Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №140/3834/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №140/3834/26

Суддя: Стецик Назар Васильович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/3834/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Масюк Петро Михайлович в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 07.10.2025 (з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 діб), за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (15 діб), грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, грошової допомоги по звільненню в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з моменту останнього призову на військову службу, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова № 704);

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 07.10.2025 (з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 діб), за 2023 рік (15 діб), за 2024 рік (15 діб), грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, грошової допомоги по звільненню в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з моменту останнього призову на військову службу, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2024 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №140/3834/26 позов задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування з 01.08.2024 по 07.10.2025 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення);

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 07.10.2025 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

28.08.2026 представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення. У заяві він просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 07.10.2025 та зобов`язати відповідача здійснити такий перерахунок і виплату, застосувавши для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункову величину в розмірі не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного календарного року.

Представник позивача також просив зазначити в додатковому рішенні індексацію грошового забезпечення та конкретні одноразові виплати, які належить перерахувати, а саме грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 діб), за 2023 рік (15 діб) і за 2024 рік (15 діб), грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік, грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з моменту останнього призову на військову службу та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 за наслідками перегляду цієї ухвали апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 140/3834/26 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (далі – КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Апеляційний суд встановив, що умова про застосування 50 відсотків мінімальної заробітної плати як нижньої межі розрахункової величини містилася в позовній заяві та була предметом розгляду. У резолютивній частині рішення від 28.05.2026 суд визначив порядок перерахунку грошового забезпечення, однак окремого висновку щодо цієї умови не виклав. Саме цю обставину Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав підставою для ухвалення додаткового рішення за пунктом 2 частини першої статті 252 КАС України. Отже, за наслідками продовження розгляду заяви суд має вирішити питання про наявність матеріально-правових підстав для застосування зазначеної нижньої межі.

У первинній редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” передбачалося визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, із застереженням про нижню межу в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати.

Водночас згідно з пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом “не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат”. Для відповідних розрахунків до внесення змін до законів України цей пункт передбачає застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

За частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Тому при вирішенні питання про розрахункову величину для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням пріоритет мають приписи пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року встановлено в розмірі 3 028,00 грн. Як установив апеляційний суд, 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати на відповідну дату становили 3 550,00 грн у 2024 році та 4 000,00 грн у 2025 році. Оскільки обидва показники перевищують прожитковий мінімум, застосування запропонованої позивачем нижньої межі означало б, що саме величина, обчислена з мінімальної заробітної плати, множилася б на тарифний коефіцієнт. Таке застосування мінімальної заробітної плати суперечить пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII.

Представник позивача послався на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, у якій за наслідками перегляду спору щодо грошового забезпечення за 2020– 2021 роки Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції в частині, що передбачала застосування застереження про 50 відсотків мінімальної заробітної плати.

Разом з тим у постанові від 21.01.2026 у справі №200/8730/24 Верховний Суд окремо розглянув довід про застосування 50 відсотків мінімальної заробітної плати саме як нижньої межі при перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця. У пунктах 32-35 цієї постанови Верховний Суд виходив із того, що приписи пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII мають вищу юридичну силу за положення пункту 4 Постанови №704, та погодився з відмовою в задоволенні позовних вимог у цій частині. Касаційна скарга в тій справі також містила посилання на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.

З урахуванням частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновок Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №200/8730/24 щодо застосування пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII. Отже, у задоволенні позову в частині застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням слід відмовити.

Щодо решти доводів заяви суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Як зазначив Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.09.2026, вимога щодо індексації охоплюється приписом рішення від 28.05.2026 про перерахунок і виплату грошового забезпечення. Припис про перерахунок одноразових видів грошового забезпечення також є достатньо визначеним, оскільки їх склад визначений, зокрема, пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Питання про правомірність поведінки відповідача та обов`язок провести перерахунок суд вирішив у рішенні від 28.05.2026, визнавши протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов`язавши відповідача провести перерахунок і виплату. Підстави для ухвалення додаткового рішення щодо решти вимог заяви відсутні.

Керуючись статтями 7, 242-246, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі №140/3834/26.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 07.10.2025 як мінімальної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відмовити.

У задоволенні решти вимог заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).

Суддя Н. В. Стецик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua