Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 06 вересня 2026 р.
Справа: №760/8658/25
Суддя: Усатова І. А.
Справа №760/8658/25 2/760/1123/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Омельяненко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
До Солом`янського районного суду міста Києва надійшов вищевказаний позов, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість на свою користь у розмірі 25425,05 грн та судові витрати.
В обґрунтування зазначає, що 01.11.2023 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101699240 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем даного Договору є Анкета-заява на кредит № 101699240 Позичальника від 01.11.2023, що заповнена Відповідачем.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.
28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №105 МЛ/Т від 28.02.2024.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 101699240 від 01.11.2023 було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №105 МЛ/Т від 28.02.2024.
Станом на момент подачі позовної заяви сума заборгованості відповідача становить 25425,05 грн,, яка складається з: 7000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17935,05 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 490 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
14.05.2025 від відповідача до суду надійшов відзив.
Відзив обґрунтований тим, що позивачем не доведено факту укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою кредитного договору № 101699240 від 01.11.2023, оскільки надана копія договору не містить підписів сторін, а доказів його належного оформлення в електронній формі та підписання електронним підписом не надано.
Крім того, відповідачка зазначає про відсутність належних і допустимих доказів фактичного перерахування їй кредитних коштів, оскільки надана копія платіжного доручення не містить підпису працівника банку, а належність їй зазначеного карткового рахунку не підтверджена.
Також у відзиві вказано на недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, оскільки договір факторингу та витяг із реєстру боржників, на думку відповідачки, не підтверджують набуття права вимоги саме до неї. З огляду на викладене відповідачка вважає позовні вимоги недоведеними та просить відмовити в їх задоволенні.
14.05.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.
09.06.2025 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
20.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.
Відповідь на відзив обґрунтована тим, що позивач вважає доводи відповідачки безпідставними, посилаючись на укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором, надісланим у SMS-повідомленні, та на перерахування відповідачці кредитних коштів у розмірі 7 000 грн, що, на думку позивача, підтверджується платіжним дорученням від 01.11.2023.
Крім того, позивач зазначає, що набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги від 28.02.2024 та відповідного витягу з реєстру боржників.
Також позивач вказує на відсутність з боку відповідачки доказів неотримання кредитних коштів і заперечує необхідність надання банківської виписки, посилаючись на відсутність у нього можливості самостійно отримати відповідну інформацію. У зв`язку з цим позивач наполягає на обґрунтованості позовних вимог та просить поновити строк на подання відповіді на відзив.
23.06.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.
28.06.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
09.10.2025 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
19.11.2025 на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду міста Києва надійшли витребувані документи у АТ КБ «Приватбанк».
14.07.2026 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва ухвалено здійснювати провадження у справі з повідомленням сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали та призначено судове засідання.
У судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 01.11.2023 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101699240 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем даного Договору є Анкета-заява на кредит № 101699240 Позичальника від 01.11.2023, що заповнена Відповідачем.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.
28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №105 МЛ/Т від 28.02.2024.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 101699240 від 01.11.2023 було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №105 МЛ/Т від 28.02.2024.
Станом на момент подачі позовної заяви сума заборгованості відповідача становить 25425,05 грн,, яка складається з: 7000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17935,05 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 490 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин 1, 3, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам щодо письмової форми правочину.
За правилом ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Оцінюючи доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, та заперечення позивача, наведені у відповіді на відзив, суд виходить із такого.
Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доводи відповідачки про те, що надана позивачем копія кредитного договору не містить власноручних підписів сторін, самі по собі не спростовують факту укладення договору в електронній формі. Як уже зазначено судом, законодавство допускає укладення електронного договору шляхом обміну електронними повідомленнями та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що під час оформлення кредиту 01.11.2023 відповідачці було надіслано одноразовий ідентифікатор у SMS-повідомленні, за допомогою якого вона прийняла пропозицію укласти кредитний договір № 101699240. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на анкету-заяву позичальника та документи щодо оформлення кредиту в інформаційній системі первісного кредитора.
При цьому суд ураховує, що електронна форма договору не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Водночас відсутність власноручного підпису на роздрукованому примірнику електронного документа не є самостійною та достатньою підставою для висновку про неукладення договору, якщо інші належні й допустимі докази підтверджують волевиявлення сторін.
Щодо заперечень відповідачки про недоведеність фактичного отримання кредитних коштів суд зазначає таке.
Позивач стверджує, що 01.11.2023 на виконання умов кредитного договору відповідачці було перераховано 7000 грн, посилаючись на платіжне доручення № 75648572 від цієї дати, у якому зазначено картку з номером НОМЕР_1 .
Відповідачка заперечує належність їй зазначеної картки та вказує на відсутність у наданій копії платіжного доручення підпису працівника банку. Позивач, своєю чергою, зазначає, що платіжне доручення містить необхідні реквізити, а отримати банківську виписку самостійно він не може через обмеження, пов`язані з банківською таємницею.
Суд зауважує, що обов`язок доведення факту надання кредитних коштів покладається на позивача як на особу, яка вимагає їх повернення. Відповідно, саме позивач повинен надати достатні докази перерахування коштів позичальниці. Водночас суд оцінює не лише окреме платіжне доручення, а всі наявні у справі докази, у тому числі документи, витребувані судом у АТ КБ «ПриватБанк» та отримані 19.11.2025, якими підтверджено, що вищевказана картка емітована на ім`я ОСОБА_1 та відбулось відповідне зарахування коштів 01.11.2023.
Отже, доводи відповідачки про недоведеність факту отримання кредитних коштів суд вважає необґрунтованими.
Щодо доводів відповідачки про недоведеність переходу до позивача права вимоги суд виходить із такого.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як установлено судом, 28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 105 МЛ/Т. На підтвердження набуття права вимоги за спірним кредитним договором позивач також надав витяг із реєстру боржників, копією платіжної інструкції від 28.02.2024.
Таким чином, суд вважає доведеним набуття позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором, а доводи відповідачки - необґрунтованими.
Щодо стягнення комісії в розмірі 490 грн, суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути з відповідачки 490 грн заборгованості за комісією, посилаючись на умови кредитного договору та розрахунок заборгованості.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право на безоплатне отримання інформації про стан своєї заборгованості, а частина п`ята статті 12 цього Закону передбачає нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, сформульовано правовий висновок, відповідно до якого умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Водночас наведений правовий висновок не означає, що будь-яка комісія, передбачена кредитним договором, є незаконною. Для вирішення питання про її стягнення суд повинен установити, за яку саме послугу вона нарахована, чи передбачена така послуга договором, чи має вона самостійний зміст та чи не стосується плати за дії, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати безоплатно.
У матеріалах позовної заяви, викладених у наданому суду тексті, зазначено лише загальну суму комісії - 490 грн, без конкретизації послуги, за яку вона нарахована. Саме зазначення відповідної суми в розрахунку заборгованості не доводить правомірності її стягнення.
За таких обставин, якщо умовами кредитного договору не визначено конкретної послуги, за яку встановлено комісію, а позивач не надав інших належних і допустимих доказів правової підстави для її нарахування, суд доходить висновку про недоведеність вимоги в цій частині.
Отже, за відсутності підтвердження правомірності нарахування комісії в розмірі 490 грн у її стягненні належить відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 375,24 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274, 280 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором у розмірі 25425,05 грн,, яка складається з: 7000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17935,05 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2375,24 грн.
У задоволенні решти вимог -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua