Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №692/392/26 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №692/392/26

Суддя: Новіков О. М.

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2112/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №692/392/26 Категорія: 304090000Чепурний О.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О. М., Карпенко О.В., Сіренка Ю. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 09.06.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №12615-06/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені договором. Кредитний договір укладено в електронній формі, шляхом накладення електронного підпису.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Кредит було надано в безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки, без забезпечення у вигляді застави. Однак відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.

16.11.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №16112023, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», в тому числі і до ОСОБА_1 .

Станом на дату подання позову сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 30 800,00 грн., з яких:

-7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

-23 800,00 грн. заборгованість за процентами.

Позивачем відповідачу було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 01 липня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 30 800 (тридцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати та професійну правничу допомогу у сумі 8 662 гривні 40 копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шелудько О. О. подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що суд не повно з`ясував обставини що мають значення для справи. Судом першої інстанції не було належним чином перевірено факт укладення Договору надання фінансового кредиту № 12615-06/23 від 09.06.2023 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено лише скановані копії роздрукованого тексту договору, які не містять електронного підпису відповідача (одноразового ідентифікатора) та будь-яких даних, що свідчили б про волевиявлення Апелянта на прийняття оферти.

Матеріали справи не містять доказів надсилання на номер телефону відповідача одноразового ідентифікатора (наприклад, довідок від мобільного оператора), а також відсутні лог-файли (журнал подій), ID сесії чи транзакції, IP-адреса, що унеможливлює перевірку електронного документа на цілісність, незмінність та факт його підписання саме Апелянтом (на чому наголошував Верховний Суд у постановах від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21 та від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

Суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача обов`язок доказування факту неукладення договору, тоді як саме Позивач зобов`язаний довести правомірність своїх вимог та надати належні електронні докази.

Судом залишено поза увагою ту обставину, що позивач не довів наявності у нього статусу кредитора за вказаним договором.

Укладений між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договір факторингу № 16112023 від 16.11.2023 є рамковим і безпосередньо у своєму тексті не містить інформації про передачу прав за кредитним договором № 12615-06/23 від 09.06.2023 р., а наданий «Витяг з Реєстру боржників» є одностороннім документом позивача, який не містить детальних розрахунків та даних про виконання зобов`язань.

Первісним кредитором на виконання вимог ст. 517 ЦК України не було передано новому кредитору повний пакет документації (зокрема доказів перерахування коштів на рахунок боржника). Крім того, до матеріалів справи не долучено довіреність на уповноважену особу ОСОБА_2 , яка підписала договір факторингу від імені нового кредитора, що ставить під сумнів легітимність такого правочину.

Суд першої інстанції стягнув із відповідача суму заборгованості за відсотками у розмірі 23 800,00 грн, що становить понад 50% від тіла кредиту, проігнорувавши приписи ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципи справедливості, добросовісності і розумності (ст. 3, 509, 627 ЦК України).

Згідно з ч. 2 та п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є умови договору, згідно з якими передбачається зобов`язання споживача у разі невиконання ним зобов`язань за договором сплатити непропорційно велику суму компенсації (враховуючи завищені процентні ставки МФО, які порушують баланс інтересів сторін).

У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що позичальниця свідомо уклала кредитний договір, а позикодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі нарахування процентів. Сам факт укладення договору підтверджується ще й тим, що відповідач частково сплатила борг, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

В порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 09.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 заповнила заявку-анкету на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс кредит», погодилась, надала запевнення, згоду, що всі її персональні дані, які містяться у цій заяві є правильно викладеними та достовірними.

Заява-анкета містить наступні дані: ПІБ, РНОКПП, серія та номер паспорту, місце реєстрації, місце проживання, адреса електронної пошти, освіта, вид діяльності, тип власності, щомісячний дохід, номер телефону, номер картки отримувача.

Заявка містить інформацію про електронний цифровий підпис клієнтом.

09.06.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №12615-06/2023, відповідно до умов якого предметом договору є надання фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно п.2.1. перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення установами фінансового моніторингу шляхом отримання через систему BankID ідентифікаційних даних, отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, отп-пароля, надісланого установою на фінансовий номер та фотофіксації особи з власним ідентифікаційним документом.

16.11.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №16112023, відповідно до п.1.1. якого передбачено, що на умовах встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами. До договору факторингу додано Акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 16.11.2023 року, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію від 16.11.2023 № 73359.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023 року, під №3454 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер договору: 12615-06/2023, дата укладення договору: 09.06.2023, дата закінчення договору: 02.06.2024, сума виданого кредиту: 7000,00 грн., кількість днів прострочення: 111, сума основного боргу за кредитом в валюті кредиту: 7000, сума заборгованості по відсотках в валюті кредиту: 23800, загальна сума в валюті кредиту: 30800 грн.

Відповідно до п.1.1. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту – кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби.

Перерахування коштів відповідачці за наданим кредитом підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на адресу ТОВ «Аванс кредит» №3466_250630112622 від 30.06.2025 року, в якому вказано що між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.06.2023 17:05:00 на суму 7000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі i.Pay.ua – 249583110, призначення платежу: зарахування 7000 грн. на карту НОМЕР_1 . Дані картки збігаються з даними картки, які вказані в п.1.6., розділі 8 кредитного договору, заявці-анкеті клієнта на отримання фінансового кредиту та в паспорті споживчого кредиту.

Окрім того, на запит суду АТ КБ «Приватбанк» надав інформацію відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), клієнт верифікована шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 14.04.2022 та повідомлено, що по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 7000,00 грн. за період 09.06.2023- 14.06.2023

Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, не сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту та комісію за надання кредиту, отже, має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором про відступлення прав вимоги.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію, де зазначено одноразовий ідентифікатор: 3804, час відправки ідентифікатору позичальнику: 09.06.2023 17:03:00, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор: 380980323314. Підписанням кредитного договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами. До кредитного договору позивачем додано паспорт споживчого кредиту, який також підписано відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Крім того, факт перерахування кредитних коштів підтверджується відомостями з АТ КБ «Приватбанк», який надав інформацію що на відповідний картковий рахунок ОСОБА_1 зарахована була сума 7 000,00 грн в період з 09.06.2023 по 14.06.2023.

Вказаний факт відповідачем не спростовано.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом

Згідно з умовами кредитного договору кредит надано строком на 360 днів, дата надання кредиту: 09.06.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 02.06.2024.

Згідно з п.1.3. у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом, тип процентної ставки: фіксована (п.1.4).

Процента ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2. (п.1.4.1.).

Аналіз, наданого позивачем розрахунку про щоденні нарахування за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася за період з 09.06.2023 по 16.11.2023 року, а отже в межах строку дії договору.

За період з 09.06.2023 по 03.07.2023 року застосовувалася процентна ставка передбачена п.1.4.2., оскільки відповідач здійснила часткове дострокове повернення кредиту, а тому було застосовано індивідуальну знижку в розмірі 50% на перший платіж.

За період з 04.07.2023 по 16.11.2023 року застосовувалася процентна ставка передбачена п.1.4.1., а саме 2,50 % в день.

В матеріалах справи не міститься доказів погашення заборгованості в строк передбачений кредитним договором, а тому нарахування відсотків відбувалося на умовах визначених для поточного періоду.

Таким чином розмір боргу за відсотками розрахований товариством вірно і підлягає відшкодуванню.

Щодо відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 16.11.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №16112023, відповідно до п.1.1. якого передбачено, що на умовах встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами.

До договору факторингу додано Акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 16.11.2023 року, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію від 16.11.2023 № 73359.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023 року, під №3454 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер договору: 12615-06/2023, дата укладення договору: 09.06.2023, дата закінчення договору: 02.06.2024, сума виданого кредиту: 7 000,00 грн., кількість днів прострочення: 111, сума основного боргу за кредитом в валюті кредиту: 7 000,00 грн., сума заборгованості по відсотках в валюті кредиту: 23800, загальна сума в валюті кредиту: 30 800,00 грн.

Доказів того, що договір факторингу № №16112023, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнані недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора за договором про споживчий кредит №16112023, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з прийнятим рішенням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни, залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 01 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:

:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua