Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 03 червня 2026 р.
Справа: №295/4730/26
Суддя: Талько О. Б.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4730/26 Головуючий у 1-й інст. Біднина О. В.
Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шалоти К.В.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/4730/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Біднина О.В.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила що при розгляді її заяви щодо відведення земельної ділянки від 10 лютого 2022 року, відповідач порушив вимоги законодавства, а саме: відмовив у наданні проміжного висновку Департаменту містобудування та земельних відносин; зазначив у листі від 20 вересня 2022 року №25/Д-13613 висновки, зміст яких суперечить один одному та не узгоджується з вимогами законодавства; порушив строки розгляду її заяви від 10 лютого 2022 року; не врахував документи, долучені до заяви; залишив поза увагою ту обставину, що проект рішення про відмову у наданні у власність земельної ділянки складено з порушенням вимог законодавства та без врахування рішень міської ради від 28 травня 2003 року №193, а також від 21 червня 2012 року №400.
Оскільки відповідачем допущено 20 випадків порушення вимог законодавства, просила відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 200000 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Роз`яснено ОСОБА_1 , що вказаний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно позбавив її можливості захистити свої права у судовому порядку та відмовився вирішити спір по суті, адже вона з метою захисту своїх порушених цивільних прав та інтересів звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 вказує, що в ухвалі суду першої інстанції змінена суть її позовної заяви, крім того, вимоги, які зазначені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають вимогам, заявленим нею у позові, що є істотним порушенням цивільного процесуального законодавства.
Крім того, суд залишив поза увагою обгрунтування позову.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що, на її думку, при розгляді її заяви від 10 лютого 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою оформлення права власності, відповідачем були порушені вимоги законодавства.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивачка оскаржує незаконні рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
Отже, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 березня 2026 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua