Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №140/10392/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №140/10392/26

Суддя: Стецик Назар Васильович

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10392/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі також – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивачі) звернулися до суду із позовом до Міністерства у справах ветеранів України (далі також – Мінветеранів, відповідач), в якому просять:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства у справах ветеранів України, оформлені наказом від 24.06.2026 №803 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та наказом від 24.06.2026 №804 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої частиною десятою статті 15 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі – Закон №3551-XII), у зв`язку із загибеллю їх сина ОСОБА_3 внаслідок травми, одержаної під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

2. Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів війни України (код ЄДРПОУ 42657144, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 34) призначити та виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу, передбачену частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII, у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_3 внаслідок травми, одержаної під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з урахуванням суми, раніше виплаченої за частиною сьомою статті 15 цього Закону;

3. Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів війни України (код ЄДРПОУ 42657144, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 34) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу, передбачену частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII, у зв`язку із загибеллю сина, ОСОБА_3 , внаслідок травми, одержаної під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з урахуванням раніше виплаченої суми за частиною сьомою статті 15 цього Закону.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що син позивачів ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Позивачі зазначають, що їм первинно було встановлено статус членів сім`ї загиблого Захисника України відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, на підставі якого у 2024 році призначено та виплачено одноразову грошову допомогу.

Після внесення змін до Закону №3551-XII, з огляду на фактичні обставини загибелі сина, позивачі звернулися до компетентного органу щодо зміни підстави встановлення їм відповідного статусу та 25.03.2026 отримали нові посвідчення членів сім`ї загиблого Захисника України, видані відповідно до пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

На думку позивачів, з урахуванням наявного у них статусу та положень Закону України від 15.04.2025 №4351-IX “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо призначення одноразової грошової допомоги” (далі – Закон №4351-IX) вони набули право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивачі вважають, що відповідач протиправно відмовив у призначенні цієї допомоги, пославшись виключно на її попереднє отримання у 2024 році та первинне встановлення статусу за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, не врахувавши нових посвідчень і спеціальних положень законодавства, які допускають призначення допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач зазначає, що рішенням Міжвідомчої комісії від 12.09.2024 №12 позивачам було призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина відповідно до частини сьомої статті 15 Закону №3551-XII у загальному розмірі 1 860 750,00 грн, по 930 375,00 грн кожному.

Мінветеранів стверджує, що така допомога була призначена у зв`язку з наявністю у позивачів статусу членів сім`ї загиблого Захисника України, встановленого за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, а тому вони вже реалізували своє право на отримання одноразової грошової допомоги за однією з передбачених законом підстав.

На переконання відповідача, положення частини десятої статті 15 Закону №3551-XII та Порядку призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №936 “Деякі питання призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім`ї” (далі – Порядок №936) поширюються виключно на членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Відповідач наголошує, що загиблий ОСОБА_3 перебував у складі Української добровольчої армії, а первинний статус членів його сім`ї встановлювався за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII. На думку відповідача, законодавством не передбачено автоматичного перегляду раніше призначеної допомоги у зв`язку зі зміною правової кваліфікації статусу, а повторне звернення щодо її призначення у більшому розмірі суперечить принципу правової визначеності та правилу вибору однієї з підстав виплати.

Крім того, відповідач посилається на відомості Єдиного державного реєстру ветеранів війни щодо встановлення позивачам статусу за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Представник позивачів подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача.

Зазначає, що нові посвідчення, видані позивачам 25.03.2026, підтверджують наявність у них статусу саме за пунктом 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII. Ці посвідчення є чинними, відповідачем не скасовані та в установленому порядку не оспорені.

Також представник позивачів наголошує, що Українська добровольча армія не входила до складу Збройних Сил України, а ОСОБА_3 загинув під час безпосередньої участі у бойових діях. Тому, на його думку, фактичні обставини загибелі відповідають пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Окремо представник позивачів звертає увагу на те, що у 2024 році право вибору між допомогою за частиною сьомою та частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII об`єктивно не могло бути реалізоване, оскільки частину десяту до цієї статті було додано лише Законом №4351-IX.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши наведені сторонами аргументи, суд встановив такі обставини.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , повторно виданого 21.04.2017 Ратнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки командира НОМЕР_4 окремого батальйону Української добровольчої армії від 28.03.2022 №167 ОСОБА_3 з 24.02.2022 перебував у складі зазначеного батальйону як розвідник та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_5 від 04.11.2022 №472/ЮС ОСОБА_3 у період з 24.02.2022 по 26.03.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.11.2022 №471/ЮС, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , убачається, що 26.03.2022 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новозлатопіль Запорізької області ОСОБА_3 отримав поранення внаслідок артилерійського обстрілу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 04.11.2022 №2200 “Про факт загибелі військовослужбовця української добровольчої армії ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання” зафіксовано обставини загибелі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання.

При цьому сам по собі використаний у зазначеному наказі термін “військовослужбовець української добровольчої армії” не вирішує питання юридичної належності загиблого до військовослужбовців Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, яке підлягає оцінці з урахуванням інших доказів та відповідних норм законодавства.

Факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 29.03.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, лікарським свідоцтвом про смерть від 28.03.2022 №48, а також витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 29.03.2022 №00035313920.

Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт загибелі ОСОБА_3 26.03.2022 та містять відомості про обставини отримання ним смертельних ушкоджень під час виконання бойового завдання.

Судом також встановлено, що у 2023 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було встановлено статус членів сім`ї загиблого Захисника України відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

На підтвердження зазначеного видано відповідні посвідчення членів сім`ї загиблого Захисника України: ОСОБА_1 — серії НОМЕР_7 від 07.05.2023, ОСОБА_2 — серії НОМЕР_8 від 07.06.2023.

У зв`язку з набуттям зазначеного статусу позивачі звернулися за призначенням одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.

Рішенням Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 12.09.2024 №12 позивачам призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 відповідно до частини сьомої статті 15 зазначеного Закону.

На підставі вказаного рішення Міністерством у справах ветеранів України видано наказ від 30.10.2024 №350 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема членам сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України.

Згідно з протоколом засідання комісії Мінветеранів від 16.06.2026 №13 та поясненнями сторін загальний розмір призначеної та виплаченої позивачам допомоги становив 1 860 750,00 грн, по 930 375,00 грн кожному. Цю суму визначено виходячи із 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01.01.2022, тобто 750 Ч 2481,00 грн = 1 860 750,00 грн, з розподілом між двома одержувачами в рівних частинах.

Факт отримання зазначених коштів сторонами не заперечується.

15.04.2025 Верховною Радою України прийнято Закон №4351-IX, яким, зокрема, статтю 15 Закону №3551-XII доповнено частиною десятою.

Після прийняття зазначеного Закону ОСОБА_1 звернулася до Мінветеранів щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень з урахуванням раніше отриманої суми.

Листом від 30.05.2025 №11401/1.3/3.6-25 Мінветеранів повідомило про розроблення нормативно-правового акта, який має врегулювати призначення та виплату допомоги у зазначеному розмірі.

Після затвердження Порядку №936 позивачі продовжили звернення до Мінветеранів щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до нового законодавчого регулювання.

З матеріалів справи убачається, що 03.09.2025 позивачами було оформлено заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Листом Міністерства у справах ветеранів України від 30.09.2025 №21093/1.3/3.6-25 “Щодо залишення заяви без руху” позивачів повідомлено про залишення їхніх заяв від 03.09.2025 без руху у зв`язку з відсутністю копії свідоцтва про народження загиблого або відповідного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та запропоновано усунути зазначений недолік протягом 30 календарних днів із дня отримання листа.

Надалі, за результатами розгляду заяв, поданих у жовтні та листопаді 2025 року, Мінветеранів повідомляло про відсутність підстав для призначення допомоги відповідно до частини десятої статті 15 Закону №3551-XII з огляду на встановлення позивачам статусу за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Зокрема, листом від 05.11.2025 №24241/1.3/3.2-25 повідомлено про закриття адміністративних проваджень за заявами, зареєстрованими 09.10.2025, а наступним листом, надісланим за результатами розгляду заяв від 21.11.2025, зареєстрованих 27.11.2025 за №Т-14500 та №Т-14499, повторно зазначено про відсутність права на призначення допомоги у зв`язку з первинним встановленням статусу за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

У подальшому позивачі вжили заходів щодо уточнення правової підстави встановленого їм статусу.

Як убачається з матеріалів справи, військовою частиною НОМЕР_5 24.02.2026 видано довідки №585 та №586 про безпосередню участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або участь у бойових діях під час проведення зазначених заходів.

У матеріалах справи наявні нові посвідчення членів сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, видані Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 25.03.2026: ОСОБА_1 — серії НОМЕР_9 , ОСОБА_2 — серії НОМЕР_10 .

У зазначених посвідченнях прямо вказано, що їх власники мають право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, відповідно до пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Отже, на час наступного звернення позивачів до Мінветеранів вони мали посвідчення, в яких правовою підставою встановленого статусу зазначено пункт 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

27.03.2026 позивачі звернулися до Міністерства у справах ветеранів України із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII, у розмірі 15 мільйонів гривень з урахуванням раніше виплачених сум.

Заяву ОСОБА_1 зареєстровано Мінветеранів 31.03.2026 за №Т-5488, а заяву ОСОБА_2 — за №Т-5486.

До заяв долучено, зокрема, копії посвідчень членів сім`ї загиблого Захисника України, свідоцтва про смерть, свідоцтва про народження загиблого, документи про обставини загибелі та банківські реквізити.

Під час розгляду зазначених заяв Мінветеранів здійснювало листування з іншими органами державної влади з метою отримання інформації про правовий статус загиблого, обставини його участі в обороні України та підстави встановлення позивачам статусу членів сім`ї загиблого Захисника України.

Зокрема, Департамент соціальної політики Мінветеранів звертався до відповідного структурного підрозділу Ковельської районної державної адміністрації щодо надання повного пакета документів, який став підставою для встановлення позивачам відповідного статусу.

Листом Ковельської районної військової адміністрації, наданим на запит Мінветеранів від 06.04.2026 №8895/3/3.6-26, повідомлено про направлення особових справ позивачів та додатково долучено відповідь управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 25.04.2026 №706/13/2-26.

У зазначеній відповіді управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації роз`яснило положення пунктів 5 та 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, звернуло увагу на відсутність серед наданих документів постанови відповідної військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії про причинний зв`язок смерті та рекомендувало до отримання такого документа встановити статус за пунктом 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Водночас листом Ковельської районної військової адміністрації, наданим у відповідь на запит Мінветеранів від 28.04.2026 №11674/3/3.6-26, повідомлено про направлення особових справ позивачів та зазначено, що первинно статус членів сім`ї загиблого Захисника України їм був встановлений відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Таким чином, надані Ковельською районною військовою адміністрацією матеріали містили відомості як про первинне встановлення статусу за пунктом 5, так і про подальший розгляд питання щодо застосування пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Крім того, Мінветеранів звернулося до Генерального штабу Збройних Сил України щодо правового статусу Української добровольчої армії, її належності до складу Збройних Сил України та інших обставин, пов`язаних з участю окремих добровольчих формувань у забезпеченні оборони України.

Листом Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 27.05.2026 №300/301/4301 повідомлено, що за обліковими даними Українська добровольча армія, медичний батальйон “Госпітальєри” та добровольчий підрозділ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” до складу Збройних Сил України не входили та не входять.

Також у цьому листі зазначено, що бойові розпорядження щодо включення Української добровольчої армії до складу сил і засобів створених угруповань військ (сил) Генеральним штабом Збройних Сил України не відпрацьовувалися.

Разом із тим Генеральний штаб повідомив, що до його компетенції не належить визначення правового статусу зазначених організацій та формувань.

У цьому ж листі звернуто увагу на те, що запит Мінветеранів не містив питань стосовно територій, на яких велися бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 16.06.2026 №220/13/7675, наданим у відповідь на запит Мінветеранів від 09.06.2026 №16463/1.3/3.6-26, повідомлено, що документи щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 до відповідної комісії Міністерства оборони України не надходили.

Крім того, Міністерство оборони України повідомило, що ОСОБА_3 08.05.2015 було надано статус учасника бойових дій рішенням відповідної комісії Міністерства оборони України, оформленим протоколом №63.

Водночас зазначений лист не містить висновку щодо юридичного статусу ОСОБА_3 саме на дату його загибелі 26.03.2022.

16.06.2026 відбулося засідання комісії Мінветеранів з питань розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, результати якого оформлено протоколом №13.

Із пункту 2 розділу “Слухали” зазначеного протоколу встановлено, що комісія розглядала заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У протоколі зазначено, що позивачами надано всі необхідні документи, передбачені Порядком №936, для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 внаслідок травми, одержаної під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Разом із тим комісія встановила, що на підставі рішення Міжвідомчої комісії від 12.09.2024 №12 позивачам уже було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у загальному розмірі 1 860 750,00 грн відповідно до частини сьомої статті 15 Закону №3551-XII.

З огляду на це комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачам одноразової грошової допомоги за частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII, мотивуючи це тим, що на момент набрання чинності Законом №4351-IX вони вже реалізували право на допомогу як члени сім`ї загиблого Захисника України, статус яким встановлено за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

На підставі зазначеного протоколу Мінветеранів 24.06.2026 прийняло наказ №803 “Про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги”, пунктом 1 якого відмовлено ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII, у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 .

Того самого дня Мінветеранів прийняло наказ №804 “Про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги”, пунктом 1 якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні відповідної допомоги.

В обох наказах підставою відмови визначено те, що належне позивачам право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина як членам сім`ї загиблого Захисника України, статус яким було встановлено за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, вже реалізоване.

Про прийняті рішення позивачів повідомлено листами Мінветеранів від 24.06.2026 №17990/1.3/3.6-26 та від 25.06.2026 №18112/1.3/3.6-26, до яких долучено копії відповідних наказів.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивачі звернулися до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту визначає Закон №3551-XII.

Статтею 10-1 Закону №3551-XII визначено коло сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України та підстави встановлення відповідного статусу.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

5) сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

6) сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом №4351-IX установлено додаткові гарантії для членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, та змінено нормативне регулювання підтвердження відповідного статусу.

Зокрема, статтю 10-1 Закону №3551-XII доповнено положенням, за яким підставою для надання членам сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є довідка про безпосередню участь такої особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими така особа брала безпосередню участь у здійсненні зазначених заходів.

Таким чином, для оцінки правових підстав встановлення статусу за пунктом 6 значення мають не тільки первинні посвідчення та облікові відомості, а й документи про характер участі загиблого у відповідних заходах, видані уповноваженими органами, у взаємодії з якими він діяв.

Законом №4351-IX статтю 15 Закону №3551-XII доповнено частиною десятою, якою передбачено: “Членам сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 мільйонів гривень у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї в період з 24 лютого 2022 року по 25 березня 2022 року або у зв`язку із загибеллю (смертю) члена сім`ї в період з 26 березня 2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану під час безпосередньої участі у бойових діях на територіях, на яких велися такі бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Якщо члени сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 цього Закону, одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою цієї статті, або одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за їх вибором. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, визначається Кабінетом Міністрів України.”

Водночас пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону №4351-IX окремо встановлено, що члени сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, яким до набрання чинності Законом №4351-IX було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену частиною сьомою статті 15 Закону №3551-XII, мають право на призначення допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 цього Закону, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, припис пункту 2 розділу II Закону №4351-IX є спеціальним стосовно загального правила про одержання допомоги за однією з підстав та безпосередньо регулює випадки попередньої виплати за частиною сьомою статті 15 Закону №3551-XII. У цій ситуації законодавець передбачив не дві самостійні повні виплати за одну загибель, а призначення відповідної допомоги з урахуванням уже виплачених коштів.

Зміст наведеної перехідної норми не містить прямої вимоги про те, щоб статус за пунктом 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII обов`язково був оформлений на дату набрання чинності Законом №4351-IX. Водночас можливість її застосування залежить від встановлення належності заявників до відповідної категорії осіб та дотримання решти умов, передбачених законом.

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII, урегульовано Порядком №936.

Згідно з пунктом 3 Порядку №936 призначення допомоги у зв`язку із загибеллю після 25.03.2022 пов`язується з безпосередньою участю у бойових діях на територіях, на яких велися такі бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Пунктом 4 Порядку №936 передбачено: “4. У разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 Закону, та одноразової грошової допомоги відповідно до частини сьомої статті 15 Закону або одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за їх вибором.”

Пунктом 5 Порядку №936 встановлено: “5. Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) Захисника та Захисниці України призначається у розмірі 15 млн. гривень рівними частинами з урахуванням раніше виплаченої суми відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 336 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 42, ст. 1575; 2022 р., № 43, ст. 2330; 2024 р., № 89, ст. 5732), та виплачується поетапно.

Особливості виплати одноразової грошової допомоги окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, якими визначаються кількість етапів та розмір одноразової грошової допомоги на кожному з етапів, затверджуються Мінветеранів за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки.

Якщо один із членів сім`ї відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частина розподіляється між іншими членами сім`ї, які мають право на її отримання, рівними частинами.

У такому випадку такий член сім`ї подає до Мінветеранів заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги у паперовій формі, зокрема шляхом її надсилання засобами поштового зв`язку, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені дітей віком до 18 років загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також недієздатних членів сім`ї, членів сім`ї, дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.”

Для цілей подальшого викладення Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону №3551-XII, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів сімей Захисників і Захисниць України”, позначається як Порядок №336.

Системний аналіз пунктів 4 і 5 Порядку №936 у взаємозв`язку з пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону №4351-IX свідчить, що встановлене пунктом 4 Порядку №936 правило щодо виплати одноразової грошової допомоги за однією з підстав за вибором її одержувачів не виключає застосування спеціального механізму призначення допомоги, передбаченого пунктом 5 цього Порядку, з урахуванням раніше виплачених сум. Інше тлумачення фактично унеможливлювало б реалізацію права, прямо передбаченого пунктом 2 розділу II Закону №4351-IX, для осіб, яким до набрання чинності цим Законом уже було призначено та виплачено допомогу за частиною сьомою статті 15 Закону №3551-XII.

Згідно з пунктом 7 Порядку №936 Мінветеранів розглядає подані документи, запитує інформацію в Генерального штабу Збройних Сил щодо територій, на яких велися бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил, в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до законів, крім Закону, стосовно виплати або невиплати такої допомоги її одержувачам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про одержувачів одноразової грошової допомоги, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення одержувачів одноразової грошової допомоги, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення у формі наказу про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні з обґрунтуванням причини.

Зі змісту наведених положень випливає, що для призначення допомоги за частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII недостатньо лише наявності відповідного посвідчення. Уповноважений орган повинен перевірити всі передбачені законом умови та належним чином мотивувати прийняте рішення.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних наказів, суд насамперед бере до уваги, що факт попереднього призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги за частиною сьомою статті 15 Закону №3551-XII у 2024 році сторонами не заперечується.

Допомогу призначено у зв`язку із загибеллю сина за рішенням Міжвідомчої комісії від 12.09.2024 №12, реалізованим наказом Мінветеранів від 30.10.2024 №350. Загальний розмір допомоги становив 1 860 750,00 грн, кожному з двох одержувачів виплачено по 930 375,00 грн.

Відтак установлена пунктом 2 розділу II Закону №4351-IX передумова попереднього призначення та виплати допомоги саме за частиною сьомою статті 15 Закону №3551-XII в цій справі наявна.

Водночас спір між сторонами стосується насамперед можливості застосування зазначеної перехідної норми до позивачів, яким первинно було встановлено статус відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, але на час звернення із заявами від 27.03.2026 вони мали нові посвідчення із зазначенням пункту 6 частини першої цієї статті.

Із тексту наказів Мінветеранів від 24.06.2026 №803 та №804 убачається, що відповідач послався як на частину десяту статті 15 Закону №3551-XII і пункт 4 Порядку №936, так і на пункт 2 розділу II Закону №4351-IX. Отже, порушення полягає не у відсутності посилання на останню норму, а в неналежному застосуванні її приписів до обставин справи.

Відповідач фактично виходив із того, що отримання допомоги у 2024 році за наявності первинно встановленого статусу за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII остаточно перешкоджає призначенню допомоги відповідно до нової законодавчої норми.

Проте на момент призначення первинної допомоги у 2024 році частина десята статті 15 Закону №3551-XII ще не існувала, а тому позивачі об`єктивно не могли обирати між допомогою за частинами сьомою та десятою цієї статті. Встановлення спеціального перехідного правила у Законі №4351-IX було спрямоване, зокрема, на врегулювання наслідків попередніх виплат.

Системний аналіз частини десятої статті 15 Закону №3551-XII, пункту 2 розділу II Закону №4351-IX та пунктів 4, 5 Порядку №936 дає підстави для висновку, що попередня виплата сама по собі не є достатньою підставою для відмови у призначенні допомоги за новим регулюванням. Вона підлягає врахуванню під час визначення суми допомоги у разі встановлення всіх необхідних умов її призначення.

При цьому суд не робить висновку про автоматичне виникнення права позивачів на допомогу у розмірі 15 млн грн внаслідок самої видачі нових посвідчень. Наявність правових підстав для такої виплати має встановлюватися з урахуванням усієї сукупності передбачених законом вимог.

Щодо посвідчень позивачів суд зазначає, що на час подання заяв від 27.03.2026 та прийняття оскаржуваних наказів вони мали посвідчення від 25.03.2026 серії НОМЕР_9 та серії НОМЕР_10 , в яких прямо зазначено пункт 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII.

Зазначені посвідчення видано Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області; доказів їх скасування або визнання недійсними в установленому порядку відповідач суду не надав. З огляду на це відповідач повинен був надати їм належну правову оцінку та пояснити, з яких саме підстав не враховує засвідчений ними статус при розгляді заяв про призначення допомоги.

Суд ураховує, що матеріали справи містять і нові довідки військової частини НОМЕР_5 від 24.02.2026 №585 та №586 щодо безпосередньої участі ОСОБА_3 у заходах із забезпечення оборони України. Відповідні документи мають оцінюватися у взаємозв`язку з установленим статтею 10-1 Закону №3551-XII порядком підтвердження статусу членів сім`ї загиблого Захисника України.

Лист управління з питань ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 25.04.2026 №706/13/2-26, в якому порушено питання щодо відсутності в особових справах постанови відповідної медичної комісії про причинний зв`язок смерті, є інформаційним документом і сам собою не скасовує видані позивачам посвідчення. Водночас зауваження щодо повноти доказів повинні оцінюватися з урахуванням правового регулювання, застосовного саме до пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII, та наявних документів про обставини загибелі.

Суд також бере до уваги лист Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 27.05.2026 №300/301/4301, в якому зазначено, що Українська добровольча армія до складу Збройних Сил України не входила та не входить, а питання визначення правового статусу таких добровольчих формувань виходить за межі компетенції цього управління.

Отже, сам по собі термін “військовослужбовець Української добровольчої армії”, використаний у наказі військової частини НОМЕР_5 від 04.11.2022 №2200, не дозволяє без оцінки інших доказів ототожнювати особу із військовослужбовцем Збройних Сил України чи добровольцем Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Так само надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій у 2015 році саме по собі не визначає правового статусу особи на дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак відомості про первинне встановлення батькам загиблого статусу за пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII та наявні облікові дані не усувають необхідності оцінки документів, на підставі яких 25.03.2026 їм видано нові посвідчення за пунктом 6 цієї статті.

Окреме значення для правильного вирішення заяв позивачів має встановлення належності території, на якій ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув ОСОБА_3 , до територій бойових дій відповідно до переліку, визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Суд виходить із того, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто у перший день періоду, для якого частина десята статті 15 Закону №3551-XII окремо передбачає умову безпосередньої участі у бойових діях на території, віднесеній до визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України переліку.

Із довідки військової частини НОМЕР_5 від 04.11.2022 №471/ЮС та наказу командира цієї військової частини від 04.11.2022 №2200 убачається, що загибель настала в районі населеного пункту Новозлатопіль Запорізької області під час виконання бойового завдання. Проте ці документи самі по собі не є офіційним підтвердженням відповідності зазначеної території спеціальному переліку Головнокомандувача Збройних Сил України.

Як встановлено судом, Мінветеранів листом від 11.05.2026 №13233/1.3/3.6-26 звернулося до Генерального штабу Збройних Сил України з питаннями щодо підтвердження участі ОСОБА_3 у заходах із забезпечення оборони України та щодо Української добровольчої армії.

У відповіді Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 27.05.2026 №300/301/4301 прямо зауважено, що запит Мінветеранів не містив питань стосовно територій, на яких велися бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Після отримання цієї відповіді Мінветеранів листом від 09.06.2026 №16463/1.3/3.6-26 звернулося до Міністерства оборони України стосовно підтвердження участі загиблого у заходах із забезпечення оборони України. Відповідь Міністерства оборони України від 16.06.2026 №220/13/7675 не містить відомостей щодо належності місця загибелі до відповідного переліку територій бойових дій.

Відповідач не надав суду доказів повторного звернення до Генерального штабу Збройних Сил України саме з питання встановлення належності місця загибелі ОСОБА_3 станом на 26.03.2022 до зазначеного переліку, а також не надав офіційної інформації про результат такої перевірки.

Наведене не означає, що територія загибелі не була включена до відповідного переліку. Матеріали справи не містять достатніх даних для позитивного або негативного висновку щодо цієї юридично значущої обставини. Водночас непроведення належної перевірки відповідачем не може розцінюватися як доказ відсутності права позивачів на допомогу.

Суд звертає увагу, що ані у протоколі комісії Мінветеранів від 16.06.2026 №13, ані в оскаржуваних наказах №803 та №804 невідповідність території загибелі переліку Головнокомандувача Збройних Сил України не визначена підставою для відмови. Комісія підтвердила надходження всіх необхідних документів від заявників, однак зосередила мотивування на попередній виплаті допомоги та первинному статусі за пунктом 5 статті 10-1 Закону №3551-XII.

Отже, наявність у позивачів повного комплекту поданих документів не звільняє відповідача від покладеного пунктом 7 Порядку №936 обов`язку належним чином перевірити факти, необхідні для призначення допомоги.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень вимагає належного врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та викладення зрозумілих правових і фактичних підстав зроблених висновків.

У цій справі Мінветеранів, хоча й послалося на Закон №4351-IX, неналежним чином застосувало його спеціальні положення щодо зарахування раніше виплаченої допомоги, не надало повної оцінки новим посвідченням позивачів, а також не підтвердило виконання обов`язку щодо перевірки території бойових дій за Порядком №936.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності такого рішення покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності наказів від 24.06.2026 №803 та №804 з урахуванням наведених обставин, у зв`язку з чим вони не відповідають критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України, та підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, суд бере до уваги положення статті 245 КАС України, які передбачають можливість зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії після скасування індивідуального акта, а також можливість зобов`язати прийняти рішення на користь позивача за умови виконання всіх передбачених законом вимог.

Проте наразі в матеріалах справи відсутня офіційна інформація про належність місця загибелі ОСОБА_3 до переліку територій бойових дій, визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України, що має істотне значення для застосування частини десятої статті 15 Закону №3551-XII. Тому суд не може зробити висновок про доведеність усіх передбачених законом умов для безпосереднього призначення та виплати допомоги.

Водночас обмеження судового захисту лише скасуванням протиправних наказів залишило б заяви позивачів невирішеними. За приписами частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене суд вважає належним способом захисту визнання протиправними та скасування наказів Мінветеранів від 24.06.2026 №803 та №804 із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 27.03.2026 з урахуванням наданої судом правової оцінки.

При повторному розгляді заяв відповідач повинен оцінити правове значення посвідчень членів сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, виданих Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 25.03.2026 ОСОБА_1 — серії НОМЕР_9 та ОСОБА_2 — серії НОМЕР_10 , документів про обставини загибелі ОСОБА_3 та довідок військової частини НОМЕР_5 від 24.02.2026 №585 і №586, застосувати положення пункту 2 розділу II Закону №4351-IX у взаємозв`язку з частиною десятою статті 15 Закону №3551-XII і Порядком №936, одержати передбачену пунктом 7 Порядку №936 інформацію щодо території бойових дій та за результатами належної перевірки прийняти обґрунтоване рішення.

Водночас попереднє призначення і виплата допомоги за частиною сьомою статті 15 Закону №3551-XII самі собою не виключають можливості застосування спеціального механізму її призначення з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі встановлення всіх передбачених законом умов відповідач повинен вирішити питання про допомогу із застосуванням цього механізму.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню. У задоволенні вимог щодо безпосереднього зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу належить відмовити як у заявленому способі захисту, для застосування якого судом не встановлено всіх необхідних обставин.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас частиною восьмою статті 139 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У додатковій постанові від 30.09.2026 у справі №990/56/25 Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи частину восьму статті 139 КАС України, виходила з необхідності оцінювати, чи був спір спричинений неправильними діями відповідача, та належним чином мотивувати розподіл судових витрат з урахуванням установлених обставин.

Судом установлено протиправність наказів Міністерства у справах ветеранів України від 24.06.2026 №803 та №804, якими позивачам відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги без належного врахування всіх юридично значущих обставин та застосування відповідних положень законодавства. Саме прийняття зазначених протиправних рішень відповідачем зумовило необхідність звернення позивачів до суду та понесення ними судових витрат.

Часткове задоволення позову зумовлено тим, що суд не має достатніх підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, оскільки не встановлено всіх передбачених законодавством умов її призначення. Тому з метою ефективного захисту порушених прав позивачів суд застосовує спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути їхні заяви. При цьому заявлені позовні вимоги становлять єдиний комплекс захисту прав позивачів, порушених унаслідок прийняття двох протиправних рішень відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що спір виник унаслідок неправильних дій відповідача, які полягали у прийнятті наказів від 24.06.2026 №803 та №804 про відмову в призначенні позивачам одноразової грошової допомоги без належного врахування всіх юридично значущих обставин та правильного застосування відповідних положень законодавства.

Ураховуючи безпосередній причинний зв`язок між неправильними діями відповідача та виникненням судового спору, суд вважає обґрунтованим на підставі частини восьмої статті 139 КАС України покласти на Міністерство у справах ветеранів України судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Згідно з квитанціями від 05.08.2026 №9339-1945-4615-9360 та №1532-1121-8391-8768 кожен із позивачів сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн. Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь кожного позивача підлягають стягненню судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Міністерства у справах ветеранів України від 24 червня 2026 року №803 “Про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги” та від 24 червня 2026 року №804 “Про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги”.

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27 березня 2026 року про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною десятою статті 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_3 , з урахуванням пункту 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 15 квітня 2025 року №4351-IX “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо призначення одноразової грошової допомоги” та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство у справах ветеранів України (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 34, ідентифікаційний код юридичної особи 42657144).

Суддя Н. В. Стецик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua