Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №160/19667/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 160/19667/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 18.12.2025 року за № 046550008735 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди його трудової діяльності, згідно записів у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 від 17.09.1985 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. у справі №160/4269/25, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області було повторно розглянуто заяву позивача від 20.01.2025 р. про призначення йому пенсії за віком. Позивачу в призначенні пенсії за віком з врахуванням рішення суду було відмовлено на тій підставі, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 31 року, а у 2027 року буде мати, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, у віці 63 років за наявності страхового стажу від 24 років. До страхового стажу позивача було зараховано 21 рік 6 місяців 20 днів. Вік ОСОБА_1 на дату його звернення становив 61 рік 3 дні. До його страхового стажу відповідачем не було зараховано періоди роботи з 16.10.1985 р. по 1987 рік в колгоспі ім. К. Маркса П`ятихатського району Дніпропетровської області, згідно записів у трудовій книжці колгоспника №39 від 17.09.1985 р., оскільки відсутні зобов`язання суду у їх зарахуванні. Окрім того, до страхового стажу позивача відповідно до його трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 17.09.1985 р., не зараховано період його роботи з 22.11.2005 р. по 20.02.2006 р. в СТОВ «Дніпровське», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Також позивач зазначив, що відповідачем період його роботи в ТОВ «Жовтоолександрівське» (згідно записів трудової книжки колгоспника №39 робота по 13.03.2001 р.) враховано частково з 01.01.1999 р. по 13.03.2001 р., з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Відповідачем також враховано частково період роботи ОСОБА_1 в ТзОВ «Жовтоолесандрівське», згідно записів в його трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 з 06.09.2001 р. по 05.12.2002 р., з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, а також у зв`язку з тим, що на записі про прийом на роботу наявні виправлення, а на записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства або відділу кадрів. Відповідачем частково зараховано період роботи позивача в СТОВ «Дніпровське», згідно записів трудової книжки з 06.12.2002 р. по 31.10.2003 р. з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Період роботи позивача в СТОВ «Дніпровське», згідно записів трудової книжки колгоспника з 01.11.2003 р. по 21.11.2005 р. відповідачем також враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Дані обставини є підставою для відмови у призначенні мені пенсії за віком, так як відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», необхідний страховий стаж повинен становити не менше 31 року. Не погодившись із позицією пенсійного органу та відмовою у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у зв`язку з чим остання ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 27.07.2026 р. (вх. №63711/26), разом із якою надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду засобами поштового зв`язку надійшов від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної позиції відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. по справі №160/4269/25 ГУ ПФУ в Івано-Франківський області повторно розглянуло заяву позивача, після чого ним було прийняте рішення №046550008735 від 18.12.2025 р. про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю визначеної кількості страхового стажу. Відповідач врахував до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1988 по 1998 років. При цьому, відповідач зауважив, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи: з 16.10.1985 р. по 1987 рік в колгоспі ім. К. Маркса, згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки відсутні зобов`язання суду; з 22.11.2005 р. по 20.02.2006 р. в СТОВ "Дніпровське", згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Період роботи в ТОВ "Жовтоолександрівське" (згідно записів трудової книжки колгоспника №39 робота по 13.03.2001 р.) враховано частково з 01.01.1999 р. по 13.03.2001 р., з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Період роботи в ТзОВ "Жовтоолександрівське", згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 з 06.09.2001 р. по 05.12.2002 р., враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Також на записі про прийом наявні виправлення, а на записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства або відділу кадрів. Період роботи в СТОВ "Дніпровське", згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 з 06.12.2002 р. по 31.10.2003 р., враховано частково з урахуванням

сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Період роботи в СТОВ "Дніпровське", згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 з 01.11.2003 р. по 21.11.2005 р., враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Відповідач зазначив, що вік заявника на дату звернення 20.01.2025 р. становив 61 рік 3 дні. й згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 21 рік 6 місяці 20 днів. Пенсійний орган зазначив, що у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 від 17.09.1985 р. запис роботи за період з 16.10.1985 р. по 1987 рік не засвідчено печаткою. Також ід

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 20.01.2025 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р.

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 28.01.2025 р. за №04550008735 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Так, згідно цього рішення до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи в колгоспі з 01.08.1988 р. по 01.09.1998 р., оскільки в довідках зазначено ім`я та по батькові частково, що не відповідає паспорту заявника, а також в трудовій книжці когоспника № 39 дописана дата народження з порушенням закону.

Не погодившись із позицією та рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. по справі №160/4269/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрілців, 15, код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.01.2025 року за № 046550008735 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1988 по 1998 років.

Вищезазначене рішення суду оскаржено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 р. по справі №160/4269/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 в адміністративній справі № 160/4269/25 – залишено без змін.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 р. по справі №160/4269/25 набрало законної сили – 02.12.2025 р.

На виконання вищезазначеного рішення суду пенсійним органом повторно розглянуло заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.01.2025 р.

18.12.2025 р. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №046550008735.

За змістом цього рішення:

«Відповідно до ч 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 34 року, а у 2027 будуть мати, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, - у віці 63 років, за наявності страхового стажу від 24 років.

Згідно із 4, 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання Рішення суду та повторного розгляду заяви

1. До страхового стажу враховано період роботи з 1288 по 1998 років..

2. До страхового стажу не враховано періоди роботи:

з 16.10.1985 по 1987 в колгоспі ім. К. Маркса, згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки відсутні зобов`язання суду;

з 22.11.2005 по 20.02.2006 в СТОВ "Дніпровське", згідно записів трудової

книжки колгоспника № НОМЕР_1 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.

3. Період роботи в ТОВ "Жовтоолександрівське" (згідно записів трудової книжки

колгоспника №39 робота по 13.03.2001) враховано частково з 01.01.1999 по

13.03.2001, 3 урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про

застраховану особу.

4. Період роботи в ТвОВ "Жовтоолександрівське", згідно записів трудової

книжки колгоспника №39 з 06.09.2001 по 05.12.2002, враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Також на записі про прийом наявні виправлення, а на записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства або відділу кадрів.

5. Період роботи в СТОВ "Дніпровське" з згідно записів трудової книжки

колгоспника №39 з 06.12.2002 по 31.10.2003, враховано частково з урахуванням

сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

6. Період роботи в СТОВ "Дніпровське", згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 з 01.11.2003 по 21.11.2005, враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

7. Страховий стаж розраховано в кількості 21 рік 6 місяців 20 днів.

8. Вік на дату звернення 20.01.2025 становить 61 рік 3 дні.».

З урахуванням наведеного відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 з огляду на відсутність у заявника визначеної кількості страхового стажу.

Не погодившись із позицією та вищезазначеним рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі – Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі – Закон №1058-IV).

Згідно із пунктами "а", "б" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України; особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 р.), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Згідно ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Так, підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що у позивача відсутній необхідний стаж.

Згідно із спірним рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи в колгоспі з 16.10.1985 р. по 1987 рік (колгосп ім. К. Маркса) з посиланням на те, що відповідним рішенням суду пенсійний орган не зобов`язано здійснити таке зарахування.

Також відповідачем не зараховано до страхового стажу заявника період роботи з 22.11.2005 р. по 20.02.2006 р. в СТОВ "Дніпровське" згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 з посиланням на відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату страхових внесків.

При цьому, період роботи позивача в ТОВ "Жовтоолександрівське" (згідно записів трудової книжки колгоспника №39 – по 13.03.2001 р.) враховано частково, а саме: з 01.01.1999 р. по 13.03.2001 р. зараховано до страхового стажу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Період роботи позивача в ТвОВ "Жовтоолександрівське" згідно записів трудової

книжки колгоспника № НОМЕР_1 з 06.09.2001 р. по 05.12.2002 р. враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

При цьому, відповідач зауважив, що на записі про прийом наявні виправлення, а на записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства або відділу кадрів.

Пенсійним органом періоди роботи в СТОВ "Дніпровське" з згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 з 06.12.2002 р. по 31.10.2003 р. та з 01.11.2003 р. по 21.11.2005 р. враховано частково з урахуванням сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

У трудовій книжки колгоспника за №39 від 17.09.1985 р. містяться записи щодо роботи позивача у відповідні періоди в колгоспах ім. К. Маркса, СТОВ «Дніпровське» та у ТОВ «Жовтоолександрівське». Ці записи містять відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів, записи про суми нарахованих грошових коштів.

Записи в трудовій книжці містять посилання на підставу їх внесення до трудової книжки, записи про прийняття/переведення/звільнення засвідчені підписами та скріплені відповідними печатками.

Також у трудовій книжці містяться записи про встановлений колгоспом річний трудовий мінімум та про виконаний позивачем річний мінімум такої трудової участі.

Відповідно до статті 56 Закону №1788, стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.

Однак, у трудовій книжці колгоспника позивача відсутні відомості про невиконання позивачем під час роботи в колгоспах встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин.

Що стосується зауважень пенсійного органу про наявність недоліків, зроблених у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 під час її заповнення, то суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі №654/890/17.

Крім того в постанові від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у наданих документах.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. по справі №754/14898/15-а.

В даному випадку суд вважає за необхідним зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії.

Дослідивши усі зазначені вище докази, суд наголошує, що ознаки підчисток та підробок на документах відсутні.

Докази визнання недостовірними відомостей у трудовій книжці у позивача відповідачем суду не надано, а тому її безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Суд наголошує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на відповідних працівників та керівників підприємств. Той факт, що роботодавцем допущено розбіжності у заповненні офіційних документів жодним чином не тягне за собою недійсності записів про роботу у відповідний період, що містяться в трудовій книжці та, відповідно, не має порушувати конституційне право позивача на соціальний захист.

Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. по справі №275/615/17.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та у наданих довідках для підтвердження наявності трудового стажу.

В даному випадку, суд звертає увагу що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим наведені вище доводи відповідачів не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 р. у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. (далі – Порядок №22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Відтак орган Пенсійного фонду протиправно відмовив позивачу у зарахуванні періодів його трудової діяльності, які вказані у трудовій книжці колгоспника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 18.12.2025 р. за №046550008735 є протиправним, тому підлягає скасуванню, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності, згідно записів у трудовій книжці колгоспника №39 від 17.09.1985 р., а також шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.01.2025 р. та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 2130,00 що документально підтверджується квитанцією про сплату №7435-1121-0920-4122 від 04.05.2026 року.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем надмірно сплачений судовий збір, оскільки у даній справі заявлена одна вимога немайнового характеру.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331, 20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івана-Франківській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.12.2025 р. за №046550008735 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності, згідно записів у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 від 17.09.1985 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.01.2025 р. та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 р.

Суддя О.М. Неклеса