Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №558/634/25
Суддя: Ковальчук Н. М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 558/634/25
Провадження № 22-ц/4815/1075/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»
відповідач – ОСОБА_1
відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Перепечай Катерини Віталіївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року у складі судді Феха Т. С., 04 березня 2026 року,
в с т а н о в и в :
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро» понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 гривень.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним в частині розподілу судових витрат, представник ОСОБА_1 – адвокат Перепечай Катерина Віталіївна та Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» оскаржили його в апеляційному порядку.
В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Перепечай Катерина Віталіївна зазначає, що оскаржуване рішення суду оскаржуються виключно в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що нею подано до суду заяву про відшкодування понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн., про що надано відповідні докази (договір про надання правової допомоги від 03.10.2025р., проміжний звіт про надану правову допомогу від 04.12.2025р., ордер від 17.10.2025р., рахунок від 06.10.2025р.). В судовому засіданні адвокат Перепечай К. В. повідомила, що згідно рахунка від 06.10.2025р. №INV-003813 (а.с. 109) оплату за професійну правничу допомогу ОСОБА_1 не проводила, в т.ч., як попередню оплату за правничу допомогу. Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доказів фактичного понесення таких витрат відповідачем до суду не надано. Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку та порушив приписи п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а також не врахувавши практику Верховного Суду. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 12 000,00 грн..
ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду оскаржуються в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн. на користь ТОВ «Хавест-Агро», та вважає його необґрунтованим та незаконним, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що представником ОСОБА_1 – адвокатом Перепечай К. В. не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат клієнтом ОСОБА_1 , тому судом правомірно відмовлено у стягненні на користь останнього витрат на правничу допомогу. Зазначає, що представником ОСОБА_1 – адвокатом Перепечай К. В. подано документи, на підставі яких було стягнуто з позивача витрати на правничу допомогу ТОВ «Хавест-Агро»: договір про надання правової допомоги від 03.10.2025 року, рахунок від 03.10.2025 року на загальну суму 13000 грн., платіжну інструкцію №24554 від 24.10.2025 року на суму 13000 грн. отриманого гонорару від ТОВ «Хавест-Агро», проміжний звіт про надану правову допомогу від 04.12.2025 року. Вказує, що в день підписання договору від 03.10.2025р., адвокатське бюро виставило рахунок №INV-00381 від 03.10.2025р. на загальну суму 13000 грн., з поміткою «сплатити до 06.10.2025р. (включно)», проте оплату було здійснено згідно платіжної інструкції № 24554 - 24.10.2025 року, тобто з протермінуванням 18 календарних днів за умовами рахунку, який є фактично недійсним на момент проведення оплати. Доказів дійсності рахунку від 03.10.2025р. представником до справи не долучено. Тому платіжну інструкцію № 24554 від 24.10.2025р. не можна вважати належним доказом сплати гонорару за надання правничої допомоги ТОВ «Хавест-Агро». Проміжний звіт про надану правничу допомогу був підписаний між Адвокатським об`єднанням «Миколи Бляшина» та ТОВ «Хавест-Агро» 04.12.2025р. вже після проведення оплати за платіжною інструкцією № 24554 від 24.10.2025р., тобто по факту вже начебто сплачених послуг клієнтом ТОВ «Хавест-Агро». Проте часткової післяплати ТОВ «Хавест-Агро» не проводилось. Також вказує, що проміжний звіт про надану правову допомогу від 04.12.2025р. та рахунок №INV-00381 від 03.10.2025р. на загальну суму 13000 грн. є документами, які не підписані власноруч уповноваженою особою надавача послуг за договором №б/н від 03.10.2025р., не підписані ЕЦП (КЕП), тому не є належними доказами. Вважає, що суд помилково стягнув з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Хавест-Агро» 10000 грн. витрат на правничу допомогу. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Хавест-Агро» судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн..
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Хавест-Агро» вважає апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» безпідставною, тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Хавест-Агро» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. залишити без змін.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Перепечай Катерини Віталіївни підлягає до задоволення, а у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства – відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Представником ОСОБА_1 – адвокатом Перепечай Катериною Віталіївною подано до суду заяву про відшкодування понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 гривень, на підтвердження яких надані наступні докази: Договір про надання правової допомоги від 03 жовтня 2025 року, Проміжний звіт про надану правову допомогу від 04 грудня 2025 року, ордер від 17 жовтня 2025 року, рахунок від 06 жовтня 2025 року.
Заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана до суду першої інстанції до судових дебатів, і таким чином, звернення із цим клопотанням відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строків подання, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними і достовірними доказами.
Суд першої інстанції відмовив представнику ОСОБА_1 – адвокату Перепечай Катерині Віталіївні у стягненні витрат на правничу допомогу з тих підстав, що нею не надано доказів фактичної сплати заявленої суми адвокату її довірителькою. Така позиція суду першої інстанції є помилковою та суперечить актуальній судовій практиці.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн..
Що стосується стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро» понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., то рішення суду першої інстанції в цій частині, на думку апеляційного суду, є законним та обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду по суті спору ухвалене на користь відповідачів, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро» як відповідач скористалося своїм правом на стягнення витрат на правничу допомогу, подавши відповідну заяву з дотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строків подання.
До заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро» долучило наступні докази: Договір про надання правової допомоги від 03 жовтня 2025 року, Проміжний звіт про надану правову допомогу від 4 грудня 2025 року, ордер від 17 жовтня 2025 року, рахунок від 03 жовтня 2025 року, Платіжна інструкція №24554 від 24 жовтня 2025 року.
Європейський суд з прав людини основними критеріями судових витрат, що підлягають відшкодуванню, називає їх (а) фактичність, тобто їх реальне підтверджене здійснення, (б) неминучість, тобто відсутність альтернативних шляхів забезпечення такого ж захисту/представництва, і (в) обґрунтованість, тобто пропорційність вчинених дій до наявних завдань та отриманого результату й адекватність оголошеної ціни за виконану роботу. Такий погляд сформовано, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України».
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ТОВ «Хавест-Агро» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв`язку з нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги те, що у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» відмовлено, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідачів – ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро» – понесених ними витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно, та скасування рішення місцевого суду у відповідній частині – щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 , та залишення його без зміни у частині часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавест-Агро».
Керуючись ст. ст. 139, 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Перепечай Катерини Віталіївни задовольнити.
Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua