Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №160/23752/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №160/23752/26

Суддя: Неклеса Олена Миколаївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 160/23752/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення та премії колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом своєчасного проведення їх індексації та не включення її до складу його грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 11.04.2024 року на підставі частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та пункту 4 доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 року №183/уд;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення та премії колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом своєчасного проведення їх індексації та не включення її до складу його грошового забезпечення за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року на підставі частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 та пункту 4 доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 року №183/уд;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Збройних Сил України провести перерахунок грошового забезпечення та премії колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом проведення їх індексації за період з 01.01.2024 року по 11.04.2024 року, нарахувати відповідні суми індексації, включити їх до складу його грошового забезпечення, підготувати оновлені довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, а також про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, які направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для проведення перерахунку основного розміру призначеної позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а їх копії направити позивачу для відома;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Збройних Сил України надати ОСОБА_1 обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України провести перерахунок грошового забезпечення та премії колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом проведення їх індексації за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року, нарахувати відповідні суми індексації, включити їх до складу його грошового забезпечення, підготувати оновлені довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, а також про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, які направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для проведення перерахунку основного розміру призначеної позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а їх копії направити позивачу для відома;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України надати ОСОБА_1 обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є батьком померлого військовослужбовця Збройних Сил України, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби. Позивач зазначає, що з 18.12.2025 року йому призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перша виплата якої відбулася 01.05.2026 року. При обчисленні розміру зазначеної пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області враховано відомості про грошове забезпечення його померлого сина, зокрема на підставі довідок Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2025 року №191/3389 та №191/3390. На переконання позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 під час визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 не проведено передбаченої законодавством індексації грошового забезпечення за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби та премії. Позивач посилається на положення частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, а також пункту 4 доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 року №183/уд. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в пункті 8 грошового атестата ОСОБА_2 відображено виплату індексації грошового забезпечення за червень 2024 року в розмірі 0,00 грн, що, на його думку, підтверджує не проведення відповідачем належної індексації. Крім того, 17.02.2026 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання оновлених довідок щодо грошового забезпечення його померлого сина з урахуванням індексації за 2024 рік. У відповідь на зазначене звернення 11.03.2026 року позивач отримав довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 року №521 та №522, які, за його твердженням, за змістом не відрізняються від раніше виданих довідок та не містять відомостей про нарахування індексації за спірний період. Позивач вважає, що не проведення індексації та не включення відповідних сум до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 призвело до заниження розміру грошового забезпечення, яке враховується під час обчислення призначеної йому пенсії у зв`язку із втратою годувальника, чим порушено його право на належне пенсійне забезпечення. Посилаючись також на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2019 року у справі №638/9697/17, щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та необхідності її врахування під час обчислення пенсії, позивач наполягає на протиправності бездіяльності відповідача. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року, зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок, нарахувати суми індексації та включити їх до складу грошового забезпечення померлого військовослужбовця, оформити оновлені довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для проведення перерахунку призначеної позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а також надати обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач не погодився з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суддів.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року у справі №360/561/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Вищої ради правосуддя “Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду” №960/0/15-26 від 21.05.2026 року змінено з 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 року адміністративну справу №360/561/26 розподілено судді Неклеса О.М.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року прийнято справу №360/561/26 до провадження.

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 20.07.2026 року позивач направив до суду через систему “Електронний суд” заяву про усунення недоліків, разом із якою додатком у форматі PDF додано нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно нової редакції позовної заяви від 04.08.2026р. вх.№ 50116/26.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №360/561/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення та премії колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом своєчасного проведення їх індексації та не включення її в склад його грошового забезпечення, починаючи з 11.04.2024 по 13.06.2024 на підставі частини 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, абзаців 4, 6 пункту 5 названого Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пункту 4 Доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на підставі частини 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, абзаців 4, 6 пункту 5 названого Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пункту 4 Доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024, провести перерахунок грошового забезпечення та премії колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 шляхом проведення їх індексації з 11.04.2024 по 13.06.2024, нарахувати її розміри, включити її у склад його грошового забезпечення, підготувати оновлені довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премію та про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, які направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області для проведення перерахунку основного розміру пенсії в разі втрати годувальника, а їх копії направити ОСОБА_1 для відома;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України надати ОСОБА_1 обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/23752/26.

Ухвалою суду від 07.08.2026 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік. Судом зобов`язано витребувані докази надати суду разом із відзивом.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» 18.08.2026 року надійшов від Військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 під час нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям діє відповідно до вимог Конституції України, законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та інших актів, що регулюють порядок проходження військової служби і виплати грошового забезпечення. Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо допущення протиправної бездіяльності, яка полягає у не проведенні індексації грошового забезпечення та премії померлого військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року, не включенні відповідних сум до складу його грошового забезпечення та не оформленні оновлених довідок для обчислення пенсії позивача у зв`язку із втратою годувальника. Посилаючись на положення частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, відповідач зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону. Водночас проведення такої індексації здійснюється за наявності передбачених законодавством умов та з дотриманням установленого механізму обчислення індексу споживчих цін. Військова частина НОМЕР_1 наголошує, що правові, економічні та організаційні засади проведення індексації визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотків. Відповідач зазначає, що пунктом 5 Порядку №1078 передбачено особливості визначення сум індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів), зокрема необхідність порівняння розміру підвищення грошового доходу із сумою індексації, яка склалася у відповідному місяці. У відзиві наголошено, що законодавство передбачає два механізми індексації грошового забезпечення, а саме поточну індексацію, право на яку виникає після перевищення встановленого порогу індексації, та індексацію-різницю, яка визначається відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, в якій розглянуто питання застосування положень пункту 5 Порядку №1078 та визначення права військовослужбовців на індексацію-різницю у зв`язку з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року. Відповідач зазначає, що для встановлення права на індексацію-різницю необхідно визначити розмір підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадового окладу, суму можливої індексації у цьому місяці та встановити співвідношення зазначених величин. Окремо Військова частина НОМЕР_1 звертає увагу на особливості правового регулювання індексації грошових доходів населення у 2023-2025 роках. Зокрема, відповідач зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Водночас статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 року. Також відповідач посилається на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено особливості обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у 2025 році. На переконання відповідача, зазначені положення бюджетного законодавства свідчать про встановлення законодавцем спеціальних правил проведення індексації грошових доходів населення у відповідні бюджетні періоди, які підлягають урахуванню під час вирішення спору. Крім того, військова частина НОМЕР_1 посилається на запровадження в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, та положення статті 64 Конституції України щодо можливості встановлення окремих обмежень конституційних прав і свобод в умовах воєнного стану. Відповідач стверджує, що внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України суттєво збільшилися видатки державного бюджету на потреби оборони та безпеки, що зумовило необхідність перегляду державою окремих механізмів фінансування соціальних гарантій. На підтвердження наведених доводів відповідач посилається на показники видатків державного бюджету на Міністерство оборони України за 2022-2025 роки, а також на положення Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.12.2022 року щодо необхідності стримування бюджетних видатків в умовах воєнного стану. Військова частина НОМЕР_1 також зазначає, що відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення військовослужбовців у межах бюджетних асигнувань, затверджених у відповідних кошторисах. Посилаючись на частину шосту статті 5 Закону №1282-XII, відповідач наголошує, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів відповідних рівнів. З огляду на наведене відповідач вважає, що під час вирішення цієї справи необхідно враховувати особливості фінансування грошового забезпечення військовослужбовців в умовах воєнного стану, а також законодавчі обмеження, встановлені на відповідні бюджетні періоди. Крім того, відповідач висловлює позицію щодо неможливості застосування до спірних правовідносин висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», посилаючись на особливості бюджетного фінансування індексації та необхідність урахування фінансових можливостей держави. На думку відповідача, сукупність наведених нормативно-правових положень та обставин свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року. Відповідач вважає необґрунтованими також похідні вимоги позивача щодо проведення перерахунку грошового забезпечення, включення сум індексації до його складу, оформлення оновлених довідок для обчислення пенсії у зв`язку із втратою годувальника та надання розрахунку індексації. До відзиву відповідачем долучено, зокрема, довідку про доходи ОСОБА_2 , а також документи на підтвердження повноважень представника Військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі.

26.08.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами Військової частини НОМЕР_1 , викладеними у відзиві на позовну заяву від 18.08.2026 року, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву від 18.08.2026 року було долучено довідку Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2026 року №1676 про доходи старшого лейтенанта ОСОБА_2 , зі змісту якої, на переконання позивача, вбачається, що індексація грошового забезпечення його померлого сина за 2024 рік не проводилася. Водночас позивач звернув увагу суду на те, що 20.08.2026 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи оновленої довідки про доходи ОСОБА_2 , до якого додала довідку від 19.08.2026 року №4005. За твердженням позивача, на відміну від раніше наданої довідки від 30.04.2026 року №1676, оновлена довідка від 19.08.2026 року №4005 містить відомості про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 , однак відповідні суми індексації відображено лише починаючи із серпня 2024 року. Позивач наголосив, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до початку періоду, за який відповідач відобразив суми індексації в оновленій довідці. На переконання позивача, оформлення Військовою частиною НОМЕР_1 нової довідки від 19.08.2026 року №4005 із зазначенням сум індексації після відкриття провадження в адміністративній справі №160/23752/26 свідчить про фактичне визнання відповідачем обґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому позивач зазначив, що сам факт відображення відповідачем індексації грошового забезпечення у новій довідці підтверджує, на його думку, необхідність проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 також за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року. Крім того, позивач послався на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 року, якою, за його твердженням, у відповідача витребувано обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік. Позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_1 повинна надати суду та позивачу зазначений розрахунок, оскільки саме він має підтвердити правильність визначення сум індексації грошового забезпечення померлого військовослужбовця за відповідний період. У зв`язку з наведеним позивач наполягає на необхідності зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року, визначити відповідні суми індексації та включити їх до складу грошового забезпечення померлого військовослужбовця. Також позивач зазначив про необхідність оформлення Військовою частиною НОМЕР_1 оновлених довідок про грошове забезпечення ОСОБА_2 , зокрема довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за формою, передбаченою додатком 8 до відповідного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій. Крім того, позивач просить оформити довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат, підвищень та премій, для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України №2262-XII та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, за формою, визначеною додатком до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 28.03.2018 року №248/3/6/855. Позивач наполягає, що зазначені оновлені довідки повинні бути направлені Військовою частиною НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для проведення перерахунку основного розміру призначеної йому пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а їх копії мають бути надіслані безпосередньо позивачу для відома. Окремо ОСОБА_1 зазначив, що копії відзиву Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2026 року та клопотання відповідача від 20.08.2026 року про долучення оновленої довідки він отримав 25.08.2026 року у зв`язку з тимчасовим перебуванням за межами місця свого постійного проживання. На підтвердження викладених обставин позивач долучив до відповіді на відзив копію витягу з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_2 , копію довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 року №485, а також докази направлення відповіді на відзив та доданих до неї документів відповідачу. Підсумовуючи наведене, позивач вважає, що доводи Військової частини НОМЕР_1 не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог, а оформлення відповідачем оновленої довідки від 19.08.2026 року №4005, навпаки, на його переконання, свідчить про необхідність проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за спірний період. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд відхилити заперечення Військової частини НОМЕР_1 , викладені у відзиві на позовну заяву, та фактично підтримує раніше заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у Збройних Силах України, мав військове звання старшого лейтенанта та обіймав посаду командира взводу морської піхоти.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів ОСОБА_2 був призваний на військову службу 24.08.2023 року.

У період з 25.08.2023 року по 22.11.2023 року ОСОБА_2 проходив підготовку у військовому навчальному закладі.

Згідно з відомостями послужного списку, у період з 09.12.2023 року по 10.04.2024 року ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

У подальшому ОСОБА_2 проходив військову службу у складі НОМЕР_4 окремої бригади морської піхоти Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 року №104 ОСОБА_2 було включено до відповідних списків особового складу військової частини.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 року №485 ОСОБА_2 у період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року брав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби.

У зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 18.12.2025 року довічно.

За твердженням позивача, перша виплата призначеної пенсії відбулася 01.05.2026 року.

При обчисленні розміру зазначеної пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області враховувалися відомості про види та розміри грошового забезпечення ОСОБА_2 за періоди проходження ним військової служби, зазначені у відповідних довідках уповноважених військових органів.

Зокрема, для обчислення пенсії використовувалися довідки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 05.02.2026 року №180 та №181, довідки Військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2025 року №277, а також довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2025 року №191/3389 та №191/3390.

Зазначені документи містять відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, надбавок, доплат, підвищень та премій ОСОБА_2 за відповідні періоди проходження військової служби.

Позивач, ознайомившись із зазначеними документами, дійшов висновку, що військовими частинами під час визначення розміру грошового забезпечення його померлого сина не було проведено індексацію грошового забезпечення за 2024 рік відповідно до вимог законодавства.

Зокрема, позивач посилається на пункт 8 грошового атестата ОСОБА_2 , у якому зазначено, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року виплачено в розмірі 0,00 грн.

На думку позивача, наведені відомості свідчать про не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 , що призвело до не включення відповідних сум до складу грошового забезпечення, яке враховувалося під час обчислення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

17.02.2026 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання довідки щодо щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 з обчисленням індексації його грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства.

За результатами розгляду зазначеного звернення Військовою частиною НОМЕР_1 оформлено довідку від 03.03.2026 року №521 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію ОСОБА_2 , а також довідку від 03.03.2026 року №522 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

11.03.2026 року позивач отримав копії зазначених довідок, а також копії витягів із наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 року №104 та від 30.05.2025 року №154.

За твердженням позивача, довідка від 03.03.2026 року №521 за своїм змістом є аналогічною раніше виданій довідці від 08.06.2025 року №191/3389, а довідка від 03.03.2026 року №522 - довідці від 08.06.2025 року №191/3390.

Позивач зазначає, що зазначені документи не містять відомостей про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року.

Вважаючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування індексації грошового забезпечення його померлого сина та не оформлення оновлених довідок для перерахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема у разі втрати годувальника.

Правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII визначено склад грошового забезпечення військовослужбовців, до якого належать посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є передбаченою законом державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності їхніх грошових доходів.

Правові, економічні та організаційні основи проведення індексації грошових доходів населення визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотків.

Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Отже, індексація грошового забезпечення є обов`язковою державною соціальною гарантією за наявності встановлених законодавством умов, а її нарахування та виплата не можуть залежати від довільного розсуду відповідної військової частини.

Щодо застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Суд зазначає, що механізм проведення індексації грошових доходів населення передбачає як поточну індексацію, так і індексацію-різницю, яка виникає за наявності передбачених пунктом 5 Порядку №1078 умов.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Згідно з абзацом четвертим пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що індексація-різниця має самостійний правовий характер та за наявності встановлених законодавством умов підлягає щомісячному нарахуванню і виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

При цьому право на індексацію-різницю виникає не внаслідок самого факту проходження військової служби, а за наявності визначених пунктом 5 Порядку №1078 юридичних передумов.

У постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Верховний Суд зазначив, що для визначення права на індексацію-різницю необхідно встановити суму можливої індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів), розмір підвищення грошового доходу та співвідношення зазначених величин.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, військовослужбовець набуває право на індексацію-різницю, яка підлягає виплаті щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21 та від 22.06.2023 року у справі №520/6243/22.

Верховний Суд наголосив, що нарахування та виплата індексації-різниці за наявності встановлених законодавством умов є обов`язком відповідного суб`єкта владних повноважень, а не його дискреційним повноваженням.

У постанові від 04.04.2024 року у справі №160/2481/23 Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення конкретних обставин виникнення права на індексацію-різницю, зокрема часу початку проходження служби та зміни посадових окладів.

Отже, правові висновки Верховного Суду щодо індексації-різниці підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та законодавства, чинного у спірний період.

Щодо особливостей проведення індексації грошового забезпечення у 2024 році.

Суд зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX дію Закону №1282-XII було зупинено на 2023 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX подальшого зупинення дії Закону №1282-XII не передбачено.

Водночас статтею 39 Закону №3460-IX встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 року.

Отже, у 2024 році законодавець установив спеціальний порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення.

За офіційними статистичними показниками індекс споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4 відсотка, у лютому 2024 року - 100,3 відсотка, у березні 2024 року - 100,5 відсотка, у квітні 2024 року - 100,2 відсотка, у травні 2024 року - 100,6 відсотка.

Наведені показники свідчать, що протягом спірного періоду з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно встановлений поріг індексації у розмірі 103 відсотків не був перевищений.

Отже, підстави для виникнення нової поточної індексації грошового забезпечення за зазначений період не настали.

Водночас відсутність підстав для виникнення нової поточної індексації не є тотожною відсутності права на індексацію-різницю, якщо таке право виникло раніше та зберігалося відповідно до законодавства.

Таким чином, під час вирішення спору суд повинен розмежовувати право на поточну індексацію та право на індексацію-різницю.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу 24.08.2023 року.

Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 у період з 09.12.2023 року по 10.04.2024 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 року №104 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 року №485 ОСОБА_2 у період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби.

Позивач ОСОБА_1 є батьком загиблого військовослужбовця.

Отже, предметом судового розгляду у цій справі є правомірність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно.

Матеріали справи містять довідку Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2026 року №1676 про доходи ОСОБА_2 .

У зазначеній довідці відомості про нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період відсутні.

У подальшому відповідачем оформлено оновлену довідку від 19.08.2026 року №4005, у якій наведено відомості про індексацію грошового забезпечення за окремі розрахункові періоди.

Зокрема, у довідці відображено індексацію у розмірі 130,20 грн та 254,35 грн за окремі місяці 2024 року.

Водночас зазначені суми відображено за періоди після 13.06.2024 року, тобто після загибелі ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що відображення певних сум у довідці за пізніші розрахункові періоди саме по собі не підтверджує їх належності за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року.

При цьому дата проведення бухгалтерського нарахування та період, за який відповідна сума належала військовослужбовцю, можуть не збігатися.

Отже, для належної оцінки зазначених відомостей необхідно встановити правову природу відповідних сум та періоди, за які вони були нараховані.

Суд також враховує доводи позивача про те, що оформлення відповідачем оновленої довідки від 19.08.2026 року №4005 свідчить про фактичне визнання неправомірності попереднього порядку визначення грошового забезпечення.

Водночас суд зазначає, що оформлення уточненої довідки не є тотожним процесуальному визнанню позову.

Разом із тим уточнення відповідачем відомостей про грошове забезпечення підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний забезпечити правильне визначення належних військовослужбовцю складових грошового забезпечення.

При цьому належне виконання такого обов`язку передбачає застосування чинного законодавства та врахування всіх обставин, які мають значення для визначення відповідних сум.

Щодо правомірності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що саме відповідач повинен обґрунтувати правомірність застосованого ним порядку визначення грошового забезпечення військовослужбовця.

У межах цієї справи відповідач не надав окремого розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно із зазначенням застосованих розрахункових показників.

Водночас відсутність такого розрахунку сама по собі не доводить виникнення права на позитивну суму індексації-різниці.

Суд враховує, що ОСОБА_2 розпочав проходження військової служби 24.08.2023 року, тоді як механізм індексації-різниці, досліджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, був пов`язаний із підвищенням посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року.

Зазначена обставина має істотне значення для встановлення права на відповідну виплату.

При цьому індексація-різниця не може автоматично переноситися на військовослужбовця, який розпочав проходження військової служби після відповідного підвищення посадових окладів.

Водночас за наявності встановлених законодавством умов право на індексацію-різницю підлягає судовому захисту незалежно від того, чи визнає його відповідна військова частина.

Отже, визначальним для вирішення спору є встановлення наявності у ОСОБА_2 права на індексацію-різницю протягом спірного періоду та відповідного обов`язку Військової частини НОМЕР_1 щодо її нарахування і виплати.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Суд зазначає, що спосіб судового захисту повинен відповідати характеру порушеного права та забезпечувати його реальне поновлення.

У постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 Верховний Суд зазначив, що нарахування та виплата індексації-різниці за наявності передбачених законодавством умов є обов`язком відповідного суб`єкта владних повноважень, а не його дискреційним повноваженням.

Отже, у разі встановлення права військовослужбовця на індексацію-різницю належним способом судового захисту є безпосереднє зобов`язання уповноваженої військової частини здійснити її нарахування та виплату.

При цьому відсутність у матеріалах справи визначеної суми заборгованості не в усіх випадках перешкоджає застосуванню зазначеного способу захисту, якщо судом встановлено право на відповідну виплату.

Суд зазначає, що обов`язок здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення передбачає проведення відповідних обчислень, визначення належних сум та їх виплату відповідно до законодавства.

Таким чином, за умови встановлення права ОСОБА_2 на індексацію-різницю належним способом судового захисту є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати належної індексації грошового забезпечення за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, за їх наявності.

Щодо виплати належних, але не одержаних за життя сум грошового забезпечення померлого військовослужбовця.

Судом установлено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Водночас порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців у разі їх загибелі (смерті) регулюється спеціальним законодавством.

Отже, смерть військовослужбовця сама по собі не припиняє існування належних йому за життя, але не одержаних сум грошового забезпечення.

У разі встановлення належних ОСОБА_2 сум індексації грошового забезпечення за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно їх виплата повинна здійснюватися у порядку, встановленому законодавством для виплати належних, але не одержаних за життя сум грошового забезпечення померлого військовослужбовця.

Щодо позовних вимог про окрему індексацію премії та надання розрахунку.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення та премія військовослужбовця мають різну правову природу.

Премія є одним із додаткових видів грошового забезпечення, тоді як індексація є механізмом підтримання купівельної спроможності грошових доходів населення.

Положення Закону №1282-XII та Порядку №1078 не передбачають окремого самостійного проведення індексації кожної складової грошового забезпечення, зокрема премії.

Отже, позовна вимога про окрему індексацію премії ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Окремо суд надає оцінку вимозі про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії за 2024 рік.

Суд зазначає, що проведення відповідних обчислень є необхідною складовою виконання обов`язку щодо нарахування та виплати належних сум індексації.

Водночас вимога про надання позивачу окремого розрахункового документа має самостійний інформаційний характер.

У межах цієї справи позивач пов`язує зазначену вимогу безпосередньо з вимогою щодо проведення індексації грошового забезпечення померлого військовослужбовця.

За умови задоволення вимоги про нарахування та виплату належної індексації ефективне поновлення порушеного права забезпечується покладенням на відповідача обов`язку здійснити відповідні нарахування та виплати.

При цьому окреме зобов`язання відповідача надати позивачу обґрунтований розрахунок не є необхідним для виконання зазначеного способу судового захисту.

Суд також враховує, що позивач не позбавлений права звернутися до уповноваженого органу із самостійним запитом про надання інформації щодо проведених нарахувань та виплат у порядку, встановленому законодавством.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 обґрунтований розрахунок індексації грошового забезпечення та премії ОСОБА_2 за 2024 рік задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу невиконання передбачених законодавством зобов`язань щодо соціальних виплат.

Отже, за наявності встановленого законом права особи на відповідну виплату відсутність бюджетних асигнувань не може сама по собі виправдовувати невиконання такого обов`язку.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на особливій важливості принципу належного урядування, відповідно до якого державні органи повинні діяти вчасно, належним та послідовним способом.

У рішенні від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд.

У рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на необхідності належного мотивування судових рішень.

Аналогічний підхід викладено у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України».

Отже, судове рішення повинно містити достатні мотиви щодо істотних доводів сторін та забезпечувати ефективний захист установленого порушеного права.

Оцінивши матеріали справи, суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 здійснювала оформлення відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_2 за відповідний період проходження військової служби.

При цьому у довідці від 30.04.2026 року №1676 відомості про нарахування індексації за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно відсутні.

У подальшому відповідачем оформлено оновлену довідку від 19.08.2026 року №4005, яка містить відомості про індексацію за окремі розрахункові періоди після загибелі військовослужбовця.

Водночас зазначені документи самі по собі не підтверджують виникнення права на індексацію-різницю саме за спірний період.

Суд враховує, що ОСОБА_2 розпочав проходження військової служби 24.08.2023 року, а тому право на індексацію-різницю, пов`язану з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року, не може вважатися встановленим лише на підставі загальних правових висновків Верховного Суду щодо такого підвищення.

Разом із тим за наявності передбачених законодавством умов індексація-різниця є обов`язковою виплатою, а її не нарахування та невиплата становлять протиправну бездіяльність відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, за умови встановлення права ОСОБА_2 на індексацію-різницю за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно та обов`язку Військової частини НОМЕР_1 щодо її нарахування і виплати належним способом судового захисту є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити нарахування і виплату належної індексації відповідно до положень абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, за їх наявності, у порядку, встановленому законодавством для виплати належних, але не одержаних за життя сум грошового забезпечення померлого військовослужбовця.

Водночас у задоволенні позовних вимог про окрему індексацію премії та надання обґрунтованого розрахунку індексації грошового забезпечення і премії належить відмовити, оскільки такі вимоги не є необхідними для ефективного поновлення права на належні суми індексації грошового забезпечення.

Таким чином, за наявності встановлених юридичних передумов позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 і ч.2 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову та ним не було понесено додаткових витрат пов`язаних з розглядом цієї справи, підстави для розподілу судових витрат відсутні, таким чином розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно відповідно до положень абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 11.04.2024 року по 13.06.2024 року включно відповідно до положень абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, за їх наявності, у порядку, встановленому законодавством для виплати належних, але не одержаних за життя сум грошового забезпечення померлого військовослужбовця.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса

Оригінал: reyestr.court.gov.ua