Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №712/11150/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2283/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/11150/26 Категорія: на ухвалуТокова С.Є

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Теслі Оксани Миколаївни на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2026 року про направлення справи до іншого суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 12.08.2026 № 3167862 відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

З урахуванням наведеного, дана справа не підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність надіслати за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 – адвокат Тесля О.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що ухвала є незаконною, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду ґрунтуються на отриманих судом відомостях з Єдиного державного демографічного реєстру від 12.08.2026 року №3167862, відповідно до яких ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим, у матеріалах справи наявні інші офіційні відомості щодо реєстрації осіб за вказаною адресою, які не узгоджуються із інформацією, отриманою з Єдиного державного демографічного реєстру.

При зверненні до суду разом із позовною заявою позивачем були подані Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.06.20206 року №21-03-38-333. Відповідно до зазначених відомостей у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 у переліку осіб, зареєстрованих у зазначеному житловому приміщенні, відсутня.

У зв`язку із зазначеною невідповідністю вважає, що питання щодо зареєстрованого місця проживання відповідача потребує додаткового з`ясування, а тому висновок щодо передачі справи за територіальною підсудністю є передчасним.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 39843/98; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За загальним правилом територіальної підсудності справ, яке міститься в ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У ст. 187 ЦПК України визначено, що якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Тобто законодавцем чітко і послідовно визначено, що в першу чергу суддя має звертатися саме до відповідного органу реєстрації місця перебування особи, а користування даними з Єдиного державного демографічного реєстру - визначено законом як додатковий спосіб визначення підсудності, надаючи перевагу даним з органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.

01.12.2021 набрав чинності Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Цей Закон регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Для обробки, використання визначеної цим Законом інформації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, надання адміністративних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб, здійснення у порядку міжвідомчої електронної взаємодії внесення інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) особи, а також обміну інформацією між реєстрами територіальних громад, Єдиним державним демографічним реєстром та іншими інформаційно-комунікаційними системами, забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування знеособленою інформацією з реєстрів територіальних громад, пов`язаною з місцем проживання (перебування) особи, для здійснення ними своїх повноважень, створюється та ведеться Реєстр територіальної громади (ст. 20 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Витяг із реєстру територіальної громади - це документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Порядок формування витягу з реєстру територіальної громади встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

В даній справі немає доказів того, що взагалі суддею робилися відповідні запити до такого органу, що є його обов`язком згідно до вимог процесуального закону.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду із позовною заявою, позивачем було долучено Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №21-03/38333 від 20.06.2026 року, у відповідності до якого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 26).

Водночас, з метою визначення підсудності Соснівським районним судом м. Черкаси було направлено запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №3167862 від 12.08.2026, у відповідності до якої адресою місця реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а.с. 49).

При цьому, судом першої інстанції, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, не було надано належної оцінки Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №21-03/38333 від 20.06.2026 року отриманої позивачем у Департаменті «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, який позивачем було долучено до позовної заяви.

Разом з цим, встановивши наявність суперечностей у зазначених відомостях, для отримання достовірної інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, з метою визначення підсудності, суд першої інстанції повинен був звернутися до відповідного органу реєстрації місця проживання та отримати Витяг з реєстру територіальної громади, що є обов`язком суду в силу вимог ст. 187 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для передачі справи за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Теслі Оксани Миколаївни – задовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2026 року – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді