Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №272/266/26
Суддя: Панкеєва В. А.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 272/266/26 Головуючий у 1-й інст. Карповець В.В.
Доповідач Панкеєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів Галацевич О.М.,
Миколайчука П.В.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 272/266/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє представник Крюкова Марина Володимирівна,
на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") звернулося з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 24837,54 грн, яка складається з суми кредиту у розмірі 3999,98 грн; сума процентів за користування кредитом - 14637,56 грн, нараховані позивачем проценти за 70 календарних днів - 4200,00 грн, штрафні санкції – 2000,00 грн, сплачений судовий збір - 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Позовні вимоги мотивувались тим, що 14.06.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - ТОВ "Лінеура Україна", первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір №4736009 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За умовами даного договору ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується надати відповідачці на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти, а відповідачка зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до пункту 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 4000,00 грн. Згідно з пунктом 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в пункті 2.1. договору ТОВ "Лінеура Україна" надало відповідачці кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачкою було вказано особисто під час укладання Договору, тобто свої зобов`язання перед виконало у повному обсязі.
Даний договір було укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок "Credit7" та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Оскільки ТОВ "Лінеура Україна" не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідачки відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору №210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ ПЕЙТЕК".
За інформацією в листі ТОВ "ПЕЙТЕК", відповідно до зазначеного договору № 4736009 від 14.06.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 4000,00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .
31.03.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал " відповідно до чинного законодавства укладено договір факторингу № 31/03/2025, за умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.
ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" в межах строку кредитного договору у період з 01.04.2025 року по 09.06.2025 здійснено нарахування процентів у розмірі 4200,00 грн.
Андрушівський районний суд Житомирської області рішенням від 15 липня 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 у розмірі 5270,15 грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 564,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2122,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 24837,54 грн, з яких сума кредиту 3999,98 грн, сума процентів за користування кредитом 14637,56 грн, нараховані позивачем проценти за 70 календарних днів – 4200,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення 14 червня 2024 року між ТОВ Лінеура Україна" та ОСОБА_1 договору №4736009 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, однак неправильно застосував норми матеріального права при визначенні розміру заборгованості за процентами та безпідставно відмовив у стягненні частини заявленої заборгованості.
Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Така форма договору відповідає вимогам Закону України "Про електронну комерцію" та прирівнюється до письмової форми правочину. Факт надання кредиту підтверджується листом, повідомленням АТ "Ощадбанк" та платіжною інструкцією про перерахування коштів на платіжну картку відповідачки.
За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становила 1,5% за кожен день користування кредитом, а знижена - 1,425% на день та застосовувалася за умови виконання позичальником передбачених договором умов програми лояльності. Повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися відповідно до погодженого сторонами графіка платежів. Уклавши кредитний договір, відповідачка погодилася з його умовами, у тому числі щодо строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів. Умови договору в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому є обов`язковими для сторін. У період з 14 червня 2024 року до 31 березня 2025 року відповідачкою здійснено платежі на загальну суму 2729,85 грн, з яких 0,02 грн спрямовано на погашення тіла кредиту та 2729,83 грн - на погашення процентів. Відповідно до поденного розрахунку заборгованості первісного кредитора станом на 31 березня 2025 року заборгованість за нарахованими процентами становила 14637,56 грн.
31 березня 2025 року між ТОВ Лінеура Україна" та ТОВ ФК Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №31/03/2025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідачки. Предметом договору факторингу можуть бути як наявні, так і майбутні грошові вимоги, тому до позивача перейшло право вимагати виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу погоджений сторонами 360-денний строк кредитування не закінчився та тривав до 09 червня 2025 року, ТОВ ФК Фінтраст Капітал" за період з 01 квітня до 09 червня 2025 року, тобто за 70 календарних днів, нарахувало проценти за стандартною ставкою 1,5 % на день у розмірі 4200,00 грн. Відтак загальний розмір заборгованості за процентами, на думку апелянта, становить 18837,56 грн, з яких 14637,56 грн нараховано первісним кредитором, а 4200,00 грн - позивачем після набуття права вимоги.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав заявлену до стягнення суму процентів неспівмірною із сумою отриманого кредиту та, врахувавши сплачені відповідачкою 2729,83 грн, зменшив їх розмір до 1270,17 грн. Суд таким чином без передбачених законом підстав втрутився у договірні відносини сторін та фактично змінив погоджені ними умови кредитування, оскільки чинне законодавство не надає суду права довільно зменшувати розмір договірних процентів лише з мотивів їх неспівмірності із сумою кредиту, розумності чи справедливості, якщо відповідні умови договору не визнані недійсними. Суд першої інстанції безпідставно фактично прирівняв проценти за користування кредитом до заходів цивільно-правової відповідальності. Заявлені до стягнення проценти, на думку апелянта, не є неустойкою, штрафом чи пенею, а становлять погоджену сторонами плату за правомірне користування кредитними коштами, нараховану в межах установленого договором строку кредитування. Посилаючись на положення статей 1048, 1049, 1054 ЦК України та практику Верховного Суду, апелянт зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти існує протягом погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки проценти у цій справі нараховані до 09 червня 2025 року, тобто в межах 360-денного строку кредитування, підстав для відмови у їх стягненні з мотивів закінчення строку кредитування немає.
Також вказує, що суд не надав належної оцінки поданому позивачем поденному розрахунку заборгованості, який, на думку апелянта, підтверджує періоди та розмір нарахування процентів, здійснені відповідачкою платежі та їх зарахування в рахунок погашення заборгованості. Вважає цей розрахунок належним та допустимим доказом розміру заявленої до стягнення заборгованості. Крім того, не погоджується з відмовою суду у стягненні штрафних санкцій у розмірі 2000,00 грн та вважає помилковим застосування судом положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. На думку апелянта, суд неправильно визначив співвідношення зазначених положень із нормами спеціального законодавства у сфері споживчого кредитування.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що 14 червня 2024 року між ТОВ Лінеура Україна" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №4736009, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 360 днів. Факт укладення договору та перерахування кредитних коштів на належну відповідачці платіжну картку суд визнав підтвердженим належними доказами. Також суд установив, що 31 березня 2025 року на підставі договору факторингу №31/03/2025 ТОВ ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Установивши, що відповідачка належним чином не виконала взятих на себе кредитних зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3999,98 грн. При цьому суд врахував, що відповідачкою було сплачено 2729,85 грн, з яких 0,02 грн зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, а 2729,83 грн - процентів. Водночас суд визнав заявлені позивачем до стягнення проценти неспівмірними із сумою отриманого кредиту та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності й розумності, створюючи істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживачу фінансових послуг. З огляду на це, а також урахувавши вже сплачені відповідачкою 2729,83 грн процентів, суд обмежив загальний розмір процентів сумою отриманого кредиту та стягнув залишок у розмірі 1270,17 грн. Суд також зазначив, що з 21 серпня 2024 року законодавством установлено обмеження розміру процентної ставки на рівні 1 % на день, тоді як позивач здійснював нарахування за ставкою близько 1,5 % на день.
У задоволенні вимоги про стягнення 2000,00 грн штрафних санкцій суд відмовив, виходячи з положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими на період дії воєнного стану позичальника звільнено від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання кредитного зобов`язання.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи не відповідає в повній мірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.06.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено договір №4736009 про надання споживчого кредиту (далі - договір) (а.с.21-30 т.1).
Відповідно до п.1.2., 1.3., п.1.4. договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4000,00 грн. Згідно із договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Відповідач підписав вказаний договір одноразовим ідентифікатором 11230.
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 4000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК", наявним в матеріалах справи (а.с.17 т.1).
Згідно відповіді акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі – АТ "Державний ощадний банк України") від 25.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 . При цьому, надано підтверджуючий документ зарахування 4000,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано вказану платіжну картку.
Таким чином, ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі та на підставах, визначених в умовах договору.
Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4. договору передбачено, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору; знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 13.07.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
З викладеної інформації в розрахунку первісного кредитора, листах ТОВ "ПЕЙТЕК" та АТ "Державний ощадний банк України", вбачається факт того, що відповідач отримав гроші на картку, однак доказів належних та допустимих доказів відсутності боргу надано не було.
Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.
Однак, відповідачка своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
31.03.2025 ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу №31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №4736009 (а.с.92-97 т.1).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №4736009. Загальна сума заборгованості 20637,54 грн, складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3999,98 грн; суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором – 14637,56 грн, суми заборгованості за пенею, штрафами (а.с.46-47 т.1).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "Лінеура Україна" повідомляло відповідача (а.с.79-81).
З розрахунку заборгованості встановлено, що у період з 14.06.2024 по 31.03.2025 станом на 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 2729,85 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,02 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2729,83 грн (а.с.39-43 т.1).
Разом з тим, заборгованість відповідача на дату відступлення права вимоги становить 20637,54 грн, з яких заборгованість з тілом кредиту - 3999,98 грн, заборгованості за процентами - 14637,56 грн, штрафи, санкції - 2000,00 грн (а.с.43-48), яку відповідачка у добровільному порядку не сплатила.
За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Первісний кредитор зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.
Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем, за кредитним договором не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України №1734-VIII.
Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Водночас, п.17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 23.04.2024 до 19.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.
При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
А тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки із 14 червня 2024 року по 19 серпня 2024 року не може перевищувати - 1,5%, а з 20 серпня 2024 року та надалі - 1%.
Як видно з розрахунку заборгованості за договором з 14.06.2024 по 31.03.2025 станом на дату відступлення 31.03.2025, відповідачем сплачено тіло кредиту - 0,02 грн, проценти за користування - 2729,83 грн.
Розмір заборгованості складає: тіло кредиту - 3999,98 грн, проценти за користування - 14637,56 грн, штрафні санкції - 2000,00 грн (а.с.39-43 т.1).
Керуючись вимогами вказаного Закону та провівши власний розрахунок, колегія суддів зазначає, що заборгованість відповідача:
-за процентами за користування кредитом перед первісним кредитором з 14.06.2024 по 31.03.2025 становить 10250,12 грн: 12 979,95 грн - 969,00 грн – 1760,83 грн, а саме:
з 14.06.2024 по 29.06.2024 - 4000,00 грн х 1,5% х 16 днів = 960,00 грн;
з 30.06.2024 по 29.07.2024 - 3999,99 грн х 1,5% х 30 днів = 1800,00 грн;
з 30.07.2024 по 19.08.2024 - 3999,98 грн х 1,5% х 21 день = 1259,99 грн;
з 20.08.2024 по 31.03.2025 - 3999,98 грн х 1% х 224 дні = 8959,96 грн.
- заборгованість за процентами за користування кредитом перед позивачем з 01.04.2025 по 09.06.2025 становить 2799,99грн (3999,98 грн х 1% х 70 днів).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності застосування законодавчих обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки. Проте, зменшуючи розмір процентів за користування кредитом, фактично втрутився у погоджені сторонами істотні умови договору, не навівши при цьому належного обґрунтування підстав та критеріїв такого зменшення. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не видом відповідальності, а тому не підлягають зменшенню за відсутності встановлених законом підстав та належного обґрунтування такого зменшення.
Значний розмір процентів або їх співвідношення із сумою основного боргу не є підставою для їх зменшення за відсутності встановлення порушення кредитором умов договору чи вимог закону. Звільнення боржника за кредитним договором від виконання зобов`язання по сплаті кредиту та процентів, законодавством не передбачено.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.
Об`єднана палата зазначила, що контроль за договірними умовами у споживчих правовідносинах може здійснюватися судом із застосуванням передбачених законом правових засобів. Водночас за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не вправі без відповідної позовної вимоги споживача визнавати таку умову недійсною, змінювати договір та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом.
Верховний Суд відступив від раніше сформульованого підходу, відповідно до якого при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд незалежно від заявлення споживачем відповідної вимоги мав оцінювати, чи не є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності.
Отже, саме співвідношення розміру нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту, у тому числі значне перевищення сумою процентів тіла кредиту, не надає суду підстав за власною ініціативою змінювати погоджені сторонами умови договору або зменшувати розмір процентів виключно з мотивів їх несправедливості чи непропорційності.
У цій справі відповідач не пред`являв зустрічного позову та не заявляв самостійних вимог про визнання відповідних положень кредитного договору недійсними, їх зміну чи застосування наслідків недійсності правочину. Тому обставини щодо значного розміру нарахованих процентів та їх непропорційності сумі отриманого кредиту самі по собі не є правовою підставою для звільнення позичальника від виконання погодженого сторонами грошового зобов`язання або для зменшення судом розміру договірних процентів.
Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами підлягає зміні.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.
З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафу, відтак позивачу суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні штрафу в розмірі 2000,00 грн за вказаним договором.
Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості за договором становить 17050,09 грн, з них 3999,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10250,12 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом перед первісним кредитором, 2799,99 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом перед позивачем.
Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення слід змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити.
Суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137, частини другої статті 141 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
У зв`язку зі зміною розміру задоволених позовних вимог підлягає зміні і розподіл судових витрат відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України.
За звернення до суду із позовом ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплатило 2662,40 грн судового збору.
Позов ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено на 68,65% (17050,09 грн ? 24837,54 грн ? 100%), відтак, із ОСОБА_1 на користь "ФК "Фінтраст Капітал" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1827,75 грн (2662,40 грн х 68,65%).
Згідно ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктами 1-2 частини 2, частиною 3 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи без участі представника позивача, а також виходячи з критеріїв реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір таких витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, у сумі 2500,00 грн.
За звернення до суду із апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сплатило 3993,60 грн судового збору.
Оскільки апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено частково на 68,31 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 404,15 грн (3993,60 грн х 60,20 %).
Щодо витрат на правову допомогу, які заявлені представником позивача у апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.
На підтвердження надання правничої допомоги, позивачем надано копії звіту про надання правової допомоги адвокатом від 03.08.2026, платіжної інструкції від 03.08.2026 № 8633 на суму 8000,00 грн та договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, розгляд справи без участі представника позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє представник Крюкова Марина Володимирівна, задовольнити частково.
Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року змінити.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року в наступній редакції:
"Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (вул.Набережно-Корчуватська,27, прим.2, м.Київ, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № 4736009 від 14.06.2024 у розмірі 17050,09 грн (сімнадцять тисяч п`ятдесят гривень 09 копійок), з яких: 3999,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10250,12 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом перед первісним кредитором, 2799,99 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом перед позивачем, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1923,92 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять три гривні 92 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2404,15 грн (дві тисячі чотириста чотири гривні 15 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді О.М. Галацевич
П.В. Миколайчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua