Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №160/19036/26
Суддя: Неклеса Олена Миколаївна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/19036/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Донецькій області) в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області П/С № 914550165456 від 02.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом, суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 у розмірі 165 719 грн 11 коп.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він є сином померлого ОСОБА_2 1937 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Останній за життя перебував на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з листом/довідкою Відділу обслуговування громадян Nє18 ГУ ПФУ в Донецькій області від 14.11.2023 р. Nє0500-0221-6/97171, сума недоотриманої за життя пенсії
ОСОБА_2 за період з 02.11.2020 р. по 30.04.2022 р. складає 165
719 грн 11 коп. 23.08.2025 р. державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 . Одночасно із цим, позивач наголосив, що до складу спадщини включено саме суму недоотриманої пенсії у розмірі 165 719 грн 11 коп. 28.08.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою Nє5296 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 02.09.2025 р. позивачу було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії. Підставами відмови пенсійний орган зазначив те, що: нарахування пенсійних коштів не проводилось з 01.07.2016 р.; відсутність інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; те, що пенсіонер за життя не звертався із заявою про поновлення виплати пенсії на контрольованій території; відсутність інформації про проходження фізичної ідентифікації. ОСОБА_1 вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідачем не враховано, що предметом звернення є не поновлення пенсії померлому пенсіонеру на майбутнє, а виплата вже визначеної та включеної до спадщини суми недоотриманої пенсії, право на яку перейшло до нього, як спадкоємця.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 р. остання була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 20.07.2026 р. (вх. №45890/26).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ в Донецькій області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної позиції пенсійний орган зазначив, що згідно інформації, яка міститься в електронній пенсійній справі померлого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м.Мирноград та отримував пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Nє1058-IV від 09.07.2003 р. Відповідач зауважив, що виплата пенсії за життя ОСОБА_2 проведена по 30.06.2016 р. Як стверджує ГУ ПФУ в Донецькій області, нарахування пенсійних коштів не проводилось з 01.07.2016 р. у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. При цьому, ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не звертався. Інформація про проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду України, як стверджує відповідач, відсутня. Пенсійна справа знята з обліку з 01.05.2022 р. у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.11.2022 р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце смерті - Донецька область, м.Харцизьк). Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 р. Nє376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м.Харцизьк (Донецькій район) Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014 р. Для надання відповіді на лист державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. (далі - Нотаріус) ГУ ПФУ в Донецькій області проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та у листопаді 2023 року надіслано лист Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 165 719,11 грн за період з 02.11.2020 р. по 30.04.2022 р. з урахуванням вимог частини 1 статті 46 Закону Nє1058. Пенсійний орган зазначив, що за наявною інформацією, за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , який мешкав на тимчасово окупованій території України, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації відповідно до пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону Nє1058 не звертався, а відтак пенсія за період з 01.07.2016 р. по 30.04.2022 р. не підлягала нарахуванню і не була йому нарахована. На підставі вищевикладеного, ГУ ПФУ в Донецькій області наголошує на відсутності сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 р. по 30.04.2022 р., посилаючись, зокрема, скрін з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» Аналітика нарахувань. За даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» 28.08.2025 р. позивач звернувся із заявою Nє 5296 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 до відділу обслуговування громадян НОМЕР_4 (сервісний центр) Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області й за результатом розгляду наданих документів, враховуючи норми статті 52 та вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону Nє1058, ГУ ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за заявою Nє5296 від 28.08.2025 р. Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що предметом оспорювання у даному випадку є відносини, що пов`язані з набуттям та реалізацією позивачем майнових прав, набутих ним в порядку спадкування, такий спір обумовлений порушенням приватного права позивача і не пов?язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства. Відтак, цей спір, на думку відповідача, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.
До суду через систему «Електронний суд» надійшла від представника позивача відповідь на відзив, в якій викладено заперечення на доводи пенсійного органу, викладені у відзиві на позовну заяву. Так, зокрема, представник позивача зазначив, що відсутність обліку ВПО та ідентифікації не доводить припинення права Відповідач визнає, що пенсію ОСОБА_2 було призначено і виплачено по 30.06.2016 р. й припинення подальшого нарахування пояснює відсутністю інформації про реєстрацію ВПО, заяви про поновлення та фізичної ідентифікації. Однак ці обставини, на думку представника позивача, самі собою не доводять, що пенсійне право було законно припинено, а належні суми втрачено. Для перевірки такого висновку необхідні рішення про припинення або зупинення виплати з 01.07.2016 р., конкретна законна підстава, редакція норми на відповідну дату та документи, що підтверджують її застосовність. Посилання відповідача на частину першу статті 46 Закону № 1058-IV при розрахунку 2023 року також потребує пояснення. Ця норма стосується неотримання пенсії з вини пенсіонера, тоді як частина друга регулює невиплату з вини пенсійного органу. Вина пенсіонера не може презюмуватися лише з факту проживання на окупованій території. При цьому, у цій справі позивач не заявляє вимоги про збільшення суми понад 165 719,11 грн або про стягнення компенсації. Пенсійний орган посилається на відсутність заяви померлого про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Однак наведений у відзиві текст пункту 14-4 розділу XV Закону № 1058-IV має бути співвіднесений з редакцією, чинною у спірний період, територіальною сферою його дії та датою виникнення відповідного обов`язку. Цей пункт було викладено в новій редакції Законом №3674-IX від 25.04.2024 р.; редакція 2024 року не може автоматично визначати обов`язки особи у 2020–2022 роках. Представник Ємельянова О.П. вважає, що відповідач повинен навести норму, яка була застосовною саме до пенсіонера, що проживав у м. Харцизьку, та пояснити, яким чином вона впливає на спадкування коштів за період до його смерті. Загальне твердження, що наведені у відзиві умови однаково поширювалися на всіх мешканців усіх окупованих територій із 2014 року, без аналізу відповідних редакцій закону, на думку представника позивача, є недостатнім. Сам факт неодержання повідомлення не є доказом фактичного одержання пенсії від російської федерації й у відзиві не наведено конкретних відомостей про таке одержання ОСОБА_2 . Водночас, у відповіді на відзив зауважено, що позивач не стверджує, що такі виплати напевно були відсутні: відповідна обставина має встановлюватися доказами, а не припущеннями. Застосування нових вимог до вже завершених правовідносин потребує оцінки з урахуванням статті 58 Конституції України. Позивач звернувся із заявою 28.08.2025 р., отримав відмову 02.09.2025 р. і оскаржує саме цю відмову. Отже, як зауважив представник позивача, йдеться про наявний спір щодо конкретної суми, а не про захист від можливого порушення у майбутньому.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримував пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі – Закон №1058).
Свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 02.11.2022 р. підтверджено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у м.Харцизськ Донецької області.
ОСОБА_1 (позивач) є сином ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 30.10.1975 р.).
23.08.2025 р. державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа №667/2022; зареєстровано в реєстрі за №5-905), згідно з яким спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з суми недоотриманої пенсії у Відділі обслуговування громадян Nє18 (сервісний центр) управлінні обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за період з 02.11.2020 року по 30.04.2022 року складає 165 719 грн. 11 коп., належної спадкодавцю, що підтверджується відповіддю №0500-0221-6/97171, виданою Відділом обслуговування громадян №18 (сервісний центр) управлінні обслуговування громадян ГУ ПФУ в Донецькій області 14.11.2023 р.
28.08.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою №5296 щодо оформлення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до ст. 52 Закону №1058.
За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 02.09.2025 р. П/С №914550165456 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за результатами розгляду заяви від 28.08.2025 №5296 ОСОБА_1 .
У цьому рішенні відповідач зазначив, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м.Мирноград, як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону Nє1058.
Нарахування пенсійних коштів не проводилось з 01.07.2016 у. зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
ОСОБА_2 із заявою щодо. поновлення виплати пенсії на
контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не звертався. Інформація про проходження
ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах
Пенсійного фонду України відсутня.
Згідно свідоцтва про смерть від 02.11.2022 р. серія НОМЕР_3 ,
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Донецька область, м. Харцизьк.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 Nє376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Харцизьк (Донецькій район) Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014 р.
Також пенсійний орган у вказаному вище рішенні, посилаючись на положення п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, зазначив, що з 2014 року особи, які проживали на тимчасово окупованій території, мали можливість одержувати пенсії від Пенсійного фонду України, якщо не отримали громадянства російської федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Так, відповідач зазначив, що за наявною інформацією, за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , який мешкав на тимчасово окупованій території України, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не звертався, а відтак пенсія за період з 01.07.2016 р. по 30.04.2022 р не підлягала нарахуванню і не була йому
нарахована.
Кошти, які не були нараховані померлому не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією). За таких умов, пенсійні виплати не можуть бути нараховані померлій особі та не можуть вважатися недоотриманою пенсією, а тому не підлягають виплаті членам сім?ї померлого.
Надалі відповідач зазначив про відсутність суми недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 р. по 30.04.2022 р.
З урахуванням викладеного, посилаючись на приписи статті 52 та вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено позивачу в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за заявою від 28.08.2025 р. №5296.
У вищезазначеному рішенні пенсійного органу зазначено таке:
«За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м.Мирноград, як внутрішньо переміщена особа, та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058.
Нарахування пенсійних коштів не проводилось з 01.07.2016 у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не звертався. Інформація про проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду України відсутня.
Згідно свідоцтва про смерть від 02.11.2022 серія НОМЕР_1 ,
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Донецька область, м.Харцизьк.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 Nє376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м.Харцизьк (Донецькій район) Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014.
Можливість виплати сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася
недоотриманою у зв`язку з його смертю, врегульовано статтею 52 Закону №1058, в тому числі і в частині їх виплати спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера.
Особливості реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на пенсійне забезпечення визначено статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.
Відповідно до пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні виплата пенсії згідно з цим
неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Таким чином, починаючи з 2014 року особи, які проживали на тимчасово окупованій території, мали можливість одержувати пенсії від Пенсійного фонду України, якщо не отримали громадянства російської федерації та не одержують соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
За наявною інформацією, за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , який мешкав на тимчасово окупованій території України, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не звертався, а відтак пенсія за період з 01.07.2016 по 30.04.2022 не підлягала нарахуванню і не була йому нарахована.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1219 Цивільного Кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Кошти, які не були нараховані померлому не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією). За таких умов, пенсійні виплати не можуть бути нараховані померлій особі та не можуть вважатися недоотриманою пенсією, а тому не підлягають виплаті членам сім`ї померлого.
Отже, право на нарахування (перерахунок) пенсійних виплат є нерозривно
пов`язаним з особою пенсіонера.
На підставі вищевикладеного, сума недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю
ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 по 30.04.2022 відсутня.
Враховуючи норми статті 52 та вимоги пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, прийнято рішення щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за заявою від 28.08.2025 №5296.».
Не погодившись із позицією та вищезазначеним рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо твердження відповідача про приватноправовий характер даного спору та його належність до суду цивільної юрисдикції, суд зазначає, про очевидне протиріччя позиції відповідача який з одного боку стверджує про відсутність спадкового майна у виді не отриманої пенсії, а з іншого стверджує про наявність спору про спадкове майно. Тому, з урахуванням попереднього висновку суду, суд висновує про необґрунтованість даного твердження відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки в даній справі позивач оскаржує саме рішення ГУ ПФУ в Донецькій області П/С №914550165456 від 02.09.2025 р., прийнятого суб`єктом владних повноважень під час реалізації ним функцій у сфері пенсійного забезпечення. Спір не стосується розподілу спадщини між спадкоємцями, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину чи вирішення спору про цивільне право між приватними особами. Сам по собі факт того, що позивач звертається як спадкоємець, не змінює публічно-правового характеру спору, якщо предметом є законність відмови органу Пенсійного фонду у здійсненні виплати.
Таким чином, спір в цій справі виник у сфері реалізації владних управлінських функцій органу Пенсійного фонду України, що свідчить про його публічно-правовий характер.
Отже, підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, - відсутні.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст. 22, 64 Конституції України).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України №137-V від 14.09.2006 р. , яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі – Закон №1058).
Частиною 3 статті 4 Закону №1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Частиною 1 статті 58 Закону №1058 передбачено, що пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
За приписами ст.47 Закону №1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю особи-пенсіонера, оскільки з її заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 46 Закону №1058-VI, яка регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час, встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, якою визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до частини 2, 3 ст.49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 ст.35 та ст.46 цього Закону.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Отже, припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 Закону №1058-IV.
Статтею 52 Закону №1058 встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач як спадкоємець має право на отримання відповідної суми.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. встановлено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті.
При цьому, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю підтверджується усталеною правовою позицією, що висловлена Верховним Судом у постановах від 14.05.2021 р. у справі №1.380.2019.002606, від 05.07.2021 р. у справі №2-а-2691/2009, від 15.06.2022 р. у справі №640/5942/21.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом.
Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 15.07.2021 р. у справі №2-а-2691/2009 зазначила, що сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку статті 52 Закону №1058-IV та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З матеріалів справи вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.07.2016 р., й з 01.07.2016 по день смерті останнього – не нараховувалася.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що в спірний період з 02.11.2020 р. по 30.04.2022 р. існувала недоотримана пенсія у розмірі 165 719, 11 грн, яка належала спадкодавцеві та могла перейти позивачу, як спадкоємцю. Сам факт смерті пенсіонера та наявність свідоцтва про право на спадщину не створюють самостійного права на отримання сум, які не були нараховані спадкодавцеві у встановленому законом порядку.
Таким чином, у випадку відсутності факту нарахування пенсії, правові підстави для її виплати як недоотриманої відсутні.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що за спірний період з 02.11.2020 р. по 30.04.2022 р. ОСОБА_2 була нарахована пенсія або те, що орган Пенсійного фонду України протиправно не здійснив таке нарахування.
ОСОБА_1 посилається на свідоцтво про право на спадщину від 23.08.2025 р., відповідно до якого до складу спадщини входить, зокрема, недоотримана його батьком пенсія.
Разом з тим, доказів, які б підтверджували фактичне нарахування пенсії ОСОБА_2 за період з 02.11.2020 р. по 30.04.2022 р. (в т.ч. в сумі 165 719, 11 грн) матеріали справи не містять.
При цьому, в спірному рішенні та у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Донецькій області заперечує факт нарахування ОСОБА_2 та проведення відповідних пенсійних виплат.
За таких обставин, відсутні правові підстави для їх виплати позивачу як недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведених норм законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 90, 243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, буд. 3, м.Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 р.
Суддя О.М. Неклеса
Оригінал: reyestr.court.gov.ua