Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №360/2266/25
Суддя: Озерянська Світлана Іванівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокуСправа № 360/2266/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №360/2266/25 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
26.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить скасувати відмову відділу «ЦНАП» Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 21.08.2025 року у реєстрації дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька ОСОБА_3 та зобов`язати зареєструвати дитину ОСОБА_2 за адресою реєстрації матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; скасувати відмову відділу «ЦНАП» Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 21.08.2025 року у реєстрації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 без згоди батька ОСОБА_5 та зобов`язати зареєструвати ОСОБА_4 за адресою реєстрації матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем відмовлено у реєстрації місця проживання її дітей у зв?язку з тим, що під час подання заяви про реєстрацію не було надано згоду батька дітей, що порушує вимоги пункту 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування). Стверджує, що дану згоду вона не може отримати від батька ОСОБА_4 та батька ОСОБА_2 , оскільки з останніми зв`язок відсутній та їх місцеперебування невідоме. Не погоджуючись з відмовами у реєстрації місця проживання дітей, позивач звернулась до суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2025 року у справі № 360/2266/25 за позовом ОСОБА_1 до ЦНАП Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про скасування рішень скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Рішенням Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26, зокрема, змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
28.08.2026 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 року справу № 360/2266/25 передано для продовження розгляду судді Озерянській С.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №360/2266/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.09.2026 року відповідачем отримано копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року, однак у строки встановлені ухвалою суду відзиву на позовну заяву надано не було.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є матір?ю малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 28.08.2015 року та серії НОМЕР_2 від 07.05.2009 року.
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має статус внутрішньо переміщеної особи, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області є структурним підрозділом Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області.
21.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відділом центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області у реєстрації місця проживання її малолітньої дитини ОСОБА_2 за вказаною адресою їй було відмовлено згідно пункту 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджених Постановою КМУ від 07.02.2022 року №265, відсутня згода батька або законного представника особи.
21.08.2025 року ОСОБА_6 звернувся до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відділом центру надання адміністративних послуг Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області у реєстрації місця ОСОБА_4 за вказаною адресою було відмовлено згідно пунктів 32, 34 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджених Постановою КМУ від 07.02.2022 року №265, відсутня згода батька або законного представника такої особи.
Вважаючи відмови у реєстрації місця проживання (перебування) своїх дітей протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до частин 1, 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
За текстом абзаців 3, 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об`єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на тимчасово окупованих територіях.
За частиною другою цієї статті вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 14-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов`язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 4, 12 частини 1 статті 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
За частинами 3, 4 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
За частинами 6, 7 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - електронна форма) здійснюється виключно: 1) у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (далі - уповноважена особа житла).
Згідно з частинами 2, 3 статті 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.
Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).
За частиною 2 цієї статті до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; 2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника); 5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
За частиною 4 статті 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» під час особистого відвідування особою органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання (перебування) формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі.
Згідно з частинами 6, 7 статті 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» якщо у свідоцтві про народження дитини віком до 14 років зазначено, що батьки або один із батьків дитини є іноземцем чи особою без громадянства, для реєстрації місця проживання такої дитини вперше, крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, додатково подається довідка про реєстрацію особи громадянином України. Іноземці, особи без громадянства, які для реєстрації місця проживання подали посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання, додатково подають паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, або рішення про визнання особою без громадянства, видане центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері реєстрації фізичних осіб, та засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється в день подання особою відповідних документів (у тому числі в електронній формі), а в разі подання документів через центр надання адміністративних послуг або отримання органом реєстрації інформації в електронній формі у неробочий час - наступного робочого дня.
Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування); 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі; 4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився; 5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла; 8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини; 9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.
Згідно з пунктом 27 Порядку реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.
Відповідно до пункту 33 Порядку№265, на який посилався відповідач, відмовляючи у реєстрації місця проживання малолітнього сина позивача, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктами 32, 34 Порядку № 265 у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти.
У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається.
За текстом пункту 35 Порядку № 265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.
З аналізу наведених положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) вбачається, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Так, спірним у цій справі є, зокрема питання можливості (дозволеності) реєстрації місця проживання особою віком до 14 років (під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) одного з її батьків за відсутності на те згоди іншого з батьків (тут - батька).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на час звернення до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області ради із заявою від 21.08.2025 року про реєстрацію місця проживання виповнилося 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови стало те, що позивач разом із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 21.08.2025 року до органу реєстрації не в повному обсязі подано документи або відомості, передбачені Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», щодо згоди батька на проведення реєстрації місця проживання малолітньої дитини, надання якої передбачено пунктом 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Отже підставою для відмови у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 стало недотримання позивачем вимог чинного законодавства при подачі відповідної заяви.
В свою чергу, надання згоди на реєстрацію малолітньої особи, в даному випадку 10 – річного віку, її батьком передбачено вимогами пункту 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) та статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та є обов`язковим.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування, того що позивач зверталась до суду з проханням надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька та отримання такого дозволу.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що рішення відділу Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача в частині відмови у реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 за вказаною адресою згідно пунктів 32, 34 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджених Постановою КМУ від 07.02.2022 року №265, у зв`язку з відсутністю згоди батька або законного представника такої особи, суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 160 Сімейного кодексу України та частини 2 статті 29 Цивільного кодексу України неповнолітня особа, яка досягла 14 років, наділена правом самостійно обирати та визначати своє місце проживання.
Як було зазначено вище, нормативним актом вищої юридичної сили, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який не містить жодних вимог щодо обов`язкового надання згоди другого з батьків, який проживає окремо, у разі реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання одного з її батьків.
Посилання відповідача на приписи пунктів 32, 34 Порядку № 265 як на підставу для відмови у здійсненні реєстрації суд відхиляє, оскільки вони грунтуються на вимогах/приписах підзаконного акта, який не узгоджується з положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». В свою чергу положення пункту 32 Порядку № 265 підлягають застосуванню передусім враховуючи вимоги закону та його регулювання відповідної сфери правовідносин.
До того ж, норми підзаконного нормативно-правового акта не можуть звужувати зміст прав неповнолітньої дитини чи встановлювати додаткові обмеження, не передбачені Законом як актом вищої юридичної сили.
З огляду на це, вимога органу реєстрації про надання згоди батька дитини, яка досягла 14 років, для її реєстрації за зареєстрованим місцем проживання матері є протиправною та виходить за межі вимог Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення відповідача від 21.08.2026 року про відмову у реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача зареєструвати дитину за адресою реєстрації матері, суд зазначає наступне.
Вирішуючи публічно-правовий спір у межах спірних правовідносин, адміністративний суд перевіряє оскаржуване рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а у разі встановлення протиправності такого рішення, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю правовою природою є дискреційними.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати Білокуракинську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 року про здійснення реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням висновків суду.
Вимоги щодо зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання дитини є передчасними, оскільки вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень відповідного органу, а суд не може підміняти його у здійсненні таких повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 937,92 грн., що документально підтверджується квитанцією від 02.04.2026 року.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (92202, Луганська обл., с-ще Білокуракине, пл. Шевченка, будинок 6, ЄДРПОУ 44658684) про скасування рішень, зобов?язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області від 21.08.2025 року про відмову у реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язати Білокуракинську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 21.08.2025 року про здійснення реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua