Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №160/19719/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №160/19719/26

Суддя: Неклеса Олена Миколаївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 160/19719/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати:

- нову редакцію позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи (або докази направлення учасникам справи у разі подання нової редакції позовної заяви через систему «Електронний суд») із зазначенням в прохальній частині періоду, за який необхідно зробити перерахунок та виплату грошового забезпечення;

- належним чином засвідчені копії додатків, які зазначені у позовній заяві.

На виконання вимог ухвали суду від 20.07.2026 року позивач направив до суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, разом із якою додатком у форматі PDF додано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.07.2026 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду уточненої позовної заяви сформованої за допомогою системи «Електронний суд».

Позивач виправив недоліки вказані в ухвалі суду від 24.07.2026 згідно уточненої позовної заяви від 27.07.2026 вх. № 47648/26.

Ухвалою суду від 31.07.2026 уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 04.08.2026 вх. № 49951/26, в якій позивач просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.08.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою та роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №160/19719/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

У провадженні №160/19719/26 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без урахування індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.06.2020 по 18.08.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була нарахована йому при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.06.2020 по 18.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування означених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано таку допомогу. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

До суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції наголошував на відсутності фінансування та правових підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Крім того, зауважив, що позивач був зарахований до списків особового складу військової частини з 14.08.2020, а не з 24.06.2020, як зазначено у позовних вимогах. З огляду на викладене вище, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни – учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 22.04.2022).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2020 №198 позивача з 14.08.2020 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 №181 позивача з 29.08.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зі змісту означеного наказу судом встановлено, що позивачу, зокрема призначено до виплати одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 5 років.

Позивачем зазначено, що відповідач при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано таку допомогу.

З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відтак, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, суд зазначає, що аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок про те, що індексація є складовою заробітної плати міститься в постанові Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 140/6868/21.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом в постановах від 21.12.2021 у справі №820/3423/18 та від 30.11.2023 у справі №380/21619/21.

Суд звертає увагу, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

З наведеного вище, суд дійшов висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова допомога при звільненні.

З наявних у матеріалах справи документів суд встановив, що індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 без урахування індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.08.2020 по 29.08.2025, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 яка була нарахована йому при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.08.2020 по 29.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом із тим, суд зауважує, що період нарахування спірної виплати саме з 24.06.2020 по 18.08.2025 не підтверджено матеріалами справи.

Натомість, зі змісту наданих сторонами документів судом установлено, що па підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2020 №198 позивача з 14.08.2020 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, а на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 №181 позивача з 29.08.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зі змісту означеного наказу судом встановлено, що позивачу, зокрема призначено до виплати одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 5 років.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 14.08.2020 по 29.08.2025.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенні у зазначеній частині періоду перебування позивача на військовій службі у відповідача.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення з відповідача судових витрат пов`язаних з розглядом цієї справи відсутні, отже, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРШІИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 без урахування індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.08.2020 по 29.08.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 яка була нарахована йому при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.08.2020 по 29.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, – відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса

Оригінал: reyestr.court.gov.ua