Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №705/927/26
Суддя: Новіков О. М.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2122/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/927/26 Категорія: 310020000Піньковський Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,-
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про про стягнення аліментів на утримання дітей.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07 серпня 2009 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, від якого у них народились син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний момент проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає.
Враховуючи викладене, просила суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання двох дітей, неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до повноліття дітей.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 лютого 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнеренко Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неврахування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник скаржника зазначає, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю І групи «Б», безтерміново, з 12 червня 2017 року, потребує сторонньої допомоги, частково залежить від інших осіб. Тяжко хворіє та йому встановлений діагноз: ХХН5Д. Хронічний пієлонефрит з трансформацією у нефросклероз. Хронічна недостатність термінальна, пролонгована гемодіалізом з 2017 року. Симптоматитчна артеріальна гіпертензія ІІІ ст.3 Кризовий перебіг. Гіпертензивне серце. СН ІІА. Анемія при хронічних захворюваннях.
В результаті хвороби відповідач є непрацездатним, постійно проходить лікування, що підтверджується виписками із медичної амбулаторної картки. Отримує три рази на тиждень лікування методом гемодіалізу. Отримує пенсію в розмірі 3 725,00 грн на місяць. Відповідно із викладених обставин вбачається, що відповідач не спроможний утримувати дітей у зв`язку із тяжким захворюванням. Враховуючи визначений судом розмір аліментів вони становлять фактично увесь розмір отримувати пенсії, що позбавляє ОСОБА_1 засобів існування.
Також скаржник зауважує, що судом безпідставно стягнуто з відповідача судовий збір, оскільки він є особою з інвалідністю І групи та звільняється від сплати судового збору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року розірвано шлюб, зареєстрований 07 серпня 2009 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батьком – ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_2 . Актовий запис № 762.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: батьком – ОСОБА_1 , матір`ю – ОСОБА_2 . Актовий запис № 232.
Згідно із витягом з реєстру територіальної громади №2023/004738401 від 26 червня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Згідно із витягом з реєстру територіальної громади №2023/004738280 від 26 червня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Згідно із витягом з Реєстру територіальної громади №2023/004738214 від 26 червня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що сторони проживають окремо, їх спільні діти проживають з позивачем, яка фактично несе витрати на їх утримання. Враховуючи те, що позивач несе витрати як на своє утримання, так і на утримання дітей, суд вважає, що відповідач також повинен нести періодичні витрати на утримання спільних дітей для забезпечення їх належного розвитку та умов проживання.
Враховуючи вимоги ст. 182 СК України щодо обставин, які обов`язково враховуються судом при визначенні розміру аліментів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та встановлення розміру стягуваних аліментів – 1/3 частка з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання позову і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Даний розмір аліментів суд вважав достатнім та таким, що відповідатиме інтересам дітей.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави суд стягнув судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками частково не погоджується, оскільки до таких висновків суд дійшов без повного з`ясування обставин справи та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України).
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України).
Згідно до ч. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено наступне: «Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.»
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що оскільки відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітніх дітей, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітніх дітей, які проживають із позивачем.
Проте, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, та визначаючи розмір аліментів, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 279/11692/15-ц (провадження № 61-1233св19) вказано, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.»
З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 02 березня 2026 року разом із копією позовної з додатками була направлена на адресу відповідача, проте поштове відправлення не було вручене адресату із відміткою «адресат відсутні», що є належним повідомленням учасника справи про її розгляд.
Однак, апеляційний суд також враховує, що відповідач копію позовної заяви не отримував, не подав відзиву на позовну заяву із запереченням на доводи позову, і станом на час відправлення документів судом та ухвалення оскаржуваного рішення перебував на стаціонарному лікуванні із складними діагнозами, тому додані до скарги докази приймаються судом.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА №542447 ОСОБА_1 є інвалідом першої (І) групи інвалідності загального захворювання з 12 червня 2017 року безтерміново. У висновку про умови та характер праці наявна примітка «Потребує сторонньої допомоги, частково залежний від сторонніх осіб». Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: «лікування у відділенні гемодіалізу».
Відповідно до довідки ТОВ «Астор груп» від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 отримує лікування методом хронічного гемодіалізу 3 рази на тиждень (понеділок, середа, п`ятниця) 14:00-18.00 у медичному центрі «Астор груп» м. Умань. Лікування пожиттєве.
Згідно із випискою із медичної картки хворого №24537 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 20 жовтня 2025 року по 21 жовтня 2025 року із діагнозом ХХН-Д ст. Супутні: ГХ ІІ ст. 2 ст. Ризик ССУ 4.
Згідно із випискою із медичної картки хворого №27300 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 20 листопада 2025 року по 24 листопада 2025 року із діагнозом ХХН-Д ст. Супутні: ГХ ІІ ст. 2 ст. Ризик ССУ 4.
Згідно із випискою із медичної картки хворого №2993 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06 лютого 2026 року по 10 лютого 2026 року із діагнозом ХХН-Д ст. Супутні: ГХ ІІ ст. 2 ст. Ризик ССУ 4.
Згідно із випискою із медичної картки хворого №4386 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24 лютого 2026 року по 18 березня 2026 року із діагнозом ХХН-Д ст. Супутні: ГХ ІІ ст. 2 ст. Ризик ССУ 4.
Згідно із випискою із медичної картки хворого №10223 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 04 травня 2026 року по 21 травня 2026 року із діагнозом ХХН-Д ст. Супутні: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. Ризик ССУ-4. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки ускладнена кровотечею Ф-2С. Постгеморагічна анемія важкого ступеня.
Відповідно до виписки із медичної картки хворого №5718 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10 червня 2026 року по 18 червня 2026 року із діагнозом постгеморагічна анемія (кровотеча з виразки ДПК від 14 травня 2026 року) важкого ступеня. Супутній: ХХН 5 ст. – Д. Термінальна стадія ХНН, подовжена НЗТ методом програмного діалізу. Виразкова хвороба ДПК, ускладнена кровотечею від 14 травня 2024 року ст нестійкої ремісії. Гіпертонічна хвороба 2, ст 2, ризик ССУ- 4.
Згідно з довідкою про доходи №081987840152 від 17 липня 2026 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності за лютий 2026 року 3323,00 грн, за березень-липень 2026 року 3 725,00 грн щомісяця.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 гривень.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей, від 6 до 18 років становить 1 756,00 грн, та відповідно 3 512,00 грн на двох дітей віком від 6 до 18 років.
Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи пожиттєво, має невиліковну хворобу нирок із рядом супутніх захворювань, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру аліментів з 1/3 до 1/4 на двох неповнолітніх дітей відповідача.
Апеляційний суд враховує і ту обставину, що при визначенні розміру аліментів слід виходити з інтересів дітей, їх право на нормальний життєвий рівень, достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку, а визначення аліментів у меншому розмірі, ніж 1/4 від доходу платника аліментів на двох дітей, навіть при врахуванні стану здоров`я та матеріального стану платника аліментів, буде повністю суперечити положенням сімейного законодавства, де визначено, що аліменти не можуть бути меншими мінімального гарантованого розміру на одну дитину, який встановлено у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Більш того, твердження відповідача щодо звільнення його від обов`язку щодо утримання двох неповнолітніх дітей суперечить принципам сімейного законодавства та першочергового захисту інтересів дітей обома батьками.
Оцінюючи аргументи скаржника щодо матеріального стану платника аліментів та стягнення фактично усього розміру отримуваної відповідачем пенсії по інвалідності, апеляційний суд зауважує, що матеріальний стан платника аліментів не може оцінюватися виключно довідкою про доходи платника, оскільки відповідачем інших належних та допустимих доказів щодо інших джерел доходів, наявності рухомого/нерухомого майна, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо) не надано.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, рішення суду в частині визначеного розміру аліментів слід змінити з 1/3 до 1/4 на двох неповнолітніх дітей відповідача.
Крім того, проводячи розподіл судових витрат та стягуючи з відповідача на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви, судом не враховано, що відповідач, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААА №542447, є інвалідом першої (І) групи інвалідності загального захворювання з 12 червня 2017 року безтерміново, тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. (пункт 3 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За вказаних обставин, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року в частині стягнення із з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судового збору в сумі 1331,20 грн слід скасувати, а судові витрати у судах першої та апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року в частині розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити, зменшивши їх з 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) до 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 лютого 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2026 року в частині стягнення із з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судового збору в сумі 1 331,20 грн скасувати.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua