Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №755/4966/22 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 755/4966/22

пр. № 2/759/135/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Красовській В.В.,

за участі представника позивача - адвоката Онишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2022 засобами поштового зв`язку адвокат Сацик Р.В., який представляє інтереси позивача, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 481 114,58 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги адвокат Сацик Р.В. обґрунтовує тим, що 02.01.2022 відповідач на Кільцевій дорозі в м. Києві вчинив ДТП, внаслідок якої завдано майнової та моральної шкоди позивачу. Постановою суду віл 10.02.2022 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З метою визначення розміру завданої шкоди стороною позивача було отримано звіт №68/87.02.22 від 31.01.2022, відповідно до якого вартість автомобіля Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , становить 611 114 грн. 58 коп., а вартість відновлювального ремонту - 658 461 грн. 47 коп. Відповідальність ОСОБА_2 , який станом на день ДТП керував автомобілем Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК Євроінс Україна» за полісом №206625951. У межах визначеного ліміту страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн. 00 коп., а відтак, зважаючи на приписи ст. 1194 ЦК України, різницю між розміром фактично завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодування відшкодовує винна особа, тобто у даному випадку із відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 481 114 грн. 58 коп.

Також представник позивача вказує, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 , як власник пошкодженого автомобіля, зазнав моральних страждань, які полягали у нервовому стресі, неможливості користуватися пошкодженим авто у побутовій сфері. Внаслідок заподіяння шкоди позивач змінив звичний графік, його час для добирання на роботу збільшився, на сон стало менше часу, через що він постійно почав відчувати себе втомленим, а його стан в цілому почав впливати на його роботу та звичне життя. Моральну шкоду позивач оцінює у 15 000 грн. 00 коп., які просить стягнути із відповідача.

Щодо заявлених сум процесуальних витрат, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, адвокат Сацик Р.В. вважає, що стягненню підлягають витрати на проведення оцінки завданого позивачу матеріального збитку під час підготовки позову до суду, а саме звіту №67/87.02.22 від 02.02.2022, вартість проведння якого становить 5 000 грн. 00 коп. Також представник позивача вказує про необхідність стягнення витрат на правову допомогу, які становлять 4 500 грн. 00 коп. Окремо зауважує, що позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 961 грн. 15 коп.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.07.2022 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

05.02.2023 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому останній заперечує щодо викладених у позові обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу - зменшити пропорційно наданій правовій допомозі з огляду на її необхідність. Також відповідач зазначив, що ставить під сумнів розмір відшкодування, стягнути яке просить із нього позивач, а тому з метою встановлення дійсного розміру шкоди слід провести експертизу у даній справі. Щодо наданого стороною позивача звіту звернув увагу на недоліки, зокрема відсутність документального підтвердження оплати такого звіту і дійсності його проведення з огляду на розбіжності у написанні номеру звіту та дати його складення. Так само відповідач не вважає доведеним розмір заявленої моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів погіршення його морального стану, сталого способу життя, стосунків на роботі або у побуті. Станом на день ДТП керував автомобілем не позивач, а тому відповідач припускає, що цінність пошкодженого автомобіля для позивача не висока. Щодо витрат на правову допомогу, які просить стягнути із нього сторона позивача, зауважує, що клопотання про виклик позивача для допиту як свідка не було необхідним, а заявлене лише з метою збільшення розміру витрат, які понесла сторона у справі. Більше того, вартість послуг адвоката Сацика Р.В., який представляє інтереси позивача, є значно завищеними у порівнянні з іншими адвокатами, які здійснюють свою діяльність у м. Києві. Зважаючи на викладене, існує необхідність у зменшенні витрат на правову допомогу. Окремо відповідач зауважив на тому, що долучені до позову додатки не засвідчені у встановленому законодавством порядку, а тому не можуть бути прийняті судом.

10.03.2023 представником позивача засобами поштового зв`язку скеровано до суду відповідь на відзив, в якій адвокат просить не брати до уваги викладені у відзиві твердження відповідача ОСОБА_2 та спростовує їх доводами, аналогічними за своїм змістом до доводів позовної заяви.

03.05.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшли письмові заперечення відповідача ОСОБА_2 , в яких останній заперечує щодо доводів відповіді на відзив та просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2023 матеріали цивільної справи передано на розгляд Святошинському районному суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддя від 27.06.2023 справу передано на розгляд судді Єросовій І.Ю.

Ухвалою від 30.06.2023 прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення автотоварознавчої експертизи у даній справі, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 04.09.2023 провадження відновлено.

Ухвалою від 21.11.2023 призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.05.2024 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21.11.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 08.10.2024 задоволено клопотання сторони позивача та у даному провадженні призначено судову експертизу.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.03.2025 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.10.2024 про призначення експертизи залишено без змін.

17.07.2026 на адреса суду надійшов висновок експерта №4394/25-54 від 24.06.2026 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Volkswagen Scirocco, д.н.з. НОМЕР_1 , до ДТП станом на 02.01.2022 складала 499 210 грн. 80 коп., вартість відновлювального ремонту авто становить 630 466 грн. 64 коп., вартість матеріального збитку становить 499 210 грн. 80 коп., а ринкова вартість автомобіля після ДТП 186 860 грн. 80 коп.

Ухвалою від 21.07.2026 відновлено провадження.

У судовому засіданні представник позивач - адвокат Онишко В.М. просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не вбачає за можливе зменшити розмір позовних вимог з урахуванням викладеного у висновку експерта, оскільки такого не було погоджено із самим позивачем. Щодо фактичних обставин вказує, що постановою суду відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ДТП. Звітом про оцінку вартості матеріального збитку встановлено дійсну вартість матеріального збитку, завданого позивача, який він просить стягнути із відповідача. Підтверджує, що позивач отримував страхову виплату від страхової компанії. Окремо вказує на тому, що протиправні дії відповідача ОСОБА_2 завдали позивачу моральної шкоди, розмір якої підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не керував своїм автомобілем у день ДТП, однак він є власником пошкодженого транспортного засобу і всі витрати на ремонт поніс саме він. Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу адвокат зазначає, що наразі вони становлять 4 500 грн. 00 коп., у подальшому сторона позивача має намір реалізувати своє право на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки розмір таких витрат збільшився.

На запитання суду представник позивача повідомила, що їй не відомі дані про взаємовідносини позивача із ОСОБА_3 , який на моменту ДТП керував транспортним засобом Volkswagen Scirocco, д.н.з. НОМЕР_1 , належним на праві власності ОСОБА_1 . Також підтверджує, що станом на день розгляду справи судом автомобіль вже відремонтований, про що й було зазначено стороною позивача у відповіді на відзив. Водночас, надати документи на підтвердження наведеного не вбачається за можливе, оскільки такі документи можна отримати лише у тому разі, якщо ремонт пошкодженого автомобіля здійснювався на офіційному СТО. Підтвердила, що на даний час автомобіль не було відчужено позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, у призначений час не прибули, жодних заяв чи клопотань, у тому числі й про відкладення на адресу суду не надсилали.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи наявне документальне підтвердження своєчасного та належного виклику відповідача ОСОБА_2 та третьої особи у судове засідання, однак останні не з`явилися, про причини неявки та їх поважність суд не повідомили, суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання та можливість розгляду даної справи по суті.

Заслухавши позицію представника позивача, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, в силу приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ході розгляду справи встановлено, що 02.01.2022 приблизно о 16 год. 52 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по Кільцевій дорозі у м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу у русі автомобілю Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватися, внаслідок чого скоїв зіткнення із даним автомобілем. Внаслідок ДТП автомобілі зазначили механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2022 у справі №759/1546/22 (т. 1 а.с. 18-19).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була встановлена вина водія автомобіля Ауді, д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, має преюдиціальне значення, а тому у даному випадку вина відповідача у завданні позивачеві матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Як вказує позивач, внаслідок ДТП ОСОБА_2 завдано майнової шкоди ОСОБА_1 у розмірі 611 114 грн. 58 коп. (з яких до відшкодування відповідачем підлягає 481 114 грн. 58 коп.), а також моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Слід зауважити, що у постанові від 09.08.2023 у справі №712/9928/20 Верховний Суд виснував, що транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Приписами ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, у даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власниками наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 02.01.2022 року.

За змістом п. 1.7 ч. 1 ст. 1 Закону (в редакції станом на 02.01.2022) забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Як вбачається із наявних у розпорядженні суду матеріалів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП 02.01.2022 була застрахована ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (т. 1 а.с. 20-22).

За змістом ст. 28 Закону (в редакції станом на 02.01.2022) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст. 29 Закону (станом на 02.01.2022) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Водночас, ст. 30 вказаного нормативного акту визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вказує сторона позивача та підтверджується наданими доказами, ОСОБА_1 повідомив страховика про настання страхового випадку, яким відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону (в редакції станом на 02.01.2022) є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Після чого позивачем було скеровано страховику заяву про виплату страхового відшкодування. отримав погоджену сторонами страхову виплату у розмірі 130 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 25-26, 52).

З кумулятивного аналізу приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та норм ЦК України логічно випливає, що обов`язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди потерпілій особі носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому, особа, відповідальність якої застрахована, як винуватець ДТП, здійснює виплати на користь потерпілої особи в розмірі фактично понесених витрат на відновлення транспортного засобу тільки у разі, якщо вони перевищують страхову суму (максимальний розмір страхового відшкодування заподіяної майнової шкоди) та за наявності доказів її розміру.

У цій частині норми Закону щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, є спеціальними нормами відносно приписів норм ЦК України та підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин.

На підтвердження заявленої суми позивачем надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку №68/87.01.22 від 31.01.2022, підготовлений оцінювачем ОСОБА_4 (СОД ФОП ОСОБА_4 ), який має сертифікат оціночної діяльності №129/19 від 18.02.2019 року. Відповідно до звіту вартість матеріального збитку становить 611 114 грн. 58 коп., а ринкова вартість автомобіля на дату оцінки становить 292 251 грн. 44 коп. (т. 1 а.с. 27-51).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Критерій допустимості доказів закріплений ст. 78 ЦПК України і передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У свою чергу, достовірними відповідно до ст. 79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що звіт №68/87.01.22 від 31.01.2022 складено повноважною особою, відомості щодо якої як суб`єкта оціночної діяльності внесені до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, такий документ відповідає вимогам закону, містить повні дані про пошкоджений автомобіль, методику проведення розрахунків та висновку за результати проведення дослідження, суд сприймає вказаний документ як доказ.

Водночас, суд не вважає його таким, що підтверджує дійсний розмір завданого позивачу матеріального збитку. У рамках даного провадження судом було призначено автотоварознавчу експертизу, оскільки сторона відповідача заперечувала щодо викладеного у відзиві. Суд погоджується, що наданий стороною позивача звіт містить оцінку автомобіля Volkswagen Scirocco, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на день проведення оцінки пошкодженого автомобіля, а також вказаний документ не містить даних про те, що за десять років користування ним відбулося зношення.

Висновком експерта №4394/25-54 від 24.06.2026, підготовленим Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України на виконання вимог ухвали суду, встановлено, що ринкова вартість автомобіля Volkswagen Scirocco, д.н.з. НОМЕР_1 , до ДТП станом на 02.01.2022 складала 499 210 грн. 80 коп., вартість відновлювального ремонту авто становить 630 466 грн. 64 коп., вартість матеріального збитку становить 499 210 грн. 80 коп., а ринкова вартість автомобіля після ДТП 186 860 грн. 80 коп. (т. 3 а.с. 16-35).

Сторона позивача не заперечує щодо викладеного у вказаному висновку, не спростовує результати експертизи, не вказує на неправильність проведення дослідження. Отже, суд вважає, що у даному випадку доведеним та дійсним розміром матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Volkswagen Scirocco, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідачем ОСОБА_2 є 499 210 грн. 80 коп.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що у даному випадку розмір майнової шкоди, завданий діями ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 становить 312 350 грн. 00 коп. Вказаний розмір є різницею між вартістю автомобіля Volkswagen Scirocco, д.н.з. НОМЕР_1 , до ДТП станом на 02.01.2022 року та вартістю автомобіля після ДТП. При цьому суд не вирішує питання про передачу відповідачу пошкодженого автомобіля, оскільки позивач заперечує щодо такого. Водночас, суд вважає слушними доводи сторони відповідача про порушення розумного балансу між стягненням на користь позивача відшкодування та залишення у його розпорядженні пошкодженого (повністю знищеного) автомобіля, який у той же час має певну вартість після ДТП.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України (в редакції станом на 02.01.2022) особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачем долучено до позову довідку про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 27.05.2022, з якої вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_1 18.05.2022 було зараховано грошову суму у розмірі 130 000 грн. 00 коп., що є страховим відшкодуванням ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (т. 1 а.с. 52).

Зважаючи на те, що страховиком винної особи здійснено страхове відшкодування потерпілій особі у розмірі 130 000 грн. 00 коп., а фактична сума завданого діями відповідача матеріального збитку становить 312 350 грн. 00 коп., то суд доходить висновку, що стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає матеріальна шкода у розмірі 182 350 грн. 00 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. 00 коп., то суд зазначає таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина сьома статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).

Обґрунтовуючи позов у цій частині вимог, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що діями відповідача ОСОБА_2 йому було завдано моральної шкоди. Позивач зазнав моральних страждань, що полягали у нервовому стресі, неможливість користуватися належним йому на праві власності майном. Внаслідок пошкодження автомобіля у ОСОБА_1 змінився звичний графік, через відсутність у розпорядженні справного транспортного засобу збільшився час на добирання позивача на роботу, зменшення часу на сон. Внаслідок таких змін він почав відчувати себе втомленим, що негативно відобразилося на його роботі та приватному житті.

Суд сприймає доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачем не доведено ступінь пережитих моральних (душевних) страждань, не надано документального підтвердження звернення до уповноважених суб`єктів (лікарів) за допомогою та проходження лікування. Також суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що ОСОБА_1 не мав інтересу до автомобіля внаслідок передачі права керування ним ОСОБА_3 , який і керував автомобілем 02.01.2022 на момент ДТП. Вказані твердження не спростовують факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди ОСОБА_1 , однак свідчить про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до відшкодування суми.

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Суд погоджується, що внаслідок ДТП і пошкодження транспортного засобу позивача, йому була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 .

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу в наслідок ДТП позивач мав певні порушення усталеного способу життя, беручи до уваги психологічно-травмуючий фактор (неправомірних дій відповідача), користуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 5 000 грн. 00 коп., що буде достатнім для розумного задоволення потреб позивача.

Щодо вимоги сторони позивача про стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на проведення оцінки визначення вартості завданого матеріального збитку суд зауважує, що відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У матеріалах справи міститься документальне підтвердження здійснення ОСОБА_1 витрат на проведення оцінки матеріального збитку авто Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме - квитанції від 02.02.2022 на суму 5 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 51).

Суд звертає увагу на те, що в рамках даного провадження було проведено судову автотоварознавчу експертизу, висновки якої й лягли в основу розрахунків майнової шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. При цьому, сам звіт містить не ті дані, які мали б враховуватися судом при вирішенні даного спору, а тому суд відхиляє доводи сторони позивача про стягнення із ОСОБА_2 витрат у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Водночас, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи, що становлять 6 446 грн. 02 коп. (100% витрат становить 16 963 грн. 20 коп.). Вказаний розрахунок є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (38%). Наведене узгоджується із приписами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться й витрати на проведення експертизи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд вбачає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подачу даного позову, у розмірі 1 885 грн. 24 коп., що становить 38% від фактично сплаченої ОСОБА_1 суми судового збору у розмірі 4 961 грн. 15 коп.

Щодо вимоги сторони позивача про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу суд зауважує, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Положення ст. 15 ЦПК України наділяють учасників провадження правом користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18, відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження доводів про понесення витрат на правову допомогу представник позивача - адвокат Сацик Р.В. долучив копію договору про надання правової допомоги №547 від 24.05.2022, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 24.05.2022, акт про надану правову допомогу №1 від 07.06.2022, квитанцію №2634996 від 07.06.2022, детальний опис робіт (наданих послуг) від 08.06.2022, відповідно до яких вартість послуг адвоката Сацика Р.В., наданих ОСОБА_1 , становить 4 500 грн. 00 коп., (т. 1 а.с. 53-61).

Отже, зважаючи на реальність наданих адвокатом Сациком Р.В. послуг позивачу ОСОБА_1 , документальне підтвердження надання таких послуг та прийняття їх позивачем, суд вважає доведеним розмір витрат на правову допомогу, які поніс позивач у даній справі, і вважає за необхідне з урахуванням принципу пропорційності відшкодування витрат стороною на користь якої частково ухвалене рішення стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1 710 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , майнову шкоду у розмірі 182 350 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , витрати на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 6 446 грн. 02 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 1 885 грн. 24 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , витрати на правову допомогу у розмірі 1 710 грн. 00 коп.

У стягненні майнової та моральної шкоди в іншому розмірі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.