем докази на підставі усної ухвали прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2026.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14.02.2022, основний вид діяльності – 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах».

У період з 14.02.2022 по 31.12.2022 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків, без реєстрації платником податку на додану вартість), у період з 01.01.2023 по 31.12.2024 – на загальній системі оподаткування, з 01.01.2025 – на спрощеній системі оподаткування.

У податковій декларації платника єдиного податку за 2022 рік позивачем задекларовано дохід, оподатковуваний за ставкою 5%, у сумі 7585500,00 грн та дохід, оподатковуваний за ставкою 15%, у сумі 931025,70 грн; дохід, оподатковуваний за ставкою 3%, відсутній.

У податкових деклараціях про майновий стан і доходи позивачем задекларовано: за 2023 рік – дохід у сумі 1438000,00 грн та витрати, пов`язані з господарською діяльністю, у сумі 1215405,79 грн; за 2024 рік – дохід у сумі 5195820,00 грн та витрати у сумі 4412874,70 грн.

Судом установлено, що між Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» (далі – ДП «Донецький ЕТЦ Держпраці») (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договори на виконання робіт (послуг) з інжинірингу щодо будівель Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (м. Дніпро, вул. Криворізька, 1), а саме:

- договір від 07.09.2022 № 625 на виконання робіт з обстеження, розробки робочої документації стадії «Р» для будівельних конструкцій стін, ферм, опорних стовпчиків крокв горища корпусу 76 вартістю 1238000,00 грн без ПДВ; роботи прийняті замовником за актом від 21.06.2023 № 21/06 та оплачені 26.06.2023 (платіжна інструкція № 9053);

- договір від 05.02.2024 № 171 на обстеження будівельних конструкцій та розробку робочої документації стадії «Р» будівлі № 10 (інв. № 10301101000010), пошкодженої внаслідок ракетної атаки 29.12.2023, вартістю 1640000,00 грн; роботи прийняті за актом від 08.07.2024 № 08/07 та оплачені 01.08.2024 (платіжна інструкція № 9661);

- договір від 12.02.2024 № 172 на обстеження будівельних конструкцій та складання кошторису на виконання будівельних робіт споруди вентиляційного блоку 54-Г вартістю 960 000,00 грн; роботи прийняті за актом від 09.07.2024 № 09/07 та оплачені 02.08.2024 (платіжна інструкція № 9665);

- договір від 14.02.2024 № 173 на обстеження будівельних конструкцій та розробку робочої документації стадії «Р», кошторису, проекту виконання робіт, експертизу кошторисної документації виробничої будівлі корпусу 54 вартістю 2012820,00 грн; роботи оплачені 05.08.2024 (платіжна інструкція № 9666).

Для виконання частини зазначених робіт позивач (замовник) уклав договори з ТОВ «ГОЛОВБУД» та ТОВ «ЛАЗЕРО» (виконавці).

Так, між позивачем та ТОВ «ГОЛОВБУД» укладено договір від 07.09.2022 № 07/09-01 на виконання інжинірингових робіт по будівлі корпусу 76 (інв. № 10301101000076) ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» вартістю 121240,00 грн без ПДВ. На підтвердження виконання договору сторонами складено рахунок на оплату від 10.09.2022 № 10/09-3 та акт надання послуг від 06.04.2023 № 06/04.23 на суму 1213240,00 грн; до матеріалів справи також надано робочу документацію за цим договором. Оплата здійснена позивачем 27.06.2023 у безготівковій формі платіжною інструкцією № 49 на суму 213240,00 грн з призначенням платежу «Оплата за інжинірингові послуги згідно рах. № 10/09-3 від 10 вересня 2022 р.».

Також у 2022 році між позивачем та ТОВ «ГОЛОВБУД» укладено та виконано договори від 29.08.2022 № 29/08.22, від 26.09.2022 № 26/09.22, від 07.10.2022 № 07/10.22 на виконання інжинірингових робіт по корпусах 2б та 76 того ж підприємства на загальну суму 4 562 917,00 грн, оплата за якими також здійснена позивачем у безготівковій формі.

Між позивачем та ТОВ «ЛАЗЕРО» укладено договори від 07.02.2024:

- № 07/02-01 на виконання інжинірингових робіт з обстеження будівельних конструкцій та розробки робочої документації стадії «Р» будівлі № 10 (інв. № 10301101000010), пошкодженої внаслідок ракетної атаки 29.12.2023, вартістю 1533400,00 грн без ПДВ (рахунок від 04.07.2024 № 04/07-01, акт надання послуг від 04.07.2024 № 04/07-01, оплата за платіжною інструкцією від 02.08.2024 № 54 на суму 1533400,00 грн);

- № 07/02-02 на виконання інжинірингових робіт з обстеження будівельних конструкцій та складання кошторису на виконання будівельних робіт вентиляційного блоку 54-Г (інв. № 10302102099765) вартістю 897600,00 грн без ПДВ (рахунок від 04.07.2024 № 04/07-02, акт надання послуг від 04.07.2024 № 04/07-02, оплата за платіжною інструкцією від 05.08.2024 № 58 на суму 897600,00 грн);

- № 07/02-03 на виконання інжинірингових робіт з обстеження будівельних конструкцій та розробки робочої документації стадії «Р», кошторису, проекту виконання робіт та експертизи кошторисної документації виробничої будівлі корпусу 54 (інв. № 10301101100054) вартістю 1881986,70 грн без ПДВ (рахунок від 04.07.2024 № 04/07-03, акт надання послуг від 04.07.2024 № 04/07-03, оплата за платіжною інструкцією від 06.08.2024 № 60 на суму 1 881 986,70 грн).

До матеріалів справи надано також технічні звіти оцінки технічного стану будівельних конструкцій, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, бойових дій та терористичних актів, пояснювальні записки та робочу документацію за вказаними договорами, а також банківські виписки по рахунках позивача, які підтверджують як надходження коштів від ДП «Донецький ЕТЦ Держпраці», так і перерахування коштів ТОВ «ГОЛОВБУД» та ТОВ «ЛАЗЕРО».

На підставі наказу від 11.02.2026 № 642-п та направлень від 11.02.2026 № 1016, № 1017 посадовими особами ГУ ДПС у період з 17.03.2026 по 30.03.2026 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.02.2022 по 31.12.2025.

Під час перевірки позивачу направлено запит від 25.03.2026 № 2 про надання пояснень та документів (копій документів) зі строком виконання до 12 год. 00 хв. 26.03.2026. Згідно з поясненнями відповідача, викладеними у клопотанні від 15.10.2026, та доданими документами зазначений запит направлено позивачу поштою 25.03.2026 та вручено 30.03.2026, тобто після спливу встановленого у ньому строку.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2026 № 1318/04-36-24-07/3280819830 (далі – акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 991480,81 грн, у тому числі за 2023 рік – 218383,20 грн, за 2024 рік – 773097,61 грн;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 82623,40 грн, у тому числі за 2023 рік – 18198,60 грн, за 2024 рік – 64424,80 грн;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1170164,00 грн, у тому числі за червень 2023 року – 247600,00 грн, за липень 2024 року – 520000,00 грн, за серпень 2024 року – 402564,00 грн.

Акт перевірки підписаний головним державним інспектором Пауком В.Ю. Навпроти прізвища головного державного інспектора Шапран Н.Є. зазначено «відпустка».

17.04.2026 позивач подав до ГУ ДПС заперечення на акт перевірки № 17/04-1, за результатами розгляду яких листом від 01.05.2026 № 33992/6/04-36-24-07-06 відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, за винятком уточнення податкового періоду щодо військового збору. У відповіді на заперечення відповідач, крім іншого, зазначив про відсутність у робочій документації окремих реквізитів (прізвищ, підписів і дат головного інженера проекту, виконавця, перевіряючого, нормоконтролю, інвентарних номерів тощо) та про формальний характер документів, що підтверджують виконання робіт ТОВ «ГОЛОВБУД» та ТОВ «ЛАЗЕРО».

Додатки № 1, №2, № 3 до акта перевірки надані представнику позивача листом ГУ ДПС від 04.05.2026 № 34314/6/04-36-24-07-06 на адвокатський запит від 29.04.2026 № 68.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2026:

- № 0250722407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1239351,01 грн, з яких 991480,81 грн – за податковим зобов`язанням та 247870,20 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0250742407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 103279,25 грн, з яких 82623,40 грн – за податковим зобов`язанням та 20655,85 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0250762407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1462705,00 грн, з яких 1170164,00 грн – за податковим зобов`язанням та 292541,00 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга від 26.05.2026 № 26/05-1).

Рішенням Державної податкової служби України від 28.07.2026 № 20113/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення. Зазначене рішення отримано позивачем 04.08.2026.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначений пунктом 177.4 статті 177 ПК України. Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем, та документально не підтверджені витрати.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати документи, що підтверджують отримання доходів і здійснення витрат.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV визначено обов`язкові реквізити первинних документів та встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Отже, донарахування військового збору у спірних правовідносинах є похідним від висновку відповідача щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на включення до складу витрат сум, сплачених за отримані послуги, пов`язане з фактом реального здійснення господарської операції, її зв`язком з господарською діяльністю платника податків та підтвердженням такої операції належним чином оформленими первинними документами.

Як установлено судом, висновок відповідача про завищення позивачем витрат за 2023 рік на 1213240,00 грн та за 2024 рік на 4294986,70 грн ґрунтується на інформації з ІКС «Податковий блок» щодо контрагентів позивача, а саме: невідповідності обсягу задекларованого ТОВ «ГОЛОВБУД» за 2023 рік доходу сумі, сплаченій йому позивачем, анулюванні реєстрації ТОВ «ГОЛОВБУД» як платника ПДВ з 06.06.2023, неподанні ТОВ «ЛАЗЕРО» податкової звітності, відсутності у контрагентів реєстрації платниками ПДВ та відомостей про використання найманих працівників. Рішенням Державної податкової служби України від 28.07.2026 зазначені обставини кваліфіковані як такі, що «свідчать про нікчемність відповідних укладених правочинів».

Суд зазначає, що жодна із зазначених обставин не стосується безпосередньо господарської діяльності позивача та не свідчить про відсутність руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій. Невідповідність обсягу задекларованого контрагентом доходу, анулювання реєстрації контрагента як платника ПДВ, неподання ним податкової звітності чи відомостей про об`єкти оподаткування можуть свідчити про порушення податкової дисципліни самими контрагентами, відповідальність за яке позивач не несе. Чинне законодавство не пов`язує право платника податків на формування витрат із дотриманням податкової дисципліни його контрагентами, наявністю у них реєстрації платниками ПДВ або певної кількості працівників, оскільки залучення працівників можливе, зокрема, за цивільно-правовими договорами.

Крім того, з листа ГУ ДПС у Харківській області від 08.04.2026 № 1749/7/20-40-07-04-10, наданого самим відповідачем, вбачається, що ТОВ «ГОЛОВБУД» перебуває на податковому обліку з 2019 року (а не з 19.10.2022, як зазначено в акті перевірки), подавало декларації з податку на прибуток, зокрема за 2022 та 2023 роки, мало у користуванні на умовах оренди об`єкти оподаткування (складське та офісні приміщення), за даними податкового розрахунку за I квартал 2022 року кількість його працюючих становила 11 осіб, а негативна податкова інформація щодо проведення ним фінансово-господарських операцій з контрагентами у період з 14.02.2022 по 31.12.2025 не надходила. Відомості цього листа про відсутність контрагента за податковою адресою ґрунтуються на акті від 28.04.2025, тобто стосуються періоду, значно пізнішого за спірну операцію (акт надання послуг від 06.04.2023, оплата 27.06.2023). Отже, зазначений лист не підтверджує, а частково спростовує висновки акта перевірки щодо цього контрагента.

Суд також зауважує, що в самому акті перевірки (пункт 1.17) зазначено, що фактів здійснення позивачем операцій із суб`єктами, які мають ознаки фіктивності, не встановлено, а пунктом 1.23 акта перевірки встановлено, що позивач у своїй діяльності використовував працю оформлених належним чином найманих осіб. Лист ГУ ДПС у Харківській області від 03.04.2026 № 1705/7/20-40-07-04-11 щодо ТОВ «ЛАЗЕРО» містить лише реєстраційні дані та відомості з ІКС «Податковий блок» і підтверджує, що у період здійснення спірних операцій це товариство було зареєстрованим суб`єктом господарювання. Суд також враховує, що вказані листи не є результатами зустрічних звірок, а лист від 08.04.2026 надійшов до відповідача вже після складання акта перевірки.

Натомість реальність спірних господарських операцій підтверджується сукупністю досліджених судом доказів: договорами, рахунками, актами надання послуг, технічними звітами та робочою документацією, а також банківськими виписками та платіжними інструкціями про безготівкову оплату. Зміст робіт, виконаних ТОВ «ГОЛОВБУД» та ТОВ «ЛАЗЕРО», за предметом, об`єктами (корпус 76, будівля № 10, вентиляційний блок 54-Г, корпус 54 ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова») та часом виконання узгоджується з роботами, які позивач виконав для ДП «Донецький ЕТЦ Держпраці» за договорами № 625, № 171, № 172, № 173, прийняті та оплачені замовником. Дохід, отриманий позивачем від ДП «Донецький ЕТЦ Держпраці», відповідач не заперечує та врахував при визначенні податкових зобов`язань позивача.

Таким чином, відповідач, визнаючи реальність отримання позивачем доходу від реалізації результатів інжинірингових робіт, водночас без належного обґрунтування заперечує реальність витрат, понесених позивачем на отримання цих результатів, що не узгоджується з визначеним пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування – чистим оподатковуваним доходом.

Суд також звертає увагу, що аналогічні за змістом операції позивача з ТОВ «ГОЛОВБУД» у 2022 році, оформлені тими самими видами документів, сумнівів у відповідача не викликали, а пояснень щодо такого різного підходу до однотипних операцій відповідач не навів.

Щодо доводів відповідача про відсутність у робочій документації окремих реквізитів (прізвищ, підписів і дат головного інженера проекту, виконавця, перевіряючого, нормоконтролю, інвентарних номерів тощо) суд зазначає таке.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем у відзиві, ці обставини були встановлені під час розгляду заперечень на акт перевірки і в самому акті перевірки не зазначались. Верховний Суд у постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 дійшов висновку, що контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення та реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

По-друге, робоча документація, технічні звіти та креслення є результатом виконаних інжинірингових робіт, а не первинними документами, якими оформлюється господарська операція. Господарські операції позивача з ТОВ «ГОЛОВБУД» та ТОВ «ЛАЗЕРО» оформлені договорами, рахунками, актами надання послуг та платіжними інструкціями, зауважень до яких щодо відсутності обов`язкових реквізитів, передбачених частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV, ані акт перевірки, ані відзив не містять. Окрім того, інвентарні номери об`єктів обстеження зазначені безпосередньо у договорах та актах надання послуг. Наведені відповідачем недоліки робочої документації не перешкоджають ідентифікації учасників господарських операцій, їх змісту та обсягу і не спростовують факту передачі результатів робіт кінцевому замовнику, який прийняв та оплатив їх.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2026 у справі № 320/46504/26 зазначив: «наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставою для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом».

У цій постанові Суд також виснував: «Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (робіт), обумовлених укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними. Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган».

Отже, відповідач, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування, не надав належних, допустимих та достовірних доказів того, що відомості, які містяться в первинних документах позивача за операціями з ТОВ «ГОЛОВБУД» та ТОВ «ЛАЗЕРО», є неповними, недостовірними чи суперечливими, а його висновки про нереальність цих операцій ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка оцінюється судом у співвідношенні з первинною документацією.

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо можливого порушення його контрагентами податкового законодавства, про узгодженість дій між ними, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, або про те, що позивач діяв нерозумно, недобросовісно чи без належної обачності при виборі контрагентів.

Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не наділяє контролюючі органи повноваженнями самостійно, у позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними, а жодна норма закону не встановлює нікчемності правочину з тих підстав, на які посилається відповідач.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач не довів завищення позивачем документально підтверджених витрат за 2023 та 2024 роки та, відповідно, заниження чистого оподатковуваного доходу, а тому податкові повідомлення-рішення від 06.05.2026 № 0250722407 та № 0250742407 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0250762407 (податок на додану вартість).

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Згідно з пунктом 183.2 статті 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Абзацом першим пункту 183.4 статті 183 ПК України передбачено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Як вбачається з акта перевірки та рішення Державної податкової служби України від 28.07.2026, висновок відповідача про виникнення у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість у строк до 10.01.2023 ґрунтується виключно на тому, що обсяг доходу, отриманого позивачем у 2022 році як платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків (7 585 500,00 грн та 931 025,70 грн), перевищив 1 000 000 грн. При цьому в акті перевірки прямо зазначено, що, на думку контролюючого органу, при визначенні обсягу операцій протягом останніх 12 календарних місяців враховуються «доходи, отримані на спрощеній системі оподаткування». На цій підставі податкові зобов`язання з податку на додану вартість визначено за період з 11.01.2023.

Проте у 2022 році позивач як платник єдиного податку третьої групи, який не обрав ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 ПК України, був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість, а пункт 181.1 статті 181 ПК України прямо виключає з-під дії цієї норми особу, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Абзац перший пункту 183.4 статті 183 ПК України пов`язує обов`язок подати реєстраційну заяву при переході зі спрощеної системи оподаткування з умовою відповідності особи вимогам пункту 181.1 статті 181 ПК України, тобто з наявністю у неї обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, понад 1 000 000 грн протягом останніх 12 календарних місяців.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 26.02.2019 у справі № 814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі № 813/8772/14, від 16.10.2019 у справі № 1340/4383/18, від 17.08.2022 у справі № 560/8206/20, неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі, якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень. При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість суми, отримані від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування, не враховуються.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суми, отримані позивачем у 2022 році від здійснення операцій як платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, не підлягали врахуванню при визначенні обсягу оподатковуваних операцій для цілей пункту 181.1 статті 181 ПК України, а отже станом на 01.01.2023 позивач не відповідав умові, передбаченій абзацом першим пункту 183.4 статті 183 ПК України, і обов`язку подати реєстраційну заяву платника податку на додану вартість у строк до 10.01.2023 у нього не виникло.

Оскільки інших підстав виникнення у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість, ніж перевищення обсягу доходу, отриманого у 2022 році на спрощеній системі оподаткування, ні акт перевірки, ані оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містять, а суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих підстав, з яких воно прийняте, донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пункту 183.10 статті 183 ПК України за період з 11.01.2023 суд вважає безпідставним.

Суд також враховує, що пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 06.05.2026 № 0250762407 є протиправним та належить до скасування.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання. Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, відсутні й підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, які є похідними від таких зобов`язань.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 109.1 статті 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з пунктом 112.7 статті 112 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, на підставі яких можна притягнути платника податків до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, трактуються на користь такого платника податків.

Натомість в акті перевірки та в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях висновок про умисний характер порушень обґрунтовано лише тим, що платник податків мав можливість дотримуватися норм чинного законодавства, однак не вжив достатніх заходів, оскільки діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а також ненаданням платником пояснень. Таке формулювання за змістом відповідає визначенню вини, наведеному у пункті 112.2 статті 112 ПК України, і не містить обставин, які б свідчили про те, що позивач удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання вимог податкового законодавства. Посилання ж на ненадання позивачем пояснень не може свідчити про умисел, оскільки, як встановлено судом, запит від 25.03.2026 № 2 був вручений позивачу 30.03.2026, тобто після спливу встановленого у ньому строку (до 12 год. 00 хв. 26.03.2026).

Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення перевірки та оформлення її результатів (ненадання разом з актом перевірки його додатків, підписання акта перевірки лише однією з двох посадових осіб, які проводили перевірку) суд зазначає, що такі порушення самі по собі не є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19, у сукупності з іншими порушеннями можуть слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав їх необґрунтованості по суті, ці доводи додатково підтверджують зазначений висновок.

Щодо доказів, поданих відповідачем 15.10.2026 та прийнятих судом, суд зазначає, що вони не спростовують встановлених судом обставин та, як зазначено вище, частково підтверджують доводи позивача. Податкові декларації позивача за 2022-2024 роки підтверджують лише задекларовані позивачем показники, які не є спірними, а не завищення ним витрат.

Суд також підкреслює ‘важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року), «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява № 10373/05, від 15 вересня 2009 року), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic, заява № 36548/97, ECHR 2002-VIII) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати владі виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їх власної недбалості (див. Moskal v. Poland, § 73). Проте потреба виправити стару «помилку» не повинна непропорційно втручатися в нове право, яке було набуте особою, яка сумлінно покладалася на законність дій державного органу (див. Pincova and Pinc v. the Czech Republic). Іншими словами, державним органам, які не дотримуються власних процедур, не можна дозволяти отримувати прибуток від своїх неправомірних дій або уникати своїх зобов`язань (див. Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідних осіб (див. Pincova and Pinc v. the Czech Republic, § 58; Gashi v. Croatia, § 40; Trgo v. Croatia, § 67).

Щоб відповідати статті 1 Першого протоколу до Конвенції, захід втручання має відповідати трьом умовам: він має бути правомірним (ґрунтуватись на приписі права), переслідувати правомірну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й фундаментальними правами особи (див. Krayeva v. Ukraine, § 24).

Іншими словами, має існувати розумне співвідношення домірності між засобами, що їх було застосовано, та метою, яку прагнуть досягти (див. East/West Alliance Limited v. Ukraine, § 168).

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності з 15.12.2023, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що належать до задоволення повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 13 312,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Райффайзен Банк» № -3171314143 (платіжна інструкція від 10.08.2026 № 1).

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у позовній заяві позивач, з посиланням на частину сьому статті 139 КАС України, заявив про те, що докази на підтвердження остаточного розміру таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За таких обставин питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надходження відповідних доказів у порядку, встановленому статтею 252 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Рисіна Олександра Олександровича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2026 № 0250722407, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1239351,01 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням – 991480,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 247870,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2026 № 0250742407, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 103279,25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням – 82623,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 20655,85 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.05.2026 № 0250762407, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1462705,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням – 1170164,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 292541,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13312,00 грн (тринадцять тисяч триста дванадцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя І.О. Свергун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua