Окрема думка від 28 жовтня 2026 р. у справі №991/11241/26 — Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду

29 жовтня 2026 року Справа № 991/11241/26

Провадження №11-сс/991/679/26

О К Р Е М А Д У М К А

судді ОСОБА_1

Ухвалою колегії суддів від 28 жовтня 2026 року апеляційну скаргу задоволено частково: ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 вересня 2026 року скасовано в частині накладення арешту на: 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 268,6 м2, житловою площею 124,3 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3152867880000; у цій частині постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання детектива про арешт зазначеного вище майна; в іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 вересня 2026 року залишено без змін.

Не оспорюючи судове рішення за результатами розгляду в цілому, вважаю, що мотивувальна частина рішення суду апеляційної інстанції містить невірну конкуренцію норм: положенням ч.2 ст.170 КПК України надано перевагу над вимогами ст.482-2 КПК України.

Так, у ч.2 ст.172 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При цьому, положеннями ст.482-2 КПК України: «Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій стосовно народного депутата України» передбачено, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора). Такі клопотання розглядаються за обов`язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов`язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку. Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Разом з тим, ч.9 ст.170 КПК України передбачає, що у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), Директора Бюро економічної безпеки України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Тому, вважаю, що слідчим суддею безпідставно не повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна народного депутата України, так як КПК України містить положення, якими передбачено механізм убезпечення від відчуження майна, яке підлягає арешту.

За обставин даної справи, на мою думку, колегія суддів зобов`язана була встановити незаконність ухвали слідчого судді у цій частині під час розгляду апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1