Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 20 квітня 2026 р.
Справа: №296/6510/20
Суддя: Талько О. Б.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6510/20 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 8 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/6510/20 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну розмірів часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, виділ майна в натурі, внесення змін до державних реєстрів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Паруль Юлії Олегівни, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року представник ОСОБА_1 – адвокат Паруль Ю.О., звернулась з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зміну розмірів часток сторін у праві спільної часткової власності на житловий будинок, виділ у власність сторін нерухомого майна в натурі, зобов`язання вчинити певні дії, внесення змін до державних реєстрів щодо перерозподілу часток спірного житлового будинку.
В обґрунтування позову зазначила, що у 1961 році ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , набули право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 продав 27/100 частини будинку ОСОБА_9 . Після реєстрації права власності було добудовано ряд приміщень, зокрема: № 2-1, 2-2, 2-3, І, ІІ, ІІІ, які були введені в експлуатацію. Проте, право власності на вказані приміщення оформлено не було.
Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відкрилась спадщина, яку прийняли ОСОБА_7 у розмірі 2/3 частки вказаного житлового будинку та ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частки.
Вказує, що на час оформлення спадщини право власності на приміщення спірного будинку № 2-1, 2-2, 2-3, І, ІІ, ІІІ оформлено не було та до спадкового майна вони не увійшли.
Правовстановлюючі документи на вказані приміщення були втрачені під час пожежі, а тому ОСОБА_8 був позбавлений можливості оформити спадщину.
У 2010 році ОСОБА_8 звернувся до суду із позовам до Житомирської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, який рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2010 року був задоволений. Встановлено факт прийняття ОСОБА_8 спадщини у вигляді приміщень №2-1, 2-2, 2-3, ІІІ будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_8 право власності на вищевказані приміщення.
Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 . Майно померлого успадкувала його дружина - ОСОБА_1 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого набула право власності на 1/3 частку спірного будинку.
В подальшому, ОСОБА_10 подано до суду позов до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини спірного домоволодіння, у задоволенні якого відмовлено рішенням Корольовського районного суду від 2 липня 2014 року. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено.
13 березня 2018 року Першою житомирською нотаріальною конторою зареєстровано право власності на 19/100 частин спірного будинку приміщення № 2-1, 2-2, 2-3, ІІІ на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.09.2010 за ОСОБА_8 .
14 березня 2018 року отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 19/100 частин спірного будинку (приміщення №2-1, 2-2, 2-3, ІІІ), які належали спадкодавцю на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27.09.2010.
Представник позивачки зауважує, що ОСОБА_1 на праві власності належить 52% частини спірного будинку, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.11.2011 року за нею визнано право власності на 1/3 частини (33%) спірного будинку; а відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.03.2018 року за нею визнано право власності на 19/100 ідеальних частин (19%) спірного будинку.
Звертає увагу суду на те, що згідно з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 7 квітня 2020 року щодо спірного будинку встановлено, що 67/100 частин спірного будинку набуто ОСОБА_3 , на підставі договору дарування.
Отже, на думку представника позивачки, розміри часток спірного житлового будинку визначені невірно та не відповідають документам, що підтверджують її право власності.
Враховуючи викладене та з урахуванням збільшених позовних вимог просила змінити розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на 52/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2 .
Змінити розмір частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_3 на 48/100 ідеальних частин вказаного житлового будинку, замість 67/100.
Виділити у власність в натурі ОСОБА_1 приміщення: 1-4, 2-3, 2-2, 2-1, І, 1-7,1-8,1-9, ІІ у будинку АДРЕСА_1 , що складає 52/100 ідеальних частини житлового будинку за варіантом розподілу, що зазначений у додатку №2 висновку експерта №1119/04-2021 за результатами проведення судової оціночної-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Виділити у власність в натурі ОСОБА_3 приміщення: 1-1, 1-2, 1-3, 1-5, 1-6 у будинку АДРЕСА_1 , що складає 48/100 ідеальних частин житлового будинку за варіантом розподілу, що зазначений у додатку №2 висновку експерта №1119/04-2021 за результатами проведення судової оціночної-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Для реалізації поділу будинку АДРЕСА_1 просила зобов`язати ОСОБА_1 виконати наступні будівельні роботи: демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін за варіантом розподілу, що зазначений у додатку №22 висновку експерта №1119/04-2021 за результатами проведення судової оціночної-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо житлового будинку АДРЕСА_1 щодо перерозподілу часток вказаного житлового будинку.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2023 року залучено до розгляду справи ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_1 .
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_11 – адвокат Паруль Ю.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що 14 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину на 19/100 частини спірного житлового будинку, зокрема, на приміщення 2-1 площею 6,10 кв.м., 2-2 площею 2,6 кв.м., 2-3 площею 14 кв.м., ІІІ площею 2,9 кв.м, зокрема, 19 %.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14 листопада 2011 року, ОСОБА_1 отримала у власність 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 , а саме, 33%.
Отже, представник позивачки наголошує на тому, що ОСОБА_1 володіє на праві власності частиною спірного житлового будинку у розмірі 52 %.
Вказані обставини були дослідженні та встановленні при вирішенні спору в суді першої інстанції 14 серпня 2018 року.
Звертає увагу суду на те, що з 1970 року до спірного житлового будинку були здійсненні численні прибудови. Так, була реконструйована кімната 2-3 та прибудовані приміщення 2-1, 2-2, ІІІ, право власності на які не було зареєстровано і до складу спадкового майна вони не увійшли. Право власності на приміщення 2-1, 2-2, 2-3, ІІІ будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2010 року визнано за ОСОБА_8 , спадкоємицею після смерті якого була донька померлого - ОСОБА_1 , а після її смерті донька – ОСОБА_11 .
Адвокат Паруль Ю.О. зауважує, що спірні приміщення є особистою приватною власністю і не є об`єктом спільної сумісної власності.
Також зазначає, що 9 листопада 2016 року набрали чинності зміни до «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у відповідності до п. 66 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Відтак, дана норма дозволяє проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за спадкодавцем.
Не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки право спільної власності ОСОБА_1 та колишнього власника ОСОБА_4 на спірне будинковолодіння припинилося на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2015 року.
Представник позивачки вважає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі, оскільки являється власником частини спірного житлового будинку.
На думку адвоката Паруль Ю.О., з врахуванням того, що ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_3 належне йому на праві приватної власності спірне нерухоме майно, він не може бути учасником даних спірних правовідносин. ОСОБА_4 у даному спорі є відповідачем, у зв`язку з тим, що є недобросовісним продавцем спірного житлового будинку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 січня 2000 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Шеніною О.П. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , згідно з яким спадкоєці померлої : ОСОБА_7 набула право власності на 2/3 частки, а ОСОБА_8 – на 1/3 частку спадкового майна, яке складається з жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
У свідоцтві також зазначено, що 27/100 частин цього будинку належали матері померлої - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємицею якої була її дочка ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину. Проте, остання не оформила спадкових прав, а 73/100 частин будинку належали ОСОБА_5 , після смерті якого спадкоємицею була його дружина ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав.
Згідно з копією реєстраційного напису, зареєстрованого за №5815, книги №33, інвентарна справа № 6940 у лютому 2000 року Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації за ОСОБА_7 зареєстровано 54/300 частки жилого будинку (а.с. 12 т. 1).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2010 року у справі № 2-1873 встановлено факт прийняття ОСОБА_8 спадщини на приміщення, позначені на плані будинку 2-1, 2-2, 2-3, ІІІ будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_8 право власності на приміщення 2-1 площею 6,10 кв.м., 2-2 площею 2,6 кв.м., 2-3 площею 14 кв.м., ІІІ площею 2,9 кв.м. у житловому будинку (Т. 1 а.с. 14-15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який за життя склав заповіт, згідно з яким все належне йому майно заповідав своїй дружині ОСОБА_1 ( Т.1 а.с. 21, 22 ).
14 листопада 2011 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Предаченко М.Л. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зазначено, що вказане нерухоме майно належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою житомирською державною нотаріальною конторою 20 січня 2000 року, за реєстром №4-426 та на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі №2-1873/2010 від 27 вересня 2010 року ( Т.1 а.с. 25).
Судом також встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно на 1/3 частку вказаного житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 28 т.1).
Згідно з довідкою КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради №460 від 28.01.2017, БТІ проведено розрахунок частини житлового будинку АДРЕСА_1 , за яким приміщення: веранда ІІІ пл. 2,9 кв.м, кухня 2-1 пл. 6,1 кв.м., комора 2-2 пл. 2,6 кв.м., кімната 2-3 пл. 14,0 кв.м. складають 100 ід.ч. (а.с.29 т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2015 року у справі №296/1800/12-ц. задоволено позов ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини будинковолодіння.
Виділено в натурі ОСОБА_4 в житловому будинку з господарськими будівля за адресою : АДРЕСА_1 площею 5,7 кв.м., тамбур ІІ 2,8 кв.м., кухню 1-1 8,2 кв.м., жилу кімнату 1-2 - 10,1 кв. м, коридор 1-3 4,3 кв.м., кладовку 1-5 2,6 кв.м., жилу кімнату 1-6 12,1 кв.м., жилу кімнату 1-7 - 13,8 кв.м., кухню 1-8 - 6,2 кв.м., коридор 1-9 2,5 кв.м., гараж „Г 19,8 кв.м., колодязь, І 5,6 п.м., що становить 67 /100 ід. частин будинковолодіння, вартістю 237 196 грн.
Виділено в натурі ОСОБА_1 в житловому будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 веранду ІІІ площею 2,9 кв.м, кухню 2-1 6,1 кв.м., кладовку 2-2 2,6 кв.м., жилу кімнату 2-3 - 14 кв.м., жилу кімнату 1-4 11,7 кв.м., туалет „У 1 од., що становить 33 /100 ідеальних частин будинковолодіння (т.1 а.с.157-162).
14 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., на спадкове майно, яке складається з 19/100 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1 , що належали померлому на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира 27 вересня 2010 року, право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно держреєстратором Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Богуш О.В. 13 березня 2018року.
Вказано, що право власності на 19/100 ід.ч. житлового будинку підлягає державній реєстрації. що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, (а.с. 26 т.1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 липня 2020 року за ОСОБА_1 19 липня 2017 року зареєстровано на праві приватної власності на підставі договору дарування від 19 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О.В., в реєстрі за №1949, частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 виділена в натурі, а саме: веранду І площею 5,7 кв.м., тамбур ІІ 2,8 кв.м., кухню 1-1 8,2 кв.м., жилу кімнату 1-2 - 10,1 кв. м, коридор 1-3 4,3 кв.м., кладовку 1-5 2,6 кв.м., жилу кімнату 1-6 12,1 кв.м., жилу кімнату 1-7 - 13,8 кв.м., кухню 1-8 - 6,2 кв.м., коридор 1-9 2,5 кв.м., гараж „Г 19,8 кв.м., колодязь „І 5,6 п.м., що становить 67 /100 частин будинку (а.с.30-31 т.1).
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( частину 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право спільної часткової власності ОСОБА_1 та колишнього співвласника ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно припинилося на підставі частини 2 статті 367 ЦК України. Оскільки, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2015 року кожному співвласнику спірного житлового будинку виділено майно в натурі із зазначенням розміру виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначено конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на виділену їй в натурі частку спірного будинковолодіння на підставі вказаного рішення суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи також свідчать, що виділена в натурі ОСОБА_4 частина спірного житлового будинку перейшла у власність ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного 19 липня 2017 року.
19 липня 2017 року за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на 67/100 частин цього житлового будинку із зазначенням конкретних приміщень. Виділених йому в натурі.
При вирішенні спору суд першої інстанції вірно зазначив про те, що за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на частку у спірному будинковолодінні на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, успадкована нею частка ( веранда ІІІ, кухня 2-1, комора 2-2, кімната 2-3) є частиною майна, що була виділена їй в натурі на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2015 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право спільної часткової власності ОСОБА_1 та колишнього власника ОСОБА_4 на спірне будинковолодіння припинилося на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2015 року й обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зміну (перерозподіл) розмірів часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , новий виділ у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в натурі окремих об`єктів нерухомого майна із покладенням обов`язку проведення виконання будівельних робіт та внесення відповідних змін до державних реєстрів.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 слід відмовити, як до неналежного відповідача, беручи до уваги те, що 19 липня 2017 року ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_3 належну йому частину вказаного житлового будинку.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Паруль Юлії Олегівни, залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 6 листопада 2026 року.
Головуюча Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua