Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №159/8627/25 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №159/8627/25

Суддя: Осіпук В. В.

Справа № 159/8627/25Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.

Провадження № 22-ц/802/1027/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Покликалася на те, що 26 травня 2025 року о 13 год. 50 хв. у м. Ковелі на вул. Володимира Кияна, 36 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй автомобіля марки Mercedes-Benz E220, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , та автомобіля Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року в справі № 159/3530/25 відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також вказувала, що відповідно до висновку експерта № 1687 від 10 липня 2025 року автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту належного їй автомобіля становить 885355 грн 90 коп., а розмір матеріального збитку, який відповідає ринковій вартості автомобіля на момент ДТП становить 193045 грн 30 коп. Разом з тим автомобіль визнано таким, що отримав «тотальну втрату».

Крім того позивач зазначала, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_3 , власника автомобіля Volkswagen Touran, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за полісом № 221714810 у ТДВ СК «Альфа-Гарант», ліміт відповідальності за яким щодо шкоди, завданої майну, становить 160000 грн. Оскільки страховик припинив членство в МТСБУ та з 18 березня 2025 року втратив право укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то вона зверталася саме до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати, яку в розмірі 96138 грн 41 коп. останній їй виплатив 30 вересня 2025 року.

Посилаючись на те, що сума виплаченого страхового відшкодування недостатньо для повного покриття завданої їй матеріальної шкоди, а відповідач її вимогу про добровільне відшкодування шкоди від 18 жовтня 2025 року не виконав, позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь різницю між матеріальним збитком та страховою виплатою в сумі 96906 грн 89 коп., 50000 грн за завдану моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням майна внаслідок ДТП, та відшкодувати їй понесені судові витрати: 9000 грн за експертну оцінку, 1610 грн сплачений судовий збір, 5000 грн на правничу допомогу.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 96906 грн 89 коп. відшкодування за завдану майнову шкоду, 25000 грн відшкодування за моральну шкоду, 9000 грн понесених витрат на проведення експертизи та 1064 грн 96 коп. сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з його довірителя ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 33045 грн 30 коп. відшкодування за завдану майнову шкоду, а в решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував особливостей відшкодування шкоди у спорах, які виникають із поєднання деліктних відносин та відносин обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На думку апелянта, в межах розміру страхового ліміту, що становить 160000 грн, боржником перед позивачем як потерпілою особою є страховик, а відповідач відповідає лише за шкоду, що перевищує цей ліміт. Також апелянт вважає, що стягнута судом сума відшкодування моральної шкоди 25000 грн є необґрунтованою, і не підтвердженою матеріалами справи, оскільки відповідач саме умисних дій з метою завдання шкоди не вчиняв.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просила залишити його в силі та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення особи, яка бере участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_2 отримала від МТСБУ страхове відшкодування в розмірі 96138 грн 41 коп., суми якої недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої їй у результаті ДТП, то різниця між розміром матеріального збитку, визначеним висновком експерта, і фактично отриманою від страховика виплатою підлягає стягненню з винуватця ДТП відповідача ОСОБА_3 .

Крім того, задовольняючи позов частково в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважав, що оскільки внаслідок ДТП було знищено майно позивача, то остання перенесла душевні страждання і це є правовою підставою для стягнення з відповідача на її користь 25000 грн за завдану моральну шкоду.

Такі висновки суду є правильними.

Встановлено, що 26 травня 2025 року о 13 год. 50 хв. у м. Ковелі на вул. Володимира Кияна, 36, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Volkswagen Touran, державний номерний знак НОМЕР_2 , і здійснюючи поворот ліворуч, не надав перевагу в русі іншому автомобілю Mercedes-Benz E220, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Під час ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, що завдало позивачу матеріальну шкоду. Зазначені обставини дорожньо-транспортної пригоди сторонами не оспорюються.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року у справі № 159/3530/25 відповідача ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також встановлено, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz E220, державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його реєстрацію серії НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 як власника транспортного засобу Volkswagen Touran, на момент ДТП, була застрахована за полісом обов`язкового страхування № 221714810 у ТДВ СК «Альфа-Гарант», сума страхового відшкодування за яким щодо шкоди, завданої майну, визначена в розмірі 160000 грн. ТДВ СК «Альфа-Гарант» припинило членство в МТСБУ та з 18 березня 2025 року втратило право укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того встановлено, що згідно висновку експерта № 1687 від 10 липня 2025 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 885355 грн 90 коп. (з урахуванням фізичного зносу – 352415 грн 18 коп.), а вартість матеріального збитку, завданого останньому становить 193045 грн 30 коп., що відповідає ринковій вартості цього автомобіля на момент ДТП.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що 11 серпня 2025 року позивач ОСОБА_2 , у зв`язку з неплатоспроможністю страховика, зверталася до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати. Відповідно до платіжної інструкції № 30236 від 30 вересня 2025 року МТСБУ здійснило на користь останньої виплату в розмірі 96138 грн 41 коп.

Розмір невідшкодованих майнових збитків, заподіяних позивачу ОСОБА_2 внаслідок ДТП, становить 96906 грн 89 коп. (193045,30 – 96138,41).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зі змісту вказаної статті слідує, що у разі недостатності страхової виплати завдавач шкоди зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто виплатою, яка була фактично здійснена та визначена в порядку, передбаченому Законом. А ліміт відповідальності страховика є лише максимальною межею його зобов`язання, а не розміром виплати, що підлягає здійсненню за кожним страховим випадком. Конкретний розмір страхового відшкодування чи регламентної виплати визначається страховиком або МТСБУ за результатами розгляду заяви потерпілого відповідно до вимог Закону, і тотожним ліміту він не є.

У матеріалах справи відсутні докази того, що виплата страховика в розмірі 96138 грн 41 коп. була здійснена, як вважає відповідач, не в повному обсязі, що за цим страховим випадком у страховика залишається невиконаний обов`язок зі сплати 63861 грн 59 коп. (160000 – 96138,41) і, що рішення страховика щодо розміру виплати оскаржувалося чи було скасоване, або що ця виплата мала проміжний характер. Крім того відповідачем не доведено, що розрахунок здійсненої страховиком виплати не відповідає положенням чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому посилання апелянта на те, що різниця між виплаченою сумою та лімітом є невиконаним обов`язком страховика, ґрунтується на його припущеннях і спростовується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку.

Отже, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 отримала від страховика МТСБУ лише 96138 грн 41 коп., а загальний розмір завданої їй шкоди становить 193045 грн 30 коп., то суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 96906 грн 89 коп., як винуватця ДТП, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Щодо відшкодування моральної шкоди то апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином визначаючи розмір завданої позивачці моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував обставини справи, а саме характер душевних і фізичних страждань позивача, істотності вимушених змін у її житті, ступінь вини водія, та дійшов цілком обґрунтованого і правильного висновку про задоволення позову у цій частині частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua