Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №155/528/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №155/528/26

Суддя: Осіпук В. В.

Справа № 155/528/26Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М.

Провадження № 22-ц/802/1312/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Здрилюк О. І., Матвійчук Л. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТзОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на те, що 18 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25-ЖК, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 28448 дол. США зі сплатою 12,89 % річних та з кінцевим терміном повернення 18 березня 2028 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 25-ЖК/П.

Крім того позивач вказував, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2013 року у справі № 0308/19572/12 з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року в сумі 357117 грн 12 коп. та судовий збір, а присуджені кошти були сплачені відповідачами у липні 2019 року.

Також позивач зазначав, що 17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір №GL48N718070_1_2 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договором поруки.

У подальшому 17 липня 2020 року між ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено договір №GL48N718070_1_2-N про відступлення прав вимоги, а 20 січня 2022 року сторони цього договору уклали договори про внесення змін та доповнень №1 і №2, відповідно до яких Додаток №1 до договору було викладено в новій редакції та виключено з нього відомості щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договором поруки.

Після чого 11 лютого 2022 року між ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_1_2-NC, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договором поруки.

Посилаючись на те, що рішення суду у справі щодо стягнення тривалий час не виконувалось, позивач ТзОВ «Цикл Фінанс» просив суд стягнути з відповідачів на свою користь, за період з 28 жовтня 2017 року по 26 липня 2019 року, 73178 грн 76 коп., з яких: 18697 грн 28 коп. 3 % річних, 54481 грн 48 коп. інфляційні втрати, та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, позивач ТзОВ «Цикл Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, помилково ототожнив виконання боржниками за кредитним договором окремих обов`язків за договором відступлення з фактом набуття та передання права вимоги до них і не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, на підтвердження переходу до нього права вимоги до відповідачів не надав належних та допустимих доказів, а тому не довів набуття статусу кредитора у спірному зобов`язанні, що давало б йому право на стягнення грошових сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання відповідачами.

Такий висновок суду є правильний.

З приєднаних до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що 18 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25-ЖК, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 28448 доларів США за програмою «Нове житло». В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 18 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №25-ЖК/П, відповідно до пункту 1.2 якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник та вони відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 8-11).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2013 року у справі №0308/19572/12 з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «КБ «Надра» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року в сумі 357117 грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 214 грн 60 коп., по 107 грн 30 коп. з кожного (а.с. 12-13).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №60133953 від 26 серпня 2020 року боргова заборгованість та виконавчий збір за вказаним вище рішенням суду сплачені в повному обсязі згідно виконавчого провадження №46545869, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 липня 2019 року, та припинено чинність арешту майна боржника і скасовані заходи примусового виконання.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів також встановлено, що 17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір №GL48N718070_1_2 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., відповідно до якого ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договором поруки (а.с. 14-17).

20 січня 2022 року між ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору №GL48N718070_1_2-N, відповідно до якого сторони домовились внести зміни до додатку №1, вказавши в ньому одиничну ціну за право вимоги по кожному боржнику (а.с. 26).

Крім того, 20 січня 2022 року між цими ж сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до договору №GL48N718070_1_2-N, відповідно до якого додаток №1 до договору відступлення викладено в новій редакції. Умовами цього договору передбачено, що право вимоги переходить до первісного кредитора у повному обсязі в день підписання договору, новий кредитор зобов`язується повернути оригінали/копії документів відносно позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, виключених з додатку №1, а первісний кредитор зобов`язується повернути на рахунок нового кредитора одиничну ціну за право вимоги по кожному боржнику, виключеному з додатку №1, протягом 70 днів з моменту підписання цього договору. Додаток №1 до договору про внесення змін та доповнень №2, зареєстрованого за реєстровим №101, не містить інформації про кредитний договір №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договір поруки №25-ЖК/П (а.с. 27-31).

11 лютого 2022 року між ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «Цикл Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_1_2-NC, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г., відповідно до умов якого ТзОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договорами поруки відповідно до додатку №1 до цього договору.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, право вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року було відступлено ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» ще 17 липня 2020 року, а відомості про цей кредитний договір та договір поруки було виключено з додатку №1 лише договором про внесення змін та доповнень №2 від 20 січня 2022 року, умовами якого повернення права вимоги до ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» поєднано з поверненням одиничної ціни та документів. Отже, станом на 11 лютого 2022 року, коли було укладено договір відступлення прав вимоги №GL48N718070_1_2-NC, позивач як сторона, що посилається на перехід до нього права вимоги, повинен був довести, що ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було особою, яка володіла цим правом, і яка могла його відступити. Таких доказів позивачем надано не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні докази повернення ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на рахунок ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» одиничної ціни за право вимоги за кредитним договором №25-ЖК від 18 березня 2008 року та договором поруки, а також повернення оригіналів/копій документів щодо позичальника та поручителя, якими є відповідачі у цій справі, виключених з додатку №1 до договору відступлення.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що позивач не довів набуття саме ним права вимоги до відповідачів, оскільки не підтвердив, що ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на момент укладення договору від 11 лютого 2022 року було кредитором у спірному зобов`язанні, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua