Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №754/12938/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №754/12938/26

Суддя: Коваленко І. І.

Номер провадження 2/754/12302/26

Справа №754/12938/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 13 560,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

29.06.2026 Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 567054-КС-002 від 21.11.2025 у загальному розмірі 13 560,00 грн, яка складається з 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 6 760,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 800,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту та 2 000,00 грн відсотків відповідно до статті 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2025 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та Відповідачкою у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено Договір № 567054-КС-002 про надання кредиту. За умовами вказаного Договору Позивач надав Відповідачці кредит у розмірі 4 000,00 грн на строк 169 днів з датою повернення до 08.05.2026 зі сплатою фіксованої стандартної процентної ставки у розмірі 1,00% за кожен день користування. Також Договором було передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 800,00 грн.

Зобов`язання з надання кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн Позивач виконав у повному обсязі 21.11.2025 шляхом їх перерахування у безготівковій формі за залученням надавача платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" на банківський рахунок Відповідачки з використанням реквізитів її електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (MONOBANK).

За твердженням Позивача, Відповідачка порушила взяті на себе договірні зобов`язання та у встановлений строком до 08.05.2026 термін не повернула суму отриманого кредиту, не сплатила нараховані проценти за користування ним та комісію.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення відсотків відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 2 000,00 грн, Позивач зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. При цьому Позивач наголошує, що не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування як правомірна плата за користування кредитними коштами (статті 1048, 1056-1 ЦК України), та проценти, що нараховуються за порушення грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України у разі неповернення суми кредиту у визначений строк.

За розрахунком Позивача станом на 11.06.2026 заборгованість Відповідачки становить 13 560,00 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 760,00 грн - заборгованість за процентами; 800,00 грн - заборгованість за комісією; 2 000,00 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідачка подала Відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" у повному обсязі. Заперечення обґрунтовано тим, що Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування коштів (первинних бухгалтерських документів, виписок з рахунку тощо). Крім того, Відповідачка зазначила, що нараховані проценти та штрафні санкції є надмірно великими та підлягають зменшенню відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, а також наголосила, що нарахування штрафних санкцій і пені в період дії воєнного стану підлягає обмеженню відповідно до пункта 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом у вигляді графіка платежів зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

21.11.2025 о 20:30 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавець) та ОСОБА_2 (Позичальниця) у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", було укладено електронний кредитний Договір № 567054-КС-002. Договір сформовано на основі Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 21.11.2025, Анкети від 21.11.2025 та Прийняття позичальницею пропозиції (акцепту). Позичальниця акцептувала оферту та підписала її шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-3077, отриманого в смс-повідомленні на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , а Кредитодавець підписав Договір кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи Тимощука Руслана Олександровича.

Одноразовий ідентифікатор UA-3077 був сформований інформаційно-телекомунікаційною системою Позивача та надісланий в смс-повідомленні 21.11.2025 о 20:29 на верифікований фінансовий номер мобільного телефону Відповідачки НОМЕР_2 , який Відповідачка вказала під час реєстрації та ідентифікації в особистому кабінеті.

Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле на вебсторінці Позивача фактично прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи та свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

21.11.2025 Кредитодавець направив Позичальниці підтвердження укладення кредитного Договору № 567054-КС-002 та здійснив перерахування кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн на банківський рахунок Позичальниці № НОМЕР_3 з використанням реквізитів її електронного платіжного засобу № 4441-1111-3070-1950 за залученням надавача платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід" (платіжна інструкція № 1da929e8-c708-11f0-b910-000c29d57ed2_1 від 21.11.2025).

Зарахування вказаних коштів 21.11.2025 на рахунок Відповідачки також підтверджено листом АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" № БТ/Е-33095 від 27.07.2026, в якому анк підтвердив факт емітування на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) платіжної картки № НОМЕР_1 та відкриття під неї банківського рахунку № НОМЕР_3 та доданою випискою про рух коштів по картці за період з 21.11.2025 по 08.05.2026, відповідно до якої на картковий рахунок Відповідачки 21.11.2025 було зараховано кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн.

З огляду на зазначені банківські докази Суд відхиляє твердження Відповідачки у відзиві про відсутність належних доказів перерахування коштів.

Згідно з пунктами 2.1, 2.7 Договору № 567054-КС-002 від 21.11.2025 Кредитодавець надає Позичальниці Кредит у розмірі 4 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.8, 2.13, 2.14 Договору Строк, на який надається Кредит, становить 24 тижні (169 днів), дата видачі Кредиту - 21.11.2025, дата повернення Кредиту та строк дії Договору - до 08.05.2026.

За пунктом 2.4 Договору Стандартна процентна ставка за Кредитом встановлена у розмірі 1% в день (фіксована), яка є незмінною протягом усього строку дії Договору. Відповідно до пунктів 2.11, 2.12 Договору денна процентна ставка становить 0,87%, а орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 6 918,35%.

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору та Графіком платежів (Додаток № 2 до Договору) повернення Кредиту та сплата нарахованих платежів здійснюється 12 періодичними платежами кожні 14 днів, а саме: платежі № 1-11 у розмірі по 820,00 грн кожен у такі дати: 05.12.2025, 19.12.2025, 02.01.2026, 16.01.2026, 30.01.2026, 13.02.2026, 27.02.2026, 13.03.2026, 27.03.2026, 10.04.2026, 24.04.2026, та платіж № 12 у розмірі 809,04 грн датою 08.05.2026, що загалом становить 9 829,04 грн.

У період з 21.11.2025 по 08.05.2026 Позичальниця користувалася наданими кредитними коштами за Договором № 567054-КС-002. У визначений Договором термін 08.05.2026 сума основного боргу у розмірі 4 000,00 грн та нараховані проценти у розмірі 6 760,00 грн повернуті не були, у зв`язку з чим у Позичальниці виникло зобов`язання з їх погашення перед Кредитодавцем.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

Суд звертає увагу, що факт надання коштів і укладення Договору встановлено на підставі оцінки наданих Позивачем документів та інформації АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". Відповідачка не надала суду доказів повного чи часткового погашення заборгованості, не спростувала належність їй банківської картки та фінансового номера телефону, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, доходить висновку, що факт укладення Договору та видачі коштів є доведеним.

Відповідачка не здійснювала погашення заборгованості, не надала суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості, а також не навела власний контррозрахунок, який би спростовував вимоги Позивача чи сам факт прострочення виконання зобов`язання. Ураховуючи те, що наданий Позивачем розрахунок суми боргу та процентів ґрунтується на умовах Договору, які відповідають вимогам закону, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Водночас, вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 800,00 грн задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац четвертий частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

Суд встановив, що відповідно до пунктів 1.6, 2.1 та 2.5 Договору № 567054-КС-002 від 21.11.2025 комісія за видачу кредиту визначена як грошові кошти, які Позичальниця зобов`язана сплатити Кредитодавцю в якості однієї з двох складових оплати за надання та користування кредитом, у фіксованій сумі 800,00 грн, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту та залишається незмінною протягом усього строку дії Договору. Згідно з пунктом 4.2.2 Договору та Графіком платежів (Додаток № 2 до Договору) сплату вказаної комісії у загальній сумі 800,00 грн розбито та включено до складу перших чотирьох періодичних платежів, а саме: 05.12.2025 у сумі 220,00 грн, 19.12.2025 у сумі 260,00 грн, 02.01.2026 у сумі 260,00 грн та 16.01.2026 у сумі 60,00 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21), постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (постанова Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 752/18564/20 (провадження № 61-20419св21)). Крім того, підставність оцінки судом нікчемності умов кредитного договору визначається безпосередньо положеннями ЦК України, а саме абзацом другим частини п`ятої статті 216, згідно з яким суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (пункт 58 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальниці та за які кредитодавець встановив комісію, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісіями (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23).

У постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 Верховний Суд, розглядаючи справу, де предметом спору була недійсність окремих пунктів договору споживчого кредиту від 12.12.2021, укладеного з ТОВ "Мілоан", зокрема щодо умов про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту (в том числі й пункт 1.5.1 договору), зробив висновок, що такі умови договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Положення договорів про споживчим кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

З огляду на викладене, ураховуючи те, що Позивач не надав доказів того, що передбачена пунктами 1.6, 2.1 та 2.5 Договору № 567054-КС-002 від 21.11.2025 і включена до загального розрахунку заборгованості комісія за видачу кредиту в розмірі 800,00 грн є оплатою окремих самостійних та супутніх послуг, які надавалися Відповідачці та замовлялися нею, відповідні умови кредитного Договору є нікчемними в силу закону, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 800,00 грн слід відмовити.

Оцінюючи вимоги Позивача про стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 2 000,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7.5 Договору № 567054-КС-002 від 21.11.2025 та пункту 5.15 Правил, у разі прострочення виконання Позичальницею грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або суми Кредиту у визначені Договором терміни, Позичальниця зобов`язана сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або суму неповернутого Кредиту, у сумі, що не перевищує 2% від неповернутої Позичальницею суми Кредиту за кожен день прострочення. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальницею за Договором, що у цій справі становить 2 000,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримався Конституційний Суд України у Рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені та штрафів у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні. Тому та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, не виключає застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства.

Ураховуючи, що Договір про надання кредиту був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, Відповідач звільнений від відповідальності у вигляді сплати штрафу в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування Позивачем процентів відповідно до статті 625 ЦК України є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Наведене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду про те, що на час дії воєнного стану законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а нараховані суми відповідальності підлягають списанню в силу закону (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 у справі № 727/1788/23 (провадження № 61-3512св24); постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2026 у справі № 465/1735/23 (провадження № 61-4833св26)).

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 10 760,00 грн, а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 800,00 грн та відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 2 000,00 грн - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 13 560,00 грн. Позов задоволено на суму 10 760,00 грн, що становить 79,35% від ціни позову. Судовий збір у розмірі 2 112,62 грн (2 662,40 х 79,35%) підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за Договором № 567054-КС-002 про надання кредиту від 21.11.2025 у загальній сумі 10 760,00 грн, що включає: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 760,00 грн заборгованості за сумою процентів за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 112,62 грн. Загальна сума стягнення становить 12 872,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 800,00 грн, відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України, у розмірі 2 000,00 грн та судового збору в сумі 549,78 грн) - відмовити.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "ОТП БАНК").

Відповідачка (Боржниця): ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий органом 8018 24.04.2026).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 09.11.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua