Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №760/24324/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №760/24324/25

Суддя: Букіна О. М.

Справа №760/24324/25

2-а/760/372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 15.08.2025 серії ЕНА № 5483817.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.08.2025 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 54838172 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, в якій зазначено, що останній здійснював рух на транспортному засобі Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.

Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, через те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, з огляду на те, що в даній постанові не зазначено відомості про технічний засіб, на який здійснювалась відеофіксація. У зв`язку з чим, відеозапис із нагрудної камери працівників поліції не можна вважати належним та допустимим доказом у справі. Іншіх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

Також позивач просить суд поновити пропущений строк на подання даного позову до суду, зазначаючи, що пропуск встановленого законодавством строку для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності обумовлений тим, що останній на момент винесення оскаржуваної постанови та по теперешній час є військовослужбовцем та учасником бойових дій, а тому, перебуваючи на позиціях, не мав можливості вчасно звернутися до суду з даним позовом.

03.09.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 04.09.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 04.09.2025. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 04.09.2025 та копію позовної заяви із додатками.

20.10.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, був досліджений та встановлений поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом з огляду на таке.

15.08.2025 близько 00 годин 57 хвилин в місті Суми по проспекту Свободи поблизу будинку № 50 в ході патрулювання нарядом поліції у відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» був зупинений транспортний засіб Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки водій вищевказаного автомобіля керував транспортним засобом під час комендантської години, що зафіксовано на службовій відеореєстратор.

Працівник поліції підійшов до позивача, пояснив суть правопорушення і попросив надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, що відповідає пункту 2.4 ПДР України. Однак позивач не пред`явив для перевірки своє посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, повідомивши працівникам поліції, що посвідчення на права керування транспортними засобами категорії «В» він не отримував, натомість пред`явив військовий квиток та паспорт громадянина України, що також зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру. Таким чином позивач порушив пункт 2.1а ПДР України.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача переконаний, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, доведена, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

30.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема не містить посилання на технічний засіб, яким проводилась відеозйомка на момент зупинки його транспортного засобу, у зв`язку з чим просить суд не враховувати даний відеозапис як доказ його вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, та скасувати оскаржувану постанову.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Щодо пропуску позивачем строку на оскарження постанови про накладення на останнього адміністративного стягнення, суд повідомляє про таке.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі, серії ЕНА № 54838172 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, була винесена інспектором 15.08.2025, а позовна заява до суду подана 02.09.2025 через систему «Електронний суд».

Як зазначає позивач, є діючим військовослужбовцем, не мав змоги вчасно подати адміністративний позов до суду через перебування на позиціях, виконуючи бойові завдання.

З копії військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 зарахований на військову сулжбу на підставі наказу №46-РС від 26.12.2023, проходить службу у ВЧ НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки командира ВЧ НОМЕР_3 від 24.07.2025 №443 ОСОБА_1 дійсно в період з 20.03.2024 по 28.06.2024, з 14.07.2024 по 30.12.2024, з 15.01.2025 по 26.05.2025, з 11.06.2025 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Курській області, Сумській області.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові у справі №120/359/24 від 29.11.2024 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач є діючим військовослужбовцем, у період часу з 11.06.2025 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, через що у останнього виникли складності у чітко встановлений строк подати позовну заяву до суду, суд визнає причини пропуску процесуального строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними та задовольняє заяву позивача про поновлення такого строку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2025 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 54838172 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, в якій зазначено, що останній здійснював рух на транспортному засобі Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Дослідивши складену постанову серії ЕНА № 54838172 від 15.08.2025 та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З наявних в матеріалах справи відеозаписах вбачається, що на дату винесення оскаржуваної постанови працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , пояснили причину зупинки та попросили пред`явити посвідчення водія та документи на транспортний засіб, проте водій документів не надав та пояснив, що посвідчення водія категорії «В» не отримував. Після чого відносно останнього і було винесено оскаржувану постанову.

Позивач даний факт не заперечує, проте вважає винесену постанову такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, через не зазначення технічного засобу, на якій здійснювалась відеозйомка, у самій постанові.

Суд не погоджується із таким твердженням позивача, адже в оскаржуваній постанові у графі: «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi XI CAR DVR, MOTOROLA SOLUTION 470806, що, на переконання суду, свідчить про належність та допустимість даного відеозапису в якості доказу вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій інспектора патрульної поліції та, відповідно, відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії серії ЕНА № 5483817 від 15.08.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, адже останній керував транспортним, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовується позивачем.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5483817 від 15.08.2025, винесена відносно ОСОБА_1 , винесена у межах повноважень поліцейського в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведе вище, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 126, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua