Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №160/32112/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №160/32112/26

Суддя: Ремез Катерина Ігорівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 160/32112/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

07.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 24.07.2012 по 08.08.2014;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 року із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту коли він набув право на виплату по день фактичної виплати (згідно із Законом № 2050-III).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 24.07.2012 по 08.08.2014 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідач не проводив індексацію його грошового забезпечення, яку, на думку позивача, належало обчислювати відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із застосуванням базового місяця - січня 2008 року. Позивач вважає, що до 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації військовослужбовцям був січень 2008 року, індексація грошового забезпечення є обов`язковою державною гарантією, відсутність коштів не звільняє відповідача від її виплати, а відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця. 21.09.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про нарахування та виплату індексації із застосуванням січня 2008 року, компенсації втрати частини доходів і надання довідки про нараховану індексацію, однак відповіді не отримав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.11.2026.

Також у відповідача витребувано довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення помісячно за період з 24.07.2012 по 08.08.2014, витяги з наказів про призначення позивача на посади, встановлення та зміну розміру посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в цей період, а також розрахунок сум індексації (у разі нарахування).

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

17.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 19.10.2026, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідач діяв у межах повноважень і у спосіб, визначені законами України, а розрахунок індексації грошового забезпечення, у тому числі визначення базового місяця, здійснювався відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у межах фінансових ресурсів. За пунктом 5 цього Порядку в разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків. На думку відповідача, складові грошового забезпечення (оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові виплати) фактично компенсують інфляційні процеси, а питання про те, який саме базовий місяць має бути застосований, є передчасним, оскільки права позивача в цій частині не порушувалися.

Вимогу про компенсацію втрати частини доходів відповідач вважає передчасною, оскільки позивач не звертався до нього із заявою про виплату компенсації, а розмір нарахованих сум і строк затримки їх виплати встановити неможливо. Вимогу про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідач вважає безпідставною, оскільки як податковий агент він зобов`язаний утримати податок і військовий збір із суми нарахованого доходу.

Щодо документів, витребуваних ухвалою від 09.10.2026, відповідач повідомив, що вживає заходів для їх виготовлення, і послався на причини затримки: функціонування сил оборони в умовах воєнного стану, збільшення навантаження на юридичну та фінансово-економічну служби, повітряні тривоги та енергетичну нестабільність.

26.10.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав клопотання про долучення доказів, у якому просить долучити до матеріалів справи витребувані судом докази. До клопотання додано картки особового рахунку військовослужбовця за період з 10.08.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014, складені фінансово-економічною службою відповідача 20.10.2026, і витяги з наказів командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.03.2015 № 50, від 20.03.2015 № 66, від 22.05.2015 № 121 та від 30.06.2015 № 151.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з витягом із послужного списку, виданим Військовою частиною НОМЕР_3 , позивач призваний на військову службу 23.07.2007. З 23.07.2007 по 18.06.2011 він проходив службу курсантом (Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка», з 31.08.2009 - Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного); з 18.06.2011 - на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої гвардійської механізованої бригади (наказ Міністра оборони України від 18.06.2011 № 588); з 24.07.2012 - на посаді командира кадру механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади (наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 24.07.2012 № 356); з 09.01.2013 - на посаді командира механізованої роти механізованого батальйону цієї бригади (наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.01.2013 № 12). Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08.08.2014 № 31 позивача зараховано в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У період з 24.07.2012 по 08.08.2014 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка нараховувала та виплачувала йому грошове забезпечення.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), сформованими 30.09.2026, у квітні - червні 2008 року сума заробітку (грошового забезпечення) позивача для нарахування пенсії становила від 207,30 грн до 214,21 грн на місяць; відомостей за 2011-2015 роки ці індивідуальні відомості не містять.

21.09.2026 представник позивача надіслав на адресу електронної пошти відповідача адвокатський запит № 64/26, у якому просив нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, компенсацію втрати частини доходів, а також надати довідку про нараховану та виплачену індексацію із зазначенням базового місяця. Відомостей про надання відповіді на цей запит матеріали справи не містять.

Довідок про склад і розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення та про нарахування (ненарахування) йому індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 позивач до позовної заяви не додав.

Згідно з поданими відповідачем картками особового рахунку військовослужбовця у графі «Індексація поточна» за серпень - грудень 2012 року, січень - грудень 2013 року та січень - червень 2014 року сум індексації грошового забезпечення позивача не зазначено або зазначено 0,00 грн, за липень 2014 року нараховано 109,62 грн, за серпень 2014 року - 124,24 грн. Відомостей про місяць (місяці), з якого обчислювався індекс споживчих цін для проведення індексації, та розрахунку сум індексації ці картки не містять. Витяги з наказів від 03.03.2015 № 50, від 20.03.2015 № 66, від 22.05.2015 № 121 та від 30.06.2015 № 151 стосуються допуску позивача до тимчасового виконання службових обов`язків за посадами з 22.11.2014, 22.01.2015 і 22.05.2015 та виключення його зі списків особового складу військової частини з 30.06.2015.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) у редакції, чинній у спірний період, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII) у редакції, чинній у спірний період, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення); індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами 1, 3, 4 статті 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Посилання відповідача на поріг індексації 103 відсотки суд не бере до уваги: у редакції частини 1 статті 4 Закону № 1282-XII, чинній у спірний період (з 24.07.2012 по 08.08.2014), поріг індексації становив 101 відсоток.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У спірний період діяв Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078), у редакції, чинній з 21.06.2012 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526), та в редакції, чинній з 13.02.2014 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 36).

Відповідно до абзаців 1, 2, 5 пункту 1-1 Порядку № 1078 у цих редакціях підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін; індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка; для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Відповідно до абзаців 1, 2, 6 пункту 4 цього Порядку грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Отже, право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком від визначеного Порядком № 1078 місяця, перевищує поріг індексації, а тому вирішальним для цього спору є правило визначення такого місяця.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У редакції, чинній з 13.02.2014, цей абзац доповнено реченням про те, що у базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 у тих самих редакціях передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 у тих самих редакціях для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Отже, у спірний період базовий місяць не був єдиним для всіх військовослужбовців: він визначався для кожної особи окремо - за місяцем зростання її грошового доходу, прийняття на роботу (службу) або переведення на іншу роботу (посаду) зі збільшенням заробітної плати (грошового забезпечення) на суму, більшу за суму індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – постанова № 1013), яка згідно з її пунктом 6 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 року, до Порядку № 1078 внесено зміни, якими запроваджено поняття «місяць підвищення доходу» та єдиний для всіх працівників механізм, за яким відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Абзацом 2 пункту 3 постанови № 1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 380/4681/21 розмежував ці два механізми і зазначив, що на відміну від правил визначення «базового місяця», який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому «термін „підвищення тарифних ставок (окладів)“ для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації».

У тій самій постанові Верховний Суд виснував, що, оскільки військовослужбовцям посадові оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а розмір їх посадових окладів визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою № 1013) є січень 2008 року.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 08.11.2024 у справі № 420/16207/23 (пункти 55, 57, 64, 65) та від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 (пункти 36, 38): Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць», який визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової; лише з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірний період - з 24.07.2012 по 08.08.2014 повністю передує 01.12.2015. Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, до спірних правовідносин застосовується Порядок № 1078 у редакціях, чинних з 21.06.2012 та з 13.02.2014, тобто механізм індивідуального визначення базового місяця, а не правила, запроваджені постановою № 1013, з урахуванням якої позивач просить нарахувати індексацію.

Висновок про січень 2008 року як місяць, з якого обчислюється індекс споживчих цін для індексації грошового забезпечення військовослужбовців, Верховний Суд зробив саме для механізму, запровадженого постановою № 1013, тобто для періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018. На цей період посилається і сам позивач, обґрунтовуючи свою позицію тим, що «нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року повинна здійснюватися із застосуванням базового місяця - січень 2008 року». Поширення цього висновку на період до 01.12.2015 суперечить пункту 5, абзацу 3 пункту 10-1 та пункту 10-2 Порядку № 1078 у застосовних редакціях.

Крім того, із встановлених судом обставин випливає, що в січні 2008 року позивач проходив службу курсантом і сума його грошового забезпечення у квітні - червні 2008 року становила від 207,30 грн до 214,21 грн на місяць, а надалі він призначався на посади командира механізованого взводу (18.06.2011), командира кадру механізованої роти (24.07.2012) та командира механізованої роти (09.01.2013). За абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 у застосовних редакціях місяць зростання грошового доходу позивача вважався базовим, а за пунктом 10-2 цього Порядку базовим ставав і місяць переведення на іншу посаду, якщо сума збільшення грошового забезпечення перевищувала суму індексації. Тому січень 2008 року не міг бути базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача у 2012-2014 роках.

Отже, вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та з урахуванням постанови № 1013 не ґрунтується на нормах Порядку № 1078, що діяли у спірний період, і в цій частині задоволенню не підлягає.

Водночас вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за той самий період сформульована без прив`язки до базового місяця. Обов`язок проводити індексацію грошового забезпечення позивача за правилами Порядку № 1078, чинними у спірний період, - визначати базовий місяць, обчислювати наростаючим підсумком індекс споживчих цін і нараховувати суму індексації в разі перевищення порогу індексації - відповідач мав незалежно від того, що позивач помилково вважає базовим місяцем січень 2008 року. Тому помилковість доводу позивача про базовий місяць сама собою не свідчить про правомірність поведінки відповідача: суд перевіряє, чи виконав відповідач цей обов`язок.

Ухвалою від 09.10.2026 суд витребував у відповідача довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення помісячно за період з 24.07.2012 по 08.08.2014, витяги з наказів про призначення позивача на посади, встановлення та зміну розміру посадового окладу, окладу за військовим званням і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також розрахунок сум індексації. Ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 09.10.2026, тож п`ятнадцятиденний строк для подання цих документів з урахуванням частини 6 статті 120 КАС України сплив 26.10.2026. Картки особового рахунку та витяги з наказів відповідач подав 26.10.2026, тобто у встановлений строк, тож суд долучає їх до матеріалів справи та враховує під час вирішення спору. Водночас довідок із зазначенням місяця (місяців), з якого обчислювався індекс споживчих цін для проведення індексації, або письмових пояснень про причини її ненарахування, яких вимагала ухвала від 09.10.2026, а також розрахунку сум індексації відповідач не подав, а подані ним витяги з наказів стосуються листопада 2014 - червня 2015 року, тобто часу поза межами спірного періоду.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Документи про нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, зокрема індексації, перебувають у розпорядженні відповідача. Подані відповідачем картки особового рахунку свідчать лише про те, що за серпень 2012 року - червень 2014 року індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховано, а за липень і серпень 2014 року її нараховано в розмірах, визначених відповідачем. Чи перевищував індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком від базового місяця, поріг індексації в місяцях, за які індексацію не нараховано, та як визначено суми, нараховані у липні та серпні 2014 року, з цих карток установити неможливо, а пояснень щодо цього відповідач не надав, обмежившись у відзиві загальним твердженням про те, що розрахунок індексації здійснювався відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. Отже, відповідач не довів, що в період з 24.07.2012 по 08.08.2014 проводив індексацію грошового забезпечення позивача за правилами Порядку № 1078, а тому його бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати індексації є протиправною.

Обчислення індексації грошового забезпечення, зокрема визначення базового місяця, належить до компетенції відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 (пункти 30, 31, 37-39) погодився з висновком судів попередніх інстанцій, які з огляду на невиплату індексації зобов`язали відповідача нарахувати та виплатити її, а у вимозі про застосування визначеного позивачем базового місяця відмовили, оскільки повноваження щодо обрахунку індексації, у тому числі щодо визначення базового місяця, відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII покладається на відповідача. Подані відповідачем картки особового рахунку не містять відомостей, з яких можна встановити базові місяці позивача, тож визначити належні йому суми індексації самостійно суд не може.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог і може вийти за ці межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період відповідно до Порядку № 1078 у застосовних редакціях не виходить за межі позовних вимог: предмет вимоги - індексація за той самий період не змінюється, а відмова у визначеному позивачем базовому місяці означає часткове задоволення цієї вимоги. Право на суму індексації за конкретний місяць виникає лише за умови перевищення порогу індексації індексом споживчих цін, обчисленим наростаючим підсумком від базового місяця, визначеного за пунктами 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 у застосовних редакціях, а суми індексації, вже нараховані та виплачені позивачу (згідно з картками особового рахунку - у липні та серпні 2014 року), мають бути враховані.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, право на яке вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, пов`язаних з утриманням податку з доходів фізичних осіб, одночасно з виплатою грошового забезпечення, за місцем його одержання, у розмірі суми податку, утриманого з грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є його складовою, тож її нарахування та виплата мають здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Довід відповідача про обов`язок податкового агента утримати податок цьому не суперечить: Порядок № 44 передбачає компенсацію саме утриманого податку.

Посилання позивача на обов`язковість індексації грошового забезпечення як державної гарантії та на неприпустимість посилання суб`єкта владних повноважень на відсутність бюджетних коштів (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України») суд враховує: відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, і Закон № 1282-XII не ставить проведення індексації в залежність від наявності в складі грошового забезпечення інших виплат. З тих самих підстав суд відхиляє довід відповідача про те, що інші складові грошового забезпечення (оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові виплати) компенсують інфляційні процеси. Водночас довід позивача про відсутність у відповідача дискреції щодо визначення базового місяця свідчить не на користь січня 2008 року: відповідач зобов`язаний визначати базовий місяць за правилами Порядку № 1078, що діяли у спірний період, а ці правила січня 2008 року як базового місяця для позивача не передбачали.

Посилання відповідача на передчасність питання про базовий місяць (постанова Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19) суд враховує в тому, що визначення базових місяців і сум індексації належить до компетенції відповідача, тож суд їх не визначає. Проте вимогу позивача про застосування саме січня 2008 року суд вирішує по суті, оскільки вона становить предмет спору, і відмовляє в ній з наведених вище підстав.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-III) суд зазначає таке. Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III у редакції від 11.02.2003, чинній у спірний період, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом; під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення). За статтею 3 цього Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, а за статтею 4 - виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 (п. 40) виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-III, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий; водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації. З огляду на цей висновок довід відповідача про передчасність вимоги про компенсацію через те, що позивач не звертався до нього із заявою про її виплату, суд відхиляє.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2026 у справі № 120/4140/25, установивши, що суди попередніх інстанцій зобов`язали відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, скасував їхні рішення в частині відмови в задоволенні вимоги про компенсацію втрати частини доходів як передчасної та зобов`язав відповідача нарахувати й виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації. Такого самого висновку Верховний Суд дійшов і в постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 (пункти 42-50): у разі бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації особа має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання відповідача здійснити донарахування належних сум.

У цій справі позивач заявив вимогу про компенсацію втрати частини доходів одночасно з вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є щомісячною виплатою, яка не має разового характеру; у редакції статті 2 Закону № 2050-III, чинній у спірний період, вона охоплювалася заробітною платою (грошовим забезпеченням) як доходом, на який поширюється компенсація, а абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 21.06.2012, прямо передбачено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Обов`язок відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 встановлено цим рішенням, а строки її виплати порушено більш як на один календарний місяць.

Розмір компенсації за статтею 3 Закону № 2050-III залежить від суми індексації за кожен місяць і тривалості її невиплати, а за статтею 4 цього Закону компенсація виплачується в тому ж місяці, у якому буде виплачено заборгованість з індексації. Тому зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію на суму невиплаченої індексації по день фактичної виплати індексації не підміняє умову фактичного отримання доходу, а забезпечує її виконання: компенсація має бути нарахована та виплачена одночасно з індексацією, яку відповідач зобов`язаний виплатити за цим рішенням. Отже, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів підлягає задоволенню з прив`язкою до суми індексації, присудженої цим рішенням.

Отже, бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України: відповідач не довів, що в цих правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання цієї бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період відповідно до Порядку № 1078 у застосовних редакціях із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб і з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації. У частині застосування січня 2008 року як базового місяця та постанови № 1013 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Слів «з урахуванням раніше виплачених сум» у позовній вимозі немає, проте суд зазначає їх у резолютивній частині рішення. Виплата індексації грошового забезпечення за минулий період означає виплату лише різниці між належною і вже виплаченою сумою, тому таке застереження нічого не присуджує понад заявлене і не змінює предмета спору, а лише унеможливлює повторну виплату тих самих сум. Отже, воно не виходить за межі позовних вимог (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналогічне застереження містять резолютивні частини постанов Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 у справі № 160/522/26 і від 24.09.2026 у справі № 280/10362/25.

Судовий збір позивачем не сплачувався.

Позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн і надав договір про надання правової допомоги від 21.09.2026 № 210926/1612, укладений з Адвокатським об`єднанням «Компанія «Довіра», акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт від 21.09.2026 (складання адміністративного позову, вартість 5 000,00 грн), розрахунок витрат на правову допомогу (витрачений час - 2 год 30 хв) і квитанцію від 21.09.2026 № 1 про оплату 5 000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення цих витрат не заявляв.

Відповідно до частин 3, 5 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості і має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а за частиною 3 цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (пункти 117-120) розмежувала зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність, яке можливе лише за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про розподіл судових витрат і виснувала, що суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними процесуальним законом для розподілу судових витрат (в адміністративному судочинстві - частиною 9 статті 139 КАС України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд відмовляє цій стороні у відшкодуванні таких витрат повністю або частково та відповідно не покладає їх на іншу сторону, а в судовому рішенні конкретно вказує, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, наводить мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення; суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити розмір відшкодування з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2026 у справі № 240/692/25 зазначив, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У тій справі Верховний Суд погодився з визначенням судами попередніх інстанцій розміру витрат на професійну правничу допомогу, меншого за заявлений, з урахуванням фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи та часткового задоволення позовних вимог, хоча відповідач клопотання про зменшення цих витрат не заявляв.

Ця справа є справою незначної складності, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; у спорах щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців сформована усталена судова практика. Професійна правнича допомога, витрати на яку заявлено до відшкодування, полягала лише у складанні позовної заяви, а інших процесуальних документів у справі, зокрема відповіді на відзив, представник позивача не подавав. Водночас основний довід позовної заяви - про застосування січня 2008 року як базового місяця для індексації грошового забезпечення позивача у 2012-2014 роках - суд відхилив, а позов задовольнив частково.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, з урахуванням складності справи, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, предмета спору, значення справи для сторін та часткового задоволення позовних вимог, керуючись критеріями, визначеними частиною 5 статті 134 та частинами 3, 9 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку, що на відповідача підлягають покладенню витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. У відшкодуванні решти витрат на складання позовної заяви в розмірі 4 000,00 грн суд відмовляє, оскільки в цій частині вони не відповідають критерію розумної необхідності для цієї справи та не є пропорційними до предмета спору та розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 134, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.07.2012 по 08.08.2014.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у редакціях, чинних у відповідні періоди, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2012 по 08.08.2014 з моменту, коли він набув право на її виплату, по день фактичної виплати індексації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез

Оригінал: reyestr.court.gov.ua