Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №140/7128/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №140/7128/26

Суддя: Смокович Віра Іванівна

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7128/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Фурман Юлія Віталіївна, в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.04.2026 №032350031754 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки та вкладиша до трудової книжки з серпня 1987 року по квітень 1993 року, з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010, з 20.06.2011 по 30.09.2011, з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014, з 26.08.2014 по 30.12.2014 та призначити з 10.04.2025 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби, протягом яких він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 по 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024, з 29.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 26.03.2024, з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці та призначити з 10.04.2025 року пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 10.04.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, однак, отримав рішення про відмову з посиланням на відсутність страхового стажу.

Після цього позивачем було подано заяву про те, що пенсія в інших державах не виплачується, та з проханням призначити пенсію, однак листом від 21.12.2025 повідомлено, що рішення про відмову у призначенні пенсії винесене 18.04.2025. Тобто, заява від 25.11.2025 не була розглянута по суті та рішення, за результатами її розгляду, не було прийняте.

В подальшому, 17.04.2026, ОСОБА_1 вчергове звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України та рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області № 032350031754 від 24.04.2026 відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що страховий стаж становить 9 років 6 місяців 17 днів.

До страхового стажу згідно трудової книжки від 10.06.1993 НОМЕР_1 не зараховано:

період з серпня 1987 року по квітень 1993 року, оскільки відсутні повні дати зарахування та звільнення з роботи та реквізит документу, а саме дата видачі військового квитка, на підставі якого внесені записи. Військовий квиток відсутній;

період: з 01.09.2003 но 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010, з 20.06.2011 по 30.09.2011, оскільки робота в росії;

До страхового стажу відповідно до вкладиша до трудової книжки від 01.10.2011 НОМЕР_2 не зараховано:

період: з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014, з 26.08.2014 30.12.2014, оскільки робота в росії.

До страхового стажу не зараховані і періоди провадження підприємницької діяльності оскільки відсутня інформація про сплату соціальних внесків до Пенсійного фонду України, а саме: з 02.07.1995 по 31.12.1997; з 01.01.1998 по 28.02.2001; з 01.04.2002 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 16.07.2014.

Окрім того зауважує, що має статус учасника бойових дій та, відповідно, право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій. згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

До заяви про призначення пенсія позивач додав довідку від 04.09.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Періоди, зазначені в довідці, зараховуються у пільговому (кратному) обчисленні: один місяць служби за три місяці (пункт 2.3 розділу 2 Положення № 530 про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей).

Під час огляду форми PC-право, даних про трудовий та страховий стаж виявлено, що періоди з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 но 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024, з 29.01.2024 по 03.03.2024. з 24.03.2024 по 26.03.2024, з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 не розраховані, як один місяць служби за три місяці, а зараховані у ординарному розмірі.

Уважає дії відповідача щодо не зарахування зазначеного страхового стажу та період безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці під час участі позивача у бойових діях у воєнний час протиправними, та таким, що порушують законні права ОСОБА_1 , у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-5)

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 34).

Від представника ГУ ПФУ в Житомирській області 29.06.2026 надійшов відзив на позовну заяву у якій заперечує проти задоволення позивних вимог та вказує, що періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України,, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 по 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024. з 29.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 26.03.2024. з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі так, як зарахування в пільговому обчисленні 1 місяць служби за три не передбачено Законом №1058-IV.

Окрім того, до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки від 10.06.1993 НОМЕР_4 не зараховано періоди роботи:

з серпня 1987 по квітень 1993, оскільки відсутні повні дати зарахування та звільнення з роботи та реквізит документу, а саме дата видачі військового квитка на підставі якого внесені записи. Військовий квиток відсутній;

з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010 та з 20.06.2011 по 30.09.2011, оскільки робота здійснювалась на території росії.

До страхового стажу відповідно до вкладиша до трудової книжки від 01.10.2011 НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014 та з 26.08.2014 по 30.12.2014, оскільки робота здійснювалась на території росії.

Відповідно до Витягу з ЕРС для ФОП заявник здійснював підприємницьку діяльність з 29.12.1994 по 16.07.2014. До страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності:

з 02.07.1995 по 31.12.1997, оскільки відсутня інформація про сплату соціальних внесків до Пенсійного фонду України;

з 01.01.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;

з 01.01.2004 по 16.07.2014, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

За даними реєстру застрахованих осіб зараховано усі періоди трудової діяльності згідно сплачених страхових внесків.

Таким чином страховий стаж позивача становить 9 років 6 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, а тому ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії на підставі пункту 4 частини другої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років (арк. спр. 37-41).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (арк. спр. 8).

Позивач 17.04.2026 звернувсь до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) (арк. спр. 54-55.

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 встановлено, що заяви, які подаються особами реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області та прийнято рішення від 24.04.2026 №032350031754 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із тим, що заявник не набув необхідного страхового стажу. Страховий стаж ОСОБА_1 становить – 9 років 06 місяців 17 днів, при необхідних 25 років.

До страхового стажу відповідно до записів трудової книжки від 10.06.1993 НОМЕР_4 не зараховано періоди роботи:

з серпня 1987 по квітень 1993, оскільки відсутні повні дати зарахування та звільнення з роботи та реквізит документу, а саме дата видачі військового квитка на підставі якого внесені записи. Військовий квиток відсутній;

з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010 та з 20.06.2011 по 30.09.2011, оскільки робота здійснювалась на території росії.

До страхового стажу відповідно до вкладиша до трудової книжки від 01.10.2011 НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014 та з 26.08.2014 по 30.12.2014, оскільки робота здійснювалась на території росії.

Особа зареєстрована ФОП з 29.12.1994 по 16.07.2014.

До страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності:

з 02.07.1995 по 31.12.1997, оскільки відсутня інформація про сплату соціальних внесків до Пенсійного фонду України;

з 01.01.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;

з 01.01.2004 по 16.07.2014, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків (арк. спр. 28-29).

Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача, щодо відмови у призначенні пенсії за віком, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом №1058-IV.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Пунктом 4 частиною першою статті 115 Закону України №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком Порядок №22-1.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із відмовою зарахуванні до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки трудової книжки від 10.06.1993 НОМЕР_4 , а саме: з серпня 1987 по квітень 1993, оскільки відсутні повні дати зарахування та звільнення з роботи та реквізит документу, а саме дата видачі військового квитка на підставі якого внесені записи. Військовий квиток відсутній; з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010 та з 20.06.2011 по 30.09.2011, оскільки робота здійснювалась на території росії.

Також до страхового стажу відповідно до вкладиша до трудової книжки від 01.10.2011 НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014 та з 26.08.2014 по 30.12.2014, оскільки робота здійснювалась на території росії.

Відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований ФОП з 29.12.1994 по 16.07.2014 та до страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності: з 02.07.1995 по 31.12.1997, оскільки відсутня інформація про сплату соціальних внесків до Пенсійного фонду України; з 01.01.1998 по 28.02.2001 та з 01.04.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; з 01.01.2004 по 16.07.2014, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків (арк. спр. 28-29).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31.03.1987 №201) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_4 від 10.06.1993 та вкладиша до трудової книжки від 01.10.2011 НОМЕР_2 , у яких містяться записи щодо трудової діяльності позивача (арк. спр. 66-72).

Щодо спірного періоду з серпня 1987 року по квітень 1993 року суд зазначає, що відповідний запис у трудовій книжці був внесений на підставі військового квитка серії НОМЕР_6 . Зазначений військовий квиток позивачем долучено до позову, і згідно з його відомостями ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира взводу з серпня 1987 року по серпень 1993 року (арк. спр. 18-19). Таким чином, відомості військового квитка підтверджують проходження позивачем служби протягом усього спірного періоду.

Разом із тим суд зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах: від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі №440/4164/23, від 17.09.2025 у справі №300/6565/23 та інших.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010 та з 20.06.2011 по 30.09.2011, з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014 та з 26.08.2014 по 30.12.2014 здійснював свою трудову діяльність на території російської федерації, що і було причиною відмови у зарахуванні до трудового стажу.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію за віком, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Також, суд зазначає, що рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Зазначена Угода діяла, як на момент роботи позивача у спірний період відповідно до записів трудової книжки та вкладиша до неї.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», вихід України з цієї Угоди, та згідно якої зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 19.06.2023, Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсійним органом було прийнято протиправне рішення про відмову у зараховані спірного періоду роботи до страхового пільгового стажу.

Також суд зауважує, що стороною позивача не заперечується правомірність дій відповідача щодо незарахування страхового стажу за період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльність, однак зазначає, що такі періоди частково охоплюються роботи на території російської федерації, а тому відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

При цьому суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні та під час розгляду питання про зарахування спірного періоду до страхового стажу ГУ ПФУ в Житомирській області не посилався на відсутність або несплату страхових внесків як на підставу для незарахування відповідного періоду. Натомість, як убачається з матеріалів справи, єдиною підставою для неврахування періоду трудової діяльності позивача на території російської федерації було припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. За таких обставин посилання сторони позивача на несплату страхових внесків є безпідставними, оскільки така обставина не була покладена в основу оскаржуваного рішення та не зазначалася відповідачем як підстава для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу.

Щодо необхідності зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби, протягом яких він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 по 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024, з 29.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 26.03.2024, з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці суд зазначає наступне.

Як встановлено судом за допомогою форми РС-право та не заперечується сторонами, вказаний період зараховано ОСОБА_1 в одинарному розмірі (арк. спр. 22). Разом із тим, як зазначалось вище, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (арк. спр. 8).

Згідно зі статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Окрім того, Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

У частині другій статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв Постанову № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Разом з тим, у наведеній вище редакції пункту 3 Порядку № 393 був викладений до 19.02.2022, оскільки Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 № 119 (яка набрала чинності саме 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги стало можливе лише для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що у постанові від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25, обставини якої є схожими, Верховний Суд зробив такий висновок:

« 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

30. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).

31. Суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

32. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

33. Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

34. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

35. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.».

Наведені правові висновки Верховного Суду підтверджують, що підстави пільгового обчислення періодів військової служби визначаються законом, а підзаконні нормативно-правові акти конкретизують порядок реалізації відповідних гарантій, однак не можуть їх змінювати. У цій справі зазначені висновки підлягають урахуванню у взаємозв`язку з положеннями статті 57 Закону № 1788-XII, статті 8 Закону № 2011-XII стосовно зарахування періодів військової служби до стажу під час призначення та перерахунку пенсії за віком.

Призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV, а не пенсії за Законом № 2262-XII, не є підставою для відмови в пільговому зарахуванні спірних періодів військової служби. Вирішуючи це питання, суд апеляційної інстанції мав урахувати не лише вид призначеної пенсії, а й характер та умови проходження позивачем військової служби, а також законодавчі гарантії пільгового обчислення відповідних періодів.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 18.09.2026 у справі №300/3535/24.

Враховуючи наведене суд враховує, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 по 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024, з 29.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 26.03.2024, з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка, Донецької області (арк. спр. 20).

Враховуючи викладене, суд уважає, що вказані періоди мали бути зараховані до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.

Поряд із тим суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб`єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов`язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб`єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб`єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

З аналізу норм КАС України слідує, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008, постанові ВАСУ від 28.07.2015 справа №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що підрахунок загального пільгового стажу позивача (який складається не з одного, а з декількох періодів) відноситься до дискреційних повноважень органів пенсійного фонду.

Відтак, ГУ ПФУ в Житомирській області слід повторно розглянути заяву позивача від 17.04.2026 про призначення дострокової пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Зокрема, з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування періоду участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 по 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024, з 29.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 26.03.2024, з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці та необхідності зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з серпня 1987 року по квітень 1993 року та періодів роботи з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010, з 20.06.2011 по 30.09.2011, з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014 та з 26.08.2014 по 30.12.2014.

Поряд із тим суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позивачем не наведено підстав необхідності призначення пенсії з 10.04.2025 (дати первинного звернення до територіального органу Пенсійного фонду України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ в Житомирській області не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення №032350031754 від 24.04.2026 у зв`язку із чим, таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги – частковому задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №032350031754 від 24.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2026 про призначення дострокової пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу періоду проходження військової служби з серпня 1987 року по квітень 1993 року та періодів роботи з 01.09.2003 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 30.06.2005, з 01.07.2005 по 04.05.2007, з 07.05.2007 по 03.03.2008, з 04.03.2008 по 13.09.2010, з 20.06.2011 по 30.09.2011, з 01.10.2011 по 29.12.2011, з 07.09.2012 по 07.05.2014 та з 26.08.2014 по 30.12.2014, а також зарахувавши ОСОБА_1 період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме з 23.10.2022 по 23.04.2023, з 06.05.2023 по 04.09.2023, з 22.09.2023 по 19.01.2024, з 29.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 26.03.2024, з 26.04.2024 по 06.06.2024, з 17.06.2024 по 05.09.2024 до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua