Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №760/29287/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №760/29287/24

Суддя: Усатова І. А.

Справа №760/29287/24 2/760/8665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Гусак О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК "ПАРІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з відповідача:

- заборгованість за заявою-договором №0036763 від 29.07.2019 у розмірі 25 001,47 грн;

-заборгованість за заявою-договором №1036763 від 08.11.2019 у розмірі 39 087,74 грн;

-заборгованість за заявою-договором №2036763від 23.01.2020 у розмірі 24 511,90 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2019 між відповідачем та АТ «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №0036763 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Як вбачається із Заяви-Договору № 0036763 від 29.07.2019, відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, акцептував укладення зазначеного договору, розміщеного на сайті банку, та беззастережно приєднався до його умов. Відповідач ознайомився з умовами договору та зобов`язався самостійно відстежувати зміни, що вноситимуться до нього.

За умовами Заяви-Договору відповідачу надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 15 384,62 грн, строк кредитування - 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних (фіксована), разова комісія за видачу кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту.

У день підписання Заяви-Договору № 0036763 від 29.07.2019 відповідач отримав платіжну картку, відкриту відповідно до умов Заяви-Договору.

29.07.2019 АТ «РВС БАНК» зарахувало грошові кошти в сумі 15 384,62 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 28.12.2021 по 28.12.2021 та меморіальним ордером №4489 від 29.07.2019.

08.11.2019 між відповідачем та АТ«РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №1036763 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ«РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Як вбачається із Заяви-Договору № 1036763 від 08.11.2019, відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, акцептував укладення зазначеного договору, розміщеного на сайті Банку, та беззастережно приєднався до його умов. Відповідач ознайомився з умовами договору та зобов`язався самостійно відстежувати зміни, що вноситимуться до нього.

За умовами Заяви-Договору відповідачу надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 22 564,10 грн, строк кредитування - 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних (фіксована), разова комісія за видачу кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту.

У день підписання Заяви-Договору № 1036763 від 08.11.2019 відповідач отримав платіжну картку, відкриту відповідно до умов Заяви-Договору.

08.11.2019 АТ «РВС БАНК» зарахувало грошові кошти в сумі 22 564,10 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 29.09.2021 по 29.29.2021 та меморіальним ордером №5081 від 08.11.2019.

Крім того, 23.01.2020 між відповідачем та АТ«РВС БАНК» (ідентифікаційний код 39849797) було підписано Заяву-Договір №2036763 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов Заяви-Договору відповідачу надано споживчий кредит у розмірі 15 151,52 грн строком на 12 місяців зі сплатою 18 % річних, разової комісії за видачу кредиту в розмірі 1 % від суми кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту.

Кредитні кошти в зазначеному розмірі були зараховані 23.01.2020 на картковий рахунок відповідача, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 05.05.2021 по 06.05.2021 та меморіальним ордером №6608 від 23.01.2020.

Згідно з п. 7.3.1 Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» погашення заборгованості за споживчим кредитом здійснюється щомісячно відповідно до графіка платежів. Відповідно до п. 7.3.11 Публічної пропозиції, у разі порушення строків погашення заборгованості Банк має право нараховувати штрафні санкції в розмірі 10,00 грн за кожен день прострочення платежу.

Крім того, згідно з п. 7.6.2 Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» має право відступити право вимоги за Заявою-Договором іншому кредитору.

28.12.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» було укладено ДОГОВІР ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ №28/12/2021-1.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, укладеними між АТ «РВС БАНК» та боржниками.

Як убачається з додатка № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019 на загальну суму 25 001,47 грн, з яких: 12 071,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 160,42 грн - заборгованість за процентами, 8 769,26 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею).

Крім того, 29.09.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» було укладено ДОГОВІР ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ №29/09/2021-1.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, укладеними між АТ «РВС БАНК» та боржниками.

Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019 на загальну суму 39 087,74 грн, з яких: 20 187,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 039,14 грн - заборгованість за процентами, 12 861,48 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею).

Крім того, 05.05.2021 між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» було укладено ДОГОВІР ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ №05/05/2021-1.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, укладеними між АТ «РВС БАНК» та боржниками.

Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020 на загальну суму 25 414,97 грн, з яких: 13 997,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 060,25 грн - заборгованість за процентами, 8 333,38 грн - заборгованість за комісією та 24,06 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею).

За твердженням позивача, станом на 11.11.2024 загальна сума заборгованості відповідача за зазначеними кредитними договорами становить 88 601,11 грн, з яких 25 001,47 грн - за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019, 39 087,74 грн - за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019 та 24 511,90 грн - за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань. Однак, як зазначає позивач, заборгованість відповідачем не погашена, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за трьома Заявами-Договорами в загальному розмірі 88 601,11 грн, а також понесені судові витрати.

15.11.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Усатову І.А.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що паспорт споживчого кредиту має інформаційний характер і надається споживачу до укладення договору для ознайомлення з умовами кредитування та прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення кредитного договору. На її думку, підписання такого паспорта не свідчить про погодження сторонами умов кредитного договору, оскільки він не є складовою частиною кредитного договору та сам по собі не підтверджує укладення правочину у встановленій законом формі. Вважає, що укладення кредитного договору передбачає належне оформлення домовленості сторін із фіксацією їхнього волевиявлення та змісту договору.

Також відповідач заперечує належне приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оскільки позивач не надав доказів ознайомлення відповідача з публічною пропозицією та тарифами банку в редакції, чинній на момент підписання заяв-договорів від 29.07.2019, 08.11.2019 та 23.01.2020, і погодження нею відповідних умов.

Зазначає, що електронна копія публічної пропозиції, долучена позивачем до позовної заяви, хоча й містить відомості про набрання чинності 04.02.2019, за властивостями електронного документа свідчить про її створення 19.10.2020, тобто після укладення заяв-договорів. Крім того, публічна пропозиція не містить підпису відповідача. За таких обставин, на її думку, неможливо встановити, чи була саме ця редакція пропозиції доведена до її відома та погоджена нею на момент отримання кредитних коштів. Вважає, що роздруківка умов із сайту банку не підтверджує погодження конкретної редакції таких умов, зокрема щодо відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань, пені, штрафів та порядку їх нарахування.

Щодо розрахунків заборгованості, меморіальних ордерів та виписок за рахунками відповідач зазначає, що розрахунки заборгованості складені самим позивачем, не є первинними бухгалтерськими документами, не містять підпису та печатки, а тому, на її думку, самостійно не підтверджують наявність і розмір заборгованості.

Також указує, що меморіальні ордери, надані на підтвердження видачі кредитних коштів, не містять підписів відповідальних осіб і відбитків штампів банку. Зокрема, меморіальні ордери № 4489 та № 4490 від 29.07.2019 містять номери рахунків не у форматі IBAN; ордери № 5081 та № 5082 від 08.11.2019 у полі «Код банку» містять значення «0» замість коду МФО банку; ордери № 6608 та № 6609 від 23.01.2020 не містять поля «Код банку». З огляду на зазначені недоліки відповідач вважає, що ці документи не є належними доказами перерахування кредитних коштів.

Крім того, відповідач зазначає, що надані виписки за рахунками складені за один день, охоплюють період поза межами строку кредитування та не містять відомостей про всі операції за рахунками. На її думку, з них неможливо встановити факт отримання кредитних коштів, подальший рух коштів, здійснення платежів на погашення кредиту, а також дати й розміри нарахування процентів, комісій та пені. У зв`язку із цим вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів відкриття рахунків, видачі кредитних коштів, руху коштів за рахунками та наявності заборгованості в заявленому розмірі.

Окремо відповідач ставить під сумнів достовірність та доказове значення наданих позивачем копій документів, зазначаючи, що окремі з них є нечитабельними, а їх походження неможливо встановити, у зв`язку із чим неможливо перевірити відповідність копій оригіналам. Вважає, що такі документи не можуть бути покладені в основу судового рішення без належного підтвердження їх достовірності та відповідності оригіналам. На обґрунтування цієї позиції відповідач наводить положення ЦПК України та практику Верховного Суду.

Заперечуючи проти стягнення заборгованості за комісією, відповідач зазначає, що передбачена кредитними договорами щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості є платою за послуги, які відповідно до закону мають надаватися безоплатно. Зазначає, що з банківських виписок та умов договорів убачається, що комісія нараховувалася за супроводження кредиту, тоді як надання інших послуг з обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан заборгованості, умовами договорів не передбачено. На підтвердження своєї позиції відповідач наводить положення Закону України «Про споживче кредитування» та практику Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У зв`язку із цим відповідач вважає умови договорів щодо сплати відповідної комісії нікчемними, а нараховану заборгованість за комісією - такою, що не підлягає стягненню. Крім того, указує, що внесені нею платежі частково зараховувалися банком на погашення комісії, та вважає, що кошти, зараховані в такий спосіб, мають бути спрямовані на погашення основної суми кредиту.

На підтвердження своїх заперечень щодо розміру заборгованості відповідач наводить власні розрахунки за кожною заявою-договором. Зокрема, за заявою-договором № 0036763 від 29.07.2019 просить зарахувати 2 769,24 грн, сплачених як комісія, у рахунок погашення основної суми кредиту та зменшити її до 9 302,55 грн; за заявою-договором № 1036763 від 08.11.2019 - зарахувати 2 030,76 грн і зменшити основну суму кредиту до 18 156,36 грн; за заявою-договором № 2036763 від 23.01.2020 - зарахувати 757,58 грн і зменшити основну суму кредиту до 12 360,69 грн. Відповідно, відповідач заперечує проти стягнення нарахованої комісії та вважає, що розмір основної заборгованості має бути перерахований з урахуванням зазначених сум.

Також відповідач звертає увагу на інформацію Національного банку України від 07.01.2025 щодо застосування до АТ «РВС БАНК» заходів впливу за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу та валютного законодавства, зокрема накладення штрафів у розмірах 135 150 000 грн та 50 000 грн і винесення письмового застереження. Просить суд урахувати зазначені обставини під час розгляду справи.

Крім того, відповідач заперечує доведеність набуття позивачем права вимоги за кредитними договорами, зазначаючи, що матеріали справи не містять доказів оплати ТОВ «ФК «ПАРІС» на користь АТ «РВС БАНК» вартості відступлених прав вимоги. З огляду на це вважає, що позивач не довів наявності у нього права вимоги до відповідача та обґрунтованості заявленої до стягнення заборгованості. На підтвердження своєї позиції відповідач наводить положення статей 512, 514, 1077 ЦК України та практику Верховного Суду.

За результатами розгляду справи відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача. Водночас зазначає, що станом на дату подання відзиву витрат на професійну правничу допомогу не понесла.

24.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що відповідач добровільно звернулася до АТ «РВС БАНК» з метою отримання кредитних коштів та підписала заяви-договори № 0036763 від 29.07.2019, № 1036763 від 08.11.2019 та № 2036763 від 23.01.2020 разом із додатками. За твердженням позивача, підписані сторонами заяви-договори, додатки № 1 та паспорти споживчого кредиту містять істотні умови кредитних договорів, зокрема відомості про суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, комісії, графік платежів, загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку. У зв`язку із цим позивач вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, а відповідач порушила взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Щодо належності доказів наявності заборгованості позивач зазначає, що до позовної заяви долучено копії заяв-договорів, меморіальні ордери, виписки за рахунками та розрахунки заборгованості, які в сукупності підтверджують надання кредитних коштів, їх розмір і наявність заборгованості. На підтвердження належності виписок за рахунками як доказів позивач наводить положення пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, а також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц. При цьому позивач вважає, що відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, повинна навести конкретні контраргументи та надати власний розрахунок.

Заперечуючи доводи відповідача щодо неналежного оформлення меморіальних ордерів, позивач зазначає, що відповідно до законодавства про платіжні системи та бухгалтерський облік меморіальний ордер є первинним документом, який містить відомості про банківську операцію. Також указує, що меморіальні ордери можуть існувати в електронній формі, у зв`язку із чим до суду надаються їх паперові роздруківки. З огляду на це позивач вважає доводи відповідача щодо неналежності зазначених документів необґрунтованими.

Щодо заперечень стосовно правомірності нарахування комісії позивач зазначає, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Посилаючись на положення статей 204, 215 ЦК України та практику Верховного Суду, зокрема постанови від 30.06.2021 у справі № 201/10403/19 та від 18.01.2023 у справі № 172/410/21, позивач вважає, що законодавство не забороняє встановлення комісій за споживчим кредитом, крім платежів за послуги, які відповідно до закону мають надаватися безоплатно. На думку позивача, передбачені заявами-договорами та графіками платежів умови щодо сплати комісії не є нікчемними, а за відсутності судового рішення про визнання відповідних умов недійсними діє презумпція правомірності правочину.

Щодо заперечень відповідача стосовно переходу права вимоги позивач зазначає, що до позовної заяви долучено договори про відступлення права вимоги, акти приймання-передачі прав і документів та реєстри договорів і боржників, за якими відступаються права вимоги. Відповідно до умов зазначених договорів право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі. Посилаючись на статті 512, 514, 516 ЦК України, позивач вважає, що надав належні та допустимі докази переходу до ТОВ «ФК «ПАРІС» права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - АТ «РВС БАНК». У зв`язку із цим доводи відповідача про недоведеність набуття права вимоги вважає необґрунтованими.

За результатами викладеного позивач просить суд відхилити заперечення відповідача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.07.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір № 0036763 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), відповідно до умов якої відповідачці надано споживчий кредит у розмірі 15 384,62 грн строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 18 % річних. Умовами договору також передбачено сплату разової комісії за надання кредиту в розмірі 2,5 % від суми кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3 % від суми наданого кредиту.

Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується виписками з особового рахунку за період з 28.12.2021 по 28.12.2021 та меморіальним ордером № 4489 від 29.07.2019.

Надалі, на підставі договору відступлення права вимоги № 28/12/2021-1 від 28.12.2021, укладеного між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС», первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019.

Як убачається з додатка № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019 на загальну суму 25 001,47 грн, з яких 12 071,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 160,42 грн - заборгованість за процентами, 8 769,26 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею).

Крім того, 08.11.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір № 1036763 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), відповідно до умов якої відповідачці надано споживчий кредит у розмірі 22 564,10 грн строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 18 % річних. Умовами договору також передбачено сплату разової комісії за надання кредиту в розмірі 2,5 % від суми кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3 % від суми наданого кредиту.

Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується виписками з особового рахунку за період з 29.09.2021 по 29.29.2021 та меморіальним ордером №5081 від 08.11.2019.

Надалі, на підставі договору відступлення права вимоги № 29/09/2021-1 від 29.09.2021, укладеного між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС», первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019.

Відповідно до додатка № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019 на загальну суму 39 087,74 грн, з яких: 20 187,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 039,14 грн - заборгованість за процентами, 12 861,48 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею).

Також 23.01.2020 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір № 2036763 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), відповідно до умов якої відповідачці надано споживчий кредит у розмірі 15 151,52 грн строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 18 % річних.

Умовами договору також передбачено сплату разової комісії за надання кредиту в розмірі 1 % від суми кредиту та щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 5 % від суми наданого кредиту.

Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується виписками з особового рахунку за період з 05.05.2021 по 06.05.2021 та меморіальним ордером №6608 від 23.01.2020.

Надалі, на підставі договору відступлення права вимоги № 05/05/2021-1 від 05.05.2021, укладеного між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС», первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020.

Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020 на загальну суму 25 414,97 грн, з яких: 13 997,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 060,25 грн - заборгованість за процентами, 8 333,38 грн - заборгованість за комісією та 24,06 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пенею).

Як убачається зі змісту зазначених Заяв-Договорів, відповідачка підтвердила приєднання до умов публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, погодилася з умовами кредитування та зобов`язалася виконувати передбачені договорами зобов`язання.

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитними договорами позивачем надано меморіальний ордер № 4489 від 29.07.2019, яким підтверджується перерахування відповідачці кредитних коштів у розмірі 15 384,62 грн за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019; меморіальний ордер № 5081 від 08.11.2019 щодо перерахування 22 564,10 грн за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019; меморіальний ордер № 6608 від 23.01.2020 щодо перерахування 15 151,52 грн за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020, а також виписки за відповідними банківськими рахунками відповідачки та розрахунки заборгованості за кожним із кредитних договорів.

Судом також установлено, що право вимоги за вказаними кредитними договорами було відступлено на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» на підставі договорів відступлення права вимоги № 05/05/2021-1 від 05.05.2021, № 29/09/2021-1 від 29.09.2021, № 28/12/2021-1 від 28.12.2021, та відповідних реєстрів боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано акти приймання-передачі прав вимоги і документів від 05.05.2021, 29.09.2021 та 28.12.2021 відповідно. Згідно з умовами зазначених актів АТ «РВС БАНК» передало, а ТОВ «ФК «ПАРІС» прийняло права вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначено у відповідних додатках № 1 до договорів відступлення права вимоги. При цьому актами передбачено, що відступлення права вимоги набуває чинності з моменту їх підписання сторонами.

Наявні в матеріалах справи договори відступлення права вимоги, акти приймання-передачі та відповідні реєстри боржників підтверджують включення відповідачки до переліку боржників, права вимоги щодо яких передано позивачу, та перехід до ТОВ «ФК «ПАРІС» прав кредитора за спірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст. 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу

Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Відповідно до п.п. 46-48 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України

04 липня 2018 року № 75 (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.

У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Згідно з п.п. 60,61 цього Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

У п. 64 Положення вказано, що Банк станом на 01 січня надає клієнтам виписки за їх особовими рахунками. Клієнти складають у письмовій/електронній формі підтвердження про залишки на їх особових рахунках станом на 01 січня. Порядок підтвердження залишків коштів за особовими рахунками клієнтів передбачається в договорах банківського рахунку. Залишки коштів за особовими рахунками клієнтів є підтвердженими, якщо підтвердження про них банк не отримав протягом місяця.

За змістом ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З наведених обставин справи вбачається, що між АТ «РВС БАНК» та відповідачкою 29.07.2019, 08.11.2019 та 23.01.2020 були укладені кредитні договори у формі заяв-договорів про приєднання до публічної пропозиції банку, які підписані відповідачкою.

Доводи відповідачки щодо невідповідності дати створення електронного файла публічної пропозиції датам укладення кредитних договорів самі по собі не свідчать про те, що відповідний текст умов кредитування не існував на момент укладення договорів. Водночас для встановлення погоджених сторонами умов кредитування суд враховує зміст підписаних відповідачкою документів та інші надані докази, які дають змогу визначити редакцію умов, чинну на момент укладення кожного договору.

Отже, висновок щодо погодження відповідачкою конкретних умов кредитування має ґрунтуватися на досліджених судом документах, а не виключно на факті підписання заяви про приєднання до публічної пропозиції.

При укладенні кредитних договорів були досягнуті усі істотні умови, зокрема, визначені сума кредиту, розмір процентної ставки та інші платежі, порядок повернення, а також надана повна інформація про сукупну вартість кредиту, про що свідчать додатки до договорів, які також підписані відповідачем особисто.

За умовами кредитних договорів, на ім`я відповідача були відкриті банківські рахунки, на які було здійснено перерахування кредитних коштів.

Позивачем на підтвердження обставин виконання кредитором взятих на себе зобов`язань були надані копії меморіальних ордерів та виписки по рахунках відкритих на ім`я відповідача станом на дату відступлення права вимоги.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи меморіальні ордери та виписки за банківськими рахунками відповідачки на підтвердження перерахування їй кредитних коштів. Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із того, що первинні банківські документи можуть існувати як у паперовій, так і в електронній формі, а їх доказове значення визначається з урахуванням змісту та сукупності інших доказів у справі. Відсутність на копіях окремих реквізитів сама по собі не є достатньою підставою для відхилення таких доказів без оцінки їх у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи.

Як встановлено вище, відповідачем були укладені з АТ «РВС Банк» кредитні договори, на його ім`я були відкриті банківські рахунки, виписки по банківських ранках та заявлені до стягнення суми, вказують на часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Стороною відповідача в ході розгляду справи було лише вказано на відсутність належних доказів на підтвердження обставин видачі кредитів, натомість будучи власником банківських рахунків стороною відповідача не надано відповідних виписок по ним на підтвердження власних доводів та спростування твердження позивача про наявність заборгованості відповідача. Крім того, виходячи з п. 64 Положення вказано, що Банк станом на 01 січня надає клієнтам виписки за їх особовими рахунками і залишки коштів за особовими рахунками клієнтів є підтвердженими, якщо підтвердження про них банк не отримав протягом місяця.

Суд враховує, що відповідачка заперечувала проти визначеного позивачем розміру заборгованості та надала власні розрахунки, у яких зазначила інші суми залишку основного боргу за кожним із кредитних договорів. У зв`язку із цим суд перевіряє розрахунки обох сторін у сукупності з банківськими виписками та іншими документами, що підтверджують рух коштів за відповідними рахунками.

Виходячи з наявних у матеріалах справи виписок за рахунками відповідачки та розрахунків заборгованості, наданих позивачем, заборгованість за кредитними договорами становить:

- за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019 станом на 11.11.2024 - 25 001,47 грн, з яких: 12 071,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 160,42 грн - заборгованість за процентами, 8 769,26 грн - заборгованість за комісією;

- за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019 станом на 11.11.2024 - 39 087,74 грн, з яких: 20 187,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 039,14 грн - заборгованість за процентами, 12 861,48 грн - заборгованість за комісією;

- за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020 станом на 11.11.2023 - 24 511,90 грн, з яких: 13 118,27 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 060,25 грн - заборгованість за процентами, 8 333,38 грн - заборгованість за комісією.

Враховуючи, обставини укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитних договорів, узгодження ними істотних умов кредитування і, зокрема, розмір відсоткової ставки, відсутність доказів невиконання первісним кредитором взятих на себе зобов`язань та укладення через незначний проміжок часу між сторонами другого договору, а також обставини часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та відсутність спростування заявлених сум заборгованості, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора, сум невиконаних відповідачем зобов`язань по поверненню кредитів та сплати відсотків за користування ними, нарахування яких здійснено відповідно до умов договорів та в межах строку кредитування.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд вказує наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки сформульовано і в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 , що вказує на усталену судову практику.

У кредитних договорах від 29.07.2019 № 0036763, від 08.11.2019 № 1036763 та від 23.01.2020 № 2036763, укладених між АТ «РВС БАНК» та відповідачкою, містяться умови про сплату щомісячної комісії за супроводження (розрахунково-касове обслуговування) кредиту в розмірі 3 %, 3 % та 5 % відповідно від суми наданого кредиту щомісяця протягом строку кредитування.

Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «ФК «Паріс», що отримало право вимоги від АТ «РВС БАНК», не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за обслуговування кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Фактично кредитними договорами встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, оскільки надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Вказані умови договорів є нікчемними, а тому правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією за договором № 0036763 від 29.07.2019 у розмірі 8 769,26 грн, за договором № 1036763 від 08.11.2019 у розмірі 12 861,48 грн та за договором № 2036763 від 23.01.2020 у розмірі 8 333,38 грн не вбачається.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо необхідності зарахування сум сплачених комісій у рахунок погашення основної суми кредиту, суд зазначає, що відповідачка не надала доказів здійснення платежів у зазначених нею сумах та їх зарахування кредитодавцем як комісії. Саме по собі посилання на необхідність перерахунку заборгованості не є достатньою підставою для визначення іншого розміру основного боргу. За таких обставин доводи відповідачки в цій частині не знайшли належного підтвердження під час розгляду справи.

Разом з тим, із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що до її загального розміру включено заборгованість за комісією за кожним із трьох кредитних договорів. Оскільки правові підстави для стягнення зазначених сум комісії відсутні, заборгованість відповідачки підлягає визначенню без урахування таких сум.

Таким чином, заборгованість відповідачки за Заявою-Договором № 0036763 від 29.07.2019 становить 16 232,21 грн, з яких 12 071,79 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 160,42 грн - заборгованість за процентами; за Заявою-Договором № 1036763 від 08.11.2019 - 26 226,26 грн, з яких 20 187,12 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 039,14 грн - заборгованість за процентами; за Заявою-Договором № 2036763 від 23.01.2020 - 16 178,52 грн, з яких 13 118,27 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3 060,25 грн - заборгованість за процентами.

Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки без урахування заборгованості за комісією, становить 58 636,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 603,86 грн.

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ПАРІС» (ЄДРПОУ 38962392, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А) 16 232,21 грн, з яких: 12 071,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 160,42 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ПАРІС» (ЄДРПОУ 38962392, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А) 26 226,26 грн, з яких: 20 187,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 039,14 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ПАРІС» (ЄДРПОУ 38962392, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А) 16 178,52 грн, з яких: 13 118,27 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 060,25 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ПАРІС» (ЄДРПОУ 38962392, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 603,86 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua