Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №711/649/26
Суддя: Новіков О. М.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2094/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/649/26 Категорія: 304090200Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі ТОВ «Коллект центр») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2105275917291,за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 (один) рік.
Згідно з п. 1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі – «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки – фіксована.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 600,00 грн.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Як зазначено, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
Крім того, позивач зазначив, що 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема і за договором № 2105275917291 від 21 лютого 2021 року.
Крім того, 10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема і за договором № 2105275917291 від 21 лютого 2021 року, таким чином позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 2105275917291 від 21 лютого 2021 року.
У позовні заяві позивач вказав, що загальний розмір заборгованості за договором № 2105275917291 від 21 лютого 2021 року, що підлягає стягненню, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 84 270, 50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 5 599,52 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 78 670,98 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності ТОВ «Коллект центр» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 49 052, 88 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 5 599,52 грн; заборгованість за відсотками – 43 453,36 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 2105275917291 від 21 лютого 2021 року: заборгованість за тілом кредиту – 5 599,52 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 43 453, 36 грн, а також судовий збір – 2 662,40 грн, витрати на правничу допомогу – 16 000,00 грн, а всього – 67 715,28 грн.
Ухвалюючи рішення суд виснував, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором про надання фінансових послуг №2105275917291 "Стандартний" від 21 лютого 2021 року, як первинному кредитодавцю ТОВ «Служба миттєвого кредитування», так і правонаступникам означеного кредитодавця у спірних правовідносинах: ТОВ «Коллект центр», ТОВ «Вердикт капітал», тому позовна вимога про стягнення з відповідача 5599,52 грн в рахунок погашення основної суми боргу, підлягає задоволенню. Крім того, суд врахував, що під час розгляду справи стороною відповідача заборгованість по тілу кредиту у вказаному розмірі визналася.
В частині стягнутих судом відсотків за користування кредитом у розмірі 43 453,36 грн суд врахував наданий позивачем розрахунок із посиланням на те, що такий розрахунок є повним, чітким, об`єктивним та таким, що узгоджується з умовами договору та чинного законодавства України, тому взяв його за основу при винесенні оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції вказав на те, що незважаючи на незгоду із визначеним позивачем розміром заборгованості, - жодних своїх розрахунків відповідачем наведено не було. Також, стороною відповідача не підтверджені будь-які факти здійсненої оплати на погашення боргу, які б не були враховані позивачем. Також, беззаперечно судом встановлено те, що строк кредитування становить 1 рік, а не 16 днів, як вказує сторона відповідача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд констатував, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості у розмірі 16 000,00 грн, а відповідач, хоча і заперечував про ти такого розміру витрат та просив зменшити до 1 000, 00 грн, проте жодного аналізу з призми обсягу правничої допомоги та її вартості щодо конкретної цивільної справи не навів.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Гаврилов Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі прийнято передчасно, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування судом пропуску строку позовної давності позивачем є помилковими. Додає, що згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції, чинній до 04 вересня 2025 року), у період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинявся на строк дії такого стану. Проте, Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності з 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України втратили чинність з 04 вересня 2025 року. Відновлення перебігу позовної давності з 04 версеня 2025 року не означає, що зупинений строк «продовжується» з моменту його зупинення. Натомість, з 04 вересня 2025 роук перебіг позовної давності починається заново (відліковується з цієї дати), оскільки зупинення строку означає, що строк не спливає, а після припинення обставин, які його зупинили, перебіг триває далі. Таким чином, з 04 вересня 2025 року почався новий відлік строку позовної давності тривалістю в три роки. Тобто, граничним строком для звернення до суду було 04 вересня 2028 року. Натомість, позивач мав звернутися до суду до 21 лютого 2025 року, проте звернувся лише 24 січня 2026 року. Відтак, строк позовної давності є пропущеним. Враховуючи викладене, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, адвокат відповідача наполягає на неправильному визначенні судом строку кредитування та, як наслідок, безпідставного нарахування відсотків. На переконання ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк кредитування за договором № 2105275917291 від 21 лютого 2021 року становить 1 рік. Відповідно до пункту 1.3 договору, орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Пункт 1.9. договору, на який посилається суд, визначає граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) – 1 рік. Проте, граничний строк кредитування не є тотожним строку, на який надаються кредитні кошти для цілей нарахування процентів за користування кредитом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20, відповідно до якої за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) у межах погодженого сторонами строку кредитування, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається на 16 днів (орієнтовний строк повернення кредиту). Доказів продовження строку кредитування матеріали справи не містять. Таким чином, позивач має право нараховувати проценти за користування кредитними коштами виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування – 16 днів з 21 лютого 2021 року по 09 березня 2021 року. Після закінчення цього строку нарахування процентів за користування кредитом є неправомірним. Відтак, нарахування процентів за період з 09 березня 2021 року по 22 березня 2021 року (за ставкою 3,64%), з 23 березня 2021 року по 06 квітня 2021 року (за ставкою 5,02%), з 07 квітня 2021 року по 30 листопада 2021 року (за ставкою 7,67%), а також з 01 грудня 2021 року по 20 лютого 2022 року є безпідставним, оскільки здійснено поза межами строку кредитування.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що у Паспорті кредиту чітко зазначено строк кредитування – 16 днів. Також в Паспорті кредиту в графі «орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування» становить 5 600,00 тіло кредиту + 1 792,00 відсотки + 784,00 комісія загальна сума 8 176,00 грн. Таким чином, визначена позивачем сума відсотків 43 453,36 грн не відповідає дійсним обставинам справи.
Також, в апеляційній скарзі сторона відповідача вказує про неправильне зарахування платежів, здійснених відповідачем. У контексті таких аргументів зазначає, що відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 599,52 грн та проценти за період з 21 лютого 2021 року по 06 березня 2021 року (16 днів) за ставкою 2 % у розмірі 1 792,00 грн (5 600 грн. х 2% х 16 днів). Однак, з урахуванням здійснених відповідачем платежів (2 404 грн + 1 119,90 грн = 3 523,90 грн), заборгованість за тілом кредиту та процентами підлягає перерахунку.
Окремо скаржник звертає увагу апеляційного суду на неправомірному стягненні районним судом витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у зменшенні витрат на правову допомогу, послався на відсутність належного обґрунтування неспівмірності з боку відповідача. Проте, у відзиві на позовну заяву представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн. Суд першої інстанції неправомірно відхилив це клопотання, не надавши оцінки співмірності заявлених витрат. Суд мав право зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, якщо їх розмір є явно неспівмірним.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект центр» просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гаврилова Д.О. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 49 052,88 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, згідно з якою у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний».
Згідно з п. 1.1. договору № 2105275917291 товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.2. договору № 2105275917291 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.
Відповідно до п. 1.3. договору № 2105275917291 орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.
Відповідно до п. 1.9. договору № 2105275917291 граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.(а.с. 28-30, т.1)
Додатком № 1 до договору № 2105275917291 є заява-анкета (для отримання кредиту), підписана відповідачем у справі за електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора F1, у якій ОСОБА_1 просить товариство надати кредит на особисті потреби у розмірі 5600,00 грн з орієнтовним строком повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язанням повернути кредит у розмірі 5 600, 00 грн та сплати процентів у розмірі 1 792,00 грн. (а.с. 31, т.1)
Згідно з графіком платежів, який є додатком №2 до кредитного договору та підписаний відповідачем, дата надання кредиту: 21 лютого 2021 року, сума кредиту: 5 600,00 грн; загальна вартість кредиту з урахування процентної ставки за договором 7 392,00 грн; проценти за користування кредитом: 1 792,00 грн, термін платежу: 08 березня 2021 рік. (а.с. 32, т.1)
Паспорт споживчого кредиту є додатком №3 до кредитного договору, який підписаний відповідачем, у якому в тому числі міститься інформація щодо основних умов кредитування: сума кредиту 5 600,00 грн, строк кредитування – 16 днів, порядок та розмір нарахування відсотків згідно з п.1.4 договору, загальні витрати за кредитом – 1792,00 грн (сума відсотків по догвоору + 784,00 грн комісія, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 5 600, 00 грн (тіло кредиту) + 1 792,00 грн (% по договору) + 784,00 грн (комісія). (а.с. 33-34, т.1)
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 600,00 грн, що підтверджується у сукупності інформаційним листом ТОВ ФК «Вей фор пей» від 08 грудня 2025 року (а.с. 39, т.1), інформаційним листом АТ «Універсал банк» (а.с. 168, т.1), а також випискою по рахунку ОСОБА_1 про здійснення грошового переказу у розмірі 5 600,00 грн 21 лютого 2026 року від wayforpay. (а.с. 170-171, т.1)
01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали договір факторингу № 1-12, згідно з яким ТОВ «Вердикт капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
На виконання умов договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кошти у розмірі 5 535 543,12 грн, що підтверджується платіжним документом № 307600018 від 03 грудня 2021 року.
Як вбачається із Реєстру боржників від 03 грудня 2021 року до договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, відбулося відступлення «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за договором про надання фінансових послуг №2105275917291 від 21 лютого 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 49 052,88 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 5 599,52 грн; заборгованість за процентами – 43 453,36 грн (порядковий номер у реєстрі боржників – 1903).
Крім того, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким та відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України, ТОВ «Коллект центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Вердикт капітал».
На виконання умов означеного договору, 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.
Як вбачається із реєстру боржників від 10 січня 2023 роук до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, відбулося відступлення ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» права вимоги за договором про надання фінансових послуг №2105275917291 від 21 лютого 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 84270 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 5 599, 52 грн; заборгованість за процентами – 78 670,98 грн (порядковий номер у реєстрі боржників – 8025).
Правовідносини у даній справі мають наступне правове регулювання.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідач у справі не заперечує укладення 21 лютого 2021 року між ним та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договору про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний», отримання кредитних коштів, а також часткове виконання ним умов договору, перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача у справі, проте наполягає на неправильному визначенні судом строку кредитування, неправильного зарахування на погашення кредиту внесених ОСОБА_1 платежів та визначенні суми відсотків за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції при розгляді справи дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за вказаними договорами, проте за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката відповідача апеляційний суд дійшов висновку про неправильне визначення судом першої інстанції розміру заборгованості відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Пунктами 1.2., 1.3 укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний» від 21 лютого 2021 року передбачено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є додатками до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Відповідно до заяви анкети ОСОБА_1 та графіку платежів, які є додатками до договору було визначено датою видачі кредиту - 21 лютого 2021 року, дата повернення кредиту 08 березня 2021 року, сума кредиту - 5600,00 грн., проценти за користування кредитом - 1792,00 грн, загальна вартість кредиту - 7392,00 грн. Такі ж умови були визначені у Паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем на погашення заборгованості було сплачено 11 березня 2021 року 2 404,00 грн та 21 травня 2021 року – 1 119, 90 грн. (а.с. 8-9, т.1) Вказана обставина визнається сторонами у справі.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 касаціний суд зауважив, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Відтак, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» за договором про надання фінансових послуг № 2105275917291 «Стандартний» від 21 лютого 2021 року підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3 868,10 грн (7392,00 грн - 3 523,90 грн).
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу представника відповідача слід задовольнити частково, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року слід скасувати, визначивши до стягнення із відповідача заборгованість за кредитним договором №2105275917291 від 21 лютого 2021 року у розмірі 3 868,10 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо помилкового не застосування районним судом спливу строку позовної давності до вимог позивача апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. (ч.3 ст. 263 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30 червня 2023 року включно.
Згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
При цьому, 14 травня 2025 року прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, яким виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356). Цей Закон набирає чинності з 04 вересня 2025 року.
Отже, з 04 вересня 2025 року відновився перебіг строків позовної давності. Водночас, строки позовної давності не обнуляються, а продовжуються з того моменту, на якому були зупинені. Якщо строк вже сплив до моменту зупинення, він не поновлюється.
Суд першої інстанції вірно врахував, що оскільки дану позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором подано позивачем через підсистему «Електронний суд» 24 січня 2026 року, строк позовної давності не пропущений, а відтак, не може бути застосований при розгляді означеної справи, тому доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними, оскільки його відлік розпочався тільки з 04 вересня 2026 року.
За вказаних обставин, апеляційний суд зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порядку обчислення строків позовної давності після виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України грунтуються на помилковому трактуванні представником відповідача норм права.
Щодо доводів скарги в частині стягнення витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає слідуюче.
Звертаючись до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, ТОВ «Коллект центр» просило стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції позивачем було надано договір № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «Коллект центр», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. (а.с. 66-68, т.1)
Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у додатку № 1 до договору).
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 577 від 01 грудня 2025 року (а.с. 72, т.1) та витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року (а.с. 73, т.1), Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало ТОВ «Коллект центр» правничу допомогу по цивільній справі за позовом ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2105275917291.
Згідно із вказаним витягом з акту №17, витрати на правничу допомогу складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних дій: надання усної консультації з вивченням документів (2 год. – на суму 4 000 грн. 00 коп.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 год. – на суму 12 000 грн. 00 коп.).
У відзиві на апеляційну скаргу позивача адвокат відповідача просив зменшити витрати позивача на правову допомогу до 1000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги – ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 16 000,00 грн, на переконання апеляційного суду, дійсно є не співмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи професійного адвоката, адвокат був обізнаний з позицією позивача та судовою практикою в такій категорії справ товариства) не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Вказані обставини при визначенні розміру заявлених ТОВ «Коллект центр» помилково не були оцінені судом на предмет їх співмірності, обгрунтованості та пропорціності до предмету спору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16 000,00 грн є явно завищеними та не відповідають критерію розумності їхнього розміру щодо обсягу наданих послуг зі складністю справи.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, зокрема в частині надання усної констультації з вивченням документів та підготовки та подачі позовної заяви, виходячи з конкретних обставин даної справи, а також і того, що дана справа не є унікальною, тому обґрунтованим буде визначити витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог товариства (7,89 % від заявленої ціни позову), із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» слід стягнути витарти позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 789 грн.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення (92,11%), а позовні вимоги також задовольняються апеляційним судом частково (7,89%) у порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України із позивача на користь відповідача слід стягнути різницю суми сплаченого судового збору у розмірі 3 468,40 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідачльністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №2105275917291 від 21 лютого 2021 року у розмірі 3 868,10 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідачльністю «Коллект центр» витрати на парвничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 789,00 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідачльністю «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 468,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua