Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №160/19094/26
Суддя: Неклеса Олена Миколаївна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 рокуСправа № 160/19094/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №912130140541 від 06 березня року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та скасувати.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період перебування ОСОБА_1 на інвалідності в зв`язку з нещасним випадком на виробництві – з 01.10.2016 р. по 25.02.2026 р. та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з дати звернення з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з 25 лютого 2026 року, нарахувати і виплатити недоплачені суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1992 по 2013 р.р. позивач працював на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. З 01.10.2016 року позивач отримує пенсію по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві. 25 лютого 2026 року позивач звернувся до ПФУ з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №912130140541 від 06 березня 2026 року позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, через відсутність необхідного страхового стажу. В оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 24 роки 19 днів, в тому числі за Списком №2 - 12 років 06 місяців. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Отже, відповідач мав зарахувати період роботи позивача за Списком №2 з дня встановлення інвалідності до дня звернення із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Так, станом на 06.03.2006 року, коли позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком, згідно трудової книжки, стаж роботи позивача за Списком №2 складав 20 років 06 місяців 04 дні. При вирішенні питання про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідач мав включити до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період його перебування на інвалідності – з 01.10.2016 р. по 25.02.2026 р., який складає 09 років 04 місяці 25 днів. Отже, загальний стаж роботи позивача за Списком №2 складає - 20 років 06 місяців 04 дні. Загальний стаж роботи позивача складає 24 р. 04 міс. 03 дн. + 09 р. 04 міс. 25 дн. (сп. №2) = 33 роки 08 міс. 28 днів. Враховуючи вищенаведене оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 25.02.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся із заявою про переведення на пенсію за віком за матеріалами пенсійної справи. В ході розгляду заяви, встановлено, що позивач є отримувачем пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві з 01.10.2016 року. За даними електронної пенсійної справи ОСОБА_2 має страхового стажу 24 роки 19 днів, в тому числі стажу роботи за Списком №2 12 років 6 місяців . Ураховуючи зазначене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову №912130140541 від 06.03.2026 ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, через відсутність необхідного страхового стажу. На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на різних посадах в Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті та 29.08.2013 року звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я.
З 01.10.2016 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві.
25 лютого 2026 року позивач у віці 55 років звернувся до ПФУ з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №912130140541 від 06 березня 2026 року позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, через відсутність необхідного страхового стажу.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №912130140541 від 06 березня року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Так, згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Так, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 року № 2148-VIII, Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” було доповнено розділом XIV-1 щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, в якому ч. ч. 1, 2 ст. 114 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Частинами 5,6 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Також положеннями частини четвертої статті 9 Закону України “Про охорону праці” визначено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2019 р. у справі № 392/17/17, згідно яких законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13,14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. у справі №185/8991/16-а.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на різних посадах в Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті та 29.08.2013 року звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я.
З 01.10.2016 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві.
До моменту звільнення з посади за статтею 40 п.2 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я, позивач працював на посаді “електрослюсаря ”, робота на якій дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є протиправність рішення відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період знаходження позивача на інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням.
Оскільки на момент звернення до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах (25.02.2026 року) позивач перебував на інвалідності, то до страхового стажу, що дає право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зараховано період з 01.10.2016 по 25.02.2026 року.
Відтак, вказаний період повинен бути зарахований до пільгового стажу роботи позивача, як такий, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Враховуючи вищезазначені висновки, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №912130140541 від 06 березня року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що в свою чергу є підставою для зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період перебування ОСОБА_1 на інвалідності в зв`язку з нещасним випадком на виробництві – з 01.10.2016 р. по 25.02.2026 р.
Позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з дати звернення з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з 25 лютого 2026 року, нарахувати і виплатити недоплачені суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення пенсій громадянам, переведення з одного виду пенсії на інший, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, адже це належить до дискреційних повноважень органу, що призначає пенсію.
Отже порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2026 року про перехід на пенсію за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Гоголя, 34, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №912130140541 від 06 березня року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 період перебування ОСОБА_1 на інвалідності в зв`язку з нещасним випадком на виробництві – з 01.10.2016 р. по 25.02.2026 р.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2026 року про перехід на пенсію за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, – відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса
Оригінал: reyestr.court.gov.ua