Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 16 червня 2026 р.
Справа: №287/153/17-ц
Суддя: Шевчук А. М.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №287/153/17-ц Головуючий у 1-й інст. Гресько В. А.
Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №287/153/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про поділ спільного майна колишнього подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Греська В.А. в с-щі Ємільчине,
у с т а н о в и в:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила: визнати вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMITZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.р.н. НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.р.н. НОМЕР_6 та напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMITZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 , а також земельну ділянку загальною площею 0,7442 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824484402:08:004:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оформленої на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №154242 від 16 грудня 2004 року, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати право часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0,7442 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824484402:08:004:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: за ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаної вище земельної ділянки; за ОСОБА_2 на 1/2 частину вказаної вище земельної ділянки; здійснити між сторонами поділ майна, виділивши ОСОБА_1 у власність майно загальною вартістю 99 221 грн: морозильну камеру вартістю 5 000 грн, холодильник марки «SAMSUNG» вартістю 13 850 грн, духову шафу електричну марки «SAMSUNG» вартістю 6 500 грн, пилосос вартістю 1 171 грн, набір меблів для кухні, комп`ютерний стіл, книжкову шафу, вартість яких складає 23 700 грн, набір шкіряних меблів для зали (диван та два крісла), вартість яких складає 23 000 грн, шафу-купе для дитячої кімнати вартістю 8 000 грн, набір м`яких меблів для дитячої кімнати «Мегаполіс» вартістю 18 000 грн; а відповідачу ОСОБА_2 залишити у власності майно загальною вартістю 81 149 грн: пральну машину марки «INDESIT» вартістю 3 299 грн, холодильник марки «NORD» вартістю 2 500 грн, варильну поверхню марки «SAMSUNG» вартістю 4 500 грн, газовий котел вартістю 11 000 грн, душову кабіну вартістю 5 000 грн, електричний котел вартістю 12 000 грн, шафу-купе вартістю 4 100 грн, набір меблів для гостинної «LEON» вартістю 12 500 грн, набір меблів для спальні індивідуального виготовлення під замовлення (із натурального дерева) вартістю 22 0000 грн, диван, комод та стілець для комп`ютерного столу, вартість яких складає 4 250 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості вантажного автомобіля/сідлового тягача – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_2 , у розмірі 165 941,50 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості напівпричіпа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.р.н. НОМЕР_4 , у розмірі 61 633 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості вантажного автомобіля/сідлового тягача-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.р.н. НОМЕР_6 , у розмірі 178 193,50 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості напівпричіпа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 , у розмірі 68 749 грн.
Позов обґрунтований тим, що вона ( ОСОБА_1 ) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 із 07 червня 2003 року по 12 липня 2017 року. Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року в справі №287/149/17-ц шлюб між ними розірваний. Від шлюбу з ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та перебуває на її ( ОСОБА_1 ) матеріальному утриманні. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними, тобто нею та ОСОБА_2 , було набуте зазначене вище майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2024 року на підставі ст.55 ЦПК України залучено до участі в справі правонаступників відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_4 (дочку) в якості відповідачів (а.с.24 т.3).
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зарицький М.А. надіслав до суду позовну заяву з урахуванням ухвали про залучення до участі у справі правонаступників відповідача та заяви позивача про відмову від частини позовних вимог. У цій заяві просив виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність майно на суму 99 161 грн, а саме: холодильник марки «SAMSUNG», модель KB31FEKNCSA, вартістю 13 850 грн, шафу-купе для дитячої кімнати вартістю 8 000 грн, диван «Мегаполіс» вартістю 18 000 грн, кухню (набір меблів для кухні), стіл (комп`ютерний), надстройку пенал (книжну шафу) вартістю 23 700 грн, порохотяг циклонний марки «SAMSUNG», модель VCC6860H3N/XEV, вартістю 1 111 грн, набір шкіряних меблів (диван та 2 крісла) вартістю 23 000 грн, морозильну камеру вартістю 5 000 грн, духову шафу електричну марки «SAMSUNG» вартістю 6 500 грн; виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спільну часткову власність (по частці кожній) майно на суму 81 149 грн, а саме: диван вартістю 3 200 грн, комод горіх вартістю 700 грн, стілець комп`ютерний вартістю 350 грн, м`який кут «Леон» і журнальний стіл вартістю 12 500 грн, шафу-купе вартістю 4 100 грн, пральну машину марки Indesit, модель PWE7108S(EU), вартістю 3 299 грн, холодильник марки «NORD» вартістю 2 500 грн, набір меблів для спальні вартістю 22 000 грн, варильну поверхню марки «SAMSUNG» вартістю 4 500 грн, електричний котел вартістю 12 000 грн, газовий котел вартістю 11 000 грн, душову кабіну вартістю 5 000 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.р.н. НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.р.н. НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_9 , 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 , у сумі 206 617,11 грн; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.р.н. НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.р.н. НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_9 , 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 , у сумі 206 617,11 грн (а.с.29-40 т.3).
Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог щодо визнання вантажного автомобіля/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; напівпричіпа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; вантажного автомобіля/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 ; напівпричіпа до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 ; земельної ділянки загальною площею 0,7442 га, кадастровий номер 1824484402:08:004:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також щодо визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права спільної часткової власності (по частці за кожним) на земельну ділянку із кадастровим 1824484402:08:004:0002, площею 0,7442 га, цільове призначення якої – для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – закрито, в зв`язку з відмовою представника позивача від позовних вимог (а.с.88-89 т.3).
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року позов задоволений. Виділено ОСОБА_1 в особисту приватну власність майно на суму 99 161 грн, а саме: холодильник марки «SAMSUNG», модель KB31FEKNCSA, вартістю 13 850 грн, шафу-купе для дитячої кімнати вартістю 8 000 грн, диван «Мегаполіс» вартістю 18 000 грн, кухню (набір меблів для кухні), стіл (комп`ютерний), надстройку пенал (книжну шафу) вартістю 23 700 грн, порохотяг циклонний марки «SAMSUNG», модель VCC6860H3N/XEV, вартістю 1 111 грн, набір шкіряних меблів (диван та 2 крісла) вартістю 23 000 грн, морозильну камеру вартістю 5 000 грн, духову шафу електричну марки «SAMSUNG» вартістю 6 500 грн. Виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спільну часткову власність (по частці кожній) майно на суму 81 149 грн, а саме: диван вартістю 3 200 грн, комод горіх вартістю 700 грн, стілець комп`ютерний вартістю 350 грн, м`який кут «Леон» і журнальний стіл вартістю 12 500 грн, шафу-купе вартістю 4 100 грн, пральну машину марки Indesit, модель PWE7108S(EU), вартістю 3 299 грн, холодильник марки «NORD» вартістю 2 500 грн, набір меблів для спальні вартістю 22 000 грн, варильну поверхню марки «SAMSUNG» вартістю 4 500 грн, електричний котел вартістю 12 000 грн, газовий котел вартістю 11 000 грн, душову кабіну вартістю 5 000 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_9 , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , у сумі 206 617 грн 11 коп. Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вантажний автомобіль/сідловий тягач – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль/сідловий тягач-Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ; напівпричіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_9 , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , у сумі 206 617 грн 11 коп. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що при поділі меблів та побутової техніки врахував, що за життя у своєму відзиві ОСОБА_2 не заперечив проти поділу майна за варіантом, зазначеним у позові. Вказане твердження суду не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі запереченнями та відзивом ОСОБА_2 . У матеріалах справи містяться заперечення ОСОБА_2 проти позову, у яких він просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначав, що вказана ОСОБА_1 вартість майна є необґрунтованою та безпідставною. Також зазначав майно, яке взагалі не було придбано під час перебування у шлюбі. Суд першої інстанції не встановив наявність зазначеного позивачем майна, не з`ясував час та джерело його придбання, а також його вартість, а тому дійшов передчасного висновку про поділ майна за запропонованим позивачем варіантом. Позивач не надала суду належних та допустимих доказів придбання вказаного майна саме подружжям за спільні кошти в період перебування в шлюбі, фактичне існування вказаних речей та їх вартості на час поділу. Надані позивачем копії товарних та фіскальних чеків не є належними та достовірними доказами, оскільки не містять жодної інформації про особу покупця. Позивач не довела придбання вказаного нею майна саме подружжям за спільні кошти в період перебування у шлюбі, фактичне існування вказаних речей та не підтвердила їх вартість на час поділу. Позивач не надала підтвердження опису майна станом на час розгляду справи. Постанова державного виконавця про виконання ухвали суду про накладення арешту не є підтвердженням наявності майна, оскільки винесена без здійснення опису такого майна, що є порушенням чинного законодавства. З моменту винесення постанови минуло сім років, а з моменту придбання майна, як зазначено в деяких фіскальних чеках, – більше тринадцяти років, що дає підстави вважати, що такого майна наразі вже не існує або воно втратило свою вартість. Транспортні засоби: вантажний автомобіль «DAF», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , причіп до вантажного автомобіля «DAF» SCHMIZS698, д.н.з. НОМЕР_10 , вантажний автомобіль «DAF» ХF 95 LS430, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , причіп до вантажного автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_11 , були приватною власністю її сина, оскільки придбані ним за особисті кошти, отримані в борг за розпискою. Згодом доходи сина суттєво зменшилися, він не зміг віддати борг за розпискою, а тому продав їй вказані транспортні засоби в метою повернення частини боргу за рахунок коштів, отриманих за договором купівлі-продажу. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вказані транспортні засоби були спільною сумісною власністю подружжя та про грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на вказані вище транспортні засоби, а саме половини їх ринкової вартості. Позивач зазначає, що оціночна вартість майна, розрахована модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку станом на 17 вересня 2024 року становить 4 043 966,42 грн. Вона заперечує проти такої завищеної вартості спадкового майна. Надані позивачем довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості не є належними та допустимими доказами, а носять ознайомчий характер. Позивач вказує, що вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв.м, зі яких житлова 18,3 кв.м, становить 412 555,54 грн. Однак будинку майже 70 років, в ньому ніколи не проводилися капітальні або косметичні ремонти, він не придатний для проживання, а тому не складає ніякої цінності і вартість його очевидно завищена. Вартість земельних ділянок, яка зазначена позивачем, також є завищеною. Заперечує проти стягнення з неї 206 617,11 грн, оскільки ця сума значно перевищує вартість спадкового майна.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.224,225-227 т.3). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями ст.61 СК України закріплено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України врегульовано, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою ст.69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частиною першою ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
У постанові від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що частина четверта та п`ята ст.71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 червня 2003 року зареєстрували шлюб та є батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-6 т.1).
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2003 року відділом реєстрації актів громадського стану Олевського районного управління юстиції Житомирської області за актовим записом №34, - розірваний (а.с.5-6 т.2).
Відповідно до частини четвертої ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із матеріалів справи вбачається, що у травні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила визнати спільною сумісною власністю майно подружжя, а саме, вантажний автомобіль DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; причіп до вантажного автомобіля SCHMIZ, модель SPR24, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ; вантажний автомобіль DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 та причіп до вантажного автомобіля марки SCHMIZ, модель S698, номер кузова (рами) НОМЕР_7 , 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_8 , а також просила визнати недійсними дії відповідача ОСОБА_2 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності зазначених транспортних засобів на ОСОБА_3 , визнати недійсними договори купівлі-продажу зазначених транспортних засобів, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на зазначені транспортні засоби, визнати за ОСОБА_1 право власності на належну 1/2 частину майна у зазначених транспортних засобах та витребувати у ОСОБА_3 із незаконного володіння зазначені транспортні засоби.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, при цьому судом було встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року вантажний автомобіль «DAF», модель ХF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , причіп до вантажного автомобіля SCHMIZ, д.н.з. НОМЕР_8 , номер кузова (рами) НОМЕР_7 , модель 5698, 2003 року випуску, та 18 травня 2016 року автомобіль вантажний «DAF», модель ХF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , причіп до вантажного автомобіля SCHMIZ, модель SPR24, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова (рами) НОМЕР_3 , 1999 року випуску. Зазначені транспортні засоби були придбані за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах сім`ї та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки їх фінансовий стан дозволяв придбати транспортні засоби за ціною, зазначеною в договорах купівлі-продажу. За загальним правилом майно, придбане подружжям, є спільною власністю чоловіка та дружини. В судовому засіданні також було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 уклав договори купівлі-продажу транспортних засобів №1843/2017/419401, №1843/2017/419539, №1843/2017/419458 та №1843/2017/419345 від 15 квітня 2017 року в інтересах матері ОСОБА_3 про продаж автомобіля вантажного «DAF», модель ХF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_12 , про продаж причіпа до вантажного автомобіля SCHMIZ, модель SPR24, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова (рами) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, про продаж вантажного автомобіля «DAF», модель ХF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , про продаж причіпа до вантажного автомобіля SCHMIZ, д.н.з. НОМЕР_8 , номер кузова (рами) НОМЕР_7 , модель 5698, 2003 року випуску, без письмової згоди ОСОБА_1 (а.с.106-112 т.1).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року, яка набрала чинності 03 грудня 2018 року, задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 , рішення Олевського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року скасовано і ухвалене нове, яким ОСОБА_1 відмовлено у позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна, придбаного під час шлюбу, спільною сумісною власністю, визнання дій відповідача недійсними, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, припинення права власності, витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності на належну 1/2 частину майна. При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 не довів, що спірне майно було його особистою власністю і що отримані від його продажу кошти в розмірі 285 328 грн він витратив в інтересах сім`ї. З урахуванням положень ст.63 СК України суд першої інстанції зробив правильний висновок, що спірне майно набуто під час шлюбу, як спільне сумісне майно подружжя. В цій постанові також зазначено, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів недобросовісності дій ОСОБА_3 при укладенні договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 15 квітня 2017 року суд першої інстанції безпідставно визнав договори недійсними, витребував рухоме майно у ОСОБА_3 і визнав за позивачем право на 1/2 частину такого майна, як спільного сумісного майна подружжя (а.с.117-120 т.1).
Із викладеного вище вбачається, що спірні транспортні засоби були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_2 продав спірні транспортні засоби ОСОБА_3 без письмової згоди ОСОБА_1 , що встановлено постановою Житомирського апеляційного суду в цивільній справі, а тому додаткового доказування такі обставини не потребують.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 14 червня 2024 року №332/24-25 ринкова вартість вантажного автомобіля/сідлового тягача – Е, марки DAF, модель XF 95.380, 2004 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_2 , станом на 14 червня 2021 року складала 266 084,64 грн; ринкова вартість напівпричепу до вантажного автомобіля марки SCHMITZ, модель SPR24, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , 1999 року випуску, д.р.н. НОМЕР_4 , станом на 14 червня 2021 року складала 106 075,20 грн; ринкова вартість вантажного автомобіля/сідлового тягача - Е, марки DAF, модель XF 95.430, 2006 року випуску, номер кузова (рами) НОМЕР_5 , д.р.н. НОМЕР_6 , станом на 14 червня 2021 року складала 316 810,60 грн (а.с.190-208 т.2); згідно з висновком про вартість транспортного засобу до звіту від 21 січня 2019 року №004/19 про оцінку транспортного засобу напівпричіп SCHMITZ, модель S698, 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_8 , перебуває у технічно справному стані, ринкова вартість станом на 21 січня 2019 року становить 137 498 грн (а.с.153-168 т.1).
Із викладеного вище вбачається, що загальна вартість спірних транспортних засобів становить 826 468,44 грн і для відновлення порушених прав позивача підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошова компенсація замість її частки у праві спільної сумісної власності на вказані вище транспортні засоби, а саме, половина їх ринкової вартості.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц).
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».
ОСОБА_3 не надала суду апеляційної інстанції доказів того, що рухоме майно (меблі, прилади тощо), яке поділено в натурі, не було придбано у шлюбі або відсутнє.
Саме по собі посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково включив до переліку рухомого майна, що підлягає поділу в натурі, електричний та газовий котли, оскільки вони є приналежністю будинку та слідують за головною річчю, не є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції щодо цього рухомого майна, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що котли не були придбані у шлюбі, що саме ці котли встановлені та є приналежністю відповідного нерухомого майна, а доказування, як і судове рішення, грунтуватися на припущеннях не може.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначені транспортні засоби були спільною сумісною власністю подружжя та про грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на транспортні засоби не змінюють висновків суду, оскільки у постанові Житомирського апеляційного суду від 03 жовтня 2018 року, яка набрала законної сили, встановлено, що спірні транспортні засоби належали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності та продані останнім без письмової згоди ОСОБА_1 , а у задоволенні позову відмовлено із інших підстав.
Скаржником не надано доказів на спростування вартості рухомого майна (меблів, приладів тощо), що підлягає поділу в натурі, а також транспортних засобів, які відчужені без згоди позивача та які придбані у шлюбі із ОСОБА_2 за спільні кошти колишнього подружжя та були їх спільною сумісною власністю.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ в натурі рухового майна подружжя (меблів, приладів тощо), але не врахував, що частки при поділі є рівними. Виділивши у власність ОСОБА_1 в натурі майна на більшу суму (99 161 грн) ніж ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (81 149 грн), суд першої інстанції не стягнув компенсації за перевищення вартості присудженого майна (180 310 грн/2 = 90 155 грн (кожному співвласнику); 99 161 грн - 90 155 грн = 9 006 грн/2 = 4 503 грн). Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить стягнути по 4 503 грн кожній до рівності часток, як компенсацію за перевищення вартості присудженого в натурі рухомого майна.
Окрім того, суд першої інстанції в своєму рішенні про поділ майна колишнього подружжя у невідповідному контексті послався на положення ст.ст.1216,1218,1282 ЦК України, які регулюють спадкові, а не сімейні правовідносини.
Покликання в апеляційній скарзі на житловий будинок та земельну ділянку є безпідставним, оскільки таке майно не є предметом розгляду у цій справі. Щодо земельної ділянки провадження у справі закрито, а житловий будинок не входить до предметом спору в цій справі.
Клопотання ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи свідоцтв про право на спадщину за законом від 05 серпня 2025 року щодо земельних ділянок задоволеним бути не може, оскільки відповідних свідоцтв на час ухвалення 21 листопада 2024 року судом першої інстанції рішення у цій справі та яке оскаржується у апеляційному порядку, не існувало.
Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції та доповнює резолютивну частину рішення абзацом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 4 503 грн кожній до рівності часток, як компенсації за перевищення вартості присудженого позивачу в натурі до вартості рухомого майна. Також виключається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на положення ст.ст.1216,1218,1282 ЦК України. У решті рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 4 503 грн кожній до рівності часток, як компенсацію за перевищення вартості присудженого рухомого майна».
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на положення ст.ст.1216, 1218, 1282 ЦК України.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення – 09 листопада 2026 року.
Головуюча Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua